Планирование деятельности туристического предприятия

     Зростання прибутку може зробити ринок привабливим  для конкурентів. Витрати фірми на стимулювання збуту залишаються високими, але тут акцент робиться на мотивацію цілеспрямованого вибору і покупки товару конкретної фірми, а не на мотивацію споживачів купити і випробувати даний товар. На етапі зростання кількість роздрібних точок продажу товару або послуги зазвичай зростає. Завдяки збільшення збуту ціни на товар (послугу) можуть знизитися.

     Етап  зрілості. Зрілий продукт - це вже міцно  затвердився на ринку товар. Темпи збуту його можуть продовжувати збільшуватися, але вже повільніше. Потім вони поступово вирівнюються. На цьому етапі життєвого циклу продукту багато роздрібні точки, які продають товар, дуже конкурентоспроможні. Фірми намагаються знайти способи утримати свою частку ринку. 

     Лижні курорти є найбільш відповідним  прикладом зрілого продукту.  
Після декількох років зростаючих темпів збуту зростання обсягів продажів поступово сповільнюється, курорти роблять спроби до збереження своєї частки ринку.

     Етап  насичення. На цьому етапі обсяги продажів досягають найвищої точки, продукт максимально проникає на ринок.

     Масове  виробництво та застосування нових  технологій допомагає знизити рівень цін і зробити продукт найбільш доступним для кожного.

     Етап  занепаду. Багато тур продукти залишаються на етапі насичення в протягом декількох років. Але багато хто з них з часом старіють і на ринок виводяться нові продукти для заміни старих. На стадії занепаду попит на продукт скорочується, знижуються витрати на рекламу. У міру падіння попиту і прибутку з ринку йдуть фірми, не витримують конкуренції. [9, c. 49]

     Пропозиції  фірм мають бути розраховані на широке коло споживачів з різним рівнем доходу, з метою якомога більше охопити ринок.

     Одним з найбільш важливих маркетингових  рішень є рішення щодо встановлення ціни на товар. Ціна відображає те, як споживачі сприймають продукт.

     Витрати, пов'язані з виробництвом, просуванням, розповсюдженням і продажем тур продукту, а також норма прибутку повинні бути включені в ціну. З метою встановлення правильної ціни на тур продукт необхідно аналізувати багато факторів.

     Туроператор - туристичне підприємство, яке займається розробкою туристичних маршрутів і комплектацією турів, забезпечує їх функціонування, організовує рекламу, розраховує відповідно до діючими нормативами і затверджує в установленому порядку ціни на тури за цими маршрутами, продає тури турагентам для випуску та реалізації путівок за своїми ліцензіями.

     Турагент - фірма, що купує тури, розроблені туроператором,що випускає на ці тури путівки і реалізує їх споживачеві.[4, c. 56]

     Досвід  найбільших українських туроператорів показав, що правильна стратегія та ефективна маркетингова програма дозволяють фірмі визначити цільові ринки, вибрати надійних постійних партнерів, суттєво збільшити обсяг продажів, частку ринку.

2. Роль i місце планування в управлiннi підприємством

     Перш  ніж розпочати будь-яку справу, людина повинна ретельно продумати, що саме, до якого терміну, якими  способами і за допомогою яких коштів він повинен зробити. В іншому випадку його наміри можуть виявитися невиконаними. Отже, першою і основною стадією управління будь-яким видом доцільної діяльності завжди є процес постановки мети і знаходження способів її виконання. Саме до стадії постановки мети можна віднести передбачення, прогнозування, планування. Кінцевим результатом цієї стадії є побудова ідеальної моделі ходу виробничого процесу, спрямованого на досягнення головної мети підприємства. 

     Процес  управління підприємством складається  з багатьох функцій. У їх число входять планування і прогнозування, організація; координація і регулювання; облік, контроль і аналіз; активізація і стимулювання. 
Кожна функція характеризується властивим їй технологічним способом впливу на керований об'єкт. [7, c. 62-63]

     Функції управління завжди спрямовані на досягнення цілей управління.

     Оскільки  мета управління формується в рамках функції «планування 
- прогнозування», можна сказати, що дана функція в системі функцій управління підприємством є центральною. Функції управління в своїй основі об'єктивні і є формами реалізації управлінських відносин, через які, в свою чергу, реалізуються вимоги економічних законів розвитку виробництва. 
Тому процес управління виступає як об'єктивно подолана система функцій, яка носить назву управлінського циклу, а самі функції називаються стадіями управлінського циклу.

     Функція планування служить основою для  прийняття управлінських рішень і являє собою управлінську діяльність, яка передбачає вироблення цілей  і завдань управління виробництвом, а також визначення шляхів реалізації планів для досягнення поставлених  цілей. 
Прогнозування в управлінському циклі передує плануванню і ставить своїм завданням наукове передбачення розвитку виробництва, а також пошук рішень, які забезпечують розвиток виробництва в оптимальному режимі. Оскільки прогнозування завжди передує плануванню, його можна розглядати як підфункції планування.

     Організація як функція управління - це діяльність, спрямована на створення чи розвиток структури господарської системи. Залежно від об'єкта розрізняють організацію: - виробництва - праці - управління. 
Організація управління включає регламентацію окремих елементів процесу управління (стадій управлінського циклу, процедур і операцій управління), встановлення часу робіт виконання робіт, технічного та інформаційного забезпечення тощо. [7, c. 62-63]

     Координація полягає в забезпеченні необхідною (передбаченої проектом організації) узгодженості дій працівників. Мета координації - усунути паралелізм і дублювання в роботі.

     В силу різних причин виробництво може відхилятися від заданих параметрів. У цих умовах шляхом регулювання усуваються відхилення, і забезпечується нормальне протікання виробничих процесів. 
За допомогою обліку здійснюється збір інформації про стан господарської системи. Облік служить базою для аналізу - комплексного вивчення виробничо - господарської діяльності з метою контролю та підвищення ефективності функціонування виробництва шляхом виявлення і мобілізації наявних резервів.

     Роль  контролю як функції управління обумовлена ​​тим, що він є засобом здійснення зворотного зв'язку в системі управління. 
За допомогою контролю перевіряється виконання прийнятих планових рішень, і оцінюються їх наслідки.

     Активізація - це інтенсифікація трудової та громадської  діяльності працівників на основі підвищення творчого потенціалу особистості колективу. Активізація досягається комплексним застосуванням методів морального і матеріального стимулювання. В основі матеріального стимулювання лежать матеріальні, а в основі морального - соціальні потреби особистості (в спілкуванні, повазі, визнанні заслуг тощо).

     Перераховані  функції управління носять назву  загальних. Крім них в системі управління виділяють конкретні функції, які враховують вплив на них об'єкта управління, що знаходить своє відображення в об'єкті і предметі планування.

     Сам процес планування проходить в чотири етапи:

     1. Розробка спільних цілей;

     2. Визначення конкретних, деталізованих цілей на заданий період;

     3. Визначення шляхів і засобів їх досягнення;

     4. Контроль за досягненням поставлених цілей шляхом зіставлення планових показників з фактичними та коригування цілей.

     Планування  на якому підприємстві базується  на неповних даних, навіть якщо є добре  налагоджена система бухгалтерського  і статистичного обліку. Проблема полягає в тому, що деякі аспекти функціонування економічної системи не піддаються оцінці, наприклад, дії конкурентів, економічні цикли, страйки, політична обстановка.

     Показники кон'юнктури ринку є вихідними  для складання плану підприємства. Тому планування, як правило, тим легше, чим більше підприємство (хоча на невеликих підприємствах деякі фактори виробництва виявляються більш доступним для огляду для керівництва, ніж на великих). Дані обставини надають плануванню імовірнісний характер.

     З точки зору формалізації процедури  планування являє собою алгоритмізовані  процес підготовки рішень на противагу  спонтанному, ситуативного прийняття управлінських рішень.

     Протилежністю планування є імпровізація, коли рішення  приймається на основі ситуації, що склалася чи з досвіду плановика. 
Чіткий алгоритм прийняття рішень імпровізованих відсутня. 
Планування ефективно там, де однією інтуїції недостатньо для того, щоб прийняти рішення, де потрібно поліпшити якість прийнятих рішень шляхом подолання складності проблемних ситуацій, обумовленої великою кількістю взаємодіючих чинників і причино - наслідкових зв'язків, а також неузгодженістю думок експертів, які приймають рішення щодо сценарію розвитку планованих процесів і подій.

     Незважаючи  на важливість і видимі переваги планування, воно не може замінити собою імпровізацію. У практиці управління підприємством спланувати всі випадки прийняття рішень неможливо, та й не доцільно. Причиною тому можуть бути два чинники: 
- Несумісність витрат на планування з результатами реалізації плану; 
- Відсутність об'єктивної, достовірної і достатньої для розробки плану інформації.

     У цих випадках доводиться вступати на шлях імпровізації і таким чином  реагувати на виниклу ситуацію. Співвідношення між запланованими та імпровізованими рішеннями на конкретному підприємстві залежить від багатьох факторів, серед яких можна виділити:

     1. Повноту і достовірність інформації про зовнішнє середовище і внутрішній структурі підприємства;

     2. Особисті якості, спеціальні знання, схильність до ризику і гнучкість планових працівників;

     3. Мотивацію (гармонію бажань та інтересів виконавців з цілями планових рішень);

     4. Правомірність (власні можливості та надані плановому працівникові спеціальні засоби повинні дозволити здійснити всі заходи, пов'язані з підготовкою та реалізацією планового рішення);

     5. Інформованість (особи, яким доручена підготовка плану, повинні знати цілі і особливості прийняття та реалізації планового рішення);

     6. Допустимість (заходи, передбачені плановим рішенням, не повинні порушувати норм права і моралі);

     7. Наявність формалізованого інструментарію планування: економіко-математичних моделей, ЕОМ, технічних засобів. 
Процес планування характеризується рядом специфічних рис.

     По-перше, планування має дві сторони: соціально - економічну та організаційно - технічну.

     Організаційно - технічна сторона обумовлюється  кооперацією праці і залежить від рівня розвитку засобів і  методів планування. Соціально-економічна сторона визначається соціально - економічними умовами суспільства. Тому сутність планування виробництва необхідно оцінювати з двох позицій:

     - Його організаційно - технічних характеристик;

     - Соціально - економічних умов.

     Інакше  не можна розкрити багато причино - наслідкові зв'язки і залежності, що визначають цілі, форми і методи планування.

     З точки зору організаційно - технічного боку планування країни з розвиненою ринковою економікою мають більше досвіду. Вживаний там арсенал технічних засобів і методів значно багатшими. Звідси випливає, що рівень організації виробництва та управління в рамках окремих підприємств, фірм там вище, ніж у країнах України. Значить, є велика можливість у використанні організаційно - технічного досвіду планування розвинених зарубіжних країнах і обмежена можливість застосування соціально - економічного досвіду планування.

     Ще  один важливий висновок з цього аналізу: соціально-економічна сторона планування повинна бути провідною в постановці цілей планування і виборі засобів їх реалізації.

     По-друге, планування як елемент управління носить інформаційний характер. Інформаційна сутність процесу планування добре видно на прикладі стадій циклу планування. У процесі виробництва перед органами планування безперервно виникають проблеми. Тому першою стадією в плановому циклі є виявлення і формулювання проблем (включає збір і обробку інформації, а також оцінку наслідків можливих варіантів планових рішень). На цій основі приймається планове рішення. Потім воно реалізується. Інформація про отримані результати за системою зворотного зв'язку передається в плановий орган. [11, c. 72-73]