Обгрунтування доцільності ефективного використання основних методів аналізу середовища на прикладі підприємства України

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

 

Вступ 3

Розділ І Загальні поняття про середовище організації 5

Розділ II Характеристика основних методів аналізу внутрішнього та зовнішнього середовища 21

Розділ III Обгрунтування доцільності ефективного використання основних методів аналізу середовища на прикладі підприємства України. 37

Висновки. 46

Література 49

Додаток А 52

Додаток Б 53

 

 

 

Вступ

Актуальність обраної  мною теми полягає в тому, що кожне підприємство функціонує у певному середовищі. В ринковій економіці середовище переважно і забезпечує ефективність діяльності підприємства, навіть, значною мірою, детермінує його існування. Саме тому аналіз середовища організації є основою діагностування та прогнозування розвитку підприємства.

Мета моєї роботи полягає в тому, щоб поглибити теоретичні знання про середовище організації, розглянути внутрішнє і зовнішнє середовище підприємства, їх основні елементи, дослідити основні методи аналізу середовища організацію, обґрунтувати доцільність їх використання на прикладі підприємства України ПАТ «Галактон».

Об’єктом дослідження виступає середовище організації.

Предметом дослідження є основні методи аналізу внутрішнього та зовнішнього середовища організації та їх застосування.

Для досягнення поставленої  мети в курсовій роботі я використовувала  такі завдання:

-   вивчити і розглянути загальні поняття про середовище організації;

-  дати загальну характеристику факторам зовнішнього та внутрішнього середовища;

- розглянути сутність і призначення аналізу зовнішнього та внутрішнього середовища для організації;

-   дослідити методи аналізу середовища організації;

-  обґрунтувати доцільність використання основних методів аналізу середовище на прикладі ПАТ «Галактон».

Методами дослідження  є: 

-вивчення та  узагальнення наукової літератури;

-аналіз отриманих даних.

Джерелами інформації, які були використані при написанні курсової роботи – це  спеціальна література бібліотеки КНЕУ, яка відповідає темі, періодичні видання, дані електронних джерел.

Отже, завдання менеджерів полягає в забезпеченні такої взаємодії підприємства з середовищем, яке дало б йому змогу підтримувати свій потенціал на рівні, необхідному для досягнення своїх цілей, і тим самим давало б можливість виживати в довготерміновій перспективі[1,стор.16]

При визначенні стратегії  поведінки фірми та впровадженні її в життя керівництво повинно  мати поглиблене уявлення як про внутрішнє  середовище, його потенціал і тенденції  розвитку, так і про зовнішнє середовище, тенденції його розвитку і місце, що його займає в ньому фірма. При  цьому внутрішнє середовище вивчається для того, щоб розкрити сильні й  слабкі сторони підприємства, а зовнішнє оточення вивчається в першу чергу  для того, щоб розкрити ті загрози  і можливості, які фірма має  враховувати при визначенні своїх  цілей та при їх досягненні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ І

Загальні поняття  про середовище організації

 

Будь-яке підприємство перебуває  й функціонує в середовищі. Кожна  дія всіх без винятку підприємств  можлива тільки в тому разі, якщо середовище допускає його здійснення.

Внутрішнє середовище с джерелом життєвої сили. Воно містить у собі той потенціал, який дає можливість підприємству виживати в певному  проміжку часу. Але воно може також  бути й джерелом проблем і навіть загибелі підприємства в тому разі, якщо воно не забезпечує необхідні  умови для його функціонування. Зовнішнє середовище є, з одного боку, джерелом, яке живить фірму ресурсами, необхідними  для підтримки її внутрішнього потенціалу на належному рівні, а з другого  — джерелом, яке поглинає результати діяльності фірми, забезпечуючи тим  самим можливість її виживання.[1,стор.19]

Отже, згідно із системним  підходом до управління кожна організація  — це відкрита система, цілісність і життєздатність якої забезпечується завдяки елементам, з яких вона формується. Сукупність цих елементів становить внутрішнє середовище організації. Його проектування і створення відбувається з огляду на специфіку діяльності організації, кола споживачів, ринкової кон'юнктури, умов господарювання тощо. Система менеджменту при формуванні внутрішнього середовища організації має забезпечити відповідність характеристик його найважливіших складових умовам зовнішнього середовища, в яких організація функціонує.[19,розділ 1.4.]

Внутрішнє середовище організації  формується керівниками відповідно до їх уявлень про те, які саме елементи забезпечать її ефективне  функціонування і розвиток. Цим зумовлене  існування різних підходів до структурування внутрішнього середовища організацій. Найчастіше в ньому виділяють п'ять складових: цілі, структура, технологія, завдання і персонал, який виконує ці завдання з допомогою відповідної технології. А, наприклад, директор Центру управління і організаційних змін (США), Річард Дафт описує внутрішнє середовище як сукупність організаційної структури, технології виробництва з усією матеріально-технічною базою та корпоративної культури, яка, на його думку, найбільшою мірою формує конкурентні переваги фірми. Деякі представники сучасної російської школи управління вважають, що внутрішнє середовище — це структура організації, її ресурси та культура; інші до внутрішнього середовища відносять структуру, рівень розподілу праці та організаційні комунікації, а також кадровий склад організації, трудові й технологічні процеси, що використовують для перетворення ресурсів на необхідний суспільству продукт.[18]

Організація забезпечує свою життєздатність перетворенням ресурсів, які отримує із зовнішнього середовища, на готовий продукт (вироби, послуги, ідеї) для суб'єктів зовнішнього середовища. Проектує процес перетворення ресурсів на готовий продукт і забезпечує його функціонування система менеджменту, яка зорієнтована на виконання таких ключових завдань:

• визначення цілей організації;
• формування під обрані цілі організаційної структури, що уможливить ефективну взаємодію всіх членів організації згідно з тими функціями, які вони виконуватимуть;
• залучення у процес перетворення тієї технології, яка гарантуватиме оптимальне співвідношення витрат ресурсів і результату;
• підбір персоналу і створення для нього дієвих мотиваційних преференцій (переваг), які б поєднували прагнення людей досягати власних цілей з необхідністю працювати з належною віддачею задля досягнення мети організації.

Незалежно від сфери діяльності, складу і структури зовнішнього  середовища, ці завдання є обов'язковими для керуючої системи будь-якої організації, оскільки їх вирішення формує її внутрішнє  середовище.

Звідси, основними елементами внутрішнього середовища є:

• цілі організації — формуються з урахуваннями ринкової кон'юнктури на основі наявних та потенцій них можливостей організації;
• структура організації — формується під обрані цілі в такий спосіб, щоб забезпечити необхідний рівень гнучкості й мобільності організаційних дій;
• система технологій — спрямована на забезпечення конкурентоспроможності продукції за технічними й економічними параметрами;
• персонал (людські ресурси) — добирають з урахуванням кваліфікаційних характеристик і узгодженості мотивацій індивідів з цілями організації, здатності їх до саморозвитку;
• організаційна культура — має своїм завданням ідентифікацію індивідуальних та організаційних цілей та їх узгодження.

Рис.1.1. Взаємозв’язок елементів внутрішнього середовища підприємства.[13,розділ 4.3]

 

Внутрішнє середовище організації  представлено функціональними сферами, які є загальними для всіх типів організації:

 

Кадрова функція - це забезпечення виробничої та інших сфер людськими ресурсами (найм, підготовка та перепідготовка). Виконання всіх управлінських дій, які пов’язані з соціальною сферою: оплата, добробут і умови найму.

Фінанси та бухгалтерський облік - це грошові аспекти бізнесу, в тому числі управління засобами (витрати, зміна грошової маси). Бухгалтерський облік - збір, обробка та аналіз фінансових даних.

Забезпечення  ресурсами - здійснення та удосконалення системи матеріально-технічного забезпечення організації матеріалами, напівфабрикатами, машинами та енергетичними ресурсами.

Виробнича функція - забезпечення функціонування виробничого процесу в залежності від мети виробничої функції. Прийняття рішень у сфері технологій, організації, календарного планування, виробництва, а також контролю якості (всі ці багато-чисельні завдання входять в оперативно-виробниче управління).

Функція розвитку продукту та процесу виробництва - це організація проведення досліджень і розвитку процесів, розробка високих технологій, комп’ютеризація (удосконалення організації процесів). Вивчення довготермінової динаміки розвитку продукту, як основного фактора конкуренції на ринку, здійснення інноваційної політики фірми.

Функція розвитку матеріально-технічного забезпечення виробництва - це розвиток інструментального господарства, ремонтних служб та служб технічного оснащення з метою забезпечення раціональних термінів фізичного та морального зносу технічних систем.

Маркетинг - це особливий вид діяльності з прогнозування, здійснення, виявлення та задоволення бажань споживача. Виконання цих функцій для однієї організації називають мікромаркетингом, у цілому для суспільства - макромаркетингом. Вивчаючи поведінку покупців, варто враховувати їх соціальні, психологічні, культурні, освітянські, вікові та інші фактори. Вони визначають необхідність створення продукту, проблему пошуку інформації про нього, оцінку альтернатив, приймають рішення щодо купівлі продукту та оцінюють його якість при експлуатації.[13]

Отже, внутрішнє середовище організації — це складна система  елементів і зв'язків між ними, що є об'єктом контролювання та регулювання керівництвом.

Проміжне середовище (зовнішнє середовище прямого впливу) - це сукупність факторів, що формують довгострокову прибутковість організації і на які вона може впливати через встановлення ефективних комунікацій:

 

o споживачі: кількість і концентрація споживачів (сукупність соціально-демографічних показників і стиль поведінки); характер попиту на послуги (постійний, сезонний, розвинений та ін.); еластичність попиту; рівень впливу послуг, що надаються на рівень якості споживання чи виробництва у споживачів; оцінка якості обслуговування з боку споживачів; мотивація придбання; прихильність споживачів; надійності і потужності каналів розподілу, доступність послуг для споживачів, реакція на рекламу та інші заходи формування попиту та стимулювання збуту.

o постачальники: оцінка тенденцій "ринків сировини" (та інших ресурсів, що постачаються); характеристика особливостей ресурсів, що забезпечують нормальне функціонування організації; еластичність ресурсів за ціною; кількість і концентрація підприємств-постачальників (оцінка залежності організації від кожного з постачальників); можливості використання ресурсів-замінників (оцінка мобільності переходу на використання інших ресурсів);

o послуги або товари-замінники: вплив товарів-замінників (продуктів) на рівень конкуренції досить значний, оскільки вони обмежують рівень потенційної прибутковості за рахунок позитивної перехресної цінової еластичності: якщо ціна на послугу А підвищується, зростає попит на послугу/товар-замінник Б. Наявність чи можливість існування послуг/товарів-замінників встановлює верхню межу ціни на ринку. Оцінка послуг/товарів-замінників здійснюється за тими самими параметрами, що й основних товарів, що випускаються галуззю, що дає змогу виявити їхню конкурентоспроможність;

o конкуренція: частка ринку, що обслуговується; імідж, досвід, наявність відомих торгових марок; розвиток науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, наявність патентів і ліцензій; наявність передової технології; наявність і рівень розвитку інформаційно-аналітичних підрозділів; здатність до маневру, гнучкість у пристосуванні до змін; наявність інформації про ринок та його окремі сегменти; рівень планування; зв'язок з громадськістю.[11,стор.139]

Як було зазначено вище, підприємство — це «відкрита» система, і його розвиток залежить від зовнішнього середовища (його також називають загальним оточенням, середовищем непрямого впливу або сукупністю неконтрольованих факторів).

Зовнішнє середовище, або середовище непрямого впливу, діє не безпосередньо на кожну окрему організацію, а на всі одразу. Це не означає, що їхній вплив менший за вплив факторів безпосереднього оточення. Нині існують різні підходи до визначення складових цього прошарку середовища та дослідження його впливу на діяльність організації.[20,стор.37]

Ф. Котлер вважає, що зовнішнє середовище складається з шести  основних факторів: демографічних, економічних, природних, науково-технічних, політичних і факторів культурного середовища.[8, стор.152-176]

Варто виокремити підходи  до опису структури зовнішнього  середовища організації, розглянувши  дві основні концепції: неієрархічну та ієрархічну, які втілено у відповідних  моделях.

Клас неієрархічних моделей  базується на ідеї про наявність  кількох пов’язаних між собою  і не підпорядкованих один одному елементів, розміщених поза підприємством (організацією). Головне тут —  твердження про наявність елементів, які так чи інакше впливають на визначення цілей, розподіл ресурсів і  формування місця підприємства (його іміджу) на ринку. Акцентується увага  на сформованій під впливом зовнішніх  елементів структурі цілей, розподілі  владних повноважень і налагодженні ефективної взаємодії між компонентами зовнішнього середовища. Наявність  такої моделі зумовлена ще й тим, що, як стверджує Дж. Гелбрейт, межі зовнішнього та внутрішнього середовищ дещо розмиті внаслідок взаємопроникнення елементів організації та середовища (наприклад, власна система розподілу продуктів або наявність філій, дочірніх підприємств, пов’язаних договірними відносинами з головним, тощо).[20,стор.34]