Производственные излишки

       Концепція фокусування потужностей  на практиці  часто реалізується  через так званий механізм  «завод в заводі» (Plant Within Plant – PWP) по термінології, запропонованій В. Скіннером. Сфокусоване підприємство може включати декілька таких PWP, кожний з яких має окрему організаційну структуру, устаткування і політику використовування технологічного процесу і управління робочою силою, методи виробничого контролю і так далі для кожної окремої продукції, навіть якщо ця продукція виробляється під одним дахом. Такий підхід, по суті, дозволяє знаходити оптимальний рівень функціонування кожного підрозділу (цехи) організації і, таким чином, переносить концепцію фокусування потужностей на операційний рівень.

       Остання концепція гнучкість  виробничих потужностей, означає  здатність підприємства швидко  підвищувати або знижувати обсяги  виробництва або ж переводити  потужності з випуску однієї  продукції  чи надання послуг на випуск інших товарів або надання інших послуг. Така гнучкість досягається завдяки гнучкості самих підприємств, технологічних процесів і робочої сили, а також  в результаті  реалізації  стратегій, у відповідності з якими компанія може використовувати  потужності інших організацій.

       За всієї ймовірністю, кінцевою  метою забезпечення гнучкості  підприємства являється досягнення  нульового часу переходу до  випуску нової продукції. Завдяки   таким прийомам . як використання  пересувного обладнання, легко замінних маршрутів надання послуг, підприємства такого типу можуть адаптуватися до будь – яких змін в реальному часі.

       Вихідними даними для планування розрахунку величини виробничої потужності є :

1. паспорт обладнання;
2. нормативна база підприємства (норми затрати часу, норми виробітку, нормативи тривалості виробничого циклу);
3. режим роботи підприємства (дійсний ефективний фонд часу);
4. наявний парк обладнання.

       В основі розрахунку величини  виробничої потужності лежить  таке правило: виробнича потужність  підприємства визначається величиною виробничої потужності ведучого основного цеху; виробнича потужність цеху визначається виробничою потужністю ведучої дільниці, а виробнича потужність ведучої дільниці визначається виробничою потужністю ведучого обладнання.

       В процесi планування виробничої  потужностi визначається пропускна  здатнiсть пiдприємства — максимально  можливий обсяг випуску продукцiї  заданих номенклатури та асортименту. 

       Пропускна здатнiсть пiдприємства  чисельно дорiвнює мiнiмальнiй  з виробничих потужностей основних пiдроздiлiв, за умови, що потужностi сумiжних цехiв вимiрюються в однакових одиницях вимiру.

       Процес планування виробничої  потужностi завершується визначенням  рiвня (коефiцiєнта) використання.

       Коефiцiєнт використання виробничої потужностi промислового пiдприємства визначається окремо по номенклатурних групах продукцiї, типах устаткування, в окремих випадках по кожнiй одиницi устаткування:

  де  ВПнат — рiчний обсяг випуску  продукцiї вiдповiдно номенклатурних груп в натуральних одиницях вимiру;

  Пср - середньорiчна виробнича потужнiсть  групи устаткування з випуску  даної продукцiї в натуральних одиницях.

        Паралельно з визначенням виробничої  потужностi оцiнюють виробничий  потенцiал.

       Виробничий потенцiал пiдприємства вiдповiдає максимально можливому випуску продукцiї за лише сприятливих виробничих умов або за мiнiмального впливу несприятливих обставин.

       На основi статистичної iнформацiї про випуск продукцiї впродовж тривалого перiоду часу можна визначити статистичнi параметри (математичне очiкування обсягу випуску продукцiї ВП, стандартне вiдхилення 8х i т. д.). Використовуючи апарат теорi iмовiрностi, можна оцiнювати виробничий потенцiал:

  Пвир. = ВП ± β · δх,

  де П - виробнича потужнiстъ;

      ВП - математичне очiкування обсягу випуску продукції;  
        β  - коефiцiєнт розкиду з певною iмовiрнiстю;

      δх - стандартне вiдхилення вiд математичного очiкування.

       Оцiнка виробничого потенцiалу  поряд з розрахунком виробничої  потужностi сприяє формуванню  бiльш об’єктивних нормативiв для вирiшення завдань планування.

       Рiшення про розмiщення пiдприємств  приймається на основi облiку  ряду факторiв, якi необхiдно враховувати  як на макро- так i мiкрорiвнях. Ключовим питанням створення  того чи iншого пiдприємства, природно, є попит, тобто об’єктивна потреба в цьому.

       Розмiщення поблизу ринку збуту товару чи послуги сприяє швидкому i своєчасному обслуговуванню. Це особливо важливо в бiзнесi, пов’язаному з транспортуванням чи розподiлом, тобто галузях, у яких доставка ресурсу замовниковi є основним видом дiяльностi фiрми. В iнших сферах близькiсть до ринку може бути i неважливою. Там, де обслуговування потребує участi клiєнта (в охоронi здоров’я, сферi вiдпочинку, розваг), розумна близькiсть необхiдна. З iншого боку, банкiвськi i фiнансовi послуги можна з успiхом робити по телефону чи через представників.

        Наступними за важливiстю питаннями,  якi необхiдно вирiшити, є наявнiсть  коштiв i дислокацiя майбутнього  пiдприємства. Вибiр дислокацiї пiдприємства  повинен здiйснюватися на основi державних узагальнюючих розробок територiального аспекту iндикативних (рекомендацiйних) планів прогнозiв.

       Рішення про розміщення підприємства  приймається на основі обліку  ряду факторів , які необхідно  враховувати як на макро- так і мікрорівнях.

       Найважливiшим перед проектним  документом є технiко-економiчнi обгрунтування  доцiльностi i господарської необхiдностi  проектування i будiвництва пiдприємств,  що розробляються на пiдставi  вiдомих принципiв розмiщення виробництва:  енергоємних, сировинних, трудомiстких, споживчих та iнших «розмiщенських» факторiв.

       Сировина i матерiали. Якщо у виробництвi використовується велика кiлькiсть  громiздких чи об’ємних матерiалiв,  має сенс подумати про розмiщення  заводу поблизу їхнього джерела, наприклад, при виплавленнi металу з руди, вироблення цукру з цукрової тростини i т.iн. Проте на практицi таке обмеження рiдко коли виявляється дiйсно серйозним i, як правило, приймається до уваги в останню чергу.

       Трудовi ресурси. Джерело робочої  сили, що має необхiднi навички чи, як мiнiмум, готове до навчання, безсумнiвно, є iстотною передумовою для успiху бiзнесу. Робiтникiв, звичайно, можна завести, як це робиться у великомасштабних будiвельних проектах, де мiсце будiвництва вибирати не доводиться, проте мiсцеве джерело робочої сили завжди обходиться дешевше i легше в управлiннi. Витрати на оплату працi часто є визначальним фактором при ухваленнi рiшення про розташування пiдприємства.

       Однак наявнiсть дешевої робочої  сили у великих кiлькостях швидко приводить до iндустрiалiзацiї крани, що пiдвищує її добробут i, як наслiдок, пiдвищенi вимоги населення, так що ця можливiсть iснує недовго. У сферi оброблення iнформацiї, де важливi ефективнi телекомунiкації, наявнiсть придатної робочої сили є домiнуючим фактором у виборi мiсця.

       Транспорт. У виробництвi й оптовiй  торгiвлi велике значения має транспортування  матерiалiв i товарiв. Насамперед  необхiдно вибрати спосiб перевезення.  Якщо це залiзничний, водний  чи повiтряний транспорт, то  цим i буде визначатися мiсце розташування. Використання автомобiльного транспорту дає велику гнучкiсть, i все-таки необхiдно, щоб завод чи склад знаходився поблизу перетину великих автодорiг. У роздрiбнiй торгiвлi i сферi послуг важлива доступнiсть закладу для покупцiв, що, знову ж, звичайно означає доступнiсть для автотранспорту. Якщо передбачається, що покупець може мати машину, потрiбно передбачити достатнє мiсце для паркування. Якщо ж велика частина клiєнтiв користуватиметься суспiльним транспортом, то розмiщувати заклад треба в районах iз зручним транспортним обслуговуванням. Можливо, звичайно, що великий попит змусить транспортнi компанiї вiдкрити нову транспортну зупинку поруч з фiрмою.

       Інфраструктура. Доступнiсть дорiг,  послуг i тощо залежать вiд масштабiв пiдприємства. Маленькiй фiрмi досить буде фабрики, складу чи магазину у вже iснуючому промисловому районi чи торговому центрi. Великому пiдприємству, наприклад, новому автозаводу, достатньо буде рiвного пустиря, а допомiжнi послуги компанiя сформує i за свiй рахунок.

  Технiчна  пiдтримка. Комерцiйнi заклади прагнуть бути ближче до людей i один до одного. Ще на середньовiчних ринках схожi товари продавалися разом, те ж саме вiдбувається й зараз. Наприклад, бiльшiсть взуттєвих  магазинiв, банкiв чи агентств нерухомостi розмiщуються в центрi мiста на однiй вулицi. Це розумно з погляду маркетингу, оскiльки, якщо вiдкрити магазин десь поза улюбленою дорогою покупцiв, його, цiлком можливо, i не знайдуть.

       Полiтика. Влада як федеральна, так  i мiсцева, найчастiше стимулює органiзацiї розмiщуватися в конкретних областях. Як правило, цi стимули носять фiнансовий характер: гранти, субсидiї на нерухомiсть i т.д. Нерiдко цi фактори суперечать один одному. Наприклад, те, що зручно для покупцiв, може не пiдходити для робiтникiв; зручне розташування для працiвникiв i транспортування може виявитися дорожчим вiд варiанту, пiдтриманого вигiдними субсидiями. В остаточному пiдсумку складаеться невеликий список доступних варiантiв розташування фiрми i кожний з них оцiнюеться за вiдповiднiстю критерiям. Там, де можна оцiнити все у фiнансовому вираженнi, рiшення приймається вiдносно просто, однак частiше потрiбне суб’єктивне судження. Якщо необхiдно швидко перемiститися на нове мiсце, то основним фактором може стати наявнiсть такого.

  Планування  виробничих потужностей дуже важливо  для досягнення довгострокового  успіху підприємства. Тому менеджерам всіх підприємств повинні досліджувати стратегії вибору виробничої потужності перед прийняттям відповідних рішень: вибір розміру запасів виробничої потужності; вибір часу і розміру розширення і пов’язання рішень щодо виробничих потужностей з іншими рішеннями, що приймаються. 
 
 
 
 
 

  Розділ 2. Організаційно  – економічна характеристика об’єкту дослідження

  2.1. Техніко – економічні  показники роботи підприємства.

    Одним з найважливіших чинників  організації виробництва, переробки  сільськогосподарської  продукції  і її реалізації безпосереднім  споживачам є природно – кліматичні  умови та форма господарювання.

  Територія землекористування СВК «Світанок» Комінтернівського району розташоване в центрально  - східній частині Одеської області. Воно знаходиться в економічно – вигідній зоні: так до обласного центру м. Одеси відстань становить 32 км. За господарством закріплено 4295 га, у тому числі, рілля складає 3670 га.

  Загальне  направлення розвитку господарства – зерно – молочне. Розміщене  в центральному теплому, недостатньо  зволоженому агрокліматичному районі . Температурний режим сприятливий  для сільськогосподарського  виробництва. Тривалість без морозного періоду – 200 днів з відхиленням в окремі роки.

  В середньому кількість опадів за рік  становить 380м. Опади по місяцям розподіляються нерівномірно. Літні дощі випадають  у вигляді злив., нерідко влітку на протязі довгого часу стоїть посушлива  погода. Біля 95%  пахотних земель представлені чорноземами південними з середнім вмістом гумусу 2,8 - 3,5%.

  Земельна  площа не являє собою єдиного  масиву, так як між основним земельним  масивом і територією інших підрозділів  розташовані землі інших господарств  району.

  Сільськогосподарський виробничий кооператив «Світанок» діє на основі Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» (від 13.08.1997р.). Ним визначаються правові, організаційні, економічні й соціальні умови