Планування, як загальна функція менеджменту

- Поточне (річне, піврічне, квартальне, планування на місяць). Поточне планування здійснюється шляхом складання плану роботи на рік з поквартальним розподілом. Даний план є частиною бізнес-плану підприємства. Поточний план розробляється на основі техніко-економічного розрахунку можливостей підприємства й попиту на послуги.

- Оперативне (на декаду, тиждень, добу, зміну, годину). Оперативно-календарне планування є завершальним етапом у плануванні господарської діяльності фірми. Основним його завданням є конкретизація показників тактичного плану з метою організації повсякденної планомірної і ритмічної роботи підприємства та його структурних підрозділів.

Залежно від змісту господарської діяльності :

1. Планування виробництва; Планування виробництва продукції, робіт і послуг має задовольняти на всіх діючих підприємствах конкретні потреби покупців, замовників чи споживачів і бути тісно пов'язаним з розроблюваної загальною стратегією розвитку підприємства, проведенням маркетингових досліджень, проектуванням конкурентоспроможної продукції, організацією її виробництва і реалізації, а також виконання інших функцій і видів внутрішньогосподарської діяльності.

2. План збуту; це обсяг продукції і послуг, який визначається попитом у процесі дослідження ринку й буде реалізований у плановому році.У будь-якому плані збуту, як правило, вказується кількість продукції кожного виду, а також робіт і послуг, які будуть реалізовані в запланованому періоді.

3. План матеріально-технічного постачання; Обов'язковою умовою стійкого виробничого процесу є своєчасне і повне забезпечення його необхідними матеріальними ресурсами

4. Фінансове планування. це один з елементів діяльності, пов'язаної з управлінням фінансами, складова частина всього народногосподарського планування. Об'єктом фінансового планування виступають фінансові ресурси, що утворюються в процесі розподілу і перерозподілу валового національного продукту, найважливішими серед них є прибуток, амортизаційні відрахування, податки, обов'язкові збори в цільові фонди та ін. Фінансовий план — це план формування, розподілу і використання фінансових ресурсів. Особливість фінансових планів — вони складаються виключно в грошовій формі.

З точки зору організаційної структури  підприємства :

1. Загальне планування діяльності фірми; Поняття "планування діяльності підприємства" має два аспекти. Перший — загальноекономічний, з точки зору загальної теорії підприємства. Другий — конкретно-управлінський, з погляду функцій менеджменту

2. Планування діяльності окремих  підрозділів; Прогресивне планування (спосіб “знизу-вверх”). Планування здійснюється від нижчих рівнів підприємства до вищих. Круговий метод (“зустрічне планування”). Круговий метод передбачає розробку планів в два етапи. На першому етапі (“зверху-вниз”) виробляється поточне планування за основними цілями. На другому етапі (“знизу-вверх”) розробляється кінцевий план на основі деталізованих планів. При цьому в плани включаються найбільш позитивні рішення.

3. Планування діяльності дочірніх  підприємств і філій. Координацію діяльності дочірніх фірм забезпечують функціональні й галузеві служби, що входять до складу виконавчих органів материнського й дочірнього підприємств.

Залежно від спрямованості і  характеру вирішуваних завдань :

1. Стратегічне або  перспективне планування; Стратегічне планування має на меті дати комплексне наукове об­грунтування проблем, з якими може зіткнутися фірма в майбутньому, і на цій основі розробити показники розвитку фірми на плановий період. За основу при розробці стратегічного плану беруть:

 

- аналіз перспектив розвитку фірми, завданням якого є виявлення тенденцій і факторів, що впливають на розвиток відповідних тенденцій;

- аналіз позицій у  конкурентній боротьбі, завдання  якого полягає у визначенні, наскільки  конкурентоспроможна продукція  фірми на різних ринках і що фірма може зробити для поліпшення результатів роботи в конкретних напрямах;

- вибір стратегії на  основі аналізу перспектив розвитку  фірми в різних видах діяльності  та визначення пріоритетів з  конкретних видів діяльності  з точки зору її ефективності й забезпечення ресурсами;

- аналіз напрямів диверсифікації  видів діяльності, пошук нових,  більш ефективних її видів  і визначення результатів, що  очікуються

2. Середньострокове планування; найчастіше охоплюють п'ятирічний строк, оскільки він найбільш точно відповідає періоду оновлення виробничого апарату та асортименту продукції. В цих планах формуються основні завдання на встановлений період, наприклад, виробнича стратегія фірми в цілому і кожного підрозділу (реконструкція та розширення виробничих потужностей, освоєння нової продукції і розширення асортименту); стратегія збуту; фінансова стратегія; кадрова політика; визначення обсягу та структури необхідних ресурсів і форм матеріально-технічного постачання з урахуванням внутріфірмової спеціалізації та кооперування виробництва. Середньострокові плани передбачають розробку в певній послідовності заходів, які спрямовані на досягнення мети, визначеної довгостроковою програмою розвитку.

3. Тактичне (поточне або  бюджетне). Процес розроблення способів досягнення цілей та шляхів реалізації певних середньо- і короткострокових завдань, сформульованих у стратегічному плані, кожній сфері діяльності банку.

При створенні нової  продукції планування повинне розвиватися  разом із розвитком процесу проектування і передбачати планування:

—   початкове;

—   дослідницьке;

—   загальне (контрольне);

—   детальне (поетапне і коопераційне).

Початкове планування повинне  передувати техніко-економічному обгрунтуванню.

Дослідницьке –  розробленню технічного проекту.

Загальне –  підготовці робочого проекту.

Детальне –  реалізації проекту створення нової продукції.

Планування створення  нової продукції –  це відносно самостійний вид діяльності, що включає:

—   специфічні процедури та інструменти;

—   правила;

—   структурні підрозділи і процеси зі складання та забезпечення виконання планів.

Система планування створення  нової продукції забезпечує:

– цільову орієнтацію всіх учасників проекту до створення  нової продукції;

– врахування прогнозів  динаміки зовнішнього середовища для раннього розпізнання проблем розвитку;

– координацію діяльності учасників проекту створення  нової продукції;

– обґрунтовування управлінських  і проектно-конструкторських рішень;

– створення об’єктивної  бази для контролю процесу реалізації проекту створення нової продукції;

– інформування всіх учасників  інноваційного проекту про цілі, прогнози, альтернативи, терміни, ресурси  та адміністративні умови його реалізації;

– пропозиції учасників  створення нової продукції.

 

Розділ І

Теоретично-методичні  аспекти планування, як загальна функція менеджменту.

1.1. Суть і  мета планування

Кожна фірма, починаючи  свою діяльність, зобов'язана чітко  представляти потребу на перспективу  у фінансових, трудових і інтелектуальних  ресурсах, джерела їхнього одержання, а також уміти точно розраховувати ефективність використання наявних засобів у процесі роботи своєї фірми. У ринковій економіці підприємці не можуть домогтися стабільного успіху, якщо не будуть чітко й ефективно планувати свою діяльність, постійно збирати й акумулювати інформацію як про стан цільових ринків, положені на них конкурентів, гак і про власні перспективи і можливості. При всьому різноманітті форм підприємництва існують ключові положення, які застосовуються практично в усіх сферах комерційної діяльності і для різних фірм, необхідні для того, щоб вчасно підготуватися, обійти потенційні труднощі і небезпеки, тим самим зменшити ризик у досягненні поставлених цілей. Розробка стратегії і тактики виробничо-господарської діяльності фірми є найважливішим завданням. Суть планування проявляється в конкретизації цілей розвитку всієї фірми та кожного підрозділу окремо на певний період; визначення господарських завдань, засобів їх досягнення, термінів та послідовності реалізації; виявлення матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, які необхідні для вирішення поставлених завдань. Таким чином, призначення планування як функції управління полягає в намаганні завчасно врахувати за можливістю всі внутрішні та зовнішні фактори, що забезпечують сприятливі умови для нормального функціонування і розвитку підприємств. Воно передбачає розробку комплексу заходів, які визначають послідовність досягнення конкретних цілей з урахуванням можливостей найефективнішого використання ресурсів кожним виробничим підрозділом і всією фірмою. Тому планування повинно забезпечити взаємозв'язк між окремими структурними підрозділами фірми, які включають всю технологічну ланку: наукові дослідження і розробки, виробництво та збут. Ця діяльність опирається на виявлення та прогнозування споживчого попиту, аналіз й оцінку наявних ресурсів та перспектив розвитку господарської кон'юнктури. Звідси випливає необхідність зв'язку планування з маркетингом та контролем з метою постійного коригування показників виробництва і збут слідом за змінами попиту на ринку.

Призначення планування як функції управління полягає в намаганні завчасно врахувати за можливістю всі внутрішні та зовнішні фактори, що забезпечують сприятливі умови для нормального функціонування і розвитку підприємств. [1]     

 Планування в менеджменті  означає не що інше, як вибір і прийняття рішення, відбір найприбутковішої альтернативи з усіх наявних. Планування в менеджменті означає також вибір шляху комбінації у часі та просторі, використання наявних ресурсів для досягнення поставлених цілей. Тому функція планування в менеджменті є визначальною серед інших його функцій.

Планування можна визначити  як цілеспрямовану діяльність з метою  визначення цілей і завдань функціонування організації та забезпечення їх досягнення. Таким чином, воно дає відповіді  на запитання про те, що робити, коли робити, хто і як це робитиме та який результат має бути одержаний. При цьому завданнями планування є також передбачення будь-яких несподіваних ситуацій, що можуть виникнути в процесі роботи, та гнучка реакція на них.

Мета – це кінцевий стан, якого організація прагне досягти в певний момент  у майбутньому (ідеальне уявлення про майбутні рубежі фірми).

Правильно сформульовані  організаційні цілі мають відповідати  наступним вимогам:

• цілі мають бути конкретними та вимірюваними;
• цілі мають бути зорієнтованими у часі;
• цілі мають бути реалістичними, досяжними, такими, що не перевищують можливостей організації;
• цілі мають бути не суперечливими, узгодженими, взаємопов’язаними;
• цілі мають бути сформульованими письмово.

Цілі, сформульовані з урахуванням зазначених вимог, виступають своєрідними нормативами, за допомогою яких менеджер може робити висновки про ефективність своєї  майбутньої  практичної діяльності.

Будь-яка організація має багато різноманітних цілей, сукупність яких утворює складну структуру. Це передбачає необхідність класифікації цілей. Цілі організації можна класифікувати за кількома критеріями.

Глобальна мета – характеризує погляд на  причину існування організації з точки зору суспільства. Глобальна мета – це уявлення про суспільне призначення організації.

Місія організації – характеризує погляд на причину існування організації з точки зору самої організації. Місія деталізує статус організації, надає орієнтири для визначення її задач.

Задачі організації – це заяви організації про те, як, за допомогою чого  вона збирається виконувати свою місію. Задачі організації формулюються у конкретних показниках діяльності і розраховані на певні строки. Вони являють собою специфічні для данної організації шляхи реалізації місії. Організації, як правило, встановлюють декілька задач.

Встановлення цілей є першою фазою в процесі плануваня. Тому ефективність планування багато в чому залежить від якості реалізації цієї фази.

Будь-яке управління передбачає досягнення цілей – і в цьому  контексті є цільовим.  Цільовий підхід до управління знайшов вираз у декількох концепціях: “управління за результатами”, “програмно-цільове управління”, “стратегічне управління” тощо

 

1.2. Концепція планування (типи, види, класифікація).

Планування має свій вигляд:

Залежно від тривалості (термінів) планового періоду :

1. Довгострокове планування (перспективне, стратегічне, прогнозування) - планування строком від 5 років  і більше; Довгострокове, або стратегічне планування – поняття, яке використовується в ряді країн ринкової економіки й означає оцінку існуючих і очікуваних у майбутньому умов для діяльності з урахуванням внутрішніх та зовнішніх факторів. На базі такого аналізу розробляється стратегія розвитку. Довгострокове планування є обов’язковим тільки для великих підприємств, його часові горизонти співпадають з періодами довгострокового народногосподарського планування. Стратегічне планування широко використовується при обґрунтуванні інвестиційної політики.

2. Середньострокове планування - строком від року до п'яти; На деяких підприємствах середньострокове планування поєднують з поточним. У цьому разі складають так званий перехідний п’ятирічний план, в якому перший рік деталізується до рівня поточного плану і є по суті короткотерміновим планом. У порівнянні з довгостроковими ці плани більш докладні й містять більше число кількісних показників, у них наголошується на розподілі ресурсів. Середньостроковий план, як правило, входить складовою частиною у план перспективний. Фінансове планування на строк більше 3-х років втрачає значення, тому що зростає невизначеність.  У середньостроковому плані формулюються основні завдання на встановлений період, наприклад, виробнича стратегія підприємства й кожного підрозділу (реконструкція і розширення виробничих потужностей, освоєння нової продукції і розширення асортиментів); стратегія збуту (структура збутової мережі і її розвиток, ступінь контролю над ринком і впровадження на нові ринки, проведення заходів, що сприяють розширенню збуту); фінансова стратегія (обсяги й напрямки капіталовкладень, джерела фінансування, структура портфеля цінних паперів); кадрова політика (склад і структура кадрів, їхня підготовка й використання); визначення обсягу й структури необхідних ресурсів і форм матеріально-технічного постачання й обліку внутрішньої спеціалізації.

3. Короткострокове планування. План розрахований на термін до 1 року. Короткострокове планування виступає у формі поточних й оперативних планів.