Неформальні комунікації в управлінні організацією

Серед онлайн ресурсів, використовуваних працівниками українських компаній в особистих цілях, впевнено лідирують інформаційні ресурси (31%), а також соціальні мережі, персональні сайти і блоги (22%). У першу п'ятірку також входять служби миттєвого обміну повідомленнями та VoIP-сервіси (7%), мультимедійні ресурси (7%) та пошукові системи (6%). Цікаво, що "чисті" новині ресурси (сайти друкованих ЗМІ, телеканалів, радіостанцій, інформаційних агентств) виявилися лише на сьомому місці за популярністю в офісних працівників. На новинних та інформаційних сайтах офісні працівники проводять 8,1% всього свого часу перебування в інтернеті на роботі, у пошуку інформації - 13,1%, у той час як на розважальні сайти йде лише 14,2%. Тобто різниця, в загальному, невелика і можна констатувати, що основна маса користувачів на роботі якщо і не зайнята виконанням своїх прямих обов'язків, то все ж не зовсім розважається. Таким чином, спеціалізовані інформаційні ресурси і соціальні мережі стають більш затребуваним каналом отримання (обміну) інформації.[17]

Перші три місця ділять соціальні мережі Вконтакте (51%), Odnoklassniki.ru (39%) і Facebook (34%). На четвертому й п'ятому місцях опинилися блог-сервіси LiveJournal (19%) і Blogs.mail.ru (14%).

Згідно з даними дослідженнями, проведених в останні кілька років у Європі, співробітники компаній, що мають службове інтернет-підключення, у середньому щодня проводять в інтернеті в особистих цілях більше однієї години. Наприклад, у Франції таких працівників близько 35%, у Німеччині та Великобританії - 41%, а в Італії - 50%. Для компаній ці цифри переростають у зменшення продуктивності праці, серйозні фінансові втрати та зниження конкурентоспроможності, наголошується в дослідженні.

Тому, з однієї сторони, можливість вільного обміну інформацією в Мережі - благо: обмежити доступ в мережу рівносильне поверненню у кам'яний вік - кажуть одні. З іншого боку, коли глава компанії бере в руки інтернет-рахунки, він мимоволі приходить до висновку: обмеження необхідні і навіть неминучі. І справа не тільки в дорожнечі: співробітник, витрачаючи час на особисте листування, онлайн-щоденники або перегляд результатів футбольних матчів, часом забуває про роботу.

В таких випадках є декілька варіантів вирішення цього питання.

Можна просто закрити доступ до сайтів, але це часто закінчується невдачею, тому що всі мандрівники мережі Інтернет знають про анонімайзери, за допомогою яких можна вільно заходити на сайти.[18]

Ті керівники, які мають досить часу, щоб слідкувати за своїм персоналом, можуть не закривати доступ до цих сайтів, а просто слідкувати, чим саме вони займаються. Адже по очам та жестам можна зрозуміти, хто переписується з кимось, хто розкладає пасьянс, а хто старанно пише місячний звіт. Якщо ж більша половина займається своїми справами, то можна зробити висновок, що в них забагато вільного часу. Виходячи з цього керівник повинен:

1.                  Вивчити поведінку користувачів, коли вони зайняті справою і коли відверто б’ють байдики;

2.                  Цілком можливо, посидіти постраждати, запустити пасьянс і вивчити звуки, що видаються мишкою;

3.                  Включити всілякі подразники, що відволікають від роботи - поставити кава-машину, дозволити аську, відвідувати джобсайти, сайти знайомств, дозволити писати в свій блог і т.д.

Після цього дивитися на план, який поставлений колективу. Якщо план виконується, а працівники продовжують  займатися непотрібними справами, то значить, що його (план) потрібно вдвічі збільшити і вимагати його виконання, кожен раз доводячи (можливо, на своєму прикладі), що виконати план можливо. А також, стане в нагадом вивчення робочих на неробочих звуків.

ВИСНОВОК

Отже, неформальні комунікації проявляються в повсякденному житті організації у вигляді чуток, взаємовідносин між працівниками та керівником, використанні різних технологій для спілкування один з одним.

У повсякденному житті чутки - це колективна дія, у зв'язку із чим слух подорожує швидко й досягає велика кількість слухачів. Плітки можуть ускладнюватися, обростати деталями, кардинально мінятися. В організації вони частішають у ситуації страху, приміром, в умовах поганої економічної ситуації, коли частішають звільнення співробітників, ходять розмови про банкрутства, продаж підприємства, з'являються ознаки зміни керівного складу. Люди мають потребу в уточненні ситуації й, таким чином, виникають слухи. Працівники брешуть, щоб пояснити незрозумілу для них ситуацію, поводження іншої людини, чиї дії відбиваються на житті інших людей. Поширюються новини, яких насправді не було й, таким чином, виникає ілюзія контролю над ситуацією.

На мою думку, недоречно оцінювати чутки як позитивне або негативне явище. Вони грають як позитивну роль (рятують менеджерів від необхідності заспокоювати людей, розважальна роль чуток), так і негативну (обвинувачення безневинної людини, паніка).

Використана література

1.   Алешина Л. О вежливости, о такте, о деликатности.../ Людмила Алешина. -4е изд., перераб. и доп. -М.: 2000. -253 с.

2.   Борев В. Культура и массовая коммуникация/ Владимир Юрьевич Борев,; Отв. ред. А. И. Арнольдов; -М.: Наука, 2004. -301 с.

3.   Горшков В. Корпоративный кодекс, или Как организовать организацию // Секретарь-референт. -2005. -№ 10. - С. 42-45

4.   Духовність і художньо-естетична культура : Аналітичні розробки, пропозиції наукових та практичних працівників/ Науково-дослідний інститут "Проблеми людини". -К. : Б.в.. -2000 - Т.17. -2000. -633 с.

5.   Лалл Дж. Мас-медіа, комунікація, культура: глобальний підхід : Пер. з англ./ Джеймс Лалл,; Ред. Олександр Гриценко, Н. Гончаренко. -К.: K.I.C., 2002. -264 с.

6.   Могутнова Н. Корпоративная культура: понятие, подходы // Социологические исследование. -2005. -№ 4. - С. 130-136.

7.   Сидорская И. Корпоративная культура : понятие и структурные элементы // Секретарь-референт. -2003. -№ 1. - С. 42-45

8.   Томсон К.М. Рецепты корпоративной культуры: Как изменить привычное поведение/ Кевин М. Томсон,; Пер. с англ. А. С. Карпенко. -Днепропетровск: Баланс Бизнес Букс, 2005. -243 с.

9.   Музыкант В. Реклама и PR-технологии. М.: Армада-Пресс, 2001. 686 с.

10.   Гришин Е. Слухи. Корпоративный бюллетень ГК "Имидж-Контакт". М., 2001.

11.   Энджел Д., Блэкуэлл Р. Поведение потребителей. М.: Питер, 2002. 624 с.

12.   The Secretarial grapevine, Supervisory Management. 2009, p. 12.

13.   Траут Дж., Райс Л. Маркетинговые войны. М.: Питер, 2002. 256 с.

14.   Голубков Е. Маркетинговые исследования: теория, практика и методология. М.: Финпресс, 2000. 464 с.

15.   Алешина Л. О вежливости, о такте, о деликатности.../ Людмила Алешина. -4-е изд., перераб. и доп. -М.: 2000. -253 с.

16.   Борев В. Культура и массовая коммуникация/ Владимир Юрьевич Борев,; Отв. ред. А. И. Арнольдов; -М.: Наука, 2004. -301 с.

17.   Горшков В. Корпоративный кодекс, или Как организовать организацию // Секретарь-референт. -2005. -№ 10. - С. 42-45