Ефективність роботи менеджера та аналіз робочого часу

 

Міністерство фінансів України

Український державний університет  фінансів та міжнародної торгівлі

 

 

Кафедра міжнародного менеджменту  та маркетингу

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

«Ефективність роботи менеджера  та аналіз робочого часу»

 

 

 

 

Виконавець:

Ковалевська С.В.

Група БДМЗЕД-3-1

Науковий керівник:

Канд. екон. наук, доцент

Гончарова Н.І.

 

 

 

 

 

Київ 2011

ЗМІСТ

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. МЕНЕДЖЕР ЯК ОРГАНІЗУЮЧИЙ ЦЕНТР ФУНКЦІОНУЮЧОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ 4

1.1. Характеристика категорій менеджерів 4

1.1. Вимоги до сучасних менеджерів 7

1.2. Особливості та зміст праці менеджера 10

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ РОБОЧОГО ЧАСУ 14

2.1. Час як ресурс 14

2.2. Аналіз використання робочого часу менеджера 16

2.3. Управління часом 20

РОЗДІЛ 3. ЕФЕКТИВНІСТЬ РОБОТИ МЕНЕДЖЕРА 24

3.1. Критерії оцінки ефективності управлінської діяльності менеджера 24

3.2. Напрями підвищення ефективності роботи менеджера 27

ВИСНОВКИ 31

 

 

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. В умовах стрімкої трансформації як вітчизняної, так і світової економіки постає проблема ефективного управління організаціями. Менеджери здатні зробити вирішальний внесок у досягнення організаціями успіху. І цей успіх безпосередньо залежить від ефективності їхньої роботи. Тому ця тема є однією з найактуальніших на сучасному етапі господарювання. Ефективність управлінської праці в значній мірі залежить від особистих ділових якостей керівника та його вміння використовувати з користю свій час. Організація робочого дня менеджера повинна відповідати основному принципові: “Робота повинна підкорятися мені, а не навпаки ”. Слова “у нас немає часу”, часто повторювані деякими менеджерами, є яскравим показником недостатнього уміння управління своїм робочим часом і недостатньо ефективної організації праці. Незадоволеність нестачею часу повинна змусити менеджера періодично проводити аналіз його використання. Час – це унікальний ресурс, тому виникає питання про його раціональне використання, економію. Щоб справитися з такою задачею, необхідно точно знати, на що час витрачається і на що його дійсно треба витрачати. Від цього багато в чому залежить успіх і ефективність будь-якого працівника.

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є вивчення особливостей праці менеджера, видів його робочого часу та напрямів підвищення ефективності роботи. Дослідження поставленої мети здійснюється через виявлення та вирішення наступних задач: вивчити категорії менеджерів та їх значення в організації; проаналізувати затрати робочого часу менеджера та визначити напрями його економії; визначити критерії оцінки ефективності роботи менеджера.

Об’єкт і предмет наукового дослідження. Об’єктом дослідження виступає власне робота менеджера. Предметом дослідження є її особливості, зміст та напрями підвищення її ефективності.

 

РОЗДІЛ 1

МЕНЕДЖЕР ЯК ОРГАНІЗУЮЧИЙ ЦЕНТР ФУНКЦІОНУЮЧОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ

1. Характеристика  категорій менеджерів

 

Будь-яка функціонуюча організація  потребує єдиного центру координації, узгодження, формування та коригування  цілей, аналізу та оновлення діяльності організації відповідно до мінливої ситуації або ж до змінних цілей. Роль такого центру організації виконує  менеджер [3].

Основою високої результативності багатьох підприємницьких структур є професійний характер управлінської  діяльності. Людину, яка професійно здійснює управлінські функції називають менеджером.

Менеджер - це керівник або  фахівець, який займає постійну посаду та має повноваження в області  прийняття рішень з конкретних видів  діяльності підприємства, що функціонує у ринкових умовах.

Термін «менеджер» вживається стосовно: організатора конкретних видів робіт у рамках окремих підрозділів або програмно-цільових груп; керівника організації у цілому або його підрозділів (відділень, відділів); керівника стосовно підлеглих; до адміністратора будь-якого рівня.

Визначають 3 категорії менеджерів:

1. менеджери нижчого рівня управління (технічний рівень) - керівники, які займаються щоденними операціями та діями, що необхідні для забезпечення ефективної роботи підприємства;
2. менеджери середнього рівня управління (управлінський рівень): зайняті управлінням і координацією у межах організації. Вони узгоджують різноманітні форми діяльності та зусилля різних підрозділів організації;
3. менеджери вищого рівня управління (інституціональний рівень): зайняті, в основному, розробкою довгострокових перспективних планів, встановленням цілей, адаптацією організації до різного роду змін, управлінням відносинами між організацією та зовнішнім середовищем.

На Рис. 1.1 відображено, яким чином розподіляються стратегічні (СЗ), тактичні (ТЗ) та оперативні задачі управління (03) між трьома категоріями менеджерів. Піраміда вказує на те, що на кожному наступному управлінському рівні знаходиться менша кількість працівників, ніж на попередньому. Найбільша кількість безпосередніх підлеглих знаходиться в основі організаційної піраміди.

Рис. 1.1. Розподіл стратегічних, тактичних та оперативних задач управління між категоріями менеджерів

Менеджери вищого рівня - сама нечисленна, але найбільш впливова категорія. Вони визначають загальні напрямки функціонування і розвитку організації  і її великих підрозділів, приймають  ключові рішення щодо стратегії  розвитку і поточних справ, наділені повноваженнями для придбання інших  компаній, запуску нових виробничих потужностей, наймання працівників  і т.п. Діяльність цих менеджерів характеризується масштабністю і складністю, пріоритетом стратегічної і перспективної  діяльності, найбільш тісними зв’язками  із зовнішнім середовищем, розмаїтістю  прийнятих рішень, напруженим темпом роботи.

Проте, організації приводяться  в рух не топ-менеджерами, а середнім управлінським персоналом. Менеджери  середнього рівня координують і  контролюють роботу керівників низового рівня. У їхніх діях переважає  рішення тактичних задач, що не виключає їхньої участі у розробці стратегічних проблем. Значну питому вагу в робочому часі цих менеджерів займає спілкування  з менеджерами середнього (горизонтальна  координація робіт) і низового рівня  (вертикаль ієрархії управління) [16].

Менеджери цього рівня  здійснюють такі функції:

1. виконують роботу керівника вищої ланки, якщо цій посаді надані відповідні повноваження;
2. приймають рішення по роботі свого підрозділу;
3. аналізують проблеми, що виникають, та виносять їх на обговорення вищої ланки управління;
4. розробляють пропозиції щодо вдосконалення роботи свого підрозділу;
5. готують необхідну інформацію для вищого керівництва та для своїх підлеглих;
6. доводять рішення керівника до підлеглих, реалізують їх, здійснюють зв’язок між виробничим персоналом та вищим керівництвом;
7. керують управлінцями низового рівня [7].

Менеджери низового рівня  складають саму численну управлінську групу в організації. Вони відповідають за виконання виробничих завдань  і використання ресурсів. Їхня робота пов’язана з рішенням переважно  тактичних і оперативних проблем. Вона характеризується розмаїтістю  дій, що виконуються, частими переходами від однієї задачі до іншої, коротким тимчасовим періодом реалізації прийнятих  рішень, постійним спілкуванням з  безпосередніми виконавцями (працівниками) [16].  

1. Вимоги  до сучасних менеджерів

 

В останні роки посилюються вимоги до керівників. Загальні вимоги до менеджера  містяться в законодавстві про  працю, правилах внутрішнього розпорядку та інших документах, а спеціальні вимоги викладені в кваліфікаційних  довідниках, службових інструкціях  і деяких інших нормативних актах. Але ці вимоги мусять бути конкретизовані стосовно певної посади та умов, у яких доведеться працювати менеджеру.

Серед морально-психологічних  якостей найбільш важливими є  високі життєві ідеали, чесність і  правдивість, справедливість і об´єктивність, воля і мужність, розвинуте почуття  обов’язку і відповідальності, інтелігентність і толерантність тощо [9].

Менеджер повинен мати високі особисті якості: бути цілеспрямованим, принциповим та рішучим у прийнятті управлінських рішень та їх реалізації, самокритичним, тактовним у взаємовідносинах з вищими керівниками, колегами по роботі і, що особливо важливо, з підлеглими [7]. У керівника повинна бути розвинута комунікативна здібність, яка знаходить свій прояв у налагодженні сприятливих взаємовідносин між працюючими, що забезпечує успішну колективну діяльність та знаходження в ній свого місця кожним учасником трудового процесу. Якщо ж комунікативні здібності індивіда співпадають із здібностями до лідерства, то це є передумовою формування успішного менеджера.

Дуже важливими для менеджера  є лідерські якості. Він повинен  бути прикладом для  наслідування. Оскільки службова діяльність керівника  завжди має виховну спрямованість, йому повинні бути властиві певні  педагогічні якості:

• уміння здійснювати навчання підлеглих, розвивати у них потрібні професійні навички;
• організовувати загальнокультурне, естетичне і фізичне виховання молодих працівників;
• чітко та логічно формулювати розпорядження, аргументувати свої погляди.

Не позбавлене інтересу твердження американського психоаналітика Макубі. Він пише про виникнення нового "соціального  типу" керівника, якому притаманна вміло контрольована агресивність, гнучкість, холоднокровність у великому напруженні, а головне - здатність  оцінювати все у світі конкуренції  і завжди прагнути бути переможцем.

Сучасний менеджер повинен мати широку гаму ділових якостей: високу ерудицію і професійну компетентність, схильність до лідерства в колективі, підприємницькі здібності і здатність ефективно діяти в умовах економічного ризику, практичний розум, комунікабельність, заповзятливість, ініціативність і енергійність, вимогливість і дисциплінованість, високу працездатність і волю тощо.

Керівник повинен демонструвати  самостійність у роботі та надавати достатню автономність підлеглим, створювати їм умови для успішного виконання  службових обов’язків без втручання зверху.

Із самостійністю тісно пов’язана ініціативність у роботі. Дійсно, самостійність тільки тоді правомірна, якщо керівник розв’язує назрілі питання без вказівок і порад зверху, не чекає покращання загальної економічної ситуації в країні, а завзято шукає нетрадиційні засоби вирішення проблем.

Добра теоретична підготовка і досвід практичної роботи є передумовою  того, щоб менеджер володів:

• мистецтвом керівництва, навичками роботи з людьми;
• політичною культурою;
• комплексним системним підходом до роботи;
• здібністю генерувати ідеї, трансформувати їх у практичній дії;
• творчою уявою, сучасним економічним мисленням;
• культурою спілкування;
• іноземними мовами, насамперед англійською.

У процесі професійної діяльності і постійного самовдосконалення  менеджер розвиває управлінські уміння. Ефективний менеджер повинен вміти:

• мислити масштабно, вирішувати стратегічні проблеми;
• оперативно приймати і реалізовувати нестандартні рішення;
• спрацьовуватися з людьми і мотивувати їх до високопродуктивної праці, вести за собою очолюваний колектив;
• раціонально організовувати свою працю і працю підлеглих, забезпечувати високу трудову дисципліну;
• об’єктивно підбирати, оцінювати, розставляти кадри;
• забезпечувати самоорганізацію трудового колективу, створювати сприятливий психологічний мікроклімат;
• орієнтуватися в людях, розуміти їх характери, здібності і психологічний стан;
• встановлювати ділові відносини з іншими керівниками;
• володіти собою в будь-якій ситуації;
• вміти вести розмову, бути красномовним, виразно, переконливо, аргументовано проводити переговори, мати почуття гумору.