Експертиза товарів

ШК наноситься на транспортну  або споживчу упаковку імпортних  і вітчизняних товарів друкарським способом або за допомогою етикетки або ярлика, що приклеюється. Відповідно до вимог здійснення зовнішньоторговельних операцій наявність штрихового коду на упакуванні товару є обов'язковою умовою його експорту. Відсутність ШК негативно впливає на конкурентоспроможність продукції.

Іноді незакодований товар просто неможливо реалізувати, оскільки торгові  фірми, у яких товаропросування автоматизоване, не приймають на реалізацію товар, що не має штрихового коду. Причина  полягає у тому, що система кодування й опрацювання інформації про товар за допомогою штрихових кодів стає економічно виправданою лише тоді, коли вона охоплює не менше 85% товарів.

Використання ШК дозволяє автоматизувати оперативне управління товаропросуванням. Наведемо можливу схему. Касовий сканер швидко зчитує код на відстані при довільному розташуванні етикетки за допомогою багатопроменевого сканування. Це забезпечує високу продуктивність обслуговування покупців. Вмонтований декодер настроюється на усі відомі системи кодування товарів.

Сканер передає інформацію про  реалізацію конкретного товару на ЕОМ, де зберігається інформація про товарні  запаси його у торговому залі і  на складі При зменшенні запасу нижче  допустимих нормативів через засоби електронного зв'язку передається сигнал про необхідність поповнення товару на склад. Сканери, установлені на складі, здійснюють автоматизовану ідентифікацію необхідного товару, і за допомогою спеціальних пристроїв товар транспортується до торгового залу.

При зменшенні товарних запасів на складі магазину нижче встановлених нормативів заявка на постачання товарів визначеного асортименту по каналах супутникового зв'язку передається в оптове підприємство або виготовлювачу. У свою чергу, оптовик надсилає замовлення виробнику. Відповідно до замовлення здійснюється випуск конкретних товарів, що користуються попитом. Виробник надсилає оптовику попереднє повідомлення про постачання товарів і здійснює відвантаження. Оптовик надсилає випереджувальне відвантажувальне повідомлення до магазину і робить постачання. Таким чином, ШК виступають як засоби автоматизованої ідентифікації, врахування й інтенсифікації товаропросування, а також як носії комерційної інформації.

 

 

 

 

 

 

 

4 Особливості і порядок проведення експертизи кисломолочних продуктів

 

Кисломолочними називають  продукти, які одержують з молока шляхом молочнокислого бродіння, інколи за участю спиртового. Залежно від характеру зброджування лактози весь асортимент кисломолочних продуктів поділяють на дві групи: молочнокислого бродіння і змішаного (молочнокислого і спиртового). До продуктів молочнокислого бродіння належать просто кваша різних видів, йогурт, ацидофільне молоко, ацидофілін, сметана, кисломолочний сир. В продуктах змішаного бродіння, крім молочної кислоти, накопичується певна кількість етилового спирту (ацидофільно-дріжджове молоко, кефір, кумис). Такий поділ кисломолочних продуктів умовний, бо при бродінні лактози в продуктах першої групи накопичується невелика кількість етилового спирту, вуглекислоти, летких органічних кислот, які характерні для продуктів другої групи. За хімічним складом і консистенцією кисломолочні продукти поділяють на кисломолочні напої, сметану, кисломолочні сири і сиркові вироби.

Кефір – це кисломолочний продукт, який виготовляється сквашуванням молока закваскою, яка готується на кефірних грибках, без додавання культур  молочнокислих бактерій та дріжджів, збагачений біфідобактеріями.

Простокваша – це кисломолочний  продукт, що виготовляється сквашуванням молока заквасочними мікроорганізмами термофільних молочнокислих стрептококів, збагачений біфідобактеріями.

Ряжанка – це кисломолочний продукт, що виготовляється сквашуванням топленого молока заквасочними мікроорганізмами термофільних молочнокислих стрептококів.

Сметана – це кисломолочний  продукт, що виготовляється сквашуванням вершків заквасочними мікроорганізмами лактококів або сумішшу культур  лактококів і термофільних молочнокислих стрептококів.

Йогурт – це кисломолочний  продукт, з повишеним вмістом  сухих знежирених речовин молока, виготовляється шляхом сквашування  нормалізованої молочної суміші протосимбіотичною  сумішшу культур термофільних молочнокислих  стрептококів і молочнокислої болгарської палички.

Кисломолочні продукти приймаються товароодержувачем  за кількістю і якістю. Оцінку якості продуктів експерт проводить  на основі відібраного середнього зразка від однорідної партії. Однорідною є партія продукції однієї назви, упаковки, виготовлена одним підприємством, в одну робочу зміну.

При визначенні транспортної тари, стан маркування, органолептичні, фізико-хімічні та мікробіологічні  показники.

З органолептичних показників враховують консистенцію і зовнішній  вигляд, колір, смак і запах. За консистенцією і зовнішнім виглядом просто кваша, йогурт і кефір повинні мати згусток непорушений, міру щільний, без газоутворення. На поверхні просто кваші допускається незначне відокремлення сироватки (до 3% за об’ємом продукту). В кефірі це відхилення не повинно перевищувати 2%. Консистенція сметани повинна бути однорідною, в міру густою. Допускається недостатньо густа, злегка в’язка консистенція і наявність окремих бульбашок повітря. Кисломолочний сир повинен мати ніжну, однорідну консистенцію. Колір просто кваші і кефіру – білий, ряжанки – світло-кремовий, йогурта – білий або злегка кремовий, сметани – білий з кремовим відтінком, кисломолочного сиру – білий, злегка жовтуватий, з кремовим відтінком. У кисломолочних продуктах колір повинен бути однорідним у всій масі; смак і запах – чистим, без сторонніх присмаків і запахів; у ряжанці і варенці він матиме виражений присмак пастеризації.

З фізико-хімічних показників у кисломолочних продуктах визначають температуру, масову частку жиру, вітаміну С, сухих речовин, вологи, кислотність, фосфатазу. Температура при випуску з підприємства не повинна перевищувати +8ºС. Масова частка жиру, вітаміну С, сухих речовин, сахарози не повинна бути меншою за дані, указані на маркуванні. Стандартами нормується відхилення масової частки жиру в окремих пробах. Нприклад, це відхилення становить, %: в кисломолочних напоях ±0,1%, у сметані, сирі, і сиркових виробах ±0,5%. Масова частка вологи складає: в сирі  65%-80%, в сиркових виробах залежно від рецептури – 25-75%. Фосфатаза в кисломолочних продуктах не допускається.

З мікробіологічних показників у кисломолочних продуктах визначають титр кишкової палички і наявність  патогенної мікрофлори. Титр кишкової палички в кисломолочних продуктах  не повинен перевищувати 0,3см³. наявність патогенних мікроорганізмів, зокрема сальмонел, у 25 см³  продукту не допускається.

При проведенні експертизи повинні визначатись дефекти  кисломолочних продуктів. Причиною їх виникнення є недоброякісна сировина (молоко, добавки), порушення технології виготовлення, недотримання умов і строків зберігання.

До дефектів смаку  і запаху відносять:

• невиражений (прісний) смак обумовлений пониженою кислотністю і слабким ароматом. Виникає при використанні недоброякісної закваски, або при дуже низькій температурі сквашення;
• хлібний і нечистий смак виникає внаслідок забруднення молока або закваски сторонньою мікрофлорою;
• оцтовокислий і маслянокислий смак проявляється при розвитку відповідної мікрофлори;
• надто кислий смак виникає при дуже тривалому сквашуванні молока, запізнілому його охолодженні і при перевищенні строку зберігання;
• аміачний і хлівний присмаки проявляються в тому випадку, коли молоко, з якого виготовляли продукт, тривалий час знаходилося в погано вентильованому приміщенні, де утримувалися тварини;
• металевий присмак виникає при використанні для зберігання продукції погано лудженої тари;
• сметана і кисломолочні сири можуть пліснявіти, внаслідок чого виникає неприємний смак і запах.

 

До дефектів консистенції відносяться:

• виділення сироватки – це наслідок використання недоброякісного молока і вершків, переквашування, порушення строку зберігання продукції, різких поштовхів при її транспортуванні і реалізації;
• трухлявість згустку – виникає при використанні ослаблих культур  молочнокислих бактерій, низькій температурі сквашування і недостатньому витримуванні сквашеного молока;
• спучуваність продукту виникає при попаданні в кисломолочні напої і сметану газоутворюючих бактерій;
• тягуча консистенція напоїв є наслідком наявності в заквасці значної кількості слизистих рас кисломолочних бактерій;
• рідка консистенція сметани може виникнути при недостатньому дозріванні, а грудкувата – при відсутності старанного перемішування в процесі сквашування та охолодження;
• мазка консистенція кисломолочних сирів обумовлена переквашуванням або недостатнім відварюванням , а суха – підвищеною температурою відварювання або надто великою тривалість цього процесу.

Дефектами кисломолочних  продуктів є підвищений вміст  у їх складі кишкової палички, наявність  патогенної мікрофлори. Такж слід вважати за дефекти забруднення тари, порушення герметизації, погане маркування, не відповідність вимогам НТД.

Після визначення органолептичних, фізико-хімічних,  мікробіологічних показників та дефектів кисломолочних  продуктів, експерт повинен відібрати  проби згідно ГОСТу 26809-86 «Молоко и молочные продукти. Правила приемки, методы отбора и подготовка проб к анализу».

Перед відкриттям тара з  продукцією очищається від забруднень, промивають і протирають.

В першу чергу проводять  відбір проб для мікробіологічних аналізів. Відбір точкових проб рідких, в’язких і згущених продуктів проводять кружкою або черпаком місткістю 0,10;0,25;0,50дм³ (л).

Відбір точкових проб напівтвердих, твердих і сипучих продуктів проводять шпателями, ножами чи спеціальними щупами. При складанні об’єднаної проби кисломолочних продуктів число точкових проб з кожної одиниці тари з продукцією, включеної у вибірку повинно бути однаковим.

Отже, для проведення експертизи кисломолочних продуктів  експерт визначає органолептичні, фізико-хімічні, мікробіологічні показники та дефекти кисломолочних продуктів, а також відібирає проби для аналізу згідно ГОСТу.

 

 

 

5 Практичне завдання

 

На оптову базу «Віско-прод»  надійшло 50 мішків крупи пшеничної, з яких відібрали проби для  експертизи якості. При експертизі крупи виявлено, що:

• Колір пшона жовтий;
• Смак властивий нормальній пшеничній крупі без сторонніх присмаків;
• Вологість 10%;
• Доброякісного ядра 99,4%;
• Мінеральних домішок 0,03%;
• Зіпсованих ядер 0,2%;
1. Опишіть правила приймання, методи відбору і підготовки проб для аналізу. Зі скількох мішків повинні бути взяті проби з отриманої партії? Яка вага вихідного і середнього зразка? Який порядок експертизи якості крупи? Дайте експертний висновок про якість крупи.
2. Опишіть порядок проведення експертизи, сформулюйте висновок експерта та представте необхідні документи.

 

Рішення ситуації:

1.

Зразок – окрема   одиниця   досліджуваного   об'єкту (товару). У випадку, коли тара герметично запакована в ємності або пакунки для роздрібної торгівлі,  то  найменший  пакунок  уважають зразком для дослідження.

Правила приймання.

Крупу пшеничну приймають  партіями, визначену кількість, одного сорту. При прийманні крупи перевіряють  відповідність тари, упакоки та маркування вимогам нормативних документів. [3]

Для перевірки відповідності якості крупи нормативно-технічним документам відбирають вибірку.

Об’єм вибірки в залежності від об’єму партії крупи, запакованої в мішки указані в таблиці п.1.3. ГОСТу 26312.1-84 «Правила приемки и методы отбора проб» .

Якість крупи визначають по показникам, передбаченим нормативно-технічною документацією, а саме: вологість; колір, запах, смак; зараженість шкідниками хлібних запасів; зольність, вміст доброякісного ядра; крупність, чи номер крупи та вміст домішок.

Методи відбору проб.

Крапкові проби крупи відбирають механічним пробовідбірником чи вручну щупом.

Із зашитих мішків, відібраних у відповідності з  таблицею п.1.3. ГОСТу 26312.1-84 «Правила приемки и методы отбора проб», крапкові проби відбирають мішковим щупом у верхній, середній та нижній частинах мішка.

Щуп вводять у напрямку до середньої частини мішка жолобком вниз, потім повертають на 180º та виймають.

З кожної пакувальної одиниці відібраної згідно таблиці п.1.3. ГОСТу 26312.1-84 «Правила приемки и методы отбора проб», відбирають один пакет з крупою, який є крапковою пробою.

Крапкова  проба – проба,  відібрана  за один прийом з одного місця від партії товару.  Вона характеризує якість товару в одному  об'єкті  чи  тарному місці,  або на певному заданому рівні резервуару чи транспортного засобу.

Маса крапкової проби  повинна бути не більше 200-300г.

Складають об’єднану  пробу.

Об'єднана   проба  – проба,   складена  з ретельно перемішаних точкових  проб,  відібраних  у  відповідному  порядку, об'єднаних  у  вказаному  співвідношенні  та  для  якої характерні середні значення характеристик товару.

Всі крапкові проби зсипають у чисту, міцну, не заражену шкідниками тару, яка має щільну кришку (скляні бутилки з металічними кришками, металічні коробки). Да цієї тари додається етикетка з інформацією про: вид товару, виробника, місце і час відбору, масу проб.

Маса об’єднаної проби  не повинна бути меншою, ніж 1,5 кг.

Виділяють середню пробу  із об’єднаної.

Середня   проба  – частина   об'єднаної  проби,  що складається із двох рівноцінних проб – аналітичної та контрольної.

Аналітична   проба  – частина  середньої  проби,  яка використовується для лабораторного дослідження.