МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ  УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ  ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

“ХАРКІВСЬКИЙ  ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ” 
 

Кафедра " Менеджменту "

КУРСОВИЙ  ПРОЕКТ

 

з дисципліни "Операційний менеджмент"

на тему :“Нові  технології в операційному менеджменті”

Виконав:

студент 3-ого курсу

 гр. БФ-17а

Сиромятнов Олександр Валерійович

Керівник:

Ольховська  Оксана Ігоревна

Харків 2010 
 
 
 

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………………3

1. Суть і мета операційного менеджменту………………...........................................5

2. Операційна  стратегія і конкурентоспроможність..................................................11

3. Роль нових  технологій в операційному менеджменті...........................................14

4. Використання новітніх технологій при розвитку Єдиної національної системи зв’язку  України ( ЄНСЗУ)……………………………………………………….…..21

Висновки………………………………………………………………………………32

Список літератури…………………………………………………………………….33 
 
 

 

Вступ

 

     Актуальність теми. Виробництво — одна з трьох базових функцій будь-якої організації. Виробнича / організаційна функція створює товари і послуги. Великий прогрес в виробничому / операційному менеджменті зроблений в двадцятому сторіччі, але спроби вдосконалення матеріального виробництва робилися з початку розвитку людства. Виробничий / операційний менеджмент є головною віхою в цьому напрямі.

     Метою виробництва стало не тільки задоволення  потреб, але і отримання прибутку. Збільшилося значення ряду організаційно-виробничих характеристик. Велика увага в даний час приділяється управлінню запасами і заділами на всьому виробничому циклі від постачання до збуту, кількості і якості використовуваної у виробничому процесі праці, гнучкості виробництва як за рахунок засобів організації виробництва, так і за рахунок використання нової техніки і технології.

     Статус  організаційного менеджменту зараз  істотно змінився. Він стає невід'ємною  частиною сучасної компанії, вставши  в один ряд з такими традиційними функціями як маркетинг, управління виробництвом, фінансово-економічне управління і тому подібне   Це пов'язано з тим, що в світі різкого зросла динаміка змін. А щоб успішно конкурувати, компанії винні постійно і в адекватному темпі мінятися внутрішньо. Зміни для компаній стає «образом життя», ті що не навчилися змінюватися швидко йдуть з ринку. Інтеграція в світову економіку (глобалізація) ще більш розширює поле конкурентної боротьби, примушуючи українські компанії конкурувати з лідерами світового ринку. Причому конкурувати не тільки за якістю і вартості продукції, але і в швидкості створення і виводу на ринок нової продукції, інноваціях в способах її наданні клієнтам, побудові власної бізнес-моделі.

     Впровадження  нових технологій дозволяє не тільки скоротити непродуктивні витрати  часу, але і ухвалювати розумніші  рішення, що забезпечує збільшення внеску працівників в рішення організацією її головного завдання і підвищення якості трудового життя. Організація при цьому може отримати значну вигоду, але тут навіть важливіше зміцнення здатності працівника брати участь у вирішенні організаційних завдань.

     Метою роботи є виявлення ролі нових технологій в операційному менеджменті.

     Відповідно до поставленої мети визначено такі головні завдання:

• Розглянути суть і мету операційного менеджменту.
• Дослідити роль  операційний стратегії і конкурентоспроможності
• Виявити  роль нових технологій в операційному менеджменті
• Дослідити використання новітніх технологій при розвитку Єдиної національної системи зв’язку  України ( ЄНСЗУ)

 

1. Суть і мета операційного менеджменту.

 
 

     Поняття «операції»: «термін «операції» включає  не тільки виробництво товарів (предметів), але і надання послуг». Звичайно, це раціональніший підхід до справи. Під операціями розуміється – виробництво товарів (особистого або виробничого споживання), виконання підрядних робіт і надання послуг побутових, інформаційних, туристичних, відео і аудіо, торгівля і торгові підприємства і так далі.

       Операційний менеджмент це управління  виробництвом товарів і послуг.

     Виділяють чотири сфери застосування операційного менеджменту [2, с. 18]:

     • виробництво – фізичні матеріали перетворюють у товар, який пропонують покупцям;

     • доставка – діяльність, пов'язана  переважно із зміною права власності  на фізичний товар. Найяскравішим прикладом  є дистриб’юторські мережі;

     • транспортування – діяльність, пов’язана  з переміщенням товару і людей з одного місця на інше;

     • обслуговування – діяльність, пов'язана  із зміною потреб покупця.

     Основою операційного менеджменту є управління виробничими системами. Виробнича  система – це система, що використовує операційні ресурси компанії для  перетворення чинника виробництва („входу”), що вводиться, у вибрану нею продукцію або послугу („вихід”). „Вихід” може бути представлений сировиною, замовником або готовою продукцією, отриманою з іншої виробничої системи [8, с. 20]

     Операційна  система – це виробничо-господарська система, але з чіткою виробничою орієнтацією. [4]

     По  схемі -  «механізм відтворення = операційна підсистема», а «механізм  управління» = підсистема управління.

     Організація це структура операційної системи

     Термін  «організація відтворення» має сенс на рівні підприємства в цілому. На рівні виробничих ділянок (цехів, відділень, служб, ділянок) використовується термін «організація виробництва». Різниця у використовуваних ресурсах:

     - на рівні підприємства це ресурси  відтворення – трудові, матеріально-технічні (інфраструктура виробництва), природні і фінансові;

     - на рівні ділянок виробництва  це ресурси виробництва – трудові  і матеріально-технічні ресурси.

     Різниця у фінансових, природних ресурсах і інфраструктурі виробництва (будівлі, споруди і передавальні пристрої), використання і відтворення яких відбувається на рівні підприємства в цілому.

     Операційний менеджмент – це дії управління на підприємстві, направлені на виготовлення товару або послуги з сировини в кінцевий продукт. Причому «сировина» це не обов'язково сирі продукти, які в ресторані перетворюються на блюдо, і не обов'язково метал і запчастини, з якого в результаті діяльності підприємства виходить автомобіль. Кінцевий продукт завжди направлений на те, щоб задовольнити певну потребу покупця. «Сировина» існує і у сфері виробництва, і у сфері послуг і сервісу. Наприклад, функції операційного менеджменту у сфері послуг страхових компаній – задовольнити потребу покупця - при настанні страхового випадку залишитися не жертвою, а отримати матеріальну компенсацію.

     Звичайно  організація не ставить перед  собою завдання домогтися максимального  результату по всім трьох напрямках. Це завдання практично нездійсненне, хоча її виконання й можна вважати  ідеалом, до якого варто постійно прагнути. Зусилля зосереджують на якому-небудь одному напрямку більшою мірою, ніж на два інших. І це відрізняє дану бізнес-організацію від інших, працюючих у тім же сегменті ринку. З іншої сторони це визначає й специфіку виробничого/операційного менеджменту в цій організації.

     Операційний менеджмент являє собою сферу діяльності, у якій наука управління людьми поєднується з різними способами використання новітніх технологій. Основна його ціль полягає в розробці й застосуванні максимально ефективних методів й інструментів створення благ для забезпечення споживачів якісною продукцією й послугами.

     У наш час операційний менеджмент глибоко проникнув в усі аспекти  бізнесу, а також інтегрований з  високими технологіями й наданням високоякісних  послуг.

     На  рівні виробничої ділянки задіяне три чинники – працю, матеріали, техніку.

     У курсах операційного менеджменту процес підготовки виробництва іменується підсистемою забезпечення, а процес технології виробництва – переробляючою  підсистемою.

       Ланцюжок процедур господарської  діяльності: постачання >виробництво      > збут - сьогодні іменується логістикою бізнесу.

       А складові її елементи –  функціями логістики (постачання, виробництво, збут). Від безперервності  цієї зв'язки залежить швидкість  функціонування бізнесу, його  ефективність. У складних складених процесах основна проблема – стики в ланцюжку процедур. Саме тут виникають проблеми – затримки, перенапруження, збої.[3]

     Операційна  система з технологічної точки  зору є ланцюжок чинників (елементів) і операцій:

     ресурси  > витрати >  результати

     Тут ресурси (входи) і результати (виходи) – об'єкти дії, а витрати – операція вельми різна по своїй технологічній суті для різних галузей діяльності.

     Практично будь-яка діяльність (митна справа, виробництво продуктів харчування, діяльність комерційного вузу або виробництво окремих будівельних робіт по договору підряду) може бути описаний за допомогою цієї нескладної тріади.

     Сфера операційної діяльності – вотчина  галузевих технологів, які в окремому випадку можуть приймати форму викладача. Це область фахівців. І якщо директор фірми немає по базовій освіті фахівцем в даному вигляді бізнес (з погляду операційного управління), то йому буває непросто спілкуватися з фахівцями з цього сектора. Але деякі головні речі він все-таки повинен знати і вимагати.

     Операційну  систему ділять на:

     - власне операційну підсистему:

     - переробляюча підсистема (основна  технологічна функція);

     - забезпечуюча підсистема (функція  підготовки)

     - підсистему управління (планування  і контролю).[5]

     Класифікація  операційних систем:

 

     Підсистему  переробки не вибирають. Тобто тут  немає поганих і гарних варіантів. Вона диктується характером підготовки і технології. Її особливості просто враховують при проектуванні організації і інформаційних процесів. Тобто намічавши якийсь новий вигляд бізнесу до розвитку в рамках фірми, слід відразу визначитися з його типом і як він буде поєднатися з вже існуючими видами бізнесу з точки зору – розподілу ресурсів (особливо трудових, матеріальних і енергетичних).