Розробка системи менеджменту в ДП «Зарічненський лісгосп»

Автор: Пользователь скрыл имя, 12 Ноября 2011 в 21:26, курсовая работа

Описание работы

Сталий розвиток лісогосподарського комплексу буде забезпечено за умови реформування лісового господарства, підвищення ефективності управління, багатоцільового використання лісових ресурсів та корисних властивостей лісу, а також збільшення площі лісів до оптимальної. Лісистість нашої держави складає 15,6 %, що являється далеким від оптимального показника – 20 %.

Содержание

ВСТУП .......................................................................................................... ……3
1.Вибір організаційно-правової форми підприємства………………………….4
2.Оцінка внутрішнього і зовнішнього середовища організації………………..7
2.1. Внутрішнє середовище:сильні та слабкі сторони………………………….7
2.2. Зовнішнє середовище: вплив та можливості……………………………...16
3.Трендові функції збуту і життєвих циклів продукції………………............22
4.Формування функцій менеджменту на ВАТ„Пінк ”………………………...29
4.1. Обґрунтування стратегії підприємства та стратегічних цілей його підрозділів………………………………………………………………………..29
4.2. Оганізаційна діяльність як загальна функція менеджменту..……………35
4.3. Матеріальне і моральне стимулювання працівників ......………………..45
4.4. Система контролювання виробничих процесів…..……………………….51
5.Організація та проектування операційних систем……………………..........55
5.1.Проектування функціональних служб……………………………………..57
5.2.Розробка посадових інструкцій службовців……...………………………..58
6.Організація комунікаційного процесу на підприємстві……………………66
7.Організація управлінської праці ...................................................................70
7.1.Організація робочого місця менеджера .....................................................70
7.2.Забезпечення умов техніки безпеки та охорони праці на робочому
місці......................................................................................................................72
7.3.Механізація та автоматизація управлінської праці....................................73
7.4.Витрати на управління організацією та ефективність управлінської ,
праці……………………………………………………………………………....74
ВИСНОВОК........................................................................................................78СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Работа содержит 1 файл

КУРСОВА.docx

— 105.29 Кб (Скачать)

     Визначаємо  спискову чисельність промислово –  виробничого персоналу (ПВП) для  хлібокомбінату як функцію трудомісткості продукції (Тn), корисного фонду робочого часу працівника (Фр.ч.) і середньозваженого коефіцієнта використання основного обладнання, машин та механізмів (Кі) за формулою:

                                Чпвп=(Тnр.ч.)*Кі,люд.                                         (4.1)

     Середньозважений  коефіцієнт використання основного  обладнання, машин та механізмів К, можна знайти в залежності від  обраного напряму діяльності підприємства. У нашому випадку від становить  0,9 для основного обладнання і 0,8 для допоміжного.

     Трудомісткість n-го виду продукції визначаємо таким  чином:

                                      Tn=tn*Qр(n).р., люд.-год.                                        (4.2)

     де tn – трудомісткість одиниці продукції n-го виду, люд.-год./од.прод;

     Qр(n).р. – річний обсяг реалізації продукції певного виду, одиниць продукції.

     Фонд  використання робочого часу працівниками зайнятими обслуговуванням обладнання (Фрч) визначається у формі таблиці (див. табл. 4.1). 
 
 
 
 
 
 

Таблиця 4.1

     Плановий  бюджет робочого часу працівника

    № з/п Види  втрат і витрат робочого часу в  плановому році Фонд  робочого часу
    днях Годинах % до

    Робочого  часу

    1 Календарна  кількість днів у році 365 8760 -
    2 Неробочі дні  в т. ч.: 114 2736 -
     
     
    а) вихідні 104 2496 -
     
     
    б) святкові 10 240 -
    3 Робочий час (номінальний  фонд робочого часу) 251 2008 100
    4 Невиходи на роботу, змінні простої в т.ч.: 24 192 9.3
     
     
    а) чергові відпустки 15 120 6
     
     
    б) відпустки  у зв’язку з вагітністю і пологами 3 24 1
     
     
    в) виконання  державних обов’язків 1 8 0,3
     
     
    г) у зв’язку  з хворобою 5 40 2
    5 Явочний робочий  час 227 1816 90,7
    6 Додаткові витрати  робочого часу робітниками в т.ч.: 23 180  
     
     
    а) перерви на годування дітей 13 100 5
     
     
    б) скорочення робочого часу для підлітків і працівників  із шкідливими умовами праці 10 80 4
    7 Ефективний  фонд робочого часу робітника 228 1824 91
 

      Отже, за даними таблиці 4.1. ефективний фонд робочого часу одного працівника становить  228 днів на рік або 1824 години.

     Визначимо трудомісткість основного виду діяльності:

     То= 0,005*78109200=390546 люд.-год.

     Визначимо трудомісткість супутнього виду діяльності:

     Тс=0,07*1789500=125265 люд.-год.

 Після  цього ми можемо визначити  спискову чисельність персоналу  необхідного для виконання основного  виду діяльності:

     Ч оспвп=(Тnр.ч.)*Кі = 390546/1824*0,9 =192,7 = 193 осіб

     Розрахуємо  спискову чисельність персоналу  необхідного для виконання супутнього виду діяльності:

     Ч спвп=(Тnр.ч.)*Кі = 125265/1824*0,8 =54,9 = 55 осіб

     Розрахуємо  чисельність допоміжного персоналу:

     Чдп=(Чоспвпспвп)*0,04 = (193+55)*0,04=9,92=10 осіб

     На  основі отриманих даних ми можемо розрахувати загальну чисельність  виробничого персоналу:

     Чзпвп=193+55+10=258 осіб

     Після цього визначаємо чисельність адміністративно-управлінського персоналу:

     Чiтп=258*0,215 = 55,5 = 56 осіб

     Чцехова=258*0,16= 41,3 = 41 осіб 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Оптимізація виробничо-управлінської  структури організації

      

    Рис. 2.4.1 Організаційна структура ДП «Зарічненський лісгосп»

       Під структурою управління підприємством  розуміється упорядкована сукупність  взаємопов'язаних елементів, які  знаходяться між собою в сталих  відношеннях, що забезпечують  їх функціонування і розвиток  як єдиного цілого. Елементами  структури є окремі робітники,  служби та інші ланки апарату  управління, а відношення між  ними підтримуються завдяки зв'язкам,  що прийнято поділяти на горизонтальні  і вертикальні. 

    Лінійна організаційна структура являє собою систему управління, в якій кожний підлеглий має тільки одного керівника і в кожному підрозділі виконується весь комплекс робіт, пов’язаних із його управлінням.

    Переваги лінійної  структури управління:

  • чіткість і простота взаємодії;
  • надійний контроль та дисципліна;
  • оперативність прийняття та виконання управлінських рішень;
  • економічність за умов невеликих розмірів організації.

    Недоліки лінійної структури упраління:

  • потреба у керівниках універсальної кваліфікації;
  • обмеження ініціативи працівників нижчих рівнів;
  • перевантаження вищого керівництва;
  • можливість необґрунтованого збільшення управлінського апарату.

    Структура управління включає в себе всі цілі, розподілені між різноманітними ланками, зв'язки між якими забезпечують координацію окремих дій по їх виконанню.  Підприємство має такі короткострокові фінансові цілі: збільшити обсяг виробництва у наступному році на 50 тис.грн. з цільовим призначенням збуту на нових ринках; Збільшити річний обсяг реалізації товарів, робіт, послуг до кінця 2011 року до 15000,0 тис. грн.;збільшити рентабельність виробництва на 10%; .протягом поточного року ввести у виробництво нові види продукції; протягом наступного року збільшити частку ринку на 30% або, якщо можливо, більше.

    Централізація та децентралізація управління на ДП «Зарічненський лісгосп»

    У відповідності до прийнятої стратегії  розвитку підприємства найбільш доцільно буде організувати лінійну структуру  організації підприємства. Управління підприємством буде здійснюватись  централізовано, тобто зверху-вниз, але й передбачені деякі елементи децентралізації, таким чином лінійні  керівники керують своїми підрозділами, керуючись настановами зверху.

    Підприємства, в яких керівництво вищої ланки  залишає за собою частину повноважень, необхідних для прийняття важливих рішень, називаються централізованими. Децентралізовані підприємства - такі підприємства, в яких повноваження розподіленні по нижчестоящим рівням управління. Основними характеристиками, які визначають ступінь централізації підприємства є:

    • кількість рішень, які приймаються  на нижчестоящих рівнях управління (чим  більше число рішень, які приймають  керівники нижчої ланки, тим менше  ступінь централізації)

    • важливість рішень, які приймаються  на нижчестоящих рівнях (якщо керівники  середньої ланки можуть прийняти рішення, які торкаються більш ніж  одної функції, то організація слабо  централізована)

    • контроль за роботою підлеглих (в  слабо централізованих організаціях вище керівництво рідко перевіряє  повсякденні рішення підлеглих  керівників, оцінка дій виконується  на основі сумарних досягнутих результатів).

    Позитивність  централізованих структур полягає:·  централізація покращує контроль та координацію спеціалізованих функцій, зменшує кількість та масштаби помилкових рішень, прийнятих менш досвідченими менеджерами· сильне централізоване управління дозволяє уникнути ситуацій, при яких одні відділи фірми ростуть та розвиваються за рахунок інших· централізоване управління дозволяє більш економне та легко використовувати досвід та знання персоналу центрального адміністративного  органу. Позитивність децентралізованих  структуру правління полягає:

    •  управляти великими організаціями  неможливо через значну кількість  інформації, і відповідно складність процесу прийняття рішення

    • децентралізація дозволяє приймати рішення тому керівникові, який найближче  стоїть до проблеми що виникла і  краще всіх її знає

    • децентралізація стимулює ініціативу та дозволяє особистості поєднувати себе з організацією

      Отже, аналізуючи організаційну  структуру ДП «Зарічненський  лісгосп» можна сказати, що  на підприємстві є централізоване  управління з незначними проявами  децентралізації, що дає змогу  з коректувати прийняті рішення  на вищих рівнях управління, досягти  кращих результатів у найбільш  ефективний ,а головне економічний  спосіб. Оскільки рівень децентралізації  є одним з вагомих факторів  переваги над конкурентами у  боротьбі за кваліфіковані управлінські  кадри, варто її поглиблювати. Аби досягти бажаних результатів  варто звернути увагу на освітній  рівень, спеціалізацію та особливо  компетентність набраних працівників.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Рис. 2.3.1. Оптимізаційна організаційна структура ДП «Зарічненський держлісгосп» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

4.3. Матеріальне і  моральне стимулювання  працівників

  Потреби людини можна задовольнити винагородою, тому в теорії і практиці мотивації  одне з ключових місць належить саме цій категорії.

  Винагорода  — усе те, що людина вважає для себе цінним. Можна виділити два типи винагород: внутрішні і зовнішні.

  Внутрішню винагороду забезпечує сама робота, її змістовність та значущість, можливість досягнення високого результату. Як внутрішню винагороду можна розглядати й «розкіш людського спілкування», що має місце в процесі роботи, дружні відносини з колегами, відчуття «належності до команди».

  Зовнішня  винагорода забезпечується організацією. Складовими зовнішніх винагород є заробітна плата, просування по службі, додаткові пільги (службовий автомобіль, додаткова відпустка, повна чи часткова оплата комунальних витрат тощо), символи службового статусу та престижу (надання почесних звань, нагородження орденами тощо).

  На  даному підприємстві використовуються як внутрішня так і зовнішня винагорода. Кожен з працівників відчуває досягнення результату та значимості своєї роботи, адже керівник використовує компліменти у разі хорошого виконання завдання, виявляє повагу до своїх підлеглих. Крім того, на підприємстві серед працівників склалися хороші, навіть дружні відносини. Щодо зовнішньої винагороди можна сказати таке: підвищення заробітної плати відбувається досить часто, для деяких працівників виділяється окремі невеликі кабінети також додаткова відпустка, службовий автомобіль при потребі.

    Мотивація – це сукупність взаємопов'язаних заходів, які стимулюють працівника або колектив працівників до досягнення індивідуальних та спільних цілей діяльності підприємства. Стимулювати –  означає спонукати  до цільової дії. Мотиви і стимули  об'єднує те, що вони спонукають до дії. Відмінності між ними залежать від  чинників, які визначають причини, що спонукають до дії. Стимул обумовлюється  інтересом, тобто конкретизованою  потребою. Поняття мотиву є ширшим від поняття стимулу. Стимул стає мотивом, коли він усвідомлюється людиною.

Информация о работе Розробка системи менеджменту в ДП «Зарічненський лісгосп»