Підходи щодо підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств, як основи стабілізації економіки

 

    В 2004 році відбулися наступні зміни в структурі використання прибутку: збільшилась питома вага платежів до бюджету на 0,1%, зменшилась питома вага відрахувань в резервний фонд на 0,02%, на соціальний розвиток — на 1,89%, на інші цілі — на 6,02%; збільшилась питома вага використаного прибутку на виробничий розвиток на 2,2%, на заохочування — на 2,56%. Крім того частину прибутку було використано на дивіденди, що є позитивним фактором в ринкових умовах.

    Проаналізуємо зміну рентабельності продукції, враховуючи такі фактори, як собівартість продукції  та прибуток від її реалізації на основі даних таблиці 2.16.

    Таблиця 2.16

      Аналіз рентабельності продукції

	Один.		2003	2004	Абсолютне
Показники	вим.		рік	рік	відхилення, (+/-)
1. Обсяг  реалізованої продукції	тис. грн.		22472	25002	+2530
2. Повна  собівартість продукції	тис грн.		18577	21383,8	+2806,2
3. Прибуток  від реалізації продукції	тис.грн.	3895		3618,2	-2768
4. Рентабельність  продукції	%	20,96		16,9	-4,06

 

    Р = (Ц - С_п) / С_п* 100%    (2.2)

    Р - рентабельність продукції;

    Ц - ціна продукції;

    С_п - повна собівартість продукції.

    Р₁ = 3895 / 18577 * 100 = 20,96%

    Р₂ = 3618,2 / 21383,8 * 100 = 16,9%

    Зменшення рентабельності продукції на 4,06% сталося  за рахунок зменшення прибутку на 276,8 тис. грн. при збільшенні собівартості на 2806,2 тис. грн.

      Аналіз фінансового  стану ССГП «Любомльський хлібзавод»

    В умовах формування ринкових відносин в Україні, методика аналізу господарської діяльності спрямована в першу чергу   на   дослідження   таких   сторін   діяльності,   як конкурентноздатність, фінансова стійкість, платоспроможність.

    Перехід до ринкових відносин для підприємств  пов'язаний з можливістю господарської невизначеності та підвищеного ризику, тому виникає необхідність проведення поточного і оперативного контролю показників фінансового стану.

    Показники, що відображають стійкість  фінансового стану

    1. Коефіцієнт автономії (фінансової незалежності):

    характеризується  ступінню незалежності від зовнішніх  джерел фінансування.

    Кавт.⁼ Вартісь власного капіталу / Підсумок за балансом

    Кавт  поч. року ^— 5430,8 / 7236,6 = 0,75

    Кавт  на кін. року = 6380 / 8769,7 = 0,73

    2. Коефіцієнт мобільності коштів: характеризує потенційну можливість перетворити активи на мобільні кошти.

    Кмоб = Вартість мобільних коштів / Вартість немобільних коштів.

    Кмоб = (розділ II активу + розділ III активу) / розділ І активу.

    Кмоб  поч року = (1354,9 + 1064,5) / 4817,2= 0,5

    Кмоб кін року ⁼ (1817,8 + 813,4) / 6138,5 = 0,43

    3. Коефіцієнт маневреності коштів  характеризує абсолютну можливість  перетворити активи на «швидкі»  кошти. 

    Кман. = (мобільні кошти - короткотермінова заборгованість) / мобільні кошти.

    Кман  поч року = (1354 + 1064,5- 1805,8)/(1354,9 + 1064,5) = 0,25

    Кман  кін року ⁼ (1817,8 + 813,4 - 2389,7) / (1817,8 + 813,4) = 0,1

    4. Коефіцієнт фінансової стійкості  характеризує забезпеченість заборгованості  власного капіталу.

    Кфін  ст ⁼ Сума власного капіталу / Загальна заборгованість.

    Кфін  ст = розділ І пасиву / (розділ ІІ пасиву + розділ III пасиву).

    Кфін  сг поч року = 5430,8 / (0 + 1805,8) = 3,0

    Кфін  ст кін року =6380/ 23 89,7 = 2,67

    5. Коефіцієнт забезпечення довгострокової  заборгованості.

    К = Сума власного капіталу / Довгострокова заборгованість.

    К = 0; оскільки БКК немає довгострокової заборгованості.

    6. Коефіцієнт іммобілізації коштів.

    Кіммоб  ⁼ (Вартість ОВФ - сума зносу) / Підсумок за балансом.

    Кіммоб  поч року = (4286,6 - 2309,9) / 7236,6 = 0,27

    Кіммоб  кін року = (8578,9 - 2476,2) / 8769,7 = 0,7

    Показники ефективності використання коштів

    1. Коефіцієнт реалізації на 1 гривню  немобільних коштів.

    Креал ⁼ Виручка від реалізації / Немобільні кошти.

    Креал поч року = 26337,1 / 4817,2 = 5,47

    Креал кін року = 26337,1 / 6138,5 = 4,29

    2. Коефіцієнт оборотності коштів

    Кобор ⁼ Виручка від реалізації / Вартість оборотних коштів

    Кобор поч року= 26337,1 / 1354,9 = 19,44

    Кобор кін року = 26337,1 / 1817,8 = 14,49

    3. Рентабельність продаж.

    Крент ⁼ Балансовий прибуток / Обсяг реалізації продукції

    Крент= 4002,4 / 25002,3 =0,16

    4. Рентабельність активів.

    Крент ⁼ Балансовий прибуток / Сума всіх активів.

    Креет = 4002,4 / 8769,7 = 0,46

    5. Рентабельність власного капіталу.

    Крент = Балансовий прибуток / Сума власного капіталу.

    Крент = 4002,4/63 80 =0,63

    Показники платоспроможності (ліквідності)

    1. Показник загальної платоспроможності:  характеризує перспективну   можливість   підприємства   розрахуватись   по короткотерміновії заборгованості.

    Кзаг  пл = Сума ліквідних коштів / Короткотермінова заборгованість.

    Кзаг  пл = (розділ II активу + розділ III активу) / розділ III пасиву.

    Кзаг  пл поч року = (1354,9 + 1064,5)/1805,8= 1,4

    Кзаг  пл кін року =(1817,4+813,4)/2389= 1,0

    2. Показник поточної ліквідності.

     Кпот  лікв = (ЛК-ТМЦ)/КЗ;   (2.3)

    Де ЛК - ліквідні кошти;

    ТМЦ - товарно-матеріальні цінності;

    КЗ - короткотермінова заборгованість.

    Кпот  лікв поч року = (1354,9 + 1064,5 - 225,3)/1805,8 = 1,2

    Кпот  лікв кін року = (1817,8 +813,4 -301,9) /2389,7 =1,0

    3. Показник абсолютної ліквідності:  характеризує негайну можливість підприємства розрахуватись по заборгованості.

    Кабслікв = (Г+ЦП)/КЗ;    (2.4)

    де:

    Г - гроші;

    ЦП - цінні папери;

    КЗ - короткотермінова заборгованість.

    Кабс  лікв поч року = 15,4/ 1805,8=0,01

    Кабс  лікв кін року = 22,4/2389,7 = 0,01

    4. Показник розрахунку з кредиторами за рахунок дебіторів.

    Крозр   = Дебіторська  заборгованість  /  Кредиторська заборгованість.

    Крозр поч року = 809,1/1701,7 = 0,5

    Крозр кін року = 605,1/2063,0 = 0,3

      Роль маркетингу у підвищенні конкурентоспроможності підприємства. Аналіз конкурентного середовища

    Конкурентоспроможність  підприємства безпосередньо залежить від знання рику та уміння правильно  використовувати ту чи іншу ринкову ситуацію. Це  змусило  керівників  багатьох  підприємств  розглядати використання маркетингової концепції при організації виробничої діяльності як гостру необхідність. Характерною рисою існуючого положення є, те що дана концепція використовується в різноманітних варіантах. Більшість керівників, проголосивши першорядність орієнтації ділової активності на потреби споживачів, фактично притримуються виробничої і збутової концепції маркетингу, в основі яких лежить, насамперед, прагнення до збільшення обсягів виробництва і реалізації продукції.

    Зараз неможливо на ринку України визначити  тенденцію розвитку маркетингу вже тільки тому, що у своєму сучасному понятті маркетингу на  вітчизняних підприємствах не існує. Існую лише окрема його ідея. Такий підхід втілюється в організації самої служби маркетингу. На підприємствах зроблені спроби створити відділи маркетингу, але як правило, ці відділи виконують лише деякі функції маркетингу (організації реклами, пошук нових клієнтів, участь у виставках, зв'язок із громадськістю). У більшості випадків не існує загальної стратегії маркетингу з чітким визначенням цілей і задач усієї маркетингової діяльності. Підприємства хлібопекарської промисловості не виняток.

    При комплексному підході збутова діяльність є частиною маркетингової (однієї з  чотирьох "Р" marketing mіх). І тому перед тим, як вжити заходів щодо удосконалення маркетингового керування збутовою діяльністю, варто вивчити загальні напрямки розвитку маркетингу в галузі хлібопечення і виробництва кондитерських виробів.

    Вихідним  моментом концепції маркетингу хлібопродуктів служить орієнтована на споживача, інтегрована цільова філософія підприємства. У цілому ж маркетинг хлібопродуктів можна представити як систему керування ринком хлібопродуктів, що включає в себе процес визначення, аналізу, прогнозування, створення і розвитку споживчих бажань, а також організацію всіх ресурсів для задоволення потреб покупців з оптимальним прибутком для виробника.

    У той же час необхідно чітко  розуміти, що концепція маркетингу  дозволяє аналізувати, оптимізувати і  задовольняти споживчий попит, але  вона є лише керівництвом до планування, загальною стратегією діяльності. Підприємство повинно також враховувати свої сильні і слабкі сторони у виробництві, технології, фінансах, збуті. Плани маркетингу повинні погоджувати цілі, вимоги споживачів і ресурсні можливості. У противному випадку плани маркетингу будуть недосяжні. Крім того, необхідно оцінювати вплив конкуренції, державного регулювання та інші сили, стосовно даного підприємства.

    Ринок хлібопродуктів характеризується найбільш тісною взаємодією попиту і пропозиції. Пропозиція хлібних товарів є  під впливом таких чинників, як зміна суспільних потреб, попиту населення і прискорення НТП. Крім того, в умовах все більшого насичення ринку різноманітними продовольчими товарами, зростають вимоги споживачів до їхнього асортименту і якості; посилюється об`єктивна необхідність більш повного задоволення попиту не населення взагалі, а конкретних соціально-економічних груп споживачів, має використовуватися маркетинговий принцип сегментації ринку. І тоді пропозиція буде строго орієнтована на відповідність соціально-економічним, національним, віковим, психологічним і ін. характеристикам визначеного контингенту споживачів. Попит визначає  об`ємність ринку - це є частина пропозиції, що може бути реалізована в обмін на платіжні засоби при даному рівні і співвідношенні роздрібних цін.

    Таким чином, попит - це винесені на ринок  конкретні платоспроможні потреби. Платоспроможність є найважливішою  рисою й особливою властивістю  попиту. Але в той же час попит  на хлібопродукти - це і сукупність цілком визначених вимог до конкретних хлібопродуктів із відомими функціонально-споживчими і естетичними властивостями.

    Натурально-речовинні  характеристики попиту конкретизуються  у вигляді споживчих оцінок асортименту  і якості хлібопродуктів, що надходять  на ринок. Споживчі оцінки асортименту і якості хлібопродуктів - це об'єктивне вираження підбадьорливого, нейтрального або негативного відношення покупців до даного виробу або його окремих функціональних і естетичних властивостей. У споживчих оцінках знаходить вираження ступінь відповідності хлібобулочних виробів, що надходять у продаж, сучасним уявленням різноманітних груп покупців про необхідність, доступності по ціні, смаку і подібним вимогам до складу пропозиції на ці вироби. Споживчі оцінки виявляються як у формі прямої преваги - через акт придбання або, навпаки, відмови від покупки конкретного виробу, так і у формі суджень про переваги того чи іншого виробу перед аналогічними йому по призначенню, або про дефекти, що знижують споживчу цінність, корисність хлібного товару. Вивчення споживчих оцінок є головною частиною маркетингового дослідження споживачів. При вивченні споживчих оцінок хлібобулочних і кондитерських виробів варто враховувати відносність цих оцінок, тому що вони виявляються через порівняння даного продукту з іншими, а їхнє конкретне утримання знаходиться в прямої залежності від Кількісного складу пропозиції хлібопродуктів відповідного виду. Тобто, споживач хлібобулочних виробів, як правило, порівнює лише з вже існуючим товаром, не висловлюючи припущень і побажань у порівнянні, з гіпотетично ідеальним товаром.