Бізнес-план (удосконалення, організація) оптимізації лінії приготування кормів для свиней

         Отже розвиток кормової бази  господарства необхідно оцінювати як за виходом кормів з 1 га   сільськогосподарських угідь, досягнутим рівнем годівлі тварин, так і за показниками, які характеризують кінцеві результати: оплатою кормів продукцією та ефективністю її виробництва. Від стану і розвитку кормової бази значною мірою залежить ефективність виробництва продукції тваринництва, на рівень якої впливають затрати кормів на одиницю продукції та їх собівартість. У загальних витратах виробництва різних видів продукції тваринництва вартість кормів становить від 35 до 75%. У 1999 р. частка вартості кормів у собівартості тваринницької і птахівничої продукції сільськогосподарських підприємств становила - 95,8%. У зв'язку з незбалансованістю кормових раціонів за поживними речовинами фактичні затрати кормів на виробництво продукції тваринництва  значно перевищують науково обґрунтовані нормативи. Крім цього в агроформуваннях всіх форм власності відбувається дорожчання всіх видів кормів. Так, собівартість 1 ц корм. од. у цілому по тваринництву в сільськогосподарських підприємствах становить - 18 грн.

 

     1.2  Порівняння існуючих технологій приготування кормів

 

     В світовій практиці комбікормового виробництва  існує багато методів і технологій обробітку зернової сировини з ціллю  підвищення його поживності.

На рисунку 1.1 представлена класифікація технологій і методів обробітку кормів. Але серед перерахованих найбільш використовуваними і ефективними методами є слідуючі варіанти:

• пропарювання і плющення зерна;
• піджарювання ячменю ( зі зволожуванням, пропарюванням або без нього);
• мікронізація - обробіток інфрачервоними променями зернових і зернобобових компонентів з послідуючим плющенням рифленими вальцями;
• екструдування зернових, зернобобових, зерна і висівок разом;
• сухе екструдування - одноразове або дворазове гранулювання очищеного цілого зерна з послідуючим подрібненням гранул;
• експандування - кондиціювання під тиском.

Кожен із перерахованих способів теплового  обробітку потребує спеціальних 

апаратів, машин, допоміжного обладнання.

 

  Рис. 1.1 Класифікація технологій обробітку зерна злакових і бобових культур

 

   Плющення

   Плющення  зерна порівняно новий спосіб підготовки зерна. Він включає в  себе волого-теплову обробку зерна  з наступним його плющенням. Вологотеплова  обробка підвищує поживну цінність вуглеводного і протеїнового комплексів, понижує витрати енергії організму тварини на переварювання поживних речовин. В процесі плющення проходить розщеплення складних сахарів, крохмаль змінює структуру і легше піддається дії ферментів. В цілому покращується використання кормів, що пройшли таку обробку, тобто забезпечується швидке та повне його перетравлення.

   Піджарювання 

   Зерно піджарюють головним чином для поросят-сосунів  з ціллю привчити їх до поїдання корму в ранньому віці, стимуляція секреторної діяльності тина крохмалю розчіплюється до моносахарів, що робе зерно солодкуватим на смак, та при цьому внаслідок денатурації білка трохи знижується перетравлюваність протеїну і доступність амінокислот. Крім того, висока температура згубно діє на бактеріальну обсемененість і різні види грибів зерна, що дозволяє в значному ступеню запобігти можливих хвороб шлунково-кишкового тракту поросят.

   Піджарюють  зазвичай зерно, широко використовуване  в годуванні свиней, ячмінь, пшеницю, кукурудзу, горох. Попередньо зволоживши до стадії набухання, зерно тонким шаром насипають на залізні листи або металеві кювети і рівномірно помішуючи на протязі 10-12 хвилин, підсмажуючи при температурі 100-180 ^оС до появи світло-коричневого або коричневого кольору. При досягненні такого забарвлення зерно швидко охолоджують. Для виконання даної операції використовують обжарювальні агрегати А9-КЖА.

Піджарене зерно скормлюють поросятам з 5-7 денного віку до відлучення, починаючи  з малих доз ( 30-50г ) і поступово  доводячи денну норму до 120-150г.

         Даний метод знайшов широке використання безпосередньо в господарствах.

     Варіння та запарювання

     Використовують  при годуванні свиней зернобобовими: горох, соя, люпин, чечевиця. Ці корма  попередньо подрібнюють, а потім  на протязі 1 години варять або пропарюють 30-40 хвилин в кормозапарнику. Такий обробіток кормів дозволяє інактивувати анти живильні речовини, знизити ефективність їх використання. Після обробітку зернобобові використовуються в якості білкових добавок в кількості 25-30% від загальної поживності раціону.

Не рекомендується варити і запарювати зерно доброї якості. Недоброякісне, тривало зберігаєме та уражене патогенною мікрофлорою зерно підлягається обов’язковому обробітку.

     Відволожування

     Його  використовують для покращення смакових якостей зернових кормів (ячменя, кукурудзи, пшениці і т.д.) і підвищити їх зідаємості. При відволожуванні кормів частина крохмалю під дією діастази зерна або солода переходе в цукор (на10-12%) від чого корм стає солодкуватим.

     Відволожування проводять в теплому приміщенні (18-20^оС) в спеціальних дерев’яних ящиках або алюмінієвих ваннах, куди зернову дерть розсипають рівним шаром (не більше 40-50 см) і поливають гарячою (90 ^о С) водою при відношенні корма до води 1:1,5-2. Важливо щоб вихідна зернова маса була рівномірно зволожена та добре перемішена, після чого її накривають кришкою або щільною тканиною.

     Для активізації процесу ферментації  та прискорення періоду відволожування використовують виготовлений із ячменю солод в кількості 1-2%. Перемішену із солодом вихідну масу залишають на 3-4 години, підтримуючи оптимальну для дії ферментів температуру (55-60 ^о С). Солод отримують переважно із ячменю, який після зволоження насипають в ящики шаром не більше 10 см та залишають в приміщенні при температурі 20-25 ^о С. Через 2-3 дні ячмінь проростає після чого його висушують та в розмолотому вигляді використовують при відволожуванні або дрожуванні кормів.

     Приготовлений таким способом корм скормлюють переважно  поросятам-сосунам або віднімишам. В залежності від живої маси та загального розвитку тварин, його дають  в кількості 10-12% від зернової частини раціону. Крім того для покращення апетиту включають в раціон слабких та високопродуктивних тварин (не більше 50% від норми концентратів).

     Мікронізація

     Операція  полягає в обробітку зерна  інфрачервоними променями. При обробітку зерна таким способом використовують різні в конструктивному відношенні машини що мають назву мікронізаторами. У вітчизняній практиці для цього використовують кварцові галогенні лампи КГІ-220-1000, за допомогою яких опромінюють зерно, що рухається по транспортеру. В якості джерел інфрачервоного випромінювання можна використовувати трубчасті електронагрівальні елементи або спіралі, виготовлені з матеріалів з великим електричним опором. Інфрачервоні промінні проникають в зерно, збуджуючи його молекули, викликаючи інтенсивну їх вібрацію. При цьому виникає тертя, супроводжуване виділенням внутрішнього тепла. Гігроскопічна волога випаровується, внаслідок чого різко підвищується тиск. Внаслідок чого зерно набухає, вспучується стає м’яким, розтріскується.

     Поживні речовини (білки, вуглеводи ) зерна в процесі мікронізації підлягаються практично таким же структурним змінам, як при гідротермічній та баротермічній обробітках. При мікронізації зерно проходе розщеплення (до 98%) крохмалю до сахарів, на 3-5% збільшується кількість щелочорозчінних білків, що сприяє їх кращому перетравленню і засвоєнню організмом тварин.

Мікронізація  покращує енергетичну поживність кукурудзи  і ячменю, руйнує трипсинові інгібітори сої, гороху, бобів, руйнує токсичну плісняву та гриби.

Обробіток зернових ІЧ – променями підвищує засвоюваність зерна на 5-7%. Так використання інфрачервоного випромінювання при щільності теплового потоку 16 кВт/м² дозволяє на протязі 2 хвилин нагріти соєві боби до температури 200 ^оС. такий інтенсивний нагрів забезпечив значне зниження активності ферменту уреази, що є в даному випадку показником ефективності теплового обробітку.

     Обробіток в нахиленому пневмоканалі або в  кип’ячому шарі для  отримання  «повітряних» зерен.

     Обробіток зерна кукурудзи, сорго, пшениці, ячменю, а також бобів сої проводять по одному з двох методів. В першому випадку процес конвективного нагріву зерна здійснюється в нахиленому пневмоканалі, а по другому – в кип’ячому шарі. Для отримання повітряних, тобто вибухнувши зерен необхідно забезпечити підвід теплоти з великою швидкістю, щоб створити значне внутрішнє напруження в зернівках при випаровуванні вологи, що в них міститься. Саме внаслідок внутрішнього тиску відбувається розрив поверхні зерна і розгорнення ендосперми.

     По  першому способу зерно попередньо нагрівають кондуктивним методом до температури 65 ^оС при русі із живильника по нахиленому днищі камери попереднього обробітку. Передбачено розділення вибухнувших і невибухнувших зерен по швидкості витання та повернення невибухнувших зерен в процес. В робочій зоні теплоносій має температуру 260 ^оС. Вибухнувші зерно-повітряні пластівці охолоджуються і можуть бути потім подрібненні для вводу в комбікорми або спрямованні в кормороздавачі для розвезення по фермах.

     Екструдування

     Екструдування є одним із найбільш ефективних і використовуваних в комбікормовій промисловості способів обробітку зерна. При обробітку зернофуражу таким способом протікає два безперервних процеси 1) механічне і хімічне деформування; 2) «вибух» продукту.

     Сировину  для екструзії доводять до вологості 12-16%, подрібнюють і подають в екструдер, де під дією високого тиску (2,8-3,9МПа) і тертя зернової маси розігрівається до температури 120-150 ^оС. Потім внаслідок швидкого переміщення її із зони високого тиску в зону атмосферного відбувається так названий вибух, внаслідок чого гомогена маса спучується і утворюється продукт мікропористої структури.

     Внаслідок же латинізації крохмалю, деструкції целюлозно-лінгнінових утворень значно покращується його кормова цінність. Кількість крохмалю при цьому зменшується на 12%, а декстринів збільшується майже в 5 раз, кількість засвоюваного сахару збільшується на 14%. При цьому значно покращується санітарний стан зерна. Під дією високої температури і тиску майже повністю знищуються патогенна мікрофлора і плісняві гриби.

     В шнеку екструдера встановлені спеціальні шайби ( на вході - діаметром 17,5 мм, на виході – 125 мм). За рахунок тертя продукту об шнек і стінку корпуса відбувається значний нагрів продукту ( температура  продукту на виході 120-130 ^оС), а різниця тиску на виході із камери і внутрі камери приводе до вспучування продукту.

     Екструдований корм найбільш раціонально використовувати  для годування поросят молодшого  віку, оскільки їх перетравлю вальна система  це період не здатна розщепити складні  живильні речовини раціону.

     При використанні екструдованого зерна  в складі раціонів для молодняку  свиней збільшується перетравність  сухої речовини - на 2,1%, органічного  – на 1,9%, сирого протеїну – на 4,5%, сирого жиру - на 3,8%.

     Експандування

     Експандування основане на гідротермічному обробітку корму під тиском. Принцип дії екструдерів і експандерів однаковий – в шнековому робочому органові продукт розігрівається, ущільнюється і випресовується. Однак режими обробітку істотно відрізняються.

     В екструдерах продукт розігрівається тільки за рахунок тертя при русі по витках шнека і активному перемішуванню під тиском. Регулювання температурного режиму обробітку досягається в екструдері тільки за рахунок змінних робочих органів (кільця, «граючої» шайби). Затрати електроенергії при цьому складають 100-150 кВт/год. Екструдування комбікормів проводиться при вологості 12-14%. Втрата вологи при охолодженні готового продукту складає 5-8%, тому він виходить занадто сухим - вологістю 6-8%.

     Обробіток в експандері здійснюється при при більш високій вологості. Західні фірми «Амандус Каль», «Альмекс» та інші рекомендують проводити обробіток при вологості до 26%. Продукт розігрівається за рахунок воду пара і тертя.