Отчет по практике в ПАТ "Чернiгiвський хлiбокомбiнат"

ВСТУП

Науково-технічний прогрес, визнаний у всьому світі як найважливіший  фактор економічного розвитку, все  частіше і в західній, і у  вітчизняній літературі зв'язується з поняттям інноваційного процесу. Це, як справедливо відзначив американський економіст Джеймс Брайт, єдиний у своєму роді процес, що поєднує науку, техніку, економіку, підприємництво і управління.  Він складається в одержанні нововведення і простирається від зародження ідеї до її комерційної реалізації, охоплюючи, таким чином, весь комплекс відносин: виробництва, обміну, споживання.

В сучасних умовах господарювання здійснення успішної конкурентної боротьби є однією з головних задач підприємства. Крім того, постійно йде процес розвитку засобів та методів виробництва, що призводить до ще більшої конкуренції, тому підприємству потрібно турбуватися про свою конкурентоспроможність.

Відомо багато способів підвищення конкурентоспроможності, одним з  яких є впровадження інновацій. Між  конкурентоспроможністю та інноваціями  простежується певний взаємозв'язок, який виходить з визначення цих понять. Під конкурентоспроможністю розуміється «здатність підприємства виробляти товари або послуги, які можуть конкурувати на світовому ринку». У свою чергу під інновацією розуміється «впровадження нової або суттєво поліпшеної ідеї, товару, послуги, процесу або практики, яка призначена для отримання поліпшеного результату» .

Організація виробництва  нової продукції є дуже  непростою  задачею.  На цьому  шляху  зустрічається  величезна  кількість  всіляких   труднощів   і бюрократичних  перепон,  не  говорячи  вже  про  ту  роботу,  яку  необхідно провести ще  до  початку  безпосередньої  реалізації  проекту.  Це  і  пошук необхідних інвестицій, що в умовах нашої економічної  ситуації  є  однією  з найважливіших, а деколи і  нерозв'язних,  проблем,  і  проведення  комплексу різних досліджень з метою економічного  обґрунтовування  даного  проекту,  і звичайно узгодження дій  з  різними  гілками  державної  влади  на  всіх  її рівнях.

Об’єктом дослідження є необхідність процесу  впровадження нового виду продукції на підприємстві.

Предмет дослідження  впровадження нового продукту на підприємстві.

Базою дослідження є  ПАТ «Чернігівський хлібокомбінат».

Мета дослідження –  обґрунтування доцільності впровадження нового виду продукту на підприємстві.

Завдання які необхідно  вирішити в ході практики:

• розглянути сутність та процес впровадження нового продукту на підприємстві;
• провести аналіз діяльності ПАТ «Чернігівський хлібокомбінат»;
• провести аналіз техніко-економічних показників підприємства;
• оцінити ринкові перспективи нової продукції;
• економічне обґрунтування впровадження нового продукту.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1 РОЗДІЛ. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРОЦЕСУ ІННОВАЦІЙ НА ПІДПРИЄМСТВІ

1.1 Поняття  інновації та інноваційної діяльності

Термін «інновація»  в економіці був вперше запропонований австрійським економістом Й. Шумпетером, який визначив його як комерціалізацію  всіх нових комбінацій, заснованих на зміні у розвитку:

1) використання нової  техніки, технологічних процесів або нового ринкового забезпечення виробництва;

2) впровадження продукції  з новими властивостями; 

3) використання нової  сировини;

4) зміни в організації виробництва  та його матеріально-технічному  забезпеченні;

5) поява нових ринків збуту.

У проекті ЗУ «Про інноваційну діяльність» від 04.07.2002 № 40-IV наведено таке визначення: інновації - новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоздатні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери. Інноваційна діяльність - діяльність, що спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентоздатних товарів і послуг.

Цікаве, на наш погляд, визначення «інновації» наводить П. Друкер: «Інновація - це розробка і впровадження нового, раніше не існувало, з допомогою  якого старі, відомі елементи додадуть нові обриси економіці даного бізнесу». Далі П. Друкер пояснює: «Інновація - це не винахід і не відкриття. Хоча і те й інше може іноді знадобитися. Але вона фокусується не на знаннях, а на ефективності, а в бізнесі - на економічній ефективності. Її сутність швидше концептуального характеру, ніж технічного або наукового ». З наведених вище визначень можна зробити висновок, що поняття «інновація» охоплює практично всі сфери діяльності суспільства і може мати як технологічну, так і організаційну чи процесну складові. Технологічна інновація містить у собі кілька типів, один з яких - продуктова інновація, що охоплює впровадження технологічно нових або вдосконалених продуктів.

Інновації створюють нові методи досягнення конкурентоспроможності або кращі  способи конкурентної боротьби при використанні старих засобів. Можна виділити декілька головних переваг, першою серед яких, є зниження ціни - один з найефективніших чинників конкуренції, але це призводить до зниження прибутку. Щоб цього не допустити потрібно здійснити певні заходи, а саме, створення новітнього продукту, якому не має аналогів, або створити конкурентні переваги існуючого продукту, тобто модернізація. Другою, але не менш важливою, є освоєння нових сегментів ринку, що надає абсолютну перевагу перед конкурентами. Створюючи нову продукцію підприємство стає безумовним монополістом, дозволяючи призначити будь-яку ціну, обмежуючись лише тим, скільки покупець згодний заплатити за задоволення своїх потреб. Крім того, підприємство залишається лідером деякий час,навіть коли на ньому з'являються конкуренти, за рахунок того, що люди звикли купувати продукцію цього виробника.

Створення нової продукції, або  модернізація старого товару дає  можливість принести додатковий прибуток. Розробка нового продукту дозволяє захопити значну частку ринку, що тягне за собою збільшення продажу продукції підприємства. Якщо перевага досягнута за рахунок випуску на ринок унікальної продукції, заснованої на власних конструкторських розробках, то для знищення такої переваги конкурентам треба розробити ці секрети з найменшими витратами. Всі ці шляхи вимагають великих витрат, зусиль і часу у конкурентів. Це означає, що на деякий час фірма виявляється у лідируючому і недосяжному положенні, вона стійко конкурентноздатна.

При цьому, як свідчить світова практика, ефект інноваційної діяльності підприємства з точки зору його конкурентоспроможності має три складові:

1) підвищення конкурентоспроможності  товару, що створює конкурентні  переваги на найближчу і середньострокову  перспективу; 

2) прищеплення нових потреб, що створює конкурентні переваги на віддалену перспективу;

3) підвищення ефективності виробництва,  що трансформує конкурентоспроможність  товарної маси в конкурентоспроможність  підприємства.

Товар, в якому реалізовано «ноу-хау», зберігає конкурентоспроможну перевагу до тих пір, поки зберігається конфіденційність використаного в ньому «ноу-хау». Товаровиробники, зацікавлені у придбанні, для підвищення конкурентоспроможності своєї продукції, або укладають угоди з власником «ноу-хау» про можливість їх використання, або намагаються придбати конфіденційну інформацію неправомірними засобами [3]. Таким чином, інновації є фактором конкурентоспроможності підприємства, але, як показує світовий досвід, практично будь-яке досягнення можна повторити.

 У літературі можна знайти наступні критерії класифікації інновацій:

- За предметно-змістовної структурі; 

- За призначенням;

- За факторами суспільного виробництва; 

- По рівню розробки і поширення; 

- За новизною;

- За сферами розробки  і застосування;

- За походженням; 

- З інноваційного  потенціалу;

- По етапах життєвого  циклу і тривалості. [1]

 Така класифікація  найбільш повно відображає все  різноманіття інновацій, але для  визначення сфери дії інновацій  її складно застосувати. Тому, розглядаючи «інновацію» як комерціалізацію чогось нового, можна виділити наступні складові:

- Т (technology) - нова технологія;

- A (application) - новий додаток  у формі нових товарів, послуг  або процесів;

- М (market) - новий ринок  або ринковий сегмент; 

- О (organization) - нова організаційна форма або новий підхід до менеджменту.

 Таким чином, будь-якої  інновації притаманний, принаймні,  один з наступних аспектів:

- Технологічний; 

- Прикладної;

- Ринкового сегментування або  групування споживачів.

 Наведений вище приклад показує, як пов'язані ринки з організаційними досягненнями, технологією та її безпосереднім застосуванням. Відзначимо той факт, що фактично прямої залежності між технологіями і додатками, між додатками і ринками, між ринками і (зовнішніми чи внутрішніми) організаційними структурами, між зовнішніми і внутрішніми організаційними структурами і технологією немає. Тим не менше, ці чотири координати побічно залежать один від одного, наприклад, певна технологія має обмежене число додатків. [1]

 Таким чином, інновація може  бути результатом впровадження  нової технології, використання  нової програми, розробки нових  ринків або застосування нових  організаційних форм. У більшості  випадків це комбінація безлічі  факторів, які вводяться як одночасно,  так і послідовно. Тому інновація - не ізольовану подію, а скоріше ланцюг послідовних перетворень, що складається з серії подій. Тому при аналізі інновації важко вловити момент, коли дана інновація точно з'явилась, або встановити єдину вірну причину інновації.

 

1.2 Процес розробки  нового продукту

Створення нового продукту — це складний і багаторівневий процес застосування спеціальних знань, досвіду, методів і засобів для  досягнення певної мети. Новий продукт  завжди є результатом змін у матеріальному  й технологічному рівнях виробництва та нормативному його забезпеченні, а тому належить до сфери управління проектами. До головних критеріїв оцінки різних варіантів виконання робіт зі створення нового продукту відносять терміни і вартість досягнення очікуваних результатів. Вони, у свою чергу, залежать від величини наявних ресурсів та від використовуваних технологій. Згідно з теорією менеджменту проектів створення продуктової інновації завжди має такі складові: цілі; основні критерії і обмеження; головні та додаткові важелі управління; невизначеність та ризики

Значення інновацій постійно підвищується. У ринкових умовах підприємству необхідно  повсякчасно контролювати конкурентоспроможність своєї продукції, розробляти нові види товарів, нові технології і вчасно впроваджувати вже відомі прогресивні технології.

Але самі по собі новації не гарантують комерційного успіху. Менеджер повинен  дуже тонко відчувати баланс між  стабільністю, яку гарантує доведення  процесу управління до досконалості (наприклад, між традиційною технологією та зусиллями щодо введення найновішої технології), і новим продуктом.

 Для того щоб процес товарних  нововведень був успішним, фірмі  необхідно приймати правильні  рішення і визначитись:

 Який продукт розробляти  і для якого ринку?

 Яку прийняти стратегію збуту?

 Які додаткові дослідження  слід проводити, щоб збільшити  достовірність наявної інформації?

  Які ресурси потрібні для розроблення інновацій виробу?

Процес виведення нового товару на ринок пов'язаний зі значними труднощами і ризиком. За даними американських експертів, 32 % комерційних невдач запропонованих новинок спричинено неправильною оцінкою потреб ринку, 13 % — неефективною політикою збуту, 14 % — завищуванням цін, 10 % — несвоєчасним початком продажу, 8 % — протидією конкурентів і тільки 23 % — технічними причинами наявної асортиментної групи й забезпечують більшу глибину асортиментів — 25 %; нові асортиментні групи, що розширюють номенклатуру компанії — 20 %, а світові новинки — лише 10 %.

Створення принципово нових товарів  як будь-яка інновація є великим ризиком. Появі одного товару, що має комерційний успіх на ринку, передує розробка 80—100 невдалих ідей. Але на цьому ризик лише починається. Статистика свідчить, що збитковими виявляються 40 % товарів широкого вжитку, 20 % товарів промислового призначення й 18 % послуг.

До речі, краху нових товарів  не уникають навіть корпорації-гіганти. «SONY» зазнала невдачі з відеомагнітофонами, які використовують касети типу «бета», «DUPONT» зі штучною шкірою «Корфам», а корпорація «FORD» — з автомобілем  «Едсел». Причини невдачі різні: «SONY» недостатню увагу приділяла формуванню каналів збуту, свою роль також зіграла позиція конкурентів, які виготовляють відеокасети системи VHS. Корпорації «DUPONT» і «FORD» не зуміли зорієнтуватися в запитах споживачів.З метою зменшення ризику поразки на ринку у ході розроблення і впровадження нового товару доцільно моделювати процес прийняття рішення стосовно оптимального варіанта нового продукту, стратегії і тактики його збуту. Насамперед необхідно зібрати відповідну інформацію, на підставі якої будуть прийматися рішення. У табл. 1.1 наведена система формування інформації для розроблення нового виробу.

Таблиця 1.1

Система формування інформації для розроблення нового товару