М’ясопродуктовий підкомплекс України

Згідно з даними Міністерства аграрної політики України впродовж 1990 – 2004 рр. загальне поголів’я великої рогатої худоби (ВРХ)  
і свиней скоротилося на 17670.7 тис. голів (у 3.5 раза) і на 12960.8 тис. (у три рази) відповідно. Зниження чисельності є особливо характерним для сільськогосподарських підприємств (ВРХ – у 7.8 раза, свиней – 
у 6.7 раза). У приватному секторі поголів’я ВРХ зросло в 2004 р. порівняно з 1990 р. на 20.4 %, хоча з 2002 р. спостерігалося його поступове зменшення. Водночас відбувалося поступове скорочення поголів’я свиней, однак менше, ніж у суспільному секторі (на 18.5 %).

Розглядаючи реалізацію великої рогатої худоби (ВРХ) і свиней, слід зазначити, що характерним для тваринницької галузі є суттєве скорочення її обсягів. Якщо у 1990 р. сільськогосподарськими підприємствами у живій вазі було реалізовано 2498.5 тис. т ВРХ, у 1991 р. – 932.5 тис. т свиней, то в 2004 р. ці показники дорівнювали 296.6  
і 145.6 тис. т відповідно.

За статистичними даними, з 1990 р. і до 2004 р. включно  
в сільськогосподарських підприємствах набагато знизилися показники середньодобових приростів на вирощуванні, відгодівлі та нагулі (рис. 1). У 2004 р. середньодобовий приріст по ВРХ становив 356 г  
по свинях – 246 г, що значно нижче встановленого мінімального  
рівня. (див додаток В)

Тенденції до скорочення поголів’я й отримання низьких  середньодобових приростів у сільськогосподарських підприємствах були обумовлені погіршенням кормової бази. Низька якість кормів і незбалансованість кормових раціонів призводила до їх значної перевитрати. За даними Міністерства аграрної політики, в 2004 р. середня витрата кормів на виробництво 1 ц приросту ВРХ становила 14.33 кормових одиниць (нормативне значення – 7.5 – 8.0), а на 1 ц приросту свиней – 9.7 (нормативне значення – 4.0) кормових одиниць. У витратах на виробництво тваринницької продукції в 2004 р. корми складали 73.2 % (у т. ч. куповані – 41.9 %), що мало суттєвий вплив на зростання її собівартості (див додаток Г).

 Оскільки стан виробництва  м’яса і м’ясних продуктів  значною мірою залежить від  споживчого попиту населення,  а попит на них порівняно  з іншими продуктами харчування  обумовлений доходами населення, упродовж тривалого часу відбувалося значне скорочення рівня споживання цих продуктів ². Цей фактор не міг не позначитися на обсягах виробництва продукції підприємств м’ясної промисловості (див додаток Д).

Виробництво продукції підприємствами м’ясної промисловості за 2002 – 2004 рр. постійно зростало: у 2002 р. його обсяг (у діючих цінах) склав 3.8, у 2003 – 5.6, а у 2004 – 8.3 млрд грн. Майже не змінилася кількість підприємств (1200 од.), однак їхній економічний стан не можна охарактеризувати як стабільний. Кредиторська заборгованість зросла на 62.5 %. Виробництво м'ясної продукції в 2002 і 2004 рр. було збитковим, а в 2003 р. підприємства галузі отримали 33.1 млн грн чистого прибутку. Нестабільним також був показник рівня рентабельності. Проте, враховуючи, що у 1995 р. цей показник складав 12.1 % ³, а в 2004 р. – лише 0.8 %, можна зробити висновок про його зниження. На сьогодні середня рентабельність виробництва яловичини і свинини становить близько 4 – 5 % ⁴, а питома вага збиткових підприємств – близько 40 %. Більшість наданих аналітичних даних не дозволяє однозначно стверджувати про позитивні чи негативні тенденції у діяльності підприємств. Нестабільність результатів діяльності зумовлюється відсутністю реальних змін виробництва на м’ясопереробних підприємствах.

Тенденції, що мали місце  у м’ясній галузі України, зумовлюють необхідність вдосконалення законодавства  для здійснення виваженої державної  політики щодо стимулювання експорту, регулювання обсягів імпорту, насичення споживчого ринку. Важко перебільшити значення цінових чинників, вплив яких нині далеко не позитивний. Наприклад, імпортна митна вартість 1 т яловичини і свинини на ринку України в листопаді 2004 р. та травні 2005 р. була відповідно у 2.0 –4.2 і 3.4 – 3.8 раза нижче, ніж закупівельна ціна за 1 т живої маси молодняку ВРХ та свиней. Це свідчить про те, що вітчизняні м’ясопереробники були майже неконкурентоспроможними порівняно з іноземними імпортерами навіть в Україні, не кажучи вже про експорт на зовнішні ринки ⁵.

Важливим питанням є  продовження роботи з удосконалення  стандартів на м’ясні продукти. На думку  закордонних експертів, доцільно переглянути чинні українські стандарти і внести до них відповідні зміни для гармонізації з міжнародними ⁶.

. М'ясна промисловість дає також багато видів кормів, м'ясо кров'яне і квіткове борошно, шкіри, технічний жир, щетину, лікувальні та інші препарати. Головними підприємствами м'ясної промисловості стали великі м'ясні комбінати, на яких комплексно переробляється вся тваринницька продукція. Вони обладнані високопродуктивними машинами і застосовують сучасні технології виробництва різних м'ясопродуктів. Сучасний м'ясокомбінат випускає за зміну до 150 т різних м'ясопродуктів від 100 до 150 найменувань. В Україні працює понад 100 м'ясокомбінатів.

За розрахунками, на 1 травня п.р. порівняно з 1 травня 2007р. чисельність  поголів’я великої рогатої худоби скоротилася на 11,1% (у т.ч. корів  – на 7,5%), свиней – на 20%; зросло поголів’я  овець і кіз (на 1,2%) та птиці всіх видів (на 4%). Таблица

На початок травня п.р. населенням утримувалось 68,1% загальної  чисельності великої рогатої худоби (торік – 65,9%), у т.ч. корів – 78,4% (77,7%), свиней – 59,9% (58,9%), овець і кіз – 82,3% (82,6%), птиці всіх видів – 49,6% (53,0%).

Станом на 1 травня п.р. в аграрних підприємствах, що займалися тваринництвом, наявність кормів усіх видів у розрахунку на одну умовну голову великої худоби складала 2,6 ц кормових одиниць, у т.ч. концентрованих – 1,3 ц к.од. (торік – відповідно 3,1 ц та 1,2 ц к.од.). Зниження забезпеченості тварин кормами зафіксовано в 17 регіонах.

У січні–квітні 2008р. в  аграрних підприємствах (крім малих) обсяг вирощування худоби та птиці перевищив аналогічний показник 2007р. на 10,2%, у т.ч. свиней – на 0,3%, птиці всіх видів – на 22,4%, при зменшенні вирощування великої рогатої худоби на 11,7%. Середньодобові прирости великої рогатої худоби на вирощуванні, відгодівлі та нагулі зросли на 7,1%, свиней – на 19,5% та становили 406 г та 350 г відповідно.

Зосереджені вони переважно у великих містах і в районах високоінтенсивного тваринництва. Найбільші з них в Києві, Полтаві, Харкові, Одесі, Донецьку, Луганську, Дніпропетровську, Львові, Запоріжжі, Волині, Чернігові, Черкасах.

РОЗДІЛ 4

Особливості розміщення підприємств галузі

 

Важливе значення для розвитку скотарства матиме його розміщення і спеціалізація. Так, на Поліссі наявність великої  кількості природних кормових угідь (лук і пасовищ), висока врожайність  зернобобових культур (кормового люпину, кормових бобів, вики, гороху), багаторічних трав дозволяє формувати структуру кормовиробництва і раціональної годівлі тварин, які найбільше відповідають умовам вирощування м'ясного і м'ясо-молочного скотарства. Тому в перспективі зона Полісся повинна стати основною зоною м'ясного скотарства.

Скотарство в зоні Лісостепу  повинно мати м'ясо-молочний і молочний напрям спеціалізації. Такому напряму  відповідають структура і напрям спеціалізації кормовиробництва, висока врожайність зернофуражних, зернобобових і кормових культур, багаторічних трав, наявність значної кількості лук і пасовищ і можливості їх корінного поліпшення. Використання кормів і відходів виробництва дозволяють спеціалізувати скотарство на виробництві молока і яловичини. Застосування висококонцентрованої годівлі тварин, збалансування раціонів за перетравним протеїном і всіма мікроелементами дозволить значно підвищити м'ясну і молочну продуктивність великої рогатої худоби.

В зоні Степу на основі розширення посівної площі зернофуражних  і зернобобових культур та багаторічних трав (люцерни і конюшини), розширення площі зрошувальних пасовищ, використання зрошуваних земель для розвитку кормовиробництва сприятиме збільшенню поголів'я великої рогатої худоби

2.1 Територіальна  організація м’ясомолочної промисловості  України

 

М’ясопродуктовий комплекс – це система спеціалізованих галузей, пов’язаних з кормо виробництвом, виробництвом м’яса, його промисловою переробкою, реалізацією кінцевої продукції, виробничою та соціальною інфраструктурою, що обслуговує ці галузі.

Основою формування м’ясопродуктового комплексу України є м’ясне скотарство, свинарство, птахівництво і вівчарство.

Скотарство в усіх природно –  кліматичних зонах України є  провідною галуззю, але залежно  від природноекономічних умов характеризується певними територіальними відмінностями у виробничій спеціалізації. На Поліссі та в Лісостепу розвивається м’ясне і м’ясо-молочне скотарство; у Степу переважає м’ясне і м’ясо-молочне; у приміських зонах, особливо великих міст, - молочно-м’ясне.

В Україні основною зоною вівчарство є степові області, де зосереджено близько 2/3 всього поголів’я овець і виробництва вовни. У степових областях вівчарство має тонкорунну і напівтонкорунну спеціалізацію, а в лісостепових, поліських та гірських – м’ясо вовняну.

Найбільші м’ясокомбінати розміщені  в Києві, Вінниці, Черкасах, Чернігові, Житомирі, Дніпропетровську, Донецьку, Харкові, Полтаві. Ковбасне виробництво переважає в Києві, Одесі, Донецьку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 5

ПРОДУКЦІЯ М’ЯНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ У ВНУТРІШНІЙ І  ЗОВНІШНІЙ ТОРГІВЛІ

 

Стосовно ролі вітчизняної м’ясопереробної промисловості у зовнішній торгівлі, важливе значення має аналіз експортно-імпортних операцій Упродовж 1995 – 2004 рр. спостерігалися значні коливання обсягу експорту м’яса та м’ясних виробів. За інформацією Державного комітету статистики України, питома вага експорту м'яса і субпродуктів у загальному обсязі експорту України знизилася з 1.33 % в 2000 р. до 0.54 % у 2004 р. Основним ринком збуту української м’ясної продукції була Росія. Більшість експортованої продукції в січні-листопаді 2004 р. становили такі види м’яса і м’ясопродуктів: яловичина морожена – 78.1 %, свинина свіжа, охолоджена або морожена – 7.6 %, м’ясні консерви – 12.9 % і ковбасні вироби – 1.1 % ⁷ .

Скорочення в 1.9 раза обсягу експорту сирого м’яса у 2004 р. порівняно з 2003 р. відбулося внаслідок відміни повернення компаніям податку на додану вартість у І кварталі 2004 р., (див додаток Є) невизначеності у виплаті дотацій сільськогосподарським товаровиробникам, ускладнення процедури здійснення експорту м’яса. Інший важіль – ліцензування – призводив до тимчасового призупинення експорту цих товарів і збільшення реалізації продукції на внутрішньому ринку. Це сприяло лише частковому насиченню внутрішнього ринку м’ясом, проте не вирішувало самої проблеми. Причиною дефіциту був не експорт, а скорочення виробництва м’яса і збільшення обсягів його споживання як переробними підприємствами, так і населенням ⁸.

Ситуація  з імпортом м'яса склалася по-іншому. Більшість імпортної продукції надходила із країн, які є найбільшими виробниками і експортерами м’яса у світі: США, Бразилії, країн Європейського Союзу та Китаю ⁹.

На відміну від експорту, обсяг імпорту м’яса і м’ясопродуктів в Україні характеризується стійкою  тенденцією до зростання. У 2004 р. порівняно з 1995 р. він зріс на 347 тис. т або в 19.3 раза. За даними Державного комітету статистики України, питома вага імпорту м'яса і субпродуктів у загальному імпорті України також збільшувалася: у 2000 р. вона становила 0.16 %, а у 2004 р. – 0.55 %. Слід зауважити, що високі темпи зростання імпорту продуктів цієї харчової групи призвели до негативного зовнішньоторговельного балансу м’яса і м’ясопродуктів у 2004 р. (–256 тис. т). Порівняно з 2003 р. у 2004 р. відбулося зростання імпорту: яловичини – у 7.3 раза, свинини – 4.7, субпродуктів – 3.7.

Найбільшу питому вагу за обсягом імпорту серед усіх видів  м’яса у 2004 р. займав імпорт м’яса птиці. Причиною збільшення імпорту було скорочення внутрішнього виробництва при зростанні попиту з боку переробних підприємств. Більшість імпорту надходила через вільні економічні зони для подальшої переробки або за давальницькими схемами ¹⁰.

Як наслідок, питома вага імпорту в загальному обсязі споживання м'яса та м'ясних продуктів в Україні мала тенденцію до стабільного збільшення. Якщо в 1995 р. вона становила лише 0.9 %, то в 2004 р. досягла 19.9 %. Згідно з міжнародними критеріями, країна втрачає свою продовольчу незалежність, якщо до неї надходить більше 25 – 30 % харчових продуктів ¹¹. За розрахунковими даними Україна, особливо у 2004 р., знаходилася майже на межі критичної залежності від іноземних виробників м’яса і м'ясних продуктів.

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 6

 

ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ГАЛУЗІ В УКРАЇНІ

Тенденції до скорочення поголів’я й отримання низьких  середньодобових приростів у сільськогосподарських підприємствах були обумовлені погіршенням кормової бази. Низька якість кормів і незбалансованість кормових раціонів призводила до їх значної перевитрати. За даними Міністерства аграрної політики, в 2004 р. середня витрата кормів на виробництво 1 ц приросту ВРХ становила 14.33 кормових одиниць (нормативне значення – 7.5 – 8.0), а на 1 ц приросту свиней – 9.7 (нормативне значення – 4.0) кормових одиниць. У витратах на виробництво тваринницької продукції в 2004 р. корми складали 73.2 % (у т. ч. куповані – 41.9 %), що мало суттєвий вплив на зростання її собівартості

Низький рівень продуктивності тварин, високі затрати на матеріально-технічні ресурси (особливо на корми і паливо), високі витрати людської праці, критичний  рівень зносу основних засобів у цілому зумовили постійне зростання 1 ц собівартості живої маси тварин. Ціни реалізації на тваринницьку продукцію також мали тенденцію до збільшення, проте їхній темп був нижчий за темп зростання собівартості 1 ц м’яса в живій вазі. Низькі ціни реалізації (порівняно із собівартістю виробництва продукції) призвели до постійної збитковості у виробництві м’ясної продукції. Для порівняння: у 1990 р. рівень рентабельності виробництва м’яса ВРХ і м’яса свиней складав 20.6 % і 20.7 % відповідно.

Державні органи намагаються покращити ситуацію шляхом фінансової підтримки тваринництва через систему дотацій. Дотації на тваринницьку продукцію в 2005 р. регламентуються Законами України "Про державну підтримку сільського господарства України", "Про Державний бюджет України на 2005 р." і Постановою Кабінету Міністрів України "Питання використання коштів, передбачених у державному бюджеті для фінансової підтримки підприємств агропромислового комплексу".