Планування, як загальна функція менеджменту

Створення позитивного іміджу підприємства у ринковій економіці — це варіант  інвестування в забезпечення довгострокового  функціонування, оскільки підприємства з надійною репутацією мають лояльних споживачів, довгострокових партнерів, широкий доступ до інвестицій та кредитів тощо. Крім того, окремі галузі економіки будь-якої країни мають певну соціальну значущість, а окремі безприбуткові фірми та організації можуть існувати лише за рахунок свого «доброго імені». Модель, орієнтована на створення позитивного іміджу, можуть застосовувати багато підприємств, тому що в ній відбито поширену концепцію соціальної відповідальності бізнесу перед суспільством, соціально-орієнтовану філософію існування компанії.

Механізм формування позитивного іміджу складний і охоплює розробку та реалізацію заходів щодо створення продукції або на-дання послуг відповідно до вимог споживачів і суспільства й широ-ке застосування механізмів public relation.

Використовуючи такий підхід, підприємство має бути відкритою, прозорою для суспільства системою, яка всі свої зусилля спрямовує на служіння людям.

Моделі стратегічного планування,що враховують розміри підприємств

Розміри підприємств залежать від  масштабів попиту, галузевих особливостей, технологій, що використовуються, тощо. Велика фірма, яка має розвинений апарат управління, достатню кількість фінансових та інтелектуальних ресурсів, використовує планування в повному обсязі, з проходженням необхідних етапів, під етапів, процедур та операцій створення системи планів, проектів і програм. Необхідність всебічного обґрунтування планів зумовлена високою ціною помилки, яка може призвести до збитків і навіть до банкрутства. Великі підприємства витрачають значні кошти та час на доплановий аналіз і процес планування, оформлення та узгодження великої кількості документів.

Для невеликих фірм малого бізнесу  використовується спрощений варіант  стратегічного планування, оскільки обсяги інформації, що використовується при формуванні планів, досить невеликі, більшість рішень, що приймаються, стосуються незначної кількості осіб і дуже часто не оформлюються у вигляді складної системи планових документів (планів, проектів та програм). Фірми малого бізнесу можуть мати перелік стратегій, закріплений у вигляді протоколу зборів (наприклад, членів кооперативу), або невеликого за обсягом плану. Якість плану залежить від підготовки керівника та власника в питаннях стратегічного управління. Незважаючи на спрощеність підходу для підприємств малого бізнесу, існування підсистеми планування (нерідко із залученням консультантів) дає позитивні результати. Систематичне ефективне стратегічне планування (на відміну від практики інтуїтивного прийняття рішень) потребує формування та ефективного використання специфічної організаційної системи, де передбачається існування (призначення) відповідальних осіб (підрозділів), які здійснюють окремі роботи з розробки та виконання різних стратегічних планів.

Стратегічне планування — це переважно  централізоване планування, із залученням підрозділів, що розробляють стратегії власного розвитку. Залежно від обраного підходу до розробки стратегії — одноосібного, побудованого на делегуванні, співробітництві або конкуренції, — а також від особливостей функціонування підприємств можна застосувати різні варіанти організації процесу стратегічного планування. Принциповим в цьому разі є те, що вищий рівень управління являє собою координаційний центр стратегічної діяльності; всі інші ланки можуть бути більше (наприклад, в разі існування стратегічних господарських центрів) або менше самостійними у визначенні стратегій, розробці стратегічних планів та організації їхнього виконання.

Розглядаючи наведені підходи до процесу  стратегічного планування, можна  зробити висновок про наявність  єдиної філософії стратегічного  планування — активної адаптації до середовища та середовища — до потреб підприємства; а також декількох загальних етапів, які повторюються в різних схемах планування. До них належать: аналіз та оцінка середовища, визначення рівня конкурентоспроможності, розробки місії, цілей, стратегій, формування стратегічних і поточних планових документів, організація їх виконання на основі адекватних механізмів обліку, контролю та аналізу.

Сьогодні потрібні нові підходи  та принципи планування, які будуть враховувати специфіку діяльності українських підприємств.

І ці нові підходи, на нашу думку повинні  полягати в наступному:

1.Планування, як "відкриту систему", оскільки в умовах ринку, воно повинне адаптуватись до оточуючого його середовища — в політиці, економіці, суспільстві, екології і т.д.

2. План потрібно розглядати не  як директиву, а як неперервний  процес, який забезпечує економічну автономію підприємству і є основою для прийняття управлінських рішень. В ході цього процесу встановлюються та уточнюються за часом цілі та завдання розвитку підприємства в зв'язку із змінами навколо нього, і визначаються ресурси для їх досягнення.

3. Плануванню повинен бути притаманний  підприємницький дух, оскільки підприємницькі здібності — це здатність прийняття рішень і здатність ризикувати, без чого неможливо виробити стратегію виживання, розвитку і росту.

4. Планування повинне базуватись  на аналізі попередніх та теперішніх подій, обов'язково враховувати вимоги майбутнього. Планування повинне носити характер розвитку, і обов'язковим видом планування повинне стати стратегічне, в основі якого повинна бути покладена інноваційно-інвестиційна модель розвитку підприємств. А стратегія, як відомо, це інструмент, за допомогою якого підприємство приводить свої можливості у відповідність до ситуації, що складається на ринку, в ній містяться рішення відносно майбутніх сфер діяльності та вибір нових напрямків розвитку, оскільки "ефективний" власник зацікавлений у постійному розвитку підприємства.

5. На даному етапі становлення  та розвитку вітчизняних підприємств, на нашу думку, важливим є те, що сьогодні потрібно застосовувати "змішані" інструменти, які притаманні як директивній системі планування так і ринковій, тобто створити ту модель здійснення процесу планування, в якій елементи ринку переплітались би з елементами контролю, і дієвість цієї моделі забезпечувала б постійний контроль за виконанням намічених цілей, планів, з позицій можливості, прийняття вчасних ефективних управлінських рішень з метою виявлення "гальмів" отримання запланованих результатів діяльності, які враховують як інтереси власників, працюючих, так і суспільства. Тобто потрібно здійснювати моніторинг стану об'єкту планування в процесі виконання плану та "контроль за здійсненням планів" тощо.

6. Також необхідне особливе поєднання  централізованого державного регулювання з децентралізованим приватнопідприємницьким саморегулюванням, зміна їх характеру і взаємовідносин в міру вирішення завдань перебудови планової системи. Тобто мова йде про так зване індикативне планування або непряме державне регулювання, при якому елементи ринку переплітаються з елементами державного регулювання і контролю.

7. Планування слід здійснювати  таким чином, щоб воно собою  являло визначення оптимальних шляхів реалізації цілей і щоб функціонування господарюючого суб'єкта було рентабельним та/або соціально значимим, забезпечувало грошові надходження на всіх рівнях (в т.ч. і наповнення бюджету), прибуток в обсязі, який задовольняв би усіх зацікавлених в його діяльності (власників, засновників, акціонерів, державу і т.д.).

 

 

Висновок

 

Функція планування передбачає рішення  про ті, якими повинні бути цілі організації і що повинні робити члени організації, щоб досягнути  цих цілей.

Деякі організації, як і індивіди, можуть досягнути певного рівня  успіху, не затрачуючи великого сил на формальне планування. Більш того планування саме по собі не гарантує успіху. Організація, що створює плани, може потерпіти невдачу через помилки в організації, мотивації і контролі. Проте, формальне планування може створити ряд важливих і часто істотних сприятливих чинників для організації. Сучасний темп зміни і збільшення знань є настільки великим, що планування представляється єдиним способом формального прогнозування майбутніх проблем і можливостей. Планування дає основу для прийняття рішення. Формальне планування сприяє зниженню ризику при прийнятті рішення. Планування, оскільки воно служить для формулювання встановлених цілей, допомагає створити єдність загальної мети всередині організації.

Управління за цілями являє собою  метод поєднання планування, контролю і мотивації, який успішно застосовують багато організацій для зменшення кількості конфліктів і зниженню негативної реакції людей на контроль шляхом їх участі в цьому процесі. Метод управління за цілями допомагає реалізовувати стратегію шляхом покращення зв’язку між цілями підлеглих, цілями їх начальників і цілями всієї організації. Управління за цілями має багато прихильників, також існує багато прикладів позитивних результатів застосування даного методу. Загальна правильність методу управління за цілями пояснюється дослідженнями в області постановки цілей і зворотного зв’язку. Існують докази, що продуктивність людей, які мають конкретні цілі, вища ніж у людей, для цілі не встановлені або яких не просять старатися. Встановлення конкретних цілей підвищує продуктивність тому, що індивід має чіткі очікування відносно результату. Відповідно теорії ймовірності, якщо люди чітко уявляють, яких результатів від них очікують, і якщо вони відчувають сильну ймовірність того, що прикладаючи певні зусилля, вони зможуть досягнути даного рівня продуктивності і отримати відповідну винагороду, то їх мотивація виконання завдання підвищиться. Існують також докази, що представлення людям інформації про результати їх роботи підвищує їх продуктивність. Дані докази показали також, що така інформація буде ефективною, якщо вона конкретна, прямо відноситься до діла і своєчасна. Але метод управління за цілями має і деякі недоліки. Це пояснюється тим, що залучення до участі в постановці цілей посилює мотивацію деяких робітників і підвищує їх продуктивність, але в деяких випадках така участь не завжди корисна і не завжди реально веде до підвищення продуктивності.

Основна загальна мета організації - чітко виражена причина її існування - означається як її місія. Цілі виробляються для здійснення цієї місії.

Місія деталізує статус фірми і  забезпечує напрям і орієнтири для  визначення цілей і стратегій  на різних організаційних рівнях.

 

ПРИВАТНИЙ   ВИЩИЙ   НАВЧАЛЬНИЙ  ЗАКЛАД 
ЕКОНОМІКО - ПРАВОВИЙ   ТЕХНІКУМ

ПРИ  МІЖРЕГІОНАЛЬНІЙ  АКАДЕМІЇ  УПРАВЛІННЯ  ПЕРСОНАЛОМ

РЕЦЕНЗІЯ  НА  КУРСОВУ  РОБОТУ

       Студента______________________________________________________________

                                                                                             (Прізвище, ім’я,  по- батькові)                                                                                                       

       шифр  групи,  курс _______________________________________________________

       Курсова  робота  з  дисципліни_______________________________________________

                                                                                                                                                              (назва дисципліни )

       ___________________________________________________________________

      Тема______________________________________________________________________________

       ______________________________________________________________________________________

 

      Дата  отримання   “___”______________  200   р.

      Рецензент________________________________________________________________ 

                                                                                        ( вчене  звання,  прізвище, ім’я, по-батькові) 

 

ЗМІСТ  РЕЦЕНЗІЇ

     ______________________________________________________________________________________________

     ______________________________________________________________________________________________

     ______________________________________________________________________________________________

     ______________________________________________________________________________________________

     ______________________________________________________________________________________________

     ______________________________________________________________________________________________

     ______________________________________________________________________________________________

     ______________________________________________________________________________________________

     ______________________________________________________________________________________________

     ______________________________________________________________________________________________

     ______________________________________________________________________________________________

     ______________________________________________________________________________________________

     ______________________________________________________________________________________________

     ______________________________________________________________________________________________

     ______________________________________________________________________________________________ 

 

    “____”_______________   200    р.                                                          ____________________  

                                                                                                                                                                                                (  підпис  рецензента)