М’ясопродуктовий підкомплекс України

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України, фінансова підтримка надається:

1. За вирощену, продану  на забій та переробку або  забиту і перероблену худобу за 1 кг живої маси:

• молодняк ВРХ – 1.30 грн; мінімальна жива маса однієї тварини: для сільськогосподарських товаровиробників – юридичних осіб – 390 кг, для сільськогосподарських товаровиробників – фізичних осіб – 300 кг;
• свині (за винятком свиноматок і кнурів) – 1.00 грн; мінімальна жива маса однієї тварини: для сільськогосподарських товаровиробників – юридичних осіб – 95 – 130 кг, для сільськогосподарських товаровиробників – фізичних осіб – 95 – 200 кг.

2. За поголів’я корів  м’ясного напряму продуктивності  в розрахунку на 1 голову: племінним  заводам – до 1200 грн, племінним  репродукторам – до 610 грн, товарним  господарствам – до 400 грн.

3. За поголів’я телиць, закуплених сільськогосподарськими товаровиробниками в особистих селянських господарствах для поповнення основного стада, – в розмірі 50 % від вартості телиці, але не більш як 500 грн; мінімальна жива маса однієї тварини – 150 кг.

Експерти вважають, що існують можливості для більш ефективного використання бюджетних коштів. Відповідно до чинного законодавства кошти, як і в попередні роки, спрямовуються не на розбудову ринкового середовища і не на системну підтримку сільськогосподарської галузі, а на безпосередню підтримку товаровиробників. Проведений аналіз підтверджує постійне погіршення основних показників діяльності тваринницької галузі. У зв’язку з цим можна зробити висновок про те, що регулюючі заходи мали обмежений вплив на становлення ефективного і конкурентоспроможного виробництва ¹².

Однією з основних проблем, що стримує розвиток сільськогосподарського виробництва, є відсутність відповідного середовища для залучення інвестицій. За оцінками експертів, подальша реалізація аграрної політики держави через існуючу систему фінансової підтримки не дозволить сільськогосподарській галузі досягти відчутних результатів у майбутньому, навпаки, може посилити негативні тенденції .

Разом із тим, як свідчить практика, навіть за таких умов окремі компанії, які займаються вирощуванням тваринницької продукції, накопичили позитивний досвід. Вони модернізують та відновлюють тваринницькі комплекси, які тривалий час не використовувалися; налагоджують власне виробництво кормів, зокрема комбінованих, а також різних добавок; забезпечують впровадження інноваційних технологій (ввезення із закордону високоякісного генетичного матеріалу) тощо. Особливе значення має застосування інноваційного напряму, який дозволяє передовим сільськогосподарським підприємствам досягти рівня рентабельності з вирощування ВРХ – 20 – 45 %, а свиней – 60 – 200 %.

Для стабілізації м’ясного виробництва державні органи вживали  заходи адміністративного впливу, наприклад, встановлення цінових обмежень, заборона переміщення сільськогосподарської продукції з регіонів тощо. Однак ці адміністративні рішення стосувалися лише часткового вирішення проблем, не змінюючи ситуацію в цілому. З огляду на це, важливим є розроблення на законодавчому рівні таких положень, які б заохочували сільськогосподарські підприємства до нарощування виробництва та забезпечували інвестиції з метою постійного впровадження інноваційних і ресурсозберігаючих технологій для отримання продукції відповідно до міжнародних стандартів.

Цілком очевидно, що без  впливу інших важливих чинників, а саме: вдосконалення структури аграрної економіки, продовження реструктуризації, формування ринку землі, розвитку іпотечного кредитування, вдосконалення ринкової інфраструктури – неможливо досягти позитивних результатів. Одним із основних питань є також реалізація заходів економічного характеру, які б дозволили мінімізувати ризики аграрного бізнесу.

Для кожної галузі м’ясомолочної  промисловості повинна бути розроблена комплексна програма його виходу із кризової ситуації в залежності від стану її економіки, значення для продовольчого забезпечення населення, кількості необхідних дотацій, ефективності капітальних вкладень, зоо-інженерно-ветеринарних і агортехнічинх заходів, та природно - екологічних умов.

 

ВИСНОВКИ

За кількістю зайнятих та за обсягом валової продукції  харчова промисловість належить до найважливіших галузей господарства у більшості країн світу. Її розміщення тісно пов'язане з сільським  господарством та, меншою мірою, з  промислом риби. Їй властива вельми складна структура: понад двадцять підгалузей, що виробляють як готову продукцію, так і напівфабрикати. Основними факторами її розміщення вважаються сировинний та споживчий.

Основою формування м’ясопродуктового  комплексу України є м’ясне скотарство, свинарство, птахівництво і вівчарство.

Тенденції, що мали місце  у м’ясній галузі України, зумовлюють необхідність вдосконалення законодавства  для здійснення виваженої державної  політики щодо стимулювання експорту, регулювання обсягів імпорту, насичення споживчого ринку. Важко перебільшити значення цінових чинників, вплив яких нині далеко не позитивний. Наприклад, імпортна митна вартість 1 т яловичини і свинини на ринку України в листопаді 2004 р. та травні 2005 р. була відповідно у 2.0 –4.2 і 3.4 – 3.8 раза нижче, ніж закупівельна ціна за 1 т живої маси молодняку ВРХ та свиней. Це свідчить про те, що вітчизняні м’ясопереробники були майже неконкурентоспроможними порівняно з іноземними імпортерами навіть в Україні, не кажучи вже про експорт на зовнішні ринки

Стосовно ролі вітчизняної  м’ясопереробної промисловості  у зовнішній торгівлі, важливе  значення має аналіз експортно-імпортних операцій Упродовж 1995 – 2004 рр. спостерігалися значні коливання обсягу експорту м’яса та м’ясних виробів. За інформацією Державного комітету статистики України, питома вага експорту м'яса і субпродуктів у загальному обсязі експорту України знизилася з 1.33 % в 2000 р. до 0.54 % у 2004 р. Основним ринком збуту української м’ясної продукції була Росія. Більшість експортованої продукції в січні-листопаді 2004 р. становили такі види м’яса і м’ясопродуктів: яловичина морожена – 78.1 %, свинина свіжа, охолоджена або морожена – 7.6 %, м’ясні консерви – 12.9 % і ковбасні вироби – 1.1 % ¹³ .

Однією з основних проблем, що стримує розвиток сільськогосподарського виробництва, є відсутність відповідного середовища для залучення інвестицій. За оцінками експертів, подальша реалізація аграрної політики держави через існуючу систему фінансової підтримки не дозволить сільськогосподарській галузі досягти відчутних результатів у майбутньому, навпаки, може посилити негативні тенденції .

Потужні харчові підприємства галузі розміченні в основному в великих  містах у районах з доброю ресурсозабезпеченістю. Економічні зв’язки, які існують  з такими містами, дозволяють реалізовувати продукцію як на внутрішньому так і на зовнішньому ринках. На внутрішньому ринку продовольча продукція майже не поступається за якістю іноземним аналогам, проте на зовнішніх ринках її конкурентно спроможність невелика.  Розвиток і реклама вітчизняної продукції дозволить зміцнити місце харчових продуктів на ринку та поповнити державний бюджет. Для удосконалення харчової промисловості потрібно виконувати ряд процедур в економічній сфері. Звичайно, для цього потрібна і фінансова підтримка з боку держави, але вклавши деяку суму грошей у її розвиток, принесе непогану віддачу в бюджет держави. Тому багато підприємців зайняті саме у цій сфері з метою нагромадження капіталу, як власного, так і державного. Тому, на мою думку, в подальші роки харчова промисловість буде досить на високому рівні, як по якості продукції, так і прибутковості.

 

Додаток А

Поголів'я продуктивної худоби, тис. гол.

Роки	Велика рогата худоба	В тому числі корови	Свині	Вівці, кози
2002	17557,3	7531,3	13144,4	4098,6
2003	15313,2	6971,9	11235,6	3047,1
2004	12758,5	6264,8	9478,7	2361,8
2005	11721,6	5840,8	10083,4	2026,0
2006	10626,5	5431,0	10072,9	1884,7
2007	9423,7	4958,3	7652,3	1875,0

 

Додаток Б

Виробництво і реалізація продукції тваринництва  
за категоріями господарств *

Показники	1990	1995	2000	2001	2002	2003	2004	2004 р. до 1990 р., %
Вирощування худоби і птиці у  живій масі, тис. т:
Усі категорії господарств	6465.0	3107.2	2278.0	2431.7	2533.1	2246.5	2228.4	34.5
У тому числі:
сільськогосподарські підприємства	4206.0	1425.0	556.4	649.8	748.6	684.5	755.3	18.0
питома вага, %	65.1	45.9	24.4	26.7	29.6	30.5	33.9	–
господарства населення	2258.9	1682.2	1721.6	1781.9	1784.5	1562.0	1473.1	65.2
питома вага, %	34.9	54.1	75.6	73.3	70.4	69.5	66.1	–
Реалізація худоби і птиці   у живій масі, тис. т:
Усі категорії   господарств	6428.2	3581.0	2607.5	2332.5	2517.5	2629.4	2414.8	37.6
У тому числі:
сільськогосподарські підприємства	4672.5	1799.2	718.5	554.6	682.3	800.8	755.2	16.2
питома вага, %	72.7	50.2	27.6	23.8	27.1	30.5	31.3	–
господарства населення	1755.7	1781.8	1889.0	1777.9	1835.2	1828.6	1659.6	94.5

Примітка. *За даними Міністерства аграрної політики України.

 

Додаток В

Середньодобові прирости на вирощуванні,  
відгодівлі та нагулі, г 

 

 

 

Додаток Г

Ціна реалізації і  повна собівартість  
1 ц тваринницької продукції, грн ¹⁴

М’ясо ВРХ	М’ясо свиней

 

Додаток Д

Виробництво основних видів  продукції підприємствами  
м’ясної промисловості¹⁵ 

 

Показники	1990	1995	2000	2001	2002	2003	2004	2004 р. до 1990 р., %
М'ясо, включно із субпродуктами  І кат., тис. т	2763	957	400	332	457	579	541	19.6
У тому числі:
яловичина і телятина	1494	672	277	197	257	242	158	10.6
питома вага, %	54.1	70.2	69.3	59.3	56.2	41.8	29.2	–
Свинина	724	156	76	51	65	79	68	9.4
питома вага, %	26.2	16.3	19.0	15.4	14.2	13.6	12.6	–
Ковбасні вироби, тис. т	900	277	175	167	209	254	310	34.4
М'ясні напівфабрикати, тис. т	294.0	39.2	16.0	26.5	54.0	72.5	220.2	74.9