Менеджмент як практична діяльність та навчальна дисципліна

Розрізняють три види внутрішньофірмового  менеджменту: генеральний; менеджмент виробничо-господарської діяльності (лінійний); менеджмент персоналу. 

До  складу  генерального  менеджменту  належить  управлінський  персонал,  відповідальний  за формування  стратегії,  розробку  політики,  планування,  організацію,  контроль  і  управління підприємством.

Якщо говорити, про менеджмент виробничо-господарської діяльності, то необхідно підкреслити, що  його  здійснюють  управлінці,  які  забезпечують  постановку  мети  і  завдань  щодо  реалізації загальної  стратегії  фірми,  формування  структури,  розподіл  обов'язків,  урегулювання  трудових конфліктів,  виконання  плану,  стимулювання  якісної  роботи,  координацію  виробничого  процесу  в рамках підрозділів, роботу необхідних комунікацій  і зв'язку.

Основною метою менеджменту  персоналу  виступає  прагнення  зосередити  зусилля  працівників  на розробці завдань, що випливають  із стратегії підприємства; забезпечити  ефективне використання інтелектуальних  і фізичних можливостей зайнятих, реалізацію їхнього потенціалу, підвищення якості життя,  виходячи  з  вимог  корпоративної  культури;  сприяти  зміцненню  трудових  відносин  у  дусі співробітництва  і  поліпшення  морального  клімату  в  професійних  та  соціальних  групах  персоналу  підприємства.

Усі  три  види  внутрішньофірмового  менеджменту  мають  один  спільний  об'єкт —  людину,  від ступеня  використання потенціалу якої в діяльності підприємства залежить кінцевий результат. 

Управління  персоналом —  це  безперервний  процес,  спрямований  на  цільову  зміну  мотивації  праці працівників, щоб добитися від них максимальної віддачі, а  отже, досягнення високих кінцевих результатів. 

Пріоритетність  менеджменту  персоналу  порівняно  з  менеджментом  виробничо-господарської діяльності  виявляється  в  плані  стратегічної  мотивації  працівників,  спрямованої  на  формування  та досягнення генеральної  мети підприємства. Головним завданням  роботи з персоналом є забезпечення максимального зближення очікувань  суспільства, підприємства та його працівників. 

Механізм  внутрішньофірмового  управління  в  цілому  базується  на  трьох  головних  елементах: розробці стратегії підприємства щодо досягнення мети його діяльності; системі  внутрішньофірмових планів і контролі за їхнім виконанням; внутрішньофірмовому  комерційному розрахунку.

1.5. Зміст та  міждисциплінарні зв’язки курсу  «Менеджмент персоналу»

Перш ніж розглядати методологічні  аспекти навчальної дисципліни, варто  з'ясувати, що таке «менеджмент персоналу»?

Уважний погляд на сферу  матеріального виробництва, на будь-яку  спільну, колективну діяльність у межах  конкретної організації дає можливість зафіксувати, що менеджмент персоналу  як процес управління трудовим колективом є повсякденною реальністю. Цей процес здійснюється спеціально підготовленими працівниками апарату управління, що дає підстави розглядати його як важливу  сферу практичної діяльності.

В умовах конкурентного ринкового  середовища результативність діяльності самоврядних організацій вирішальною  мірою залежить від якісних характеристик  персоналу та вміння управлінського апарату ефективно використовувати  цей найважливіший виробничий ресурс.

Світова практика свідчить, що найбільших успіхів у бізнесі, в інших сферах людської діяльності досягають ті організації, у яких керівники мають хорошу підготовку в галузі управління взагалі та менеджменту  персоналу зокрема.

Ця обставина зумовила необхідність викладання у вищих  навчальних закладах спеціальної навчальної дисципліни «Менеджмент персоналу», а також низки суміжних дисциплін.

Менеджмент персоналу  як сфера професійної діяльності нині має велике практичне значення. Зростає роль людського чинника  на виробництві, поступово ускладнюються  функції керівників трудовими колективами. Усе це привернуло увагу науки.

Проблеми менеджменту  персоналу вивчаються науково-дослідними установами, спеціалізованими кафедрами  університетів. Результати наукових досліджень публікуються в численних періодичних  виданнях, монографіях, обговорюються  на науково-практичних конференціях, симпозіумах  та семінарах.

Отже, менеджмент персоналу  як об'єктивне соціальне явище  має три грані, розвивається за трьома векторами:

— як сфера практичної професійної  діяльності;

— як навчальна дисципліна;

— як галузь науки .

Кожен із цих трьох напрямів розвитку менеджменту персоналу  в процесі вивчення, аналізу, проектування потребує застосування як однакових, так  і специфічних методів, підходів, способів та прийомів розв'язання проблем.

Загалом ідеться про єдину  методологію, хоча для вивчення практичного  менеджменту персоналу можуть застосовуватись  одні методологічні підходи, для  формування структури та змісту навчальної дисципліни — другі, а для наукового  аналізу цього складного явища  — треті; можливі й комбінації.

Саме життя вимагає, щоб  представники цих трьох векторів розвитку менеджменту персоналу  діяли синхронно, обмінювались взаємнокорисною  інформацією, спільно обговорювали досягнення та проблеми.

Така взаємодія представників  практики, освіти й науки, безсумнівно, буде продуктивною, сприятиме підвищенню ефективності та конкурентоспроможності вітчизняного виробництва.

Менеджмент  персоналу  об'єднує  організаційно-адміністративні  питання  з  економічними –  з  боку підприємництва  і  соціальними  –  з  боку  людських  ресурсів.

Управлінням  персоналу  займаються  менеджери  на  усіх  рівнях: від  вищого  до  нижчого,  у  великих  і  малих  підрозділах. Інструменти  і  методи  менеджменту  персоналу  є  важливими засобами  для  ефективнішого  використання  людських  ресурсів (розумових і  фізичних) у фірмі (організації).

 Менеджмент персоналу: 

–  є  частиною  загального  менеджменту організації 

–  вирішує  всі  питання  у  сфері  розподілу праці персоналу 

Завдання  менеджменту  персоналу  –  забезпечення відповідності  людських  ресурсів  фірми (організації)  таким вимогам: 

(1) – достатня кількість  ресурсів;

(2) – їх наявність у  потрібний час; 

(3) – відповідна їх  кваліфікація;

(4) – наявність у належному  місці. 

Основними методологічними  аспектами навчальної дисципліни є  мета, завдання, предмет, об'єкт, місце  в навчальному плані та зв'язки із суміжними дисциплінами.

Мета навчальної дисципліни «Менеджмент персоналу» — формувати  системні знання теорії та практики управління персоналом різноманітних організацій, що функціонують у сфері національної економіки України.

Завдання навчальної дисципліни полягають у тому, щоб озброїти студентів (слухачів) сучасними знаннями теорії управління людьми у сфері  економічної діяльності та практичними  навичками впливу на трудову поведінку  як колективів працівників, так і  окремих виконавців, щоб забезпечити  ефективну діяльність організації  та задовільні результати праці кожного  працівника. Це вигідно й суспільству.

Багатогранність і складність процесу менеджменту персоналу  обумовлюють широкий діапазон завдань  навчальної дисципліни.

У стислому формулюванні завдання навчальної дисципліни «Менеджмент  персоналу» полягають у:

— вивченні теоретичних  засад менеджменту персоналу;

— вивченні практичного  досвіду організацій у галузі управління людьми на виробництві;

— засвоєнні вмінь самостійно аналізувати складні виробничі  ситуації, приймати й обґрунтовувати ефективні рішення в галузі менеджменту  персоналу.

Предмет. Навчальна дисципліна «Менеджмент персоналу» вивчає багатогранний, багаторівневий, складний процес відтворення  й ефективного використання персоналу  організації, який відбувається в просторі й часі.

Об'єкт. Для навчальної дисципліни «Менеджмент персоналу», так само, як і для процесу, який вона вивчає, об'єктом є складна сукупність, що охоплює організацію як ціле, структурні підрозділи, персонал у  цілому й кожного працівника зокрема.

Згідно з навчальним планом підготовки магістрів спеціальності 8.050109 «Управління трудовими ресурсами» (магістерська програма «Менеджмент  персоналу») дана дисципліна викладається в 9-му семестрі поряд з такими дисциплінами:

— Фінансовий менеджмент;

— Міжнародний менеджмент;

— Стратегічне управління;

— Управління розвитком  персоналу. З дисципліною «Менеджмент персоналу» органічно пов'язані такі дисципліни:

— Соціальна політика;

— Мотивація персоналу;

— Організація діяльності менеджера;

—Менеджмент продуктивності;

— Планування й аналіз діяльності організацій.Вивчення дисципліни «Менеджмент  персоналу» базується на знанні таких  фундаментальних дисциплін, як:

— Політична економія;

— Економіка підприємств;

— Менеджмент;

—-Фінанси;

— Економіка праці;

— Управління трудовими  ресурсами;

— Організація праці;

— Нормування праці;

— Трудове право.

Теоретичні знання та вміння, набуті в процесі вивчення цих  та інших суміжних дисциплін, забезпечують випускникам університету достатні умови для успішної професійної  діяльності за фахом на первинних  посадах і подальшого професійно-кваліфікаційного зростання [6].

 

 

 

Практичне заняття.

 Тема 1: «Менеджмент як практична діяльність та навчальна дисципліна»

1. Перевірка закріпленого матеріалу здійснюється за допомогою Самостійної роботи:

Варіант 1

1. Тести:

1. Організації у своїй діяльності можуть використовувати :

      А) Адміністративні принципи;

      Б) Неформальні взаємозв’язки і взаємодію груп;

      В) Маркетингові принципи;

      Г) Управлінські принципи.

2) До основоположників  концепції використання трудових  ресурсів належать:

      А) А.  Маршал;

      Б) Ф.  Тейлор;

      В) М.  Вебер;

      Г) Ф.  Гілбрет.

3) Процес або форма  діяльності, що передбачає керівництво  певною групою людей чи організацією  її на досягнення мети організації  – це:

      А) планування;

      Б) організація;

      В) управління;

      Г) контроль.

4) Розрізняють …. види внутрішньофірмового менеджменту:

     А) 2;

     Б) 3;

     В) 4;

     Г) 5.

5)  Управлінський  персонал,  відповідальний  за формування  стратегії,  розробку  політики,  планування,  організацію,  контроль  і  управління підприємством , належить до:

    А) генерального  менеджменту;

    Б) менеджмент виробничо-господарської діяльності;

    В) функціонально  – психологічного менеджменту;

    Г) менеджменту  персоналу.

2. Дайте змістовну і вичерпну відповідь на запитання:

1. Сутність теорії людських ресурсів;
2. Принципи адміністративного управління за А.Фойолем.

 

Варіант 2

1. Тести:
1. Сукупність фізичних і духовних здібностей, які має організм людини, її жива особистість і які вона застосовує кожного разу, коли виробляє будь-які споживні вартості – це:

А) Продуктивність праці;

Б) Трудові ресурси;

В) Робоча сила;

Г) Праця.

2) До основоположників  концепції використання трудових  ресурсів не належать:

      А) А.  Маршал;

      Б) Ф.  Тейлор;

      В) М.  Вебер;

      Г) Ф.  Гілбрет.

3) Французький промисловець А.Файоль визначив такі принципи адміністративного управління:

      А) дисципліна;

      Б) організація;

      В) поділ  праці;

      Г) контроль.