Запобігливість обслуговування означає таку його організацію, яка не допускає зупинки виробництва через невчасне виконання робіт по обслуговуванню робочого місця. Запобігливість - це попереджувальне обслуговування, засноване на розрахунках ресурсів роботи устаткування і окремих його частин, на розрахунках запасів сировини, матеріалів, палива, інструментів на робочому місці, необхідних для безперебійної роботи.

     Керуючись принципом запобігливості, ремонтувати  устаткування слід не тоді, коли воно вийшло з ладу, а тоді, коли підійшов час  для попереджувального ремонту, не дивлячись на те, що устаткування ще можна використовувати. Те ж відноситься  до запасів на робочому місці предметів  праці, технологічного оснащення і ін. Вони повинні постійно поповнюватися і бути такими, які забезпечують безперервність виробничого процесу. Щоб досягти запобігливості обслуговування, предмети змінного оснащення робочого місця комплектуються наперед: до початку роботи все необхідне повинне знаходитися на робочому місці.

     Своєчасність обслуговування полягає в строгому дотриманні встановленого регламенту обслуговування. Все повинне робитися вчасно, у встановлений термін. Від цього залежить чіткість роботи обслуговуваного робочого місця, тому дотримання такого принципу має велике значення.

     Надійність  обслуговування - це така його якість, яка досягається системою дублювання, підстраховування на випадок непередбачених порушень у виконанні функції обслуговування. Працівник, одержуючий обслуговування, повинен бути упевнений в тому, що воно відбудеться вчасно, в потрібному об'ємі і необхідної якості. Надійність обслуговування - це ознака високої його організації.

     Оперативність полягає в здатності системи обслуговування швидко реагувати на непередбачені збої в обслуговуванні і усувати недоліки. Цей принцип безпосередньо пов'язаний з принципом надійності, вони доповнюють один одного.

     Економічність означає, що організовуючи систему обслуговування, необхідно розраховувати різні варіанти її здійснення і вибрати той з них, який при дотриманні всіх вище перерахованих принципів зажадає якнайменші витрати праці і матеріальних засобів. Принцип економічності забезпечується використовуванням найдосконаліших технологій обслуговування і встановленням величини трудових і матеріальних витрат на основі науково обгрунтованих нормативів для розрахунку таких витрат.

    На  підприємствах розрізняють також  форми організації обслуговування робочих місць. Ними можуть бути чергове, планово-запобіжне і стандартне обслуговування.

    Чергове обслуговування - це обслуговування по виклику, його організовують, як правило, в умовах одиничного і дрібносерійного виробництва. При цьому обслуговуючий персонал викликають на робоче місце у міру необхідності. Така організація обслуговування не завжди гарантує його своєчасність, допускає можливість зупинок виробничого процесу, непродуктивних втрат робочого часу, але відрізняється відносною простотою.

    Планово-попереджувальна обслуговування найбільш часто застосовується в серійному виробництві і проводиться по планах-графікам (розкладу). Ця форма організації обслуговування вимагає більшої підготовчої роботи, ніж чергове обслуговування, характеризується чітким ритмом роботи служб обслуговування і мінімальною вірогідністю простоїв робочого місця через невчасність обслуговування.

    Стандартне  обслуговування використовують в потоково-масових виробництвах. Це найдосконаліша форма організації обслуговування робочих місць. Воно проводиться в строго регламентованому порядку по стандартних розкладах і стандарт-планах. Цю форму організації обслуговування називають стандартною ще і тому що, будучи обгрунтованою і розробленою, система обслуговування включається в стандарт підприємства, який є обов'язковий для всього персоналу документом.

    Стандартне  обслуговування характеризується високою  економічністю, відсутністю простоїв з вини обслуговуючих робочих, але  вимагає чіткої організації основного виробництва.

    Розробку  організації обслуговування робочих місць доцільно проводити в наступній послідовності:

• встановлюється склад і об'єм робіт по обслуговуванню в цілому для підрозділу;
• виділяються роботи по обслуговуванню, які доцільно передати основним працівникам;
• виходячи з складу і об'єму робіт розраховуються норми витрат праці допоміжних працівників для обслуговування робочих місць (норми чисельності, норми обслуговування, норми  часу обслуговування);
• склад і об'єм робіт по обслуговуванню розподіляються між допоміжними працівниками з урахуванням функціонального розділення праці між ними і норм витрат праці;
• встановлюються форми обслуговування (індивідуальна, колективна) і розробляються умови їх застосування;
• розраховуються фізичні норми обслуговування;
• розробляються регламенти обслуговування (графіки, розклади, маршрути руху);
• проектується організація стаціонарних і пересувних робочих місць допоміжних працівників В результаті удосконалення принципів може бути сформована оптимальна система обслуговування, забезпечуюча безперервність всього виробничого процесу.

     3.1 Пропозиція по удосконаленню технічного та технологічного обладнання.

       Для вдосконалення проблемних  питань робочого місця потрібно  найбільшу увагу приділити тим  пунктам (критеріям), за якими  було отримано найнижчу оцінку - технічному та технологічному обладнанню робочого місця.

     Для цього потрібно закупити нове обладнання ,комп’ютерну техніку та оргтехніку,а  також меблі.

 

     Розглянемо  ефективність пропонованих заходів  на прикладі робочого місця менеджера:

     1. Підбір потрібних меблів, дозволило б істотно понизити стомлюваність виконавця, що привело б до зростання його продуктивності.

     2. Оснащення сканером дозволило б істотно підвищити продуктивність роботи за рахунок ліквідації часу, який працівник витрачає на відлучення від роботи для сканування документа, а так само ліквідовувало б непотрібні відволікання директора.

     3. Оснащення засобом(и) механічної вентиляції (кондиціонер, винтиляторів) приміщення, збільшило б комфортність роботи і, як наслідок, підвищило б її якість і терміни виконання.

 
 
 
 
 
 
 
 

     3.2 Пропозиція по  удосконаленню естетичного  забезпечення.

     Щоб покращити естетичне забезпечення необхідно:

     1. Збільшити  і довести до необхідної норми освітлення.

     Що  дозволить працівнику не напружувати зір і істотно підняти продуктивність його роботи.

     2. Забезпечити робоче місце додатковими засобами естетизації, зокрема жалюзі або штори, а також приділити увагу естетичному оформленню кабінету - віконні квіти, акваріум, загальний дизайн кабінету.

     Це  дозволить уникнути підвищення температури повітря в приміщення (особливо в літній період) і запобігти передчасному виходу з ладу організаційної і основного технологічного устаткування.

     3. Оснащення робочою тарою дозволило  б скоротити час на пошуки  потрібних документів.

     4. Оснащення господарськими – побутовими  обладнаннями для прибирання  приміщення істотно понизило  б зміст пилу в повітрі, а  так само бруду і сміття  на даному робочому місці. Це  привело б до зменшення стомлюваності  працівника, до пониження ризику  захворювання дихальних  шляхів, а так само запобігло передчасній   поломці комп'ютерної і копіювальної  техніки.

     5. Наладка і регламентація постачання  канцелярськими товарами дозволила  б уникнути затримок в роботі  менеджера.

 

4. Економічний  розділ

     Розрахуємо  потребу в інвестиціях на вдосконалення  робочого місця.

      Таблиця 5

      Потреба в необхідному обладнанні та технічному устаткуванні

    

     Витрати на естетичне забезпечення робочого місця складуть 1000 грн. (встановлення акваріуму, озеленення, дизайн приміщення).

     Загальні  витрати на вдосконалення умов праці  складають 7000 грн.

     Підвищення  працездатності та зменшення трудомісткості робіт принесе збільшення прибутку на 12000 грн.

     Прибуток  від вдосконалення умов праці  складе:

     Ер = 12000 - 0,15*7000 = 10950 грн.

     Тоді  термін окупності вкладень складе:

     Т = В/П = 7000/10950 = 0,64 рок.

     В днях це складе: 0,64*365 = 234 дні, тобто термін окупності менше року, що є хорошим  показником.

 

Висновки

      На  підприємствах і в організаціях (незалежно від форм власності  і господарювання), де технологічний  процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних  виробничих факторів, проводиться атестація  робочих місць. Основна мета атестації  полягає в урегулюванні відносин між власником або уповноваженим  ним органом і працівниками щодо реалізації їхніх прав на здорові  і безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації  за роботу в несприятливих умовах.

      На  кожному робочому місці на працездатність впливають, здебільшого, декілька факторів, а не всі, і їх вплив можна подати через інтегральну оцінку умов праці. Крім особистих факторів, вплив яких неможливо врахувати прямими  показниками, а лише через показники  приросту виробітку за одиницю часу в разі незмінних умов виробничого  середовища і якісного стану робочої  сили.

      Практика  підприємств свідчить про те, що оцінка поліпшення умов праці може бути здійснена шляхом зіставлення  фактичних умов праці з нормативними, прийнятими для базового періоду.

      В сучасних умовах господарювання все  більшого значення набуває проблема поліпшення умов праці не за рахунок  компенсаційних виплат, а шляхом впровадження нової техніки, технологій, оздоровлення виробничого середовища, врахування вимог естетики праці.

 

Список  використаної літератури

1. Білявський  Г.О., Подул М.М., Фудуй Р.С. Основи загальної екології: Підручник. - К.: Либідь, 1995.
2. Бурдіян Б.Г., Деревянко В.О., Кривульченко А.І. Навколишнє середовище та його охорона: Навч.посібник.-К.: Вища школа, 1993.
3. Одум Ю. Экология. В 2 томах. Пер. с англ.-М.:Мир, 1986.-Т.1-Т.2
4. “Екологічна експертиза, право та практика “ Андрейцев Ю.І
5. И.А.Терновский - Допустимые выброси вредных химических веществ в приземистый слой атмосферы - М., 1995
6. Гирусов Э.В. и др. Экология и экономика природопользования. - М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1998.- 455 с.
7. Багрова І.В. Нормування праці. Навчальний посібник. Київ: ЦУЛ,  2003, 212 с.
8. Фролов Е.А. Проектування загального менеджменту на промисловому підприємстві.  1997
9. Веснін В. Р. Основи менеджменту.  1997
10. Эмерсон Г. Дванадцать принципів продуктивності.  1997
11. Кондратова И. Г. Основи управлінського обліку.  1998 р.
12. Бугуцкий А.А. Повышение продуктивности труда – ключевые проблемы экономики. К.: Урожай, 1986 – 216с.
13. Голубовська О.В. До питання щодо сутності факторів, які впливають на зростання продуктивності праці / Науковий вісник НАУ, 2002 р., №52, с. 102-104.
14. Завіновська Г.Т. Економіка праці. Навч. Посібник. – К.: КНЕУ, 2000 -200с.