МІНІСТЕРСТВО  АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ  ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 

 

ФАКУЛЬТЕТ МЕХАНІЗАЦІЇ  сІЛЬСЬКОГО гОСПОДАРСТВА

КАФЕДРА МЕНЕДЖМЕНТУ І  МАРКЕТИНГУ

 
 
 

к у р с о в  а   р о б  о т а

 

з дисципліни

«ІНЖЕНЕРНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ»

     на тему : «Бізнес-план (удосконалення, організація) оптимізації

                        лінії приготування кормів для  свиней» 

  

 
 
 

                                                           Виконала студентка  5-го курсу 

                                                            факультету   механізації с.-г

                                                                                   Пушкаренко І. В.  

                                                                                  Перевірила: 

                                                                                   Дідур Г.І.                                                           

                                          

 

Одеса -2011

ЗМІСТ

 

    Вступ……………………………………………………………………………. 3

1. Теоретичні основи формування кормової бази с.г. підприємств………….... 4

1.1 Особливості створення кормової бази для свиней…………………………. 4

1.2 Порівняння існуючих технологій приготування кормів…………………...  8

2. Організаційно-економічна характеристика агроформування……………….19

2.1 Організаційно основи функціонування агроформування………………….19

2.2 Ресурсне забезпечення господарства та ефективність його

господарської діяльності…………………………………………………………20

2.3 Організація роботи інженерно служби в господарстві…………………….25

3. Бізнес – план оптимізації лінії приготування кормів для свиней…………..29

3.1 Резюме…………………………………………………………………………29

3.2 Характеристика заходів………………………………………………………29

3.3 Оцінка  ринку збуту…………………………………………………………...30

3.4 Стратегія маркетингу………………………………………………………....30

3.5 План виробництва…………………………………………………………….31

3.6 Організаційний план………………………………………………………….31

3.7 Юридичний план……………………………………………………………...32

3.8 Фінансовий план………………………………………………………………32

3.9 Стратегія фінансування……………………………………………………….37

3.10 Оцінка ризиків і страхування……………………………………………….37

     Висновки і пропозиції…………………………………………………………39

     Список використаної літератури……………………………………………..40

     Додатки………………………………………………………………………   43

 
 
 
 
 
 

ВСТУП

 

     Приготування  кормів – найважливіший технологічний процес на фермах, так як на приготування кормів витрачається 20-60% всіх затрат праці по виробництву продукції.

     Для забезпечення конкурентоспроможності своєї продукції в умовах ринкової економіки сучасне тваринництво повинно розвиватись у напрямку зміцнення матеріально-технічної бази, підвищення інтенсивності виробництва, фондоозброєності праці, індустріалізації технологій, спеціалізації та агропромислової інтеграції.

     Одним із важливих чинників зростання ефективності тваринництва є підвищення продуктивності праці, яка в першу чергу може бути досягнута за рахунок зменшення затрат праці внаслідок комплексної механізації та автоматизації технологічних процесів.

     Механізоване  приготування кормів на основі раціональної технології - важлива умова підвищення продуктивності праці і зниження собівартості тваринницької продукції.

     Механізація приготування кормів значно розширює їх асортимент для різних видів тварин. Виробництво і виготовлення брикетів, гранул, різних видів консервованих  кормів, створення кормосумішей, підбір мікроінгрідієнтів до потрібної комплексності, покращення доступності живильних речовин, вимагає створення високотехнологічного обладнання, здатного замінити цілий комплекс машин і отримати високий економічний ефект.

     Використання  технології плющення зерна відповідає вищевикладеним вимогам. Плющилки зернові забезпечують механічну дію на сировину, ефективно руйнуючи структуру матеріала, тим самим, підвищуючи поживність і якість кормів.

 

1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ КОРМОВОЇ БАЗИ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

 

1. Особливості створення кормової бази для свиней

 

   Вивчення  аспектів годівлі свиней дає можливість різко підвищити їх продуктивність, зокрема молодняку на відгодівлі завдяки науково обґрунтованому балансуванню раціонів за вмістом енергії  і кількістю поживних та біологічно активних речовин. Проте навіть оптимально високий рівень енергії поряд із балансуванням раціону за біологічно повноцінним протеїном за рахунок незамінних амінокислот (лізин, метіонін, цистин, триптофан, треонін) макро- і мікроелементами та біологічно активними речовинами також не забезпечує стовідсоткової реалізації відгодівельної програми, якщо господарник не приділяє належної уваги системам годівлі. Що таке система годівлі в сучасному розумінні? Це комплекс відповідних технологій, які можуть бути реалізовані за наявності відповідного обладнання і дотримання відповідних методик в контексті обраного типу годівлі.

   Ефективність  розвитку свинарства насамперед залежить від достатньої кількості повноцінних кормів. Тому кожне сільськогосподарське  підприємство будь-якої форми власності і господарювання, особисте селянське і фермерське господарство, яке займається тваринництвом або планує розпочати цю справу, повинне спочатку подбати про міцну кормову базу, оскільки від неї залежить продуктивність худоби і птиці, їх розвиток, жива маса і відтворювальна здатність.

         Під кормовою базою розуміють  обсяг і структуру кормів, систему  їх виробництва та використання  в тваринництві. Створення кормової  бази в кожному підприємстві  передбачає таку систему і структуру виробництва кормів, яка повністю забезпечує поголів'я худоби і птиці різноманітними, якісними і повноцінними за поживністю кормами.

         Організація кормової бази включає  певну систему виробництва і  використання кормів, що характеризується відповідною структурою посівних площ кормових культур, технологією виробництва, заготівлі, зберігання і приготування кормів.

         У тваринництві використовується  багато різноманітних кормів, які  за походженням поділяють на  такі групи: рослинні, корми тваринного походження і мінеральні. Корми рослинного походження, в свою чергу, поділяються на концентровані (зерно фуражне, комбікорми, висівки, макуха, шроти та ін.), соковиті (силос, коренеплоди, бульбоплоди, баштанні культури), грубі (сіно, сінаж, солома, полова), зелені (сіяні трави, трави природних  лук і пасовищ).

         Міцна кормова база передбачає  виробництво різних видів кормів  залежно від галузі тваринництва, враховуючи при цьому природноекономічні  умови господарства. Загальна кількість кормів і окремих їх груп обчислюють у кормових одиницях.

         За одиницю загальної поживності  кормів прийнята поживність 1 кг вівса середньої якості.

         Співвідношення всіх видів кормів  за їх загальною поживністю  характеризує структуру кормової бази господарства. Головне завдання кормової бази - це забезпечення раціональної годівлі сільськогосподарських тварин збалансованими  за всіма поживними речовинами кормами.

         При цьому в раціонах тварин  забезпечується оптимальне співвідношення  кормових одиниць, перетравного протеїну, мінеральних речовин, мікроелементів та вітамінів.

         Повноцінність і збалансованість  кормових раціонів - найважливіша  умова підвищення ефективності  годівлі та продуктивності сільськогосподарських  тварин.

         Відповідно до біологічних особливостей окремих видів худоби і птиці кормові раціони значно відрізняються за співвідношенням у них різних видів кормів. У раціонах годівлі свиней і птиці найбільшу питому вагу займають концентровані корми. В галузі свинарства на концентровані корми припадає понад 80% усіх  затрат кормів.

      Фуражне зерно є головним компонентом  при виробництві комбікормів  для тварин і птиці. Однак при  згодовуванні зерна у звичайному вигляді засвоюваність його живильних  компонентів харчовими системами тварин складає не більше 40-60%. Зерно злакових культур на рівні з іншими видами живильних речовин містить багато крохмалю, засвоєння якого при згодовуванні тваринам і птиці проходе повільно і при цьому продуктивно використовується тільки певні його форми і то в невеликій кількості. За даними ряду дослідів засвоюваність живильного потенціалу крохмалю в природній формі не перевищує 20-25%, в залежності від виду культури. Тому завдання нових технологій переробки зерна полягає у впровадженні таких способів обробітку вихідної сировини, які дозволили перевести крохмаль в зручну для засвоювання організмом тварин форму. Це можливо при руйнуванні зернистої структури крохмалю на клітинному рівні, що сприяє розриву природних зв’язків між окремими складовими частинами і переводу його в більш прості вуглеводи у вигляді декстринів і сахарів, тобто відбувається же латинізація крохмалю або декстринізація його на більш прості складові.

     Без спеціального обробітку важко засвоюваною  є також і клітковина, яка міститься  у великій кількості в зерні і бобах, особливо в їхніх верхніх захисних шарах і оболонках. Тому розроблювальні способи поглибленої переробки вихідної зернової сировини повинні сприяти деструкції частини целюлозно-лігнінових утворень клітковини в природних формах в більш прості види моносахарів та амінокислот.

     Багаточисленими науковими дослідами, а також  широкою виробничою перевіркою встановлено, що негативна дія цих бар’єрів, передбачених природою для захисту, передусім насіння, як біологічного джерела постійного виробництва самих злакових і бобових культур, може бути знищено повністю або в значній ступені подавлено. За рахунок статичних і динамічних дій зовнішнього і внутрішнього тиску на клітинному та молекулярному рівні на захисні мембрани, температури, осмосу та інших факторів спостерігається денатурація білка, знищення анти живильних речовин, декстринізація крохмалю, деструкція целюлозно-лігнінових утворень, практично повна стерилізація кінцевої продукції від мікроорганізмів і бактерій, утворення мікропористої структури в готовому продукті, найбільш благоприємній для дії шлункового соку, внаслідок чого більш повне засвоєння живильних речовин організмом тварин.

  Кормовиробництво має виключно важливе значення для розвитку тваринництва, оскільки продуктивність тварин на 50-80% залежить від їх годівлі. Як зазначає академік М.Ф.Іванов, корми і годівля мають більший вплив на організм тварини ніж порода і походження.

         Рівень розвитку кормової бази  визначається такими показниками:  обсягом виробництва кормів з розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь, на 1 га кормової площі, на 1 умовну голову худоби (в ц корм. од.).

         Кормова площа - це частина  сільськогосподарських угідь підприємства, яка використовується для виробництва  різних видів кормів для тваринництва.

         Показники виробництва кормів на 1 га кормової площі (ц корм. од.) використовуються для порівняння стану кормової бази в різних господарствах, а також для обґрунтування можливостей дальшого розвитку тваринницьких галузей.

         Витрати кормів на одиницю продукції тваринництва - величина непостійна. Вона залежить від рівня продуктивності тварин, якості кормів, збалансованості та повноцінності раціонів. У сільськогосподарських підприємствах  України ефективність використання кормів дедалі зменшується. У 2002 р. на виробництво 1 ц молока було витрачено майже 1,6 ц корм. од., на 1 ц приросту ВРХ - 15,7 і свиней 11,6 ц корм. од., що на 20-31,6% перевищує науково-обгрунтовану норму.