Основні напрями щодо запобігання розширенню безробіття та зростання зайнятості

Слід відмітити, що рівень безробіття населення працездатного віку (за методологією МОП) в 2,4 раза перевищував рівень зареєстрованого безробіття, розрахованого по відношенню до економічно активного населення працездатного віку (у жінок – у 1,7 раза, чоловіків – у 3,2 раза, жителів міських поселень – у 3,2 раза, мешканців сільської місцевості – у 1,5 рази) (рис. 2.8).

Рівень безробіття (за методологією МОП) серед населення віком 15–70 років збільшився в усіх регіонах. Найбільше зростання цього показника відбулося у Вінницькій, Сумській (на 4,6 в.п. у кожній), Донецькій, Закарпатській (на 4,4 в.п. у кожній), Рівненській (на 4,3 в.п.), Полтавській, Чернігівській областях (на 4,1 в.п. у кожній).

Таблиця 2.4 - Рівень безробіття населення (за методологією МОП) за статтю, місцем проживання та віковими групами (% до кількості економічно активного населення відповідної вікової групи)

Рисунок 2.8 - Безробіття серед економічно активного населення працездатного віку за статтю та місцем проживання (у % до економічно активного населення працездатного віку)

Слід зазначити, що максимальне значення цього показника спостерігалось у Рівненській області (13,1%), а мінімальне – у м.Києві (6,6%).

Основними причинами незайнятості безробітних віком 15-70 років (за методологією МОП) у 2009р. виступали: вивільнення з причин економічного характеру (48,6%), звільнення за власним бажанням (25,7%), непрацевлаштованість після закінчення навчальних закладів (11,5%), звільнення у зв'язку з закінченням терміну дії трудового договору (9,5%) (рис. 2.9).

Рисунок 2.9 - Причини незайнятості безробітних віком 15-70 років за методологією МОП (у % до загальної кількості безробітних)

Серед населення у віці 15-70 років 12,8 млн. осіб належали до економічно неактивного населення, з них кожен другий був пенсіонером за віком, по інвалідності та на пільгових умовах, кожен четвертий - учнем або студентом, кожен шостий - зайнятий в домогосподарстві. Зазначена група населення також включає незайнятих осіб, які припинили активні пошуки роботи, тому що втратили надію її знайти (зневірені). Ця категорія осіб працездатного віку у 2009р. становила 197,9 тис. осіб, що на 23,5% більше показника минулого року.

Також збільшилася кількість економічно неактивних осіб працездатного віку, які не знали де і як шукати роботу, яким чином організувати власну справу, або були переконані у відсутності підходящої роботи. Кількість таких громадян у 2009р. складала 169,4 тис. осіб, або 2,1% економічно неактивного населення працездатного віку (2008р. відповідно – 110,1 тис. осіб, або 1,4%). Остання категорія громадян, як і ті особи, які зневірились у пошуках роботи, за умови сприятливої кон’юнктури могли б запропонувати свою робочу силу на ринку праці, а отже, є потенціалом поповнення лав безробітних. З урахуванням таких громадян рівень безробіття населення працездатного віку становив би 11,5%, проти 9,9%, розрахованого за методологією МОП (у 2008р. – 8,0% та 6,8% відповідно) (рис. 2.10).

Рисунок 2.10 - Пропозиція робочої сили працездатного віку у 2009р. (у % до економічно активного населення працездатного віку)

Рівень зареєстрованого безробіття у 2009р. склав 4,1% від економічно активного населення працездатного віку. Зазначений показник був вищим серед жінок (4,7%), порівняно з чоловіками (3,5%) та у населення сільської місцевості (6,1%), ніж у міських жителів (3,2%).

За показником рівня зареєстрованого безробіття серед країн СНД Україна посідала друге місце після Вірменії.

Для зареєстрованого безробіття притаманна суттєва регіональна диференціація. Найвищий рівень зареєстрованого безробіття, розрахований у відсотках до економічно активного населення працездатного віку, у 2009р. спостерігався у Тернопільській та Черкаській обл.., а найнижчий – у м.Києві.

Отже, за даними Держкомстат України у 2009 р. порівняно з 2008 року ринку праці були притаманні такі основні тенденції:

- зниження рівня зайнятості населення у віці 15-70 років з 59,6% до 57,7%;

- збільшення серед економічно активного населення працездатного віку: рівня безробіття населення (за методологією МОП) з 6,8% до 9,9%; рівня зареєстрованого безробіття з 3,0% до 4,1%;

- скорочення кількості вільних робочих місць на 63,2%;

- зростання серед безробітних (за методологією МОП) частки вивільнених  з економічних причин з 29,3% до 48,6%;

- зниження рівня працевлаштування незайнятого населення за допомогою державної служби зайнятості  з 41,0% до 25,7%;

- зростання середньомісячної допомоги по безробіттю на 46,6%;

- скорочення рівня прийому робочої сили з 14,3% до 10,8% середньооблікової кількості штатних працівників;

- збільшення у декілька разів кількості працівників, які з ініціативи адміністрації: переведені на скорочений графік роботи; знаходились в адміністративних відпустках;

- зростання середньомісячної номінальної заробітної плати на 6,2%;

- зменшення реальної заробітної плати на 10,1%;

- збільшення більш ніж у 2 рази суми боргу з виплати заробітної плати та кількості працівників, які вчасно її не отримали.

2.2 Аналіз динаміки ВВП України

Найважливіше значення для виявлення тенденцій, причин зміни, прогнозування розвитку економіки  й вироблення економічної політики має дослідження макроекономічних показників, таких як ВВП [1]. Показники номінального рівня ВВП України за період 1996 – 2009 рр. наведені на
рис. 2.11. Найменше значення ВВП у 1996 році (81 519 млн.грн.), найбільше значення у 2008 році (948 056 млн.грн.). В 2009 році ВВП України знизився до 63% від рівня 1990 року, що відповідає показнику на кінець 2005 р.

Рисунок 2.11 – Динаміка ВВП за 1996 – 2009 рр.

Доведено, що економіка розвивається циклічно. Відповідно проблема економічного росту і його темпів є однією з найважливіших макроекономічних проблем. Економічний цикл являє собою періодичні спади й підйоми в економіці, коливання ділової активності. Виділяють дві екстремальні точки циклу:

- точку піка, що відповідає максимуму ділової активності;

- точку дна, що відповідає мінімуму ділової активності (максимальному спаду).

Особливо тривалий і глибокий спад зветься кризою. Економіка перебуває в стані рецесійного розриву, коли фактичний ВВП менше потенційного, що в цей момент спостерігається в України, як втім, і увесь світ переживає важкі наслідки світової фінансово-економічної кризи. В економіці всіх країн миру відбулися серйозні порушення у звичайній економічній діяльності, що не могло, не відіб'ється на рівні ВВП.

Швидкість економічного росту виражається в середньорічних темпах приросту ВВП протягом певного періоду часу (рис.2.12). Таким чином, цей показник характеризує процентна зміна ВВП у кожному наступному році в порівнянні з попереднім. Позитивна величина означає, що економіка перебуває у фазі підйому, а негативна, характеризує спад.

Рисунок 2.12 - Динаміка ВВП України у відсотках в 1990 - 2009 роках

За підсумками 2009 року ВВП України впав на 15,1 %, що було одним з гірших показників динаміки ВВП у світі, також мало місце значне зниження промислового виробництва (на 25,0 %), що є результатом глибокого впливу фінансово-економічної кризи.

На пропорції формування ВВП по доходах суттєво впливають політика у сфері заробітної плати та податків і розвиток інфляції. Ці зміни стосуються передусім зниження частки оплати праці найманих працівників і підвищення частки чистих податків на виробництво та імпорт (табл. 2.5).

Таблиця 2.5 - Структура та динаміка формування ВВП по доходах в Україні у 2001-2009 роках (у %)

В Україні частка оплати праці найманих працівників у ВВП з
2001 року зростала і у 2009 році склала 55 % (рис. 2.13). Як свідчить досвід країн з ринковою економікою, необхідною умовою виходу з кризового стану є збільшення грошових доходів як джерела споживання та заощадження, зростання масового споживання. За сучасних умов від підвищення заробітної плати (або хоча б її своєчасної виплати) значною мірою залежить розв'язання проблеми стимулювання сукупного попиту та вихід країни з кризи.

Рисунок 2.13 - Динаміка структури ВВП по доходах в Україні у 2000-2009 роках (у %)

Частка валового прибутку (змішаного доходу), розрахована за різницею між ВВП та іншими видами первинних доходів у його структурі, має тенденцію до зменшення і в 2009 році складала 37,1% ВВП. Це відбулося під впливом зміни питомої ваги інших складових ВВП і через зміну внутрішньої структури цього показника

У структурі використаного ВВП України у 2002-2009 роках спостерігається тенденція збільшення витрат на кінцеве споживання, особливо домашніх господарств (рис. 2.14). Це обумовлюється тим, що через падіння реальних доходів населення в умовах інфляції дедалі більша частка ВВП спрямовується на підтримання рівня життя населення за рахунок зниження накопичення (табл. 2.6).

Таблиця 2.6 - Структура та динаміка використання ВВВ в Україні у 2002-2009 роках (за матеріалами Держкомстат України)