Оцінка ефективності підприємства виробничої сфери

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ДИЗАЙНУ

Кафедра менеджменту 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни “Менеджмент підприємницької діяльності”

 

на тему: “Оцінка ефективності підприємства виробничої сфери ”

 

 

 

 

 

 

Виконала:

студентка ІV курсу групи БМПД-08

Гришко І.А.

Науковий керівник:

Максименко І.О.

 

 

 

 

 

 

 

КИЇВ - 2012

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ХАРАКТЕРИСТИКА ЕФЕКТИВНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

1.1. Ефективність як економічна категорія…………………………………....5-8

1.2. Класифікація видів і форм прояву ефективності………………….…....9-12

1.3. Методики визначення ефективності та показники ефективності використання основних фондів……………………………………………..13-19

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА «БАРИШІВКАЗЕРНОПРОДУКТ» .

2.1. Загальна характеристика  діяльності підприємства……………………20-21

2.2. Аналіз фінансового стану підприємства……………………………….22-24

2.3. Аналіз забезпеченості  підприємства трудовими ресурсами………….25-32

РОЗДІЛ 3. РОЗРОБКА РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА .

3.1. Напрямки підвищення ефективності діяльності підприємства………33-34

3.2 Оцінка ефективності використання основиних фондів підприємства..35-38

 

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

ВСТУП

 

Обов'язковою передумовою  успішного функціонування і розвитку підприємства є визначення і оцінка його ефективності. Необхідність дослідження даної проблеми зумовлена багатьма факторами, зокрема такими як обмеженість економічних ресурсів, а також бажання суб'єктів господарювання отримати максимальний ефект при найнижчих витратах.

На сьогоднішньому етапі однією з найважливіших економічних  проблем є питання правильного  вимірювання ефективності на всіх рівнях народного господарства. Це пов'язано, насамперед, з незавершеністю, протиріччями в питаннях розробки принципових положень теорії і методології ефективності виробництва, включаючи розуміння суті самої проблеми, основних її критеріїв, системи показників і факторів підвищення ефективності.

Дослідженню різних аспектів ефективності присвячені праці багатьох вчених, а саме: Н.Шишкіної, О.В.Мороза, Є.Іщенка, А.М.Турила, О.Ф.Савченка, А.К.Птушенка та ін.

Принциповим в аналізі даної  проблеми з позицій системного підходу  є те, що в самому трактуванні  поняття ефективності до цього часу відсутня чітка визначеність. В середовищі вчених-економістів спостерігаються суттєві розбіжності в розумінні сутності цієї категорії, методів її суспільного обліку, критеріїв і показників.

Різноманіття поглядів на ефективність пов'язано, насамперед, з вибором  критеріїв її оцінки.

Необхідно провести чітку межу між  критеріями (умовами існування) і  показниками ефективності на всіх рівнях народного господарства, в т.ч. і  нарівні окремого підприємства.

Критерій ефективності формалізує ефективність виробництва і постає у вигляді внутрішньої міри відтворення. Отже, критерій має і кількісну сторону.

Показники є формою вираження сутності ефективності виробництва, а також  дозволяють проводити якісно-кількісний аналіз економіки в цілому, різних сторін розширеного відтворення.

Кожен показник характеризує певну область ефективності. Основному й окремим критеріям ефективності відповідає власний ряд показників.

Отож, в дослідженні  ефективності задача полягає насамперед в тому, аби відшукати показники, які максимально наближаються до критеріїв як до сутності в якісно-кількісній визначеності ефективності.[1]

Об'єкт дослідження: підприємство, яке знаходиться у Київській  області, «Баришівказернопродукт».

Метою дослідження є: Оцінка рівнів ефективності застосування виробничих ресурсів для виробництва і реалізації продукції та виявлення ефективності операційної діяльності підприємства.

Для досягнення поставленої  мети було висунуто наступні завдання:

1. дослідити основні техніко-економічні показники структурних підрозділів підприємства (обсяги виробництва, чисельність, основні фонди, фонд оплати праці тощо);

2. здійснити аналіз використання трудових ресурсів на підприємстві;

3. на базі зроблених розрахунків зробити оцінку ефективності діяльності підприємства.

Теоретична  та практична значущість роботи: ефективність підприємства – це основні показники доцільності виробництва та вцілому діяльності підприємства. Правильні розрахунки допоможуть підприємству отримати максимально-можливий прибуток.

 

РОЗДІЛ 1. ХАРАКТЕРИСТИКА ЕФЕКТИВНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

1.1. Ефективність як економічна категорія.

Проблема ефективності виробництва завжди посідала важливе  місце серед актуальних проблем  економічної науки. Зацікавленість нею виникає на різних рівнях управління економікою - - від власників приватного підприємства до керівників держави. У цьому розділі розглянемо сутність категорії "ефективність" та методику її визначення.Термін "ефект" у перекладі з латинської означає "результат".

Отже, категорія "ефективність" може інтерпретуватись як "результативність". Термін ефект має значення результату, наслідку зміни стану певного об'єкта, зумовленої дією зовнішнього або внутрішнього фактора. Якщо провести математичну аналогію, то ефект - це дельта, приріст деякої змінної або різниця її попереднього і наступного значень. Зрозуміло, що значення цієї дельти може бути як додатним, так і від'ємним або взагалі нульовим. Подібно до цього й ефект може бути як позитивним, коли зміни є корисними, так і негативним, коли зміни деструктивні, або нульовим, коли змін немає. Утім, останній випадок, а саме коли результат нульовий, можна в конкретних умовах вважати або позитивним, або негативним ефектом і окремо не розглядати.[2]

Таким чином, існує як об'єктивна зміна стану певної системи (об'єкта), так і її оцінка. Ця оцінка може мати кількісний і якісний характер. Типовий приклад якісних оцінок ми вже навели, розділивши множину ефектів на позитивні та негативні. Що ж стосується кількісного оцінювання, то воно здійснюється за допомогою різноманітних кількісних показників, які можна поділити на дві великі групи: часткові та загальні.

Отже, фактично визначення ефективності виробництва полягає  в оцінці його результатів. Такими результатами можуть бути обсяги виготовленої продукції  в натуральному чи вартісному (за оптовими цінами або за собівартістю) виразі або прибуток. Але ж сама по собі величина цих результатів не дає змоги робити висновки про ефективність або неефективність роботи підприємства, оскільки невідомо, якою ціною отримані ці результати. Звідси для отримання об'єктивної оцінки ефективності підприємства необхідно також урахувати оцінку тих витрат, що дали змогу одержати ті чи інші результати. Процес виробництва здійснюється через поєднання факторів, що його визначають: засобів праці (основні фонди), предметів праці (оборотні фонди), робочої сили (трудові ресурси). Крім того, істотним чином на виробництво впливає фінансовий стан підприємства, а також певні організаційні, управлінські, технологічні та інші переваги, що відображаються як нематеріальні ресурси. Тож за оцінку витрат логічно взяти оцінку всіх перелічених ресурсів. Виходячи з цього можна дати таке визначення ефективності: ефективність підприємства являє собою комплексну оцінку кінцевих результатів використання основних і оборотних фондів, трудових і фінансових ресурсів та нематеріальних активів

 за певний період часу.[8]

Загальна методологія  визначення ефективності може бути формалізована таким співвідношенням:        

F=E/P, 
де  F - - ефективність; 
Е -- ефект (результати); 
Р --  витрати (ресурси).

При цьому слід мати на увазі, що, звичайно, перелік ресурсів підприємства, котрі визначають його ефективність, не є вичерпним, тобто в конкретних умовах на ефективність діяльності підприємства можуть чинити істотний вплив інші фактори. Але для середньостатистичного підприємства, яке діє в умовах ринку, урахування зазначених факторів гарантує отримання найбільш адекватної оцінки стану справ на підприємстві.

Узагалі ж питання  стосовно того, що вважати результатами   виробництва, а що - витратами, які зумовили появу цих результатів, є дискусійним. Учені-економісти висунули чимало пропозицій стосовно вирішення цього питання. Але з усієї їх множини найбільш обгрунтовані точки зору можна об'єднати в межах таких трьох підходів:

1) ресурсний, коли економічний  результат зіставляється з економічною  оцінкою виробничих ресурсів, які застосовуються під час виробництва;

2) витратний, коли економічний  результат порівнюється з поточними  витратами, які безпосередньо пов'язані з його досягненням;

3) ресурсно-витратний,  що, як це видно з самої назви,  являє собою певний компроміс між двома попередніми. Тобто до уваги береться як певна оцінка наявних ресурсів, так і оцінка поточних витрат. Проте застосування цього підходу має бути дуже зваженим і обережним, адже виникає проблема подвійного рахунку, а також значного впливу галузевих особливостей виробництв (фондомісткості, капіталомісткості, трудомісткості тощо).[9]

Кожен із цих підходів має свої переваги та недоліки, і  доцільність застосування того чи іншого з них визначається конкретними  обставинами й поставленими завданнями.

Що стосується чисельника формули ефективності, то тут також  можна виділити три найзагальніші підходи.

1. За результат береться  валова вартість створеного за  певний період продукту (наприклад,  виготовлена або реалізована продукція за оптовими цінами).

2. Як результат беруть  прибуток. Це досить поширений  підхід, і при його застосуванні  утворюється ціла множина показників  рентабельності, коли прибуток зіставляється  з собівартістю виробництва або  з вартістю основних фондів, або  з величиною активів підприємства чи його капіталом тощо.

3. За результат береться  сума прибутку та амортизації.  Річ у тім, що з точки зору  попереднього підходу підприємство, яке має від'ємну величину прибутку (що визначається за тією або  іншою законодавче визначеною  методологією), автоматично є нерентабельним, а отже, й неефективним. Але для перехідних економік, у яких відбуваються інтенсивні трансформаційні процеси, на думку окремих економістів, ефективною може вважатися діяльність і такого підприємства, яке не може забезпечити повного відтворення своїх ресурсів, передусім основних фондів. Ідеться про те, що втрати суспільства в разі ліквідації такого підприємства будуть все ж більшими,  ніж тоді,  коли воно продовжуватиме діяльність до повного спрацювання своїх основних фондів.[3]

Завдання визначення ефективності виникає в різних ситуаціях, і його раціональне вирішення  в конкретних умовах передбачає застосування тих або інших підходів чи методик. Можна виділити такі загальні напрямки, за якими визначається ефективність.

1. Оцінювання ефективності виробництва з метою забезпечення оптимальної стратегії управління ним. У межах цього напрямку досліджується насамперед ефективність використання ресурсів підприємства.

2. Оцінювання ефективності  підприємства з метою визначення  його привабливості як потенційного об'єкта інвестування. Таке оцінювання може здійснюватися самим підприємством, потенційним інвестором або ж для забезпечення об'єктивності  - -  незаінтересованою організацією. При цьому портфельні інвестори, як правило, задовольняються фінансовими показниками ефективності, а стратегічних здебільшого цікавить комплексна її оцінка. [10]

 

 

1.2. Класифікація видів  і форм прояву ефективності 

Розглянемо основні  ознаки класифікації ефективності та її види відповідно до цих ознак.

1. За наслідками отриманих результатів. За цією ознакою можна виділити три види ефективності: економічну, соціальну та соціально-економічну.

Економічний ефект відображає різноманітні вартісні показники, що характеризують проміжні й кінцеві результати виробництва напідприємстві. Формами прояву економічної ефективності є різноманітні економічні ефекти: зростання продуктивності праці, зниження собівартості продукції, що виготовляється, збільшення прибутку, зниження матеріаломісткості, фондомісткості, трудомісткості продукції тощо.

Форми прояву соціальної ефективності пов'язані з отриманням соціальних ефектів: поліпшення умов праці, зростання життєвого рівня народу, поліпшення екологічних параметрів, збільшення тривалості життя людей та ін.[4]

Соціальний ефект зводиться до скорочення тривалості робочого тижня, збільшення кількості нових робочих місць і рівня зайнятості населення, поліпшення умов праці та побуту, стану навколишнього середовища, загальної безпеки життя. Соціальні наслідки виробництва можуть бути не лише позитивними, а й негативними (збільшення безробіття, посилення інфляції, погіршення екологічних показників). 
Форми прояву соціально-економічної ефективності зумовлені намаганням отримати максимальний економічний ефект при заданих параметрах соціального характеру.

2. За характером здійснюваних  витрат. За цією ознакою розрізняють  ефективність застосовуваних  ресурсів та ефективність витрат (спожитих ресурсів). До ефективності застосовуваних ресурсів відносять: ефективність виробничих фондів, ефективність трудових ресурсів, ефективність нематеріальних активів. До ефективності витрат належать: 
ефективність капітальних вкладень, ефективність поточних витрат, ефективність сукупних витрат. Як видно вже з самих назв окремих видів ефективності, що входять до першої та другої груп, поділ на ці групи зумовлений необхідністю дати відповідь на таке запитання: при визначенні ефективності отриманий ефект слід відносити до всієї сукупності ресурсів, застосовуваних на підприємстві, чи тільки до тієї їх частини, що безпосередньо бере участь у створенні цього ефекту. Аналіз аргументів прибічників того чи іншого варіанта відповіді на це запитання свідчить, що єдиної думки тут немає. А в конкретній ситуації у разі необхідності оцінювання ефективності діяльності підприємства слід застосовувати той варіант, котрий є більш адекватним економічному завданню, що вирішується. Тому право на існування мають показники ефективності обох зазначених груп.