Производственные излишки

Загальне  керівництво сільськогосподарським  кооперативом здійснюють загальні збори, які збираються не менше 1 разу в  квартал чи на вимогу не менше 1-3 членів кооперативу. До функцій загальних зборів можна віднести: прийняття статуту кооперативу, внесення в нього змін і доповнень, обирає правління, голову й ревізійну комісію; вирішує питання щодо прийняття до членів господарства чи виходу з нього; приймає правила внутрішнього розпорядку, положення про оплату праці; затверджує річний звіт; розглядає

 

 
 

Рис.3. Структура  управління СВК «Світанок»

питання про зміну розмірів земель господарства і меж його землекористування та інше.

  Голова  господарства, організовує всю роботу на підприємстві і несе відповідальність за його стан і діяльність. Він представляє  підприємство в усіх установах і  організаціях, розпоряджається майном підприємства, укладає угоди, віддає накази по підприємству, відповідно до діючого законодавства приймає на роботу і звільняє з відповідної посади робітників, застосовує міри заохочення і покладає матеріальні стягнення на працівників за порушення норм і правил, відкриває в банках рахунки підприємства.

  Головний  механік разом з підрозділами, які йому підпорядковуються  забезпечують контроль за роботою і налагодженням  устаткування, проводять всі види ремонту устаткування, а також  монтаж нового і зняття з виробництва  застарілого устаткування.

  Головний  енергетик разом з підлеглими забезпечує безперебійне постачання підприємству електроенергії, а також опалення приміщень.

  Бухгалтерія здійснює облік засобів підприємства і господарських операцій з матеріальними  і грошовими ресурсами, встановлює результати фінансово – господарської  діяльності підприємства.

  Економічна  служба проводить всебічний аналіз результатів діяльності підприємства, розробляє заходи щодо зниження собівартості і підвищення рентабельності підприємства, поліпшенню використання виробничих фондів, виявленню і використанню резервів на підприємстві, здійснює методичне управління питаннями наукової організації праці, бере участь у розробці техніко – економічних нормативів і конкретних показників по економічному стимулюванню. Крім того розробляє річні, квартальні плани підприємства й окремих цехів, контролює їхнє виконання, визначає шляхи усунення недоліків, організовує й удосконалює планування, розробляє нормативи для створення фондів економічного стимулювання, веде оперативний статистичний облік, аналіз показників роботи, розробляє і подає на затвердження проекти, ціни на нову продукцію, вивчає і впроваджує передовий досвід в організації планово – економічної роботи. 
 
 
 
 

  2.3. Аналіз виробничої  потужності сільськогосподарського підприємства

  Основними задачами аналізу виробничих потужностей  являються:

1.Оцінка якісних змін, які характеризують виробничу потужність і використання обладнання.

2.Оцінка ступеня виконання плану нарощування виробничих потужностей.

3.Виявлення фактичних причин зміни потужностей по величині й рівню використання.

4.Виявлення структурних змін в потужностях.

5.Порівняльний аналіз показників потужності, виявлення ступеню недовикористання і недозавантаження потужностей та їх причин.

6.Оцінка обґрунтування планів виробництва продукції за показниками використання виробничих потужностей.

     Для аналізу виробничих потужностей  використовуються дані статистичного  звіту по балансу виробничої  потужності і звіту про приріст  виробничих потужностей на діючих  промислових підприємствах, за рахунок механізації та інтенсифікації виробництва, покращення технологічних процесів, зміни чи установки нового обладнання, реконструкції діючих агрегатів та інших організаційно – технічних заходів.

  Обсяг випуску продукції підприємства безпосередньо пов'язаний з величиною виробничої потужності, яка характеризується максимально можливим річним (добовим) випуском продукції певного асортименту в незмінних умовах. Зрозуміло, виробнича потужність змінюється, якщо вводять у дію нові основні фонди, поліпшують стан діючих або ліквідують старе і непотрібне устаткування. Все це важко передбачити при плануванні виробництва продукції.

  Однак виробнича потужність залежить і  від таких факторів:

-якості й складу сировини;

-трудової дисципліни та кваліфікації працівників;

-інструментів і пристосувань, які використовуються на виробництві;

-асортиментно – структурних зрушень у випуску продукції;

-кількості та якості ремонтів устаткування;

-рівня організації праці й управління;

-інших причин.

     Для визначення перспектив подальшого збільшення і кращого використання виробничої потужності проводиться аналіз роботи підприємства і цехів у попередньому періоді. При цьому дається оцінка прогресивності застосовуваного технологічного процесу, складу обладнання, його екстенсивного (за часом) і інтенсивного (по потужності) використання з метою виявлення можливості перегляду величини виробничої потужності і визначення напрямку роботи за кращим її використання.

     Аналіз використання виробничої  потужності починається з найбільш узагальнюючих показників, що характеризують цей бік діяльності підприємства.

     Фондовіддача та позавиробничі фактори, що її визначають .

     Так як основним носієм виробничої потужності і найважливішим чинником її зміни є обладнання та інші елементи основних виробничих фондів, то аналіз використання потужності підприємства починається зазвичай з розгляду показника фондовіддачі (випуск продукції, що припадає, на 1 грн. вартості основних виробничих фондів).

     Величина фондовіддачі залежить від реального використання обладнання та виробничих площ, а також від зміни цін на устаткування і на вироблену продукцію.

     Вплив цін на обладнання виключається шляхом перерахування вартості новопридбаного обладнання або нових цехів на ціни, встановлені на аналогічні об'єкти в минулому з поправкою на різницю в продуктивності цих об'єктів.

     Щоб виключити залежність фондовіддачі від зміни цін на готову продукцію, вартість нової продукції перераховується за цінами аналогічної, раніше випускалася продукції з поправкою на різницю у споживчих властивостях нової та старої продукції.

     Аналіз складу устаткування.

     При аналізі впливу характеру технологічного процесу на ступінь використання виробничої потужності встановлюється частка що використовуються на підприємстві прогресивних методів виготовлення продукції (штампування, лиття по виплавлюваних моделях, лиття в кокіль на машинобудівному підприємстві, безверетенного прядіння і ткацтва бесчелночного в текстильному виробництві і т. п.). Крім того, враховуються терміни впровадження нових методів виробництва, запропонованих новаторами, і досягнень науки і т п. Одночасно порівнюють технологічний процес, встановлений на даному підприємстві, з передовими методами виробництва, що застосовуються у вітчизняній та зарубіжній промисловості.

Аналіз  даних про склад обладнання може показати необхідність модернізації наявних  машин і механізмів  заміни їх новими. Виявивши різницю в продуктивності найбільш передового устаткування і  наявного на даному підприємстві і  помноживши її на кількість годин роботи обладнання, встановлюють можливе збільшення випуску продукції за рахунок удосконалення техніки

     Аналіз використання обладнання .

     Поряд з аналізом складу обладнання проводиться перевірка ступеня його використання. Враховуючи, що частина готівкового обладнання може перебувати на складі або в цеху, але поза роботою, на підприємствах звичайно виявляють співвідношення між готівковим, закріпленим за виробництвом, встановленим і працюючим обладнанням.

     Різниця між кількістю готівкового і працюючого обладнання, помножена на середню вироблення продукції, що припадає на одну машину, дає уявлення про розмір резервів з випуску продукції, які можуть бути приведені в дію шляхом включення в роботу всього наявного парку машин.

     Аналіз використання виробничої площі .

     У цехах, де основна робота проводиться вручну і де обладнання не визначає потужності цеху, аналізується використання корисної виробничої площі (за вирахуванням площі цехових проходів, коморах, контор і т . п.). Корисна площа цеху множиться на можливий час роботи при запланованій змінності. Отримане кількість квадрат-метро-годин характеризує можливе використання виробничої потужності цеху.

     Коефіцієнт використання виробничої площі цеху в цьому випадку визначається ставленням метро-годин фактичної завантаження до метро-годинах, які могли б бути завантажені на підприємстві.

     Для оцінки рівня використання виробничої площі застосовуються, крім того, такі показники:

• випуск продукції в натуральному чи умовно-натуральному виразі з 1 м2 виробничої площі;
• питома вага виробничої площі в загальній кількості площі, зайнятої виробничими і допоміжними службами підприємства.

     На підприємстві можуть виявлятися  певні негаразди, які пов’язані  з використання виробничих потужностей, їх основними причинами є:

• неякісне і неповне виконання будівельно – монтажних робіт;
• конструктивні недоліки в устаткуванні і його неякісний монтаж;
• некомплексний пуск (за тимчасовими схемами);
• недостатня кількість кваліфікованих робітників;
• недостатня забезпеченість необхідними матеріалами та енергетичними ресурсами;
• відсутність належного обсягу попиту на ринку;
• інші неузгодження й помилки в організації і управлінні.

 
 
 
 

   

Розділ 3. Планування виробничих потужностей на сільськогосподарському підприємстві

3.1. Проектування підприємства

     Наступний крок при створенні  виробничої системи – проектування  самого підприємства.  

     Підприємство – замовник робить замовлення на проектування підприємства спеціалізованою проектною організацією, що на підставі техніко – економічного обгрунтування галузевих схем прогнозів і завдання на проектування розроблює проект обговореного підприємства.

     У завданні на проектування  підприємства, складеному замовником, вказується:

• район чи пункт будівництва (адреса);
• характеристика продукції і потужність виробництва з основних видів виробництва;
• основні джерела постачання виробництва сировиною, водою, паливом, електроенергією, газом;
• намічувана спеціалізація підприємства, виробниче і господарське кооперування;
• передбачуване надалі розширення підприємства;
• передбачувані райони споживання (збуту) готової продукції;
• варіанти проекту, які підлягають розробленню;
• намічені терміни будівництва, порядок його здійснення (черговість будівництва комплексу, об’єктів);
• орієнтовані вимоги до конфігурації будинків основного виробництва і тип переробної системи;
• техніко – економічні показники (орієнтовані) майбутнього підприємства;
• орієнтований розподіл капітальних вкладень за періодами будівництва;
• рішення муніципальних (місцевих) органів влади про дозвіл будівництва із зазначенням ділянки забудови;
• найменування і реквізити організації, що буде здійснювати будівництво.

     У завданні на проектування  в загальному вигляді вказується  тип переробної системи і додаються  принципові схеми функціонування виробничого процесу, що в процесі проектування конкретизуються, деталізуються і розраховуються.

     У ринковій економіці при обґрунтуванні  виробничої потужності проектованих  підприємств  у процесі планування  необхідно також враховувати: