Нові технології в операційному менеджменті

       Переробляючи підсистеми розрізняються:

     - об'ємом і характером споживання  ресурсів;

     - типом технології переробки;

     - характером продукції.

     Директор  може і не знати всіх тонкощів технології і ін., але розібратися в типах  операційних систем він цілком здатний. А це ще важливо і з погляду  ефективності  операційної системи  і якості продукції.

     Оскільки  вникати в технологічні тонкощі директорові непросто, то його природно цікавить головне – ефективність операційної системи. По суті справи це питання ефективності окремих видів бізнесу у складі фірми. І питання це фундаментальне для горизонтально диверсифіцированих фірм. Це питання оновлюваності фірми з погляду продуктової стратегії.[8]

       Питання ефективності операційної  системи, що найчастіше визначає  ефективність бізнесу в цілому, є питання стратегічний, вирішуваний  в певному періоді часу –  мінімум рік, а часто і більш.

     У основі питання – витрати і  результати. Кінцевим результатом є  прибуток і рентабельність (прибутковість). Але прибутку безпосередньо пов'язана  з витратами  ніж менше витрати, тим більше прибуток. Тому проблема ефективності, тут практично це означає  результативність бізнесу, завжди обертається при управлінні операціями проблемою витрат або  «управління витратами».  

     Це  і є суть і мета операційного управління. Тут стає ясно, що з господарської точки зору операційне управління це те, що в наший господарській культурі іменували «економікою підприємства (виробництва)».

     - Якщо фірма малих або середніх  розмірів і не має можливості  вести достатньо складне і  об'ємне маркетингове дослідження,  то тут вироблені певні підходи.  Планування зв'язується з такими  чинниками, як тип переробляючої підсистеми і тип забезпечення попиту.

     - Якщо виробництво проектного  типу (індивідуальне замовлення), то  тут абсолютна залежність від  замовлень, що поступають, і завантаження  виробничої потужності цілком  залежить від активності комерційної служби і якості результатів. Тут виробнича програма на певний період просто не планується і робота йде від поточного портфеля замовлень. Тут важко навіть оцінити ступінь використання наявної потужності (можливості) операційної системи.

     - Якщо виробництво дрібносерійного типу, то воно тяжіє до проектного – набирають замовлення на партію і запускають технологічну лінію. Тут також не завжди планують виробничу програму, хоча потужність вже відома.

     - Якщо виробництво велике серійного  типу (масове виробництво), то можливі варіанти:

     -  комбінація зовнішнього індивідуального  замовлення і внутрішнього серійного  виробничого замовлення 

     – по індивідуальному замовленню, а  виробництво деталей – серійне;

     - комбінація зовнішнього серійного  замовлення, не підприємства, що перекриває потужність, а надмірне виробництво на склад;

     - робота на склад за виробничою програмою відповідною встановленому відсотку завантаження потужностей в періоді, виходячи з динаміки продажів і рівня товарних запасів.

     - Якщо виробництво безперервного типу (металургія, гірничодобувні підприємства, хімічні комбінати), то неминуче повне завантаження виробничої потужності. 

     Операційний менеджмент в даний час є одним  з найважливіших джерел оптимізації  роботи бізнесу в найширшому розумінні. Саме ця область діяльності зараз широко автоматизується, постійно з'являються нові продукти інформаційних технологій, істотно змінюючи звичайні методи менеджменту у виробництві і системах надання різноманітних послуг. Розвиток будь-якої фірми і рівень її конкурентоспроможності в значній мірі залежать від того, наскільки вдало організовано її управління виробничими ресурсами. Саме у цьому і полягає основне завдання операційного менеджменту. Операційний менеджмент займається розробкою організаційних систем, що забезпечують максимально ефективне використання матеріалів, людських ресурсів, устаткування і виробничих приміщень в процесі виготовлення продукції або надання послуг і управління ними.[3]

     Залежно від напряму діяльності підприємства, визначаються і методи операційного менеджменту. Операційний менеджмент існує не тільки в комерційних організаціях, які пропонують товари і послуги, але і в державних, добродійних, соціальних організаціях. В даному випадку, складно виявити «покупця», швидше за нього можна назвати кінцевим споживачем. Тобто, як ми можемо бачити, напрями діяльності операційного менеджменту дуже різноманітні. І фактично кожне підприємство, організація, будь вона комерційна або державна, повинні володіти методами операційного менеджменту.

2. Операційна стратегія і конкурентоспроможність

     Операційна  стратегія (Operations Strategy) полягає в  розробці загальної політики і планів використання ресурсів фірми, націлених  на максимально ефективну підтримку  її довготривалої конкурентної стратегії. Операційна стратегія, в сукупності з корпоративною стратегією (Corporate Strategy), охоплює весь спектр діяльності компанії і припускає довготривалий процес, що покликане забезпечити фірмі можливість швидко реагувати на будь-які неминучі зміни в майбутньому.[5]

     Ще  до недавнього часу до операцій, особливо у виробничій сфері, відносилися без належної уваги.

     Протягом  довгих років тільки дуже небагато компаній розглядали операційні процеси (Operating Processes) як одне з можливих джерел конкурентної переваги. Як правило, щодо операцій підприємства обмежувалися скороченням витрат виробництва і прагненням максимально ефективно використовувати робочу силу. Така стратегія розроблялася на рівні тактичних рішень, і зазвичай цим займалися інженери, орієнтовані на технічну сторону справи. Украй мало уваги приділялася тому, наскільки процеси, в результаті яких фірмою створюється продукція і послуги, відповідають її стратегії.

     У 70-і і 80-і роки в цій області  виникли, принципово нові тенденції. У  цей період в основних виробничих галузях, таких як автомобілебудування, випуск мотоциклів, побутової техніки і практично всієї побутової електроніки, почали домінувати переважно японські виробники, і менеджери серйозно задумалися про причини їх успіху. Як з'ясувалося, в більшості випадків вони полягали у високій ефективності операцій, внаслідок чого швидкими темпами проводилися товари відмінної якості. Японські фірми не тільки випускали високоякісну продукцію, але ще і навчилися швидко виводити її на ринки збуту, уникаючи при цьому проблем стартового періоду, типових для будь-якого виробника. Такі компанії - виробники світового класу створили нові критерії за якістю і продуктивності, а операції вийшли на перший план як основну зброю конкурентної боротьби, необхідну для досягнення успіху в глобальному масштабі.

     Усвідомивши це, менеджери із західних країн  зрозуміли, що для відновлення свого  очолюючого положення необхідні  принципові зміни. Необхідно було зробити  операції невід'ємною частиною корпоративної  стратегії фірми, яка, у свою чергу, повинна була навчитися максимально швидко і точно реагувати на зміну потреб своїх покупців. Таким чином, західні компанії серйозно сприйняли той факт, що різні споживачі мають різні пріоритети. Колишню ідею щодо очолюючої ролі максимального зниження витрат виробництва відкинули, і на передній план вийшла нова стратегія, що отримала Назву операційною.

     Операційна  стратегія пропонує принципово новий  підхід до проблем, пов'язаних з операціями, а також ряд нових концепцій  і методів. Цей підхід стосується загального контексту, в якому приймаються рішення, згідно якому, разом із загальною стратегією фірми, враховуються потреби покупців. Для підтримки такого нового підходу були розроблені нові інструменти і концепції, такі як загальне управління якістю, так зване ненасичене виробництво (Lean Manufacturing) і оновлення процесу.

     У 90-х роках компанії, що сьогодні стали  лідерами ринків збуту, досягли успіху у впровадженні описаних вище перетворень. Поза сумнівом, важливу роль в цьому  успіху зіграв їх величезний досвід в  маркетингу і загальна фінансова ситуація, проте вирішальною зброєю в конкурентній боротьбі стало різке підвищення уваги до операційних процесів.[5]

     Кожна фірма, що вважається сьогодні виробником світового класу, визнає, що її здатність  успішно конкурувати на ринку у величезному ступені залежить від того, наскільки правильно розроблена її операційна стратегія і наскільки вона відповідає місії обслуговування споживачів. Таким чином, конкурентоспроможність компаній знаходиться в прямій залежності від того, яку позицію вони займають щодо інших фірм як на внутрішньому, так і на міжнародному ринку.

     Операційну стратегію формує кожен первинний підрозділ підприємства: цех, бригада, ферма, дільниця тощо.

     Операційна  стратегія - це стратегія первинного підрозділу підприємства (цеху, бригади, ферми, дільниці), сформована з частин корпоративної, конкурентних і функціональних стратегій підприємства, що стосуються даного підрозділу.

     Наприклад, цех №2 заводу згідно корпоративної  стратегії має освоїти зовсім новий ринок. Для цього, відповідно до конкурентної стратегії, модернізувати існуючий товар, досягти певного рівня конкурентних переваг на ринку. Стосовно ж виробничої функціональної стратегії має забезпечити певний приріст продуктивності праці і досягти певних показників виробництва продукції. Щодо стратегії НДДКР доведеться освоювати нову технологію виробництва. А в цілому на стратегічну діяльність підрозділу виділено згідно фінансового плану відповідну суму коштів. Ось на основі цих та цілого ряду інших параметрів і розробляється операційна стратегія підрозділу.

     Отже, щоденна діяльність підрозділу набирає  двох видів:

     а)стратегічний вид діяльності (забезпечення загальних  стратегічних цілей та завдань підприємства і підрозділу, тобто забезпечення майбутньої прибутковості);

     б) операційна діяльність (забезпечення раціонального використання закріплених ресурсів , тобто забезпечення поточної прибутковості).

     Оформлення  стратегічного плану підприємства

     Таким чином, здійснивши значні розрахунки і  сформувавши корпоративну, конкурентні, функціональні і операційні стратегії, потрібно цю грандіозну роботу задокументувати, тобто перетворити на стратегічний план підприємства.

3. Роль новітніх технологій в операційному менеджменті

     Глобальний  економічний спад 90-х років привів до того, що для підтримки своєї здатності виживати в жорстокій конкурентній боротьбі компаніям довелося упроваджувати різні нововведення, направлені на вдосконалення процесів управління виробництвом. Основна думка оновлення бизнес-процесса відображена в заголовку відомої статті Майкла Хам міра (Michael Hammer) "Модернізація: не автоматизувати, застаріло". Даний підхід заснований на революційних, а не еволюційних змінах (захисниками останніх виступають прихильники підходу TQM). Його характерна особливість полягає в тому, що всі етапи бізнес-процесу підприємства розглядаються і аналізуються в принципово новому світі: за цим аналізом слідує відмова від операцій, які не створюють додаткової вартості, а потім повна комп'ютеризація етапів, що залишилися, для досягнення намічених результатів

     У сучасних умовах розвитку техніки і  технології, коли велика пропозиція товарів  і послуг на ринках, коли інформація про новітні досягнення вмить  стає доступною всім, коли великі швидкості  і можливості проектування нових  товарів, послуг і технологій, величезного значення набуває конкуренція на основі застосування  методів використання ресурсів організації, правильного управління операціями. Це стає причиною того, що операційний менеджмент важливий для менеджерів всіх рівнів управління. Він складає єдиний комплекс бізнес - операцій, направлених на успішне і раціональне ведення бізнесу.

     Технологія - це неймовірно важливий ресурс не тільки для окремих операцій виробничого  процесу, але і для зростання  і підвищення ефективності роботи фірми  в цілому. Недаремно говорять, що саме технологічний прогрес привів до більшості змін в світі. Технологія робить значний вплив на рівень конкурентоспроможності як окремих компаній, так і загальнонаціональної економіки. Такі гіганти, як Hewlett-Packard, McDonald's, Ford і General Motors (врізання "Програма автоматизації ARCH компанії McDonald's'"), досягли величезних успіхів саме завдяки умілому використанню нових технологій. Цікаво, що, на думку експертів, майбутній успіх двох компаній, що зробили справжню революцію в області інформаційних технологій, Intel і Microsoft, в основному залежить від їх зростання в міжнародному масштабі.