Підходи щодо підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств, як основи стабілізації економіки

Умови навколишнього середовища	Організаційні структури
	Механічна	ОРГАНІЧНА
Клієнти (споживачі)	Пасивні	Сильні, агресивні
Конкуренція	Відсутня	Сильна
Технологія	Стабільна	Мінлива
Розвиток  продукції	Немає	Динамічний
Ціни	Поточні ринкові	Залежить від цінової  політики підприємства
Система розподілення	Стабільна	Динамічна

 

    Для ССГП ”Любомльський хлібзавод” найбільш сприйнятлива механічна організаційна структура.

    Оргацізаційні структури маркетингових  підрозділів.

    Маркетинг менеджмент (маркетингове управління) - це процес планування і реалізації політики ціноутворення, просування і  розподілу ідей, продуктів і послуг, спрямований на здійснення обмінів, що задовольняють як індивідів, так і організації.

      

        

      

      

        

        

      Рисунок 3.3. Основні сили і дійові особи сучасної маркетингової системи.

    Управління  маркетингом спрямоване на вирішення  задачі впливу на рівень, часові межі та структуру попиту таким чином, щоб організація досягла визначеної мети. По суті, маркетингове управління являє собою управління попитом.

    На  рисунку 3.3. представлені основні сили і дійові особи сучасної маркетингової системи.

    Організація маркетингу на підприємстві має базуватися на відповідних організаційних структурах. Створення таких підрозділів вимагає дотримання певних принципів:

1. Цілеспрямованість. Організація маркетингу має відповідати сучасним цілям, філософії та політиці підприємства, бути чітко сформульованою, мати кількісні виміри.
2. Чіткість організаційної структури. Вона має бути розумно спеціалізованою, відповідати напрямкам діяльності підприємства, комплексно вирішувати проблеми виробництва і збуту, забезпечувати єдність керівництва маркетинговою діяльністю.
3. Структуризація стадій. В організації маркетингу треба поєднати перспективне (стратегічне), тактичне і оперативне управління підприємством.
4. Гнучкість. Організація маркетингу має оперативно реагувати на зміни в навколишньому середовищі.
5. Стимулювання активності і творчості працівників.
6. Скоординованість та узгодженість дій окремих підрозділів і виконавців.

    Створення ефективної організації маркетингової  діяльності потребує вирішення трьох  основних завдань:

• Як згрупувати працівників;
• Хто для кого є керівником;
• Хто які функції виконує.

    Структура служби маркетингу визначається багатьма факторами. Підприємство повинно розробити  таку структуру, яка зможе взяти  на себе всю маркетингову роботу, включаючи  планування.

    За  аналогією із загальними організаційними структурами управління існують варіанти організації і в службах маркетингу.

Рисунок 3.4. Функціональна модель побудови відділу маркетингу. 

 

      

        
 
 
 
 
 
 

Рисунок 3.5 Товарна модель побудови відділу маркетингу.

    Організація управління за ринковим принципом передбачає продаж товарів на різних за своїм характером ринках; її застосовують  у тих випадках, коли у різних ринків різні споживчі звички або товарні вимоги. ССГП ”Любомльський хлібзавод” продає продукцію торгівельним компаніям, підприємствам та кінцевим споживачам; тому модель організації маркетингової діяльності орієнтованої на споживачів та ринки є найбільш прийнятною.

    Керівництво маркетинговою діяльністю.

    Головне завдання керівництва маркетинговою  діяльністю пов`язана із виконанням маркетингових планів і програм. Це дозволяє з позицій керівництва досягти наступних цілей:

• Заохочення керівників постійно мислити на перспективу.
• Чітка координація дій, що здійснюються підприємством.
• Встановлення показників діяльності для наступного контролю.
• Більш чітке формулювання організацією своїх завдань.
• Підготовка організації до раптових змін.
• Наочна демонстрація взаємозв`язків між обов`язками різних осіб.

    Основні типи маркетингового контролю.

    Контроль  за виконанням різних планів - співставлення фахівцями з маркетингу поточних показників з контрольними цифрами річного плану і при необхідності вжиття заходів для виправлення становища.

    Контроль  прибутковості - визначення фактичної  рентабельності різних товарів, територій, сегментів ринку і торговельних каналів.

    Стратегічний  контроль - регулярна перевірка вищим  керівництвом відповідності вихідних стратегічних настанов підприємства з  наявними ринковими можливостями.

 

       Висновки і пропозиції

    Конкурентоспроможність, - як соціально-економічна категорія - це спроможність, вміння досягати законним шляхом найвищих економічних та соціальних переваг. Поняття конкурентоспроможності інтерпретується і аналізується в залежності від економічного об`єкту, який розглядається. У багатогранній практичній діяльності по досягненню конкурентоспроможності акценти повинні бути розставлені слідуючим чином:

1. конкурентоспроможність персоналу;
2. конкурентоспроможність підприємства;
3. конкурентоспроможність продукції (одержана як похідна перших двох ).

    Зрозуміло, що вся робота повинна проводитися паралельно, енергійно, відповідними службами, але пріоритет повинен належати персоналу.

    В багатогранній роботі по досягненню конкурентоспроможності важливе місце належить показникам, які повинні характеризувати та давати змогу оцінювати конкурентоспроможність того чи іншого об`єкту.

    Як  показало проведене дослідження, нараховується  близько 10 різноманітних параметрів, які повинні знаходитися в  полі зору керівництва підприємства, як найважливіші об`єкти управління, Разом  з тим, задаючись параметрами конкурентоспроможності для того або іншого об`єкту, необхідно постійно турбуватися про створення належних умов, які забезпечують досягнення потрібних параметрів конкурентоспроможності.

    Умови (обставини, від яких будь-що залежить) виступають, таким чином, другою основоположною складовою категорією конкурентоспроможності. Вони охоплюють широкий спектр технічних, технологічних, організаційних, економічних, соціальних, кадрових, правових, ідеологічних відносин, які складаються в процесі функціонування господарського механізму підприємства. Створення всіх необхідних умов для досягнення конкурентоспроможності об`єктів - первинна турбота керівництва і всього персоналу підприємства.

    З проведеного фінансово-економічного та технічного аналізу маємо, що підприємство (об’єкт аналізу) в цілому конкурентоспроможне.

    При написанні роботи нами були виконані основні сформульовані завдання досліджуваної проблеми.

    В результаті вивчення теоретичних аспектів було виявлено, що конкурентоспроможність підприємства в період становлення ринкових відносин є особливо важливим показником, тому що її підвищення забезпечує найбільш високу покупну спроможність виробів харчової промисловості.

    Прямуючи  до гнучкого використання своїх внутрішніх можливостей підприємство повинно  забезпечувати собі технічну та економічну ефективність. Іншими словами, воно повинно знайти спосіб оптимального сполучення технічної та економічної ефективності для забезпечення найкращих умов пропозиції.

    В результаті ретельно проведеного аналізу  виробничої та фінансової діяльності підприємства можна зробити висновок, що загальне та фінансове положення підприємства є стабільним і стійким, є можливість самофінансування.

    Але при цьому був виявлений нереалізований потенціал підвищення рівня конкурентоспроможності підприємства.

    По-перше: не в повному обсязі використовуються потужності потокових ліній по виготовленню баранок. У зв`язку з цим було запропоновано  замінити фізично застаріле обладнання на лінії виготовлення баранок, що допоможе підвищити ефективність роботи, усунути простої обладнання з технічних причин, вести технічний процес безперервно і максимально використовувати технічну потужність цеху.

    По-друге: в процесі аналізу був виявлений  незадоволений попит населення  у дрібно-фасованій продукції. Вирішенням цього питання може стати встановлення пакувально-фасувального апарату.

    Для ефективного використання виявлених  резервів, реалізація яких призведе до підвищення рівня конкурентоспроможності БКК, нами були запропоновані такі заходи:

• провести модернізацію лінії по виготовленню баранок;
• встановити пакувально-фасувальний апарат для бараночних виробів.

    В результаті реалізації запропонованих заходів зменшиться собівартість обсягу виготовлюваної за рік продукції  на 10850 гривень, буде отриманий додатковий прибуток у розмірі 1533 гривні (з урахуванням податку на прибуток, що складає 30%), також буде вирішено питання незадоволеного попиту населення у дрібно-фасованій продукції.

    Впровадження  запропонованих заходів в комплексність і надасть можливість підвищити конкурентоспроможність продукції та підприємства в цілому, та зміцнити його становище серед конкурентів на ринку харчової промисловості.

 

       Список  використаної літератури

1. Конституція України //Урядовий кур’єр. – 1996. - №129-130. – с. 5-10.
2. Господарський кодекс. 2003.
3. Азарян О.М. Маркетинг кондитерських товарів в Україні. Донецьк.: 1997.
4. Азоєв Г.Л. Конкуренція: аналіз, стратегія і практика. М.: 1996.
5. Альперин Л. Что нужно для успешной конкуренции с зарубужными фирмами. "Стандарты и качество". №2, 1991 г. с 12-16
6. Белоус О.П., Панченко Е.Г. Менеджмент: конкурентоспособность и эффективность. К., "Знание Украины",1992 г., 40с.
7. Виноградський М.Д., Виноградська А.М., Шканова О.М. Менеджмент в організації: Навч. посіб, для студ. Екон. Спец. Вузів. – К.»КОНДОР» - 2002.
8. Ганс А  и др. Конкурентноспособность глобальных предприятий\\ Проблемы теории и практики управления.- 1995.-№3-с.96-104
9. Герасимчук В.И. Розвиток підприємства. Діагностика, стратегія, ефективність. К., 1995 р., 268 с.
10. Герчикова И.Н. Менеджмент : Учебник .- М.: Банки и биржи  ЮНИТИ, 1994. 685 с. : ил.
11. Герхард Шварц "Мягкие составляющие конкурентноспособности".\\Проблемы теории и практики управления.- 1995.- №4.= с. 96-100
12. Гончаров В.В. В поисках совершенства управления: Руководство для высшего управленческого персонала ( Опыт лучших промышленных фирм США, Японии, стран западной Европы)М., 1993 г.
13. Грузинов В.П. Экономика предприятия. М.: 1998.
14. Дикань В.Л. Управління якістю як фактор конкурентноспособності підприємств\\ Економіка України.- 1996.- №1.- с.43-48
15. Дикань В.Л. Обеспечение конкурентоспособности предприятия. Х.: Основа, 1995.
16. Економіка підприємств : Підручник .- В 2т. \ За ред. С.Ф.Покропивного, - К.: Вод-во “Хвиля - Прес” , Донецьк : Мале підприємство “Поиск” . Т-во Кноголюбів, 1995 - 400 с.
17. Завадський Й.С. Менеджмент. –Т. 1. – Вид. 2-е.-УФІМіБ, К.:1998.
18. Завьялов П. Конкурентноспособность и маркетинг\\ Рос. экон. журнал.- 1995.- №12. - с. 50-56
19. Істірян Г.П. Конкурентоздатність: методика вимірювання та оцінки \\ Легка промисловість.-1994.- №4.- с. 1214
20. Івахненко В.М., Горбаток М.І., Льовочкін В.С. Економічний аналіз. К.:1999.
21. Иванов Ю.Б. Конкурентоспособность продукции. Теоретико-методологический аспект. Кременчуг.: 1994.
22. Иванов Ю.Б. Конкурентоспособность предприятия в условиях формирования рыночних отношений. Х.: 1997.
23. Игольников Г., Патрушева Е. Что понимать под конкурентноспособностью, инвестиционной привлекательностью и экономичностью производства\\ Рос. экон. журнал, -1995.- №11.- с.108-112
24. Коммерческая деятельность. Учебник Ф.П.Половцева.            М.: «Инфра-М», 2000 г.
25. Коммерческая деятельность. Учебник  Ф.Г.Панкратов, Т.К.Серегина. М.: ИВЦ «Маркетинг», 2000 г.
26. Корбанколева И. Решающий фактор - конкурентноспособность предприятия, ж. МТС, 1996 г., №10
27. Кочкин С.М. Что мешает конкурентноспособности отечественных товаров\\ Патенты и лицензии.- 1995.- №4.-  с. 3-4
28. Кредісов А. Чи конкурентноспроможні наші товари ? ( Про економіку України)  \\ Політика і час.- 1994- №8- с. 37-41
29. Курбатков К.Є. Маркетинг і організаційно-економічні умови розвитку збутової діяльності в ринкових умовах. Х.: 1996.
30. Львов Н.А. Маркетинг - ключ к решению проблемы "Конкурентноспособность"." Стандарты и качество", 1990 г., №9, с 21-25.
31. Маштабет В. и др. Пути повышения конкурентноспособности экспортной продукции. К., "Наукова думка" ,  1988
32. Маршалкин Г.А. Производство кондитерских изделий. М.: Колос. 1994.
33. Маштабет В. и др. Пути повышения конкурентноспособности экспортной продукции. К., "Наукова думка" ,  1988
34. Молчанов Н.Н. Оценка конкурентноспособности наукоемкой продукции, Вестник Ленинградского у-та, серия 5, Экономика, 1991г., вып. 3. с.43-49
35. Мочерний С.В. та ін. Основи економічної теорії. / За ред. С.В. Мочерного. К.: «Академія», 1997.
36. Нємцов В.Д., Довгань Л.Є., Сініок Г.Ф. Менеджмент організацій: - К: ТОВ «УВПК «ЕксОб», 2002.  
37. Питер Вейал. Искуство менеджера. Новые идеи для мира хаотических перемен. "Новости", М., 1993.
38. Поліщук В.М. Управління конкурентоздатністю виробництва в галузях АПК. К.: 1997.
39. Портер М. Стратегія конкуренції: методика аналізу галузей і діяльності конкурентів. / А. Олійник. К.: 1996.              
40. Портер М. Конкурентная стратегия. Нью-Йорк. 1980 г.
41. Портер М. Международная конкуренция. Конкурентное преимущество стан. М., Международное отношение, 1993
42. Портер М. Конкурентное преимущество. Нью-Йорк, 1985
43. Румянцева З.П. Менеджмент організації: -М.: ІНФРА.- 1995.
44. Сник С. Управление производительностью : планирование, измерение оценка, контроль, повышение. М., "Прогресс",  1989 г.
45. Торговое дело: экономика и организация. Учебник под общ. Ред. Л.А.Брагиной и Т.П.Данько. М.: «Инфра-М», 1997 г.
46. Уотармен Р. Фактор обновления. Как сохраняют конкурентноспособность лучшие компании. М., "Преса", 1988, 368 с.
47. Фитхутдинов Р.А. Менеджмент конкурентоспособности товара. «Бизнес-школа».: 1995.
48. Хрипач В.Я. Экономика предприятия. Минск.: 1997.
49. Чейз Ричард, Акьюлано Николас. Производственный (операционный) менеджмент.Бостон, 1992 г., 1062 с.
50. Швец В.Я. Об управлении конкурентноспособностью продукции на предприятии. Л., 1990 г.
51. Экономическая стратегия повышения конкурентноспособности развития капиталистических стран. ч.1 и ч.2. Реф. сборник обзоров Ан СССР, М, 1988 г.
52. Юданов А.Ю. Конкуренция: теория и практика. М.: 1996.
53. Юданов А.Ю. Фирма и ринок. М.: Знание, 1990.
54. Яковлева С., Денисова Е. Современные факторы повышения капиталистической фирмы. Л. ЛГУ, Серия экономики, 1990 г.
55. Лановой В. Новая программа приватизации на 1998 г. будет представлена Президенту Украины до 10 декабря //Посредник. – 1997. - №48. – с.5.
56. Лузан Ю. АПК – крупнейший реципиент инвестиций //Деловой вестник. – 1998. - №3. – с. 19.
57. Люкшинов А.Н. Стратегический менеджмент: Учебное пособие для вузов. – М.: ЮНИТИ-ДАНА,200. – 375 с.
58. Менеджмент организации. Учебное пособие. Румянцева З.П., Саломатин Н.А., Акбердин Р.З. и др.- М.: ИНФРА-М, 1991.- 456 с.
59. Мерсер. Д. ИБМ: управление в самой преуспевающей корпорации мира, Пер. с англ.- М.: Прогресс, 1991.- 456с.
60. Мескон М., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента. Пер. с англ.- М.: Дало, 1992.
61. Новая технология и организационные структуры: Сокр. пер. с англ. / Под ред. И. Пиннингса и А. Бьюитандама. – М.: Экономика, 1990.- 269 с.
62. Питерс Т., Уотермен Р. В поисках еффективного управления (опыт лучших компаний): Пер. с англ.- М.: Прогресс, 1986.- 418 с.
63. Портер М. Международная конкуренция: Пер. с анг.: М.: Изд. Прогресс, 1990.
64. Совместные предприятия в практике международных экономических отношений /Е.Г. Бургучева и др. – М.: Внешторгиздат, 1990. – 119 с.
65. Степаненко А.С. Венчурне фінансування інвестицій і перспективи його використання в Україні //Фінанси України. – 1997. - №3. – с.47.
66. Тарнавська Н. П., Пушкар М. Р. Менеджмент: теорія та практика: Підручник для вузів.— Тернопіль: Карт-Бланш, 1997.— 456 с.
67. Теория и практика антикризисного управления / Под ред. С. Х. Беляева, В. И. Кошкина. М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1996.
68. Фалмер Р. Энциклопедия современного управления (в пяти томах). Т. 1.- М.: ВИПКЭнерго , 1992. – 168 с.
69. Фатхутдинов Р.А.иПроизводственный менеджмент: Учебник для вузов. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. – 447 с.
70. Финансовый менеджмент: теория и практика: Учебник— Под ред. Е. С. Стояновой.— М.: Перспектива, 1996.
71. Хентце Й. Основные идеи стратегического менеджмента // Проблемы теории и практики управления.- 1989.- №2.- с. 34-38.
72. Шевельова С.О. Особливості молокопродуктового підкомплексу України//Вісник аграрної науки. – 2001.- №2. – с. 66-69.
73. Шершньова З.Є., Оборська С.В. Стратегічне управління: Навч. Посібник. – КНЕУ, 1999. – 384 с.
74. Экономичемкая стратегия фирмы: учебное пособие / Под ред. А.П. Градова.- Санкт-Петербург:Специальная литература, 1995.- 414с.