М’ясопродуктовий підкомплекс України

ЗМІСТ

 

ВСТУП…………………………………………………………………....4

РОЗДІЛ 1..СОЦІАЛЬНО – ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ, РОЛЬ ТА ЗНАЧЕННЯ М”ЯСНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ В УКРАЇНІ…………....8

1.1. Природньоекономічні предумови............................................4

                 1.2. Історичні передумови...............................................................7

                 1.3. Соціально-демографічні передумови......................................7

РОЗДІЛ 2. ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ ТА РОЗМІЩЕННЯ ГАЛУЗІ......................... ................ ............... ..................................................10

РОЗДІЛ 3. СУЧАСНИЙ СТАН РОЗВИТКУ І СТРУКТУРА М’ЯСНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ.................. ......................................................10

РОЗДІЛ 4. ОСОБЛИВОСТІ РОЗМІЩЕННЯ ПВДПРИЄМСТВ ГАЛУЗІ.................. ......... .................. .......................................................10

РОЗДІЛ 5. ПРОДУКЦІЯ М’ЯНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ У ВНУТРІШНІЙ І ЗОВНІШНІЙ ТОРГІВЛІ.................................................10

РОЗДІЛ 6. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ГАЛУЗІ В УКРАЇНІ.................................................10

          ВИСНОВОК...............................................................................18

         ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ............................................. 19

          ДОДАТКИ

 

 

ВСТУП

М’ясопродуктовий підкомплекс України, який об’єднує сільськогосподарських товаровиробників, м’ясопереробні підприємства і торговельні організації в межах функцій вирощування худоби та птиці, їх переробки і реалізації готової продукції, перебуває нині у кризовому стані. Негативні процеси, що мають місце в його функціонуванні, супроводжуються зменшенням обсягів виробництва продукції, скороченням чисельності поголів’я тварин і зниженням їх продуктивності, а це в свою чергу впливає на ефективність м’ясної галузі та забезпеченість населення м’ясом, споживання якого зменшилося на одну особу з 68,2 кг у 1990 р. до 32,6 кг у 2002 р. Зниження купівельної спроможності унеможливило споживання населенням більшості видів м’ясної продукції.

Такий стан м’ясопродуктового підкомплексу потребує вжиття невідкладних заходів щодо вирішення організаційних питань розвитку, підвищення ефективності виробництва в усіх його ланках, зміни структури й збільшення обсягів виробництва м’яса до рівня фізіологічної потреби людини, забезпечення формування експортного потенціалу, удосконалення цінової та податкової політики держави, а також економічних відносин між сільськогосподарськими товаровиробниками, м’ясопереробними підприємствами та торговельними організаціями.

Актуальність теми дослідження. Рівень виробництва і споживання м’яса і м’ясних продуктів є визначальним показником стану добробуту людей кожної держави. За останні 10 років в м’ясній області відбулися значні зміни, такі як зменшення потужності виробництва, збільшення попиту за рахунок платоспроможності громадян, збільшення експорту, поява нових підприємств та багато іншого. Ці зміни потребують ретельного дослідження для зображення стану, шляхів та перспектив розвитку м’ясної промисловості України.

Предметом дослідження є теоретичні і прикладні питання розвитку м’ясопродуктового підкомплексу

Об’єктом дослідження є сільськогосподарські товаровиробники, які вирощують худобу та переробні підприємства, що є основними складовими м’ясопродуктового підкомплексу України.

Обсяг та структура роботи: курсова робота складається з вступу, шісти розділів, висновків, списку використаних джерел, містить 7 додатків.

 

РОЗДІЛ 1

 

СОЦІАЛЬНО –  ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ, РОЛЬ ТА ЗНАЧЕННЯ М”ЯСНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ В УКРАЇНІ

 

За кількістю зайнятих та за обсягом валової продукції  харчова промисловість належить до найважливіших галузей господарства у більшості країн світу. Її розміщення тісно пов'язане з сільським  господарством та, меншою мірою, з  промислом риби. Їй властива вельми складна структура: понад двадцять підгалузей, що виробляють як готову продукцію, так і напівфабрикати. Основними факторами її розміщення вважаються сировинний та споживчий.

У світовій торгівлі яловичиною чітко виділяються по регіонах основні країни експортери і імпортери цієї продукції. Так по експорту яловичини і телятини лідерами є Австралія і Нова Зеландія, яким належить більше 25% світового експорту, а також Бразилії, Аргентини, Уругваю, країн ЄС і США. Основним імпортером їх продукції є Японія, Республіка Корея, Іран, Єгипет.

Що стосується світової торгівлі свининою, то тут яскраво  виражених лідерів-експортерів цієї продукції немає. Можна виділити Данію, країни Бенілюксу, Канаду, США. Основні  експортери баранини і ягнятини –  Нова Зеландія і Австралія, по експорту птиці виділяються країни ЄС і США.

Ціни на ринку м'яса  схильні до значних коливань і  залежать від якості, умов постачання і інших чинників.

Зовсім новою галуззю  стало промислове тваринництво, яке  стало надійною сировинною базою для м'ясної промисловості. Великі птахокомбінати набудовані навколо Києва, Харкова, Одеси, Херсона, Сімферополя, Миколаєва та інших міст.

Тваринництво - це комплекс взаємопов'язаних галузей сільського господарства. Воно забезпечує населення  найбільш цінними продуктами харчування (м'ясо, молоко, яйця), промисловість - сировиною (шкіри, хутро, вовна, пух, перо), а рослинництво - органічними добривами. Тваринництво охоплює ряд підгалузей. основними з яких є скотарство, свинарство, вівчарство, птахівництво. Крім того, виділяються ще і менш значні і дуже вузькі галузі: кролеводство, рибництво, шовківництво, звірівництво, бджільництво та ін. Різні галузі і підгалузі виконують свої специфічні функції в задоволенні потреб населення, в продуктах харчування, у предметах першої необхідності (одязі і взутті), в забезпеченні промисловості сировиною.

Скотарство - найбільша  галузь тваринництва, яка ґрунтується  на розведенні великої рогатої худоби. В галузі зосереджено 65% умовного продуктивного  поголів'я худоби.

Свинарство - друга за масштабами галузь тваринництва. Вона дає одну третину всього валового виробництва м'яса. На нього припадає 15% умовного поголів'я продуктивної худоби. Вона дає м'ясо, сало, шкури та іншу сировину для переробної промисловості.

Вівчарство має значно меншу питому вагу в тваринництві, ніж скотарство і свинарство, всього лиш 6%, але воно є джерелом таких цінних продуктів як м'ясо і молоко і сировини для промисловості (вовна, хутрові і шубові овчини, шлунки і шкури).

Поряд з основними, більшими галузями тваринництва, важливе значення мають і такі як кролівництво, звірівництво, шовківництво, бджільництво та інші.(див. додаток А)

Постійне зростання  цін на промислові засоби виробництва (комбайни, сільськогосподарські машини і обладнання для тваринницьких ферм) і предмети праці (комбікорми і мікробіологічні добавки, мінеральні добрива і хімічні меліоранти, пальне, мастильні та інші матеріали), збільшення матеріальних затрат на виробництво продукції і зростання її собівартості зумовило значне зниження рентабельності тваринницької продукції. Фактично виробництво всіх її видів стало збитковим для господарств, що стало основною причиною зменшення їх виробництва і реалізації на внутрішньому ринку.

 

 

РОЗДІЛ 2

Передумови  розвитку і розміщення м'ясної промисловості України 

2.1. Природноекономічні  умови

 

Формування м’ясної  промисловості і особливості  її територіальної  організації  залежать від сукупної дії природно і суспільно-географічних факторів. Водночас кожен фактор зокрема впливає  на формування м’ясної промисловості  в певному напрямі.

Найбільший вплив  на  формування  м’ясної промисловості  України  мають  такі  суспільно-географічні  фактори: рівень  господарського  освоєння  території,  науково-технічний  прогрес,  потреби  населення  в  продуктах  харчування,  характер розселення і рівень забезпечення трудовими ресурсами.

Для  формування  м’ясної  промисловості України  дуже  велике  значення  мають  природно-географічні  фактори. Під впливом природних  умов формується територіальна структура  м’ясної промисловості України.

Важливою галуззю сільського господарства, яке сприяє розвитку м’ясної промисловості України  є тваринництво, скотарство, а в  гірських районах щей  вівчарство,  що  зумовлено великими площами природних пасовищ — полонин.

Водні ресурси відіграють важливу роль у розвитку аграрно-промислового комплексу. Основними джерелами задоволення сучасних і перспективних  потреб м’ясної промисловості України в прісній воді  є  водні  ресурси  поверхневого  стоку (річки, озера і водойми) і підземного стоку..

Важливою умовою створення  розвиненого природно-ресурсного потенціалу м’ясної промисловості є дотримання при його використанні наступних  принципів: єдності використання і  охорони природних ресурсів; комплексності  використання природно-ресурсного потенціалу; оптимальність норм природокористування, дотримання балансу між використанням і відтворенням природних ресурсів; збільшення обороту природних ресурсів, що використовуються; зниження природомісткості готової продукції. Необхідним кроком до реалізації цих принципів є усвідомлення негативних наслідків господарської діяльності підприємств сільського господарства і харчової промисловості відносно природного ресурсного потенціалу, особливо земельних і водних ресурсів, екстенсивного характеру їх використання.

Отже, природні умови  і ресурси України в цілому сприятливі для розвитку м’ясної  промисловості.

2.2. Історичні  передумови

 

Харчовий комплекс України  в цілому і м’ясна промисловість  зокрема пройшли довгий і складний шлях історичного розвитку. До 1917р. м’ясо-молочна промисловість тільки почала розвиватись. У 1940р. обсяг виробництва продуктів в УРСР майже в 6 разів перевищив рівень 1913р. Основні потужності створювались у післявоєнний час. Поліпшилась галузева структура харчової промисловості, зокрема зросла питома вага м’ясо-молочної промисловості.

Як відомо після створення  СРСР у країні почалася політика індустріалізації. Це, звичайно відобразилось і на промисловості України. У першій п’ятирічці в харчовій промисловості  виникли нові галузі – маргаринна, сироробна, комбікормова, хлібопекарська. Передбачалося створення чималої кількості нових підприємств, зокрема у цукровій промисловості планом першої п’ятирічки передбачалося будівництво 11 нових підприємств. Але х часом виявилося, що сільське господарство не може забезпечувати сировиною такий приріст потужності.

У післявоєнні роки, за роки четвертої п’ятирічки, значно збільшився випуск продукції м’ясної  промисловості. Так, довоєнний рівень по виробництву м’яса у 1950р. був  перевищений на 25%, молока – на 47%.

В 1951 —1960 рр. швидкими темпами  нарощувалось поголів’я худоби і  птиці. Так, великої рогатої худоби стало більше майже на 6 млн. голів (або на 54,8%), свиней — на 9,5 млн. (або  в 2,4 рази), овець і кіз — на 5,8 млн. (або в 2 рази) і т.д.

2.3. Соціально-демографічні передумови (виробник, споживач)

 

М’ясна промисловість  — одна з найбільших розвинених і типових для центрально українського району галузей. Вона зосереджена як у великих промислових центрах, так і в численних невеликих  містах, центрах адміністративних районів.

Одним з головних чинників, що впливають на формування  і  територіальну організацію м’ясної  промисловості і споживання її  кінцевої продукції є характер розселення, густота сільського населення і  рівень забезпечення трудовими ресурсами.

В Україні показник урбанізації  становить 68%. Найвищий відсоток міського населення в Україні – у  Донецькій (90%), Дніпропетровській (84%), Луганській (87%) та Харківській (79%) областях. Найнижчий – у Чернівецькій, Тернопільській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (41–43%). Міське населення більш зосереджене у промислових районах Донбасу й Придніпров’я. Західні реґіони України недостатньо урбанізовані.

Для системи розселення характерні тісні внутрішні зв’язки  між її елементами (поселеннями), що втілюється в інтенсивні міжселенні потоки: виробничі, культурні, інформаційні тощо.

Потреби населення в  продукції м’ясної промисловості  визначаються  науково  обґрунтованими нормами  споживання  на  душу  населення  і   реальними   можливостями   їх задоволення. Певною  мірою  на  обсяг  і  асортимент  необхідних  продуктів харчування  впливають  природно-географічні  умови,   місцеві   національні особливості і традиції.

 

 

РОЗДІЛ 3

 

СУЧАСНИЙ СТАН РОЗВИТКУ І СТРУКТУРА М’ЯСНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ.

 

До переходу України на нові соціально-економічні відносини тваринницька галузь постійно нарощувала обсяги виробництва в умовах централізованого забезпечення матеріально-технічними ресурсами та збуту продукції. Ситуація кардинально почала змінюватися з початку 90-х років минулого століття За 1990 – 2004 рр. загальний обсяг вирощування та реалізації худоби й птиці в живій масі скоротився відповідно у 2.9 і 2.7 раза. Серед основних причин значного зменшення виробництва продукції тваринництва є погіршення загального економічного стану України і нестабільність на макрорівні, що, у свою чергу, спричинило суттєвий спад споживчого попиту населення. Такі обставини, а також високий рівень інфляції, спонукав сільськогосподарських товаровиробників діяти ситуативно, тобто "виживати". Усі ці фактори загалом і зумовили скрутне виробниче й економічне становище, наслідки якого відчуваються ще досі ¹. (див додаток Б)