Наукові основи продуктивності праці в сільському господарстві

(248:258 = 1,1)

3) Індекс середньорічної продуктивності праці - 0,59

(0,65:1,1 = 0,59)

4) Індекс фонду заробітної плати - 1,02

(27,8:27,1 = 1,02)

5) Індекс середньорічної зарплати - 0,93

6) Індекс використання змінного часу - 1,0

(2204:3385 = 0,65)

7) Індекс використання річного часу - 0,92

(7,0:7,0 = 1,0)

8) Загальний індекс використання робочого часу - 1,087

(279:302 = 0,92)

9) Індекс середньогодинної продуктивності праці - 0,543

(1,02:0,92 = 1,087)

10) Індекс середньоденної продуктивності праці - 0,543

 

(0,543:1,0 = 0,543)

11. Індекс трудомісткості - 2,026 (1,1:0,543 = 2,026)
12. Індекс середньоденний заробітної - 1,109 (1,02:0,92 = 1,109)
13. Індекс середньогодинної заробітної плати - 0,938 (1,02:1,087 = 0,938)
14. Співвідношення заробітної плати й середнього вироблення:

а) на чіл.-година. - 1,727(0,938:0,543);

б) на чіл.-день - 2,042 (1,109:0,543); в)на чол.-рік - 1,729(1,02:0,59);

16) Абсолютний приріст (скорочення) обсягу виробництва - 1181 тис. грн.

(2204 - 3385 = -1181)

за рахунок зниження продуктивності праці на 41,0%

 (1,0-0,59=0,41)

17) Економія (перевитрата) заробітної плати на випуск продукції - 349,95 %.

Проведені розрахунки свідчать про незадовільну роботу с/г підприємства. Насамперед, обсяг зробленої продукції скоротився на 35% ((1,0-0,65)* 100), чисельність працівників трохи збільшилася в порівнянні з 2001 р. (на 10%); продуктивність праці знизилася на 41%, середньорічна зарплата працівників знизилася на 7 % ((1,0-0,93)* 100), погіршилося використання робочого часу протягом року на 8% ((1,0-0,92)* 100), трудомісткість виробництва продукції зросла в 2 рази; розрахунки співвідношень заробітної плати й середнього вироблення показав, що оплата праці ніяк не пов'язана з ростом його продуктивності, тобто ріст оплати праці перевищує його продуктивність.

Незважаючи на те, що абсолютне  значення фонду заробітної плати  в 2002 році на 0,7 тис. грн. перевищило показник 2001 р., у цілому відбулася економія фонду заробітної плати в 3, 4 рази. Це є наслідком скорочення обсягу виробництва валової продукції.

Далі нами була проведена  оцінка виконання запланованих показників (аналогічно попереднім розрахункам).

1) Індекс фізичного  обсягу продукції - 0,762

(1680: 2204 = 0,762)

2. Індекс чисельності працівників - 0,82 (233 : 284 = 0,82)
3. Індекс середньорічної продуктивності праці - 0,929 (0,762: 0,82 = 0,929)
4. Індекс фонду заробітної плати - 0,745 (20,7:27,8 = 0,745)
5. Індекс середньорічної зарплати - 0,9076

6. Індекс використання змінної години - 1,0 (7,0:7,0 = 1,0)
7. Індекс використання річного часу - 0,996 (278:279 = 0,996)
8. Загальний індекс використання робочого часу - 1,004 (1,0:0,996 = 1,004)
9. Індекс середньогодинної продуктивності праці - 0,925 (0,929:1,004 = 0,925)
10. Індекс середньоденної продуктивності праці - 0,925 (0,925 :1,0 = 0,925)
11. Індекс трудомісткості - 0,886 (0,82:0,925 = 0,886)
12. Індекс середньоденної заробітної плати - 0,748 (0,745:1,004 = 0,742)
13. Індекс середньогодинної заробітної плати - 0,742 (0,745:1,004 = 0,742)
14. Співвідношення заробітної плати й середнього вироблення:

а) на чол.-година. - 0,8021 (0,742:0,925);

б) на чол.-день- 0,8086 (0,748:0,925); 
в)на чол.-рік - 0,8019 (0,745:0,929);

15) Абсолютне зниження обсягу виробництва валової продукції на 
524 тис. грн. або на 23,8% (1,0 - 0,762) за рахунок зниження 
продуктивності праці на 7,1% (1,0-0,929).

(2204-3385 =-1181)

16) Економія фонду заробітної плати на випуск продукції - 35,84 
%.

І потім оцінюємо зрушення у використанні праці в порівнянні з базисним 2001 роком.

1) Індекс фізичного обсягу продукції - 0,496

(1680: 3385 = 0,496)

2. Індекс чисельності працівників - 0,903 (233 : 258 = 0,903)
3. Індекс середньорічної продуктивності праці - 0,549 (0,496 : 0,903 = 0,549)
4. Індекс фонду заробітної плати - 0,764 (20,7.27,1 = 0,764)
5. Індекс середньорічної зарплати - 0,846

6. Індекс використання змінного часу - 1,0 (7,0:7,0 = 1,0)
7. Індекс використання річного часу - 0,9205 (278:302 = 0,9205)
 

9. Загальний індекс використання робочого часу - 1,086 (1,0:0,9205 = 1,08б)
10. Індекс середньогодинної продуктивності праці - 0,5055 (0,549:1,086 = 0,5055)
10. Індекс середньоденної продуктивності праці - 0,5055 (0,5055:1,0 = 0,5055)
11. Індекс трудомісткості - 1,786 (0,903: 0,5055 = 1,78б)
12. Індекс середньоденної заробітної плати - 0,8299 (0,764 : 0,9205 = 0,8299)
13. Індекс середньогодинної заробітної плати - 0,703 (0,764:1,086 = 0,703)
14. Співвідношення заробітної плати й середнього вироблення:

а) на чіл.-година. - 1,3916(0,703:0,5055); б)на чол.-день- 1,6417 (0,8299:0,5055); в) на чіл.-рік - 1,3916(0,764:0,549);

15) Абсолютне зниження обсягів виробництва валової продукції на 
1705 тис. грн. (1680-3385)

16) Економія фонду заробітної плати: 
абсолютна: 20,7-27,1 =-6,4 тис. грн.

відносна: 20,7-(27,1*0,496*0,3+27,1)=-10,43 тис. грн.

Проведені аналітичні розрахунки дозволяють зробити наступні висновки:

1. У ЗАТ трудомісткість виробництва продукції в 2001 р. збільшилася в 2, 02 рази в порівнянні з 2002 р. Намічалося залишити трудомісткість на рівні 2002 р., але через відсутність достатньої кількості техніки багато робіт по обробці посівів і догляду за тваринами проводилися вручну.
2. Використання фонду робочого часу трохи погіршилося – на 0,1%(8,6-8,7=-0,1).
3. У результаті росту трудомісткості продукції відбулося зниження продуктивності праці на 4,1% (0,549-0,59=0,041 * 100), при тому, що вона й без того була дуже низкою.
4. За аналізований період відбулося значне скорочення чисельності працівників, зайнятих у сільськогосподарськім виробництві на 28% (0,82-1,1=0,28*100).

Наслідком усього вище сказаного  є зниження обсягів виробництва  валової продукції в 2, 1 рази.

Таким чином, усі аналізовані  показники (валова продукція, чисельність  працівників, фонд робочого часу, фонд заробітної плати, трудомісткість) тісно  зв'язані між собою.

Для повного аналізу  трудомісткості і її впливу на продуктивність праці розглянемо таблицю 2.7.

Аналізуючи дані таблиці 2.7., потрібно відзначити, що практично  по всіх культурах трудомісткість виробництва 1ц. продукції зросла. Так, по озимим зерновим трудомісткість за останні п'ять років збільшилася на 345 % (або в 3, 4 рази), а якщо зрівняти з попереднім роком (2002) - те на 52%. Трудомісткість виробництва 1 ц соняшника в період з 1999 по 2003 рр. знизилася на 57%. Це пов'язане з удосконалюванням організації й виробництва, підвищенням кваліфікації працюючих, удосконалюванням сільськогосподарських машин і механізмів.

Починаючи, з 1999 року трудомісткість продукції тваринництва незмінно росла, а в 2003 році знизилася й склала:

• по молоку - 13,43 чіл.-година, (що на 28,1% більше в порівнянні з 1999;
• по виробництві 1 ц м'яса КРС -79,78 чіл.-година у звітному році.

Витрати праці на виробництво  валової продукції відрізняються  друг від друга. Так у рослинництві в 2003 г знизилися прямі витрати  праці на вирощуванні озимих зернових (на 3,3 чіл.-година.) у порівнянні з 2002 р. і соняшника (на 3,5 чіл.-година.) за період з 2001 по 2003 рр., у той же час

 

 

витрати праці на виробництво  ярових зернових зросли на 0,8 чіл.-година, а якщо зрівняти з 2001 р., те знизилися на 3,5 чіл.-година.

Значно збільшилися  витрати праці у тваринництві, що пояснюється деяким збільшенням  череди КРС і свиней в 2003 р. Так, витрати  праці на виробництво 1 ц молока в  період з 2001 по 2003 рік зросли на 24,5 чіл.-година, на вирощування 1 голови КРС - на 38,0 чіл.-година, у порівнянні з попереднім роком. Однак витрати праці на виробництво 1 ц живої маси свиней скоротилися в 2 рази.

Якщо трудомісткість не знижена, або знижена недостатньо, необхідно перевірити виконання  плану організаційно-технічних заходів щодо зниження трудомісткості. Визначити, які заходи не виконані, які виконані не повністю і який вплив зроблений на трудомісткість продукції (Таблиця 2.8.).

Як видне з даних  таблиці 2.8., у господарстві фактично не було виконано жодне з намічених організаційно-технічних заходів щодо зниження трудомісткості продукції. Застосування цих заходів дало б можливість значно знизити трудомісткість продукції.

Так, запровадження в  дію нових машин і механізмів дозволив би заощадити 2780 тис. нормо-годинника, модернізація діючих машин і механізмів - 483 тис. нормо-годинника, а вдосконалювання технології внесення добрив — 5 тис. нормо-годинника.

Тому очевидно, що впровадження цих заходів у данім господарстві не тільки бажане, але й необхідно.

Однак, необхідно також відзначити, що зниження тільки трудомісткості недостатньо для росту продуктивності праці в господарстві.

Одним з важливих факторів росту продуктивності праці є  також правильне використання робочого часу.

Розглянемо його вплив  на продуктивність праці.

 

 

3. АНАЛІЗ ВИКОРИСТАННЯ ФОНДУ РОБОЧОГО ЧАСУ І ЙОГО ВПЛИВУ НА ПРОДУКТИВНІСТЬ ПРАЦІ

 

Обсяг виробленої продукції (ВП) прямо пропорційний фонду робочого часу й обернено пропорційний трудомісткості, тобто:

де Ф_{р в.} - фонд робочого часу,

Т_р - трудомісткість продукції.

Тому що зростання  виробництва валової продукції  прямо пропорційний фонду робочого часу, те й продуктивність праці  підвищується прямо пропорційно  збільшенню фонду робочого часу. При  значних втратах часу, тобто нераціональнім його використанні в значній мірі знижується й продуктивність праці. Правильне використання робочого часу, насамперед, залежить від організації праці. При цьому треба відзначити, що поліпшення організації праці не вимагає значних капітальних витрат.

Виходячи з вищесказаного, треба відзначити, що при аналізі продуктивності праці необхідно ретельне вивчення показників використання робочого часу, а так само виявлення причин його втрат і розробка заходів щодо їхнього усунення.

Аналіз використання робочого часу почнемо із зіставлення показників динаміки середньогодинного і середньорічного вироблення робітників. Відмінність між ними показує ступінь, і напрямок змін у використанні внутрішньозмінного часу й числа явочних днів у році в порівнянні з попереднім періодом або планом.

Розглянемо використання робочого часу в ЗАТ «Схід» у досліджуваному періоді в таблицях 2.9., 2.10., 2.11., 2.12.

Аналізуючи використання робочого часу в період з 1999 по 2003

 

 

 

 

 

Перевищення росту денного  вироблення над ростом вартовий в 2003 р. відбиває поліпшення використання внутрішньозмінного часу (перевищення склало 1,5%). Більш низький показник річного вироблення над денною говорить про скорочення числа явочних днів протягом року.

Аналіз таблиць показав, що в господарстві тривалість робочої  зміни змінилося незначно, однак знизилося навантаження в рік на один працівника в днях і годиннику, а це привело до зниження продуктивності праці. Причини різної кількості числа робочих днів по роках розраховуючи на один працівника, можна визначити шляхом співвідношення планового й фактичного бюджету робочого часу (таблиця 2.13.).

Дані таблиці 2.13. показують, що невиходи на роботу й простої  перевищили планові:

в 1999році на 18 днів (49 -31)

 в 2000році  на43 дня(70-27)

в 2001 році на 55 днів (75-20)

в2002році на 63 дня(82 -19)

 в 2003 році  на 65 днів (86 - 21)

Таке збільшення цього  показника пояснюється, насамперед, збільшенням часу простоїв від 10 днів в 1999 до 24 днів в 2003 р., а також ростом захворюваності працівників - від 11 днів в 1999 р. до 32 в 2003 р.

Виходячи із цих даних, можна розрахувати втрати робочого часу ( у порівнянні із планом):

в 1999році 51552 годин ((1894 -1750) • 358)

в2000році 109098годин((1930 -1611) • 342)

 в2001 році 142538годин((1955-1537) • 341)

в2002році 158120 годин ((1798 -1326 ) • 335)

в 2003 році 172368 годин ((1784 -1280) • 342)

 

 

 

те приводить до потреби  в додаткові робітників:

в 1999році 27 чіл. (51552 : 1894 )

в2000 році 56 чіл. (109098:.1930)

в2001році 73 чіл.(142538 : 1955)

в2002році 88 чіл.(158120 : 1798)

в2003році 97 чіл.(172368:1784)

і приводять до недоодержання  продукції на суму:

в1999році 60315 грн.(51552• 11,7)

в 2000 році 1309176 грн. (109098 • 12,0)

в2001році 1411126 грн. (142538 • 9,9)

 в2002році 1043592 грн.(158120 • 6,6)

 в2003році 844603 грн. (172368 • 4,9)

Підрахуємо втрати в  днях по основних причинах: через захворювання загублене:

в 1999році 6086 днів. (17 • 358)

 в2000році 7866 днів.(23 • 342)

в2001 році 9548 днів. (28 • 341)

в2002році 10385 днів.(31• 395)

в2003році 10944 днів.(32•342)

через простої загублене:

в1999році 3580 днів.(10•358)

в2000році 6156 днів.(18•342)

в2001 році 5797 днів.(17• 341)

в2002році 7705 днів. (23 • 395)

в2003році 8208 днів. (24•342)

Тобто, потрібно відзначити, що найбільші втрати робочого часу спостерігаються із двох причин: захворюваність і простої. Захворюваність працівників, як показав аналіз лікарняних аркушів, зв'язана в основному з поганими умовами праці (протяги, важкі ручні роботи і т.д.). Простої ж спостерігаються через відсутність якісної техніки, частих поломок наявної, неправильної організації праці, порушень трудової дисципліни.

При цьому необхідно  розглянути внутрішньозмінні простої:

в 1999році 6444 чіл. - година. (18 • 358)

в2000році 5472 чіл. - година. (16 • 342)

 в 2001 році 8184 чіл. - година. (24 • 341)

 в2002році 9045чіл. - година. (27 • 395)