Основні напрями щодо запобігання розширенню безробіття та зростання зайнятості

РЕФЕРAТ

Курсова робота: 50 с., 6 табл., 20 рис., 20 джерел.

Об'єктом дослідження є особливості і проблеми безробіття в Україні.

Метою роботи є теоретичне дослідження проблеми безробіття та аналіз впливу динаміки безробіття на обсяг валового внутрішнього продукту України.

Сфера зайнятості населення в умовах перехідної економіки привертає все більшу увагу вчених і практиків. Основними проблемами, які потребують дослідження, є невідповідність професійно-кваліфікаційного рівня незайнятого населення потребам економіки області та ринку праці. Особливо актуальне питання про вплив динаміки зайнятості на обсяг валового внутрішнього продукту України.

БЕЗРОБІТТЯ, ЗАЙНЯТІСТЬ, ВАЛОВИЙ ВНУТРІШНІЙ ПРОДУКТ

ЗМIСТ

50

ВСТУП

Результатом праці мільйонів робітників, селян та інтелігенції є певна сукупність створених матеріальних і духовних благ. Залежно від типу суспільства відбувається розподіл працюючих у сферах і галузях народного господарства, створюється різна кількість матеріальних і нематеріальних благ. Тип суспільства визначає також основні принципи розподілу, перерозподілу, обміну і споживання створених благ.

Переважна більшість сучасних економістів відстоюють позицію, що будь-яка суспільна корисна праця є продуктивною працею, оскільки створює національне багатство безпосередньо або опосередковано, а також сприяє підвищенню добробуту людей. Отже, національний продукт створюється в усіх галузях та сферах економічної діяльності.

Україна вже більш як 10 років розбудовує ринкову економіку. За цей час вона пережила глибокий спад виробництва, стабілізацію, а з 2000 р. переживає поступовий вихід з прірви економічної кризи.

Як же оцінити стан економіки України за роки її незалежності? Для цього варто проаналізувати динаміку таких показників, як реальний ВВП, рівень безробіття, експорт, імпорт, доходи та видатки бюджету, рівень мінімальної, середньої зарплати та прожиткового мінімуму тощо.

У комплексі проблем, що пов'язані з ринковою трансформацією економіки України, одне з головних місць займають проблеми ринку праці і створення ефективного, адекватного сучасним умовам механізму регулювання зайнятості.

Серед широкого кола організаційно-економічних і соціально-політичних проблем, обумовлених сучасною ситуацією в економіці України, найбільше важливою і складною є проблема зайнятості. Адже зайнятість являє собою найбільше уразливе місце в системі ринкових відносин, тому що саме через цю сферу найбільше наочно висвітлюються всі економічні і соціальні протиріччя, визначаються ефективність виробництва й умови життя громадянина будь-якої країни.

Особливість ринку праці в Україні полягає в тому, що методи соціально-економічної організації зайнятості, що діяли раніше, вичерпали себе, а нові в повному обсязі не створені. Характерною рисою українського ринку праці стає тенденція зросту числа безробітного і зниження зайнятого населення. Незайнятість стає масовим явищем, а соціальна напруженість наближається до критичного рівня.

Досягнення високого рівня зайнятості є сьогодні найважливішою ціллю державної політики більшості країн із розвитою ринковою економікою» оскільки рахується, що чим повніше використовуються запропоновані на ринку трудові ресурси, тим більше розмір утворюваної в суспільстві продукції, а виходить, і більш високий рівень задоволення потреб і добробуту громадян.

Проблеми ринку праці розглядали такі автори: Дзюба С.Т.,
Заславський І., Кім М., Буланов В.В., Устинова І.В., Нікіфорова А.А. і інші. 

Об'єктом дослідження є особливості і проблеми безробіття в Україні.

Метою роботи є теоретичне дослідження проблеми безробіття та аналіз впливу динаміки безробіття на обсяг валового внутрішнього продукту України.

Завданням даної роботи є:

–                    вивчити теоретичні аспекти безробіття як соціально-економічного явища;

–                    проаналізувати стан безробіття населення України;

–                    визначити основні напрями щодо запобігання розширенню безробіття та зростання зайнятості.

При написанні курсової роботи були використані методи діалектичного матеріалізму і порівняння, аналізу і синтезу, а також індукції і дедукції та ін.

Робота складається з реферату , вступу, 3 розділів, висновку та переліку посилань, що містить 20 джерел.

1 БЕЗРОБІТТЯ ЯК СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНЕ ЯВИЩЕ

1.1 Сутність безробіття і причини його виникнення

Безробіття є невід’ємною складовою ринкової економіки, одним з негативних наслідків самої природи ринку, результатом дії його головного закону - попиту і пропозиції. Безробіття - незайнятість певної частини економічно-активного населення (трудових ресурсів) унаслідок об’єктивних причин (процесів), притаманних ринковій економіці, таких як циклічність розвитку економіки, протирічний характер НТП, високі темпи модернізації виробництва, дія закону народонаселення і т. ін. Безробіття, котре наступило внаслідок об’єктивних причин, зобов’язує суспільство турбуватися про громадян, які залишилися без роботи не зі своєї вини і не за власним бажанням [4, c.87].

Ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення» дає таке визначення безробітного: «Безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи». Слід підкреслити, що це визначення безробіття стосується лише тих громадян, які самі шукають роботу, виявляючи економічну активність.

Більш широке поняття безробітного, за методологією МОП, - це особи віком 15-70 років (зареєстровані та не зареєстровані в державній службі зайнятості), які одночасно задовольняють трьом умовам [13]:

а) не мали роботи (прибуткового заняття);

б) активно шукали роботу або намагались організувати власну справу впродовж останніх чотирьох тижнів, що передували опитуванню;

в) були готові приступити до роботи впродовж двох найближчих тижнів.

До категорії безробітних відносяться також особи, які не шукають роботу тому, що вже знайшли її і мають домовленість про початок роботи через певний проміжок часу, а також навчаються за направленням державної служби зайнятості.

Економічна сутність безробіття полягає в тому, що за рахунок вимушеної незайнятості частини економічно-активних громадян суспільство позбавляється певної величини суспільного продукту, витрачаючись при цьому на утримання безробітних і членів сімей, котрі знаходяться на їх утриманні.

Соціальна сутність безробіття - в тому, що вимушено непрацюючі особи, які існують не на зароблені кошти, а на допомогу, маргіналізуються, не знаходячи самовираження в праці, і якщо безробіття стає тривалим, втрачають професіоналізм, виробничі навички, зневіряються і можуть деградувати як особистості .

Таким чином, безробіття в умовах ринкових економічних відносин є, з одного боку, невід’ємною, а з другого, - неприйнятною альтернативою зайнятості, проблемою, яку суспільству доводиться вирішувати щоденно шляхом проведення заходів державного регулювання зайнятості.

Організаційно-економічні причини безробіття в ринковій економіці полягають в руслі теорій, з позицій яких аналізується ринок праці. Так, основу виокремлення різних причин і видів безробіття становлять принципово різні погляди прихильників неокласичної і кейнсіанської теорій. Якщо неокласики пояснюють безробіття недосконалістю ринку праці, тобто мікроекономічними причинами, то у кейнсіанців воно є наслідком дефіциту сукупного попиту в економіці, тобто макроекономічних причин.

На рис. 1.1 ринок праці спочатку знаходиться в крапці рівноваги (е), котрій відповідає заробітна плата We і кількість зайнятих Le. Однак остання менша за чисельність економічно-активного населення (LF), а тому «класичне» безробіття складає L3-Le осіб.

«Кейнсіанське» безробіття виникає через «жорстку» заробітну плату - у відповідь на переміщення кривої попиту на працю D0 до положення D1 , яке викликано зниженням сукупного попиту в економіці. При цьому рівень заробітної плати не змінюється, як передбачається у класичній теорії. Внаслідок цього і виникає розрив між рівнем попиту і пропозиції при фіксованій заробітній платі. На рис. 1.2 це - L1Le.

LeL3 - рівноважне (добровільне) безробіття;

L1L2 - нерівноважне (вимушене) безробіття;

LF - робоча сила

Рисунок 1.1 - «Класичне» безробіття [8, c. 210]

We - const.

L1Le - «кейнсіанське» безробіття (вимушене, нерівноважне)

Рисунок 1.2 - «Кейнсіанське» безробіття [8, с. 210]

Проте розрив між рівнем попиту і пропозиції не означає, що «кейнсіанське» і «класичне» безробіття не можуть співіснувати водночас. На рис. 1.2 бачимо, що загальне безробіття L1L2 складається з Le L2 - рівноважного «класичного» безробіття, яке викликано недосконалістю ринку праці, та L1Le - «кейнсіанського» безробіття.

Найбільш широко виникнення безробіття пояснюється марксистською теорією, за якою вважається, що з розвитком науки і техніки підприємці все більшу частину прибутку вкладають у капітал і меншу - в заробітну плату. Таким чином капітал заміщує робочу силу. Теорію К.Маркса стосовно виникнення безробіття необхідно обов’язково враховувати в розробці та практичній реалізації державної політики зайнятості. Її повинні мати на увазі і працівники державної служби зайнятості, розробляючи заходи щодо запобігання розвитку безробіття.

Для вимірювання безробіття використовуються абсолютні й відносні показники [4, c.90].

До основних абсолютних показників належать:

                   чисельність безробітних на рівнях: країна, область, місто, район;

                   чисельність безробітних за статево-віковою ознакою, освітою, місцем проживання, соціальним статусом;

                   середня тривалість безробіття в місяцях.

До основних відносних показників безробіття належить рівень безробіття, який визначається на початок або на кінець періоду і розраховується у відсотках до трудових ресурсів (офіційна статистика) і до економічно-активного населення за формулами:

;                                                        (1.1)

;                                                        (1.2)

де u - рівень безробіття;

U - чисельність безробітних, виявлена обстеженням домогосподарств, осіб;

UL - чисельність безробітних, зареєстрованих у державній службі зайнятості, осіб;

L - чисельність трудових ресурсів (робочої сили), осіб.

LF - чисельність економічно-активного населення, виявлена обстеженням домогосподарств, осіб.

Крім указаних основних показників безробіття, форми державної статистичної звітності № 1-ПН і №2-ПН налічують багато додаткових, які виражаються в абсолютних величинах (скільки безробітних проходять професійне навчання, скільки закінчили, а скільки припинили навчання, беруть участь у громадських роботах, скільком призначено допомогу та ін.), котрі не складно перевести у відносні. Всі вони використовуються для аналізу стану ринку праці і зайнятості.