Аналіз стану формування доходів місцевого бюджету на прикладі міста Чернігова

Реформуючи систему місцевого оподаткування, треба змінити ставлення до місцевих податків і зборів і не розглядати їх як другорядні податки в складі системи оподаткування, суттєво підняти їхнє значення та роль у формуванні фінансових ресурсів місцевого самоврядування. А це можливо лише, якщо здійснити перегляд складу місцевих податків і зборів. До місцевих повинні належати деякі загальнодержавні податки з тих, що традиційно надходять до місцевих бюджетів. Зокрема, прибутковий податок з громадян, плата за землю, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних механізмів, плата за торговий патент на деякі види господарської діяльності, надходження від збору за забруднення навколишнього середовища.

До переліку місцевих податків і зборів треба додати такі, що з огляду на світовий досвід, найпридатніші для місцевого оподаткування. Це податок на нерухомість, податок на спадщину, дарування, податок на майно підприємств та фізичних осіб. Ці податки дозволять перерозподіляти кошти, встановлюючи залежність між обсягами місцевих бюджетів і результатами господарювання підприємств, рівнем оплати праці працівників, ступенем розвитку ринку нерухомості тощо. Таке становище дозволить органам місцевого самоврядування активніше вирішувати проблеми зайнятості, створювати сприятливі умови для розвитку підприємництва, адже успішне вирішення цих питань безпосередньо впливатиме на розміри доходів місцевих бюджетів.

Також, одними із варіантів збільшення надходжень до місцевих бюджетів є:

-         надання органам місцевого самоврядування права самостійно вводити територіальні надбавки до місцевих податків виходячи з особливостей галузевої і територіальної структури виробництва, його техногенного пресингу на природне середовище та екологічний стан у регіонах в цілому;

-         запровадження системи самооподаткування на місцевому рівні, що зводиться до залучення на добровільній основі коштів для фінансування разових цільових заходів соціально–побутового характеру.

Місцеві податки і збори потребують як теоретичного обгрунтування, так і практичного впровадження. Вони повинні стати надійним інструментом регулювання економічного розвитку територій і головним атрибутом місцевого самоврядування, як це відбувається в розвинених країнах.

В цілому, в питанні справляння місцевих податків і зборів необхідна велика і планомірна робота. І головне в ній – аналіз вже накопиченого досвіду, врахування реально існуючої економічної ситуації в країні, впровадження гнучкої системи місцевих податків і зборів для більш ефективного поповнення доходної частини місцевих бюджетів. При цьому органам місцевого самоврядування необхідно надати визначені права вільного вибору з врахуванням особливостей розвитку адміністративних територій.

Система місцевих податків і зборів повинна бути побудована таким чином, щоб поєднати ініціативу органів місцевого самоврядування із задачами на державному рівні в рамках гнучкого правового і податкового поля.

Низький рівень доходної частини місцевих бюджетів зумовлено такими причинами:

-         недосконалістю фінансового та податкового законодавства з питань надходження платежів і забезпечення наповнюваності бюджетів;

-         приховуваним і штучним заниженням розміру об'єктів оподаткування, порушенням строків сплати податків і відповідно низьким рівнем контролю державних органів щодо запобігання таким порушенням;

-         наявністю неконтрольованих потоків готівки поза банківськими установами, що призводить до ухилення від оподаткування значної частини платників податків;

-         погіршенням розрахунково–платіжної дисципліни та зростанням заборгованості підприємств перед бюджетом;

-         відсутністю навичок фінансового управління бюджетними ресурсами в ринкових умовах.

Отже, можемо сказати, що резервами зростання доходної частини бюджету міста можуть бути:

-         встановлення податку на майно фізичних осіб, розмір якого, порядок сплати, базу оподаткування та пільги встановлюють місцеві органи влади. Майно фізичних осіб розміщене на території міста. За своєю суттю цей податок фіксований, тому його легко вирахувати й зібрати;

-         доцільно також, ввести податок на богатство, це – податок на яхти, дорогі автомобілі, котеджі;

-         дуже важливо підвищити роль екологічних податків, зокрема збір на збирання та утилізацію сміття;

-         збільшення надходження ринкового збору. Резервом для надходження  є ефективне використання приміщень нерентабельних магазинів та утворених на території відповідних рад ринків з продажу продукції, що дасть додаткові робочі місця та можливість ліквідувати торгівлю в недозволених місцях, забезпечить контроль за якістю товарів;

-         збільшення збору за паркування автомашин, для чого необхідно створити спеціально обладнані стоянки, а в місцях стихійного паркування створити спеціально відведені місця для паркування, що дасть змогу підвищити ставку збору;

-         недопущенні заборгованості до бюджету за комунальним податком;

-         вигідне географічне розташування, наявність потужного історико– культурного та природничо–рекреаційного потенціалу, міжнародні транспортні коридори – все це, робить Чернігів перспективним у сфері розвитку туризму, залучення інвесторів і як результат – наповнення доходної частини бюджету міста;

-         стимулювання розвитку малого підприємництва, що сприятиме зниженню рівня безробіття, насиченості ринку різноманітними товарами та послугами, розширенню бази оподаткування для бюджетів усіх рівнів;

-         необхідним та актуальним на даний час є питання збільшення надходження податку з доходів фізичних осіб унаслідок вжиття заходів щодо легалізації заробітної плати, недопущення виплат суб'єктам підприємницької діяльності заробітної плати в розмірі меншому від встановлення чинного законодавством;

-         диференціація по доходах населення (різні процентні ставки податків в залежності від розмірів доходів);

-         недопущення надання органами місцевого самоврядування необґрунтованих пільг та відстрочок зі сплати податків і платежів до місцевих бюджетів;

-         плідна співпраця з податковими органами щодо вжиття заходів по скороченню податкового боргу;

-         направлення частини податку на прибуток від підприємств усіх форм власності в місцеві бюджети покращить місцеву інфраструктуру – дороги, житлово–комунальне господарство. Немає зацікавленості в розвитку місцевих підприємств, тому, що місто від них отримує тільки плату за землю та прибутковий податок.

Можемо сказати також, що причинами втрати бюджетних надходжень міста, незаконного отримання соціальних виплат окремими особами, зайнятими у тіньовому секторі економіки; відсутності соціальних гарантій для зайнятих у тіньовому секторі; формування нерівних умов для ведення господарської діяльності у легальному та тіньовому секторах економіки є недосконалість законодавчої бази; ускладнена дозвільна процедура.

Недостатньо розвинена інфраструктура обслуговування туристичної галузі призводить до низького рівня інвестицій у сфері туризму, втрати можливостей для створення нових робочих місць, втрати бюджетних надходжень від туристичного бізнесу.

Гострою все ж таки залишається проблема стабілізації дохідних джерел бюджету міста, адже місцеві органи влади не мають реальних самостійних місцевих бюджетів через відсутність відповідної дохідної бази.

3.2 Напрямки підвищення фінансової незалежності органів місцевого самоврядування.

Виконання завдань та функцій держави місцевими органами влади, створення необхідних умов для поступового соціально–економічного зростання вимагає забезпечення стабільними та ефективними джерелами формування фондів грошових коштів, у даному випадку – доходами місцевих бюджетів.

Доходи місцевих бюджетів є одним з ключових інструментів забезпечення виконання власних та делегованих повноважень органів місцевого самоврядування.

Чим більша частка власних доходів у загальних доходах місцевих бюджетів, тим ефективніша діяльність органів місцевої влади у напрямку здійснення податкової, бюджетної політики.

Розширення складу джерел доходів місцевих бюджетів передбачає і ширші межі самостійності й водночас підвищення відповідальності місцевого самоврядування у вирішенні завдань життєзабезпечення та розвитку відповідних територій з урахуванням соціально–економічних особливостей і культурно–історичних традицій. Для нарощення величини доходів місцевих бюджетів, зокрема їх власної доходної частини, необхідно створити найсприятливіші умови. Тобто, обсяги доходів місцевих бюджетів, їх склад та джерела формування мають бути законодавчо визначені та науково обґрунтовані.

Головними недоліками нинішньої системи надання місцевим бюджетам дотацій і субвенцій є те, що насправді вона не має ніякого стосунку до вирівнювання територій в економічному і соціальному розвитку, оскільки кошти, які виділяються, спрямовуються виключно на фінансове забезпечення мінімальних поточних видатків місцевих бюджетів. Діючий механізм не підвищує зацікавленості і відповідальності місцевих органів влади у нарощуванні податкового потенціалу на підвідомчих територіях та проведенню активної самостійності бюджетної політики, яка сприяла б фінансовій самодостатності місцевого самоврядування, раціональному та ефективному витрачанню коштів місцевих бюджетів.

              Ще одним питанням є розподіл повноважень між державними органами й органами місцевого самоврядування, а також принцип фінансування делегованих повноважень. До делегованих повноважень належать повноваження в сфері освіти та охорони здоров'я. В усьому світі вони в основному фінансуються з державного бюджету. У тому разі, якщо делеговані повноваження передаються для фінансування органам місцевого самоврядування, то держава повинна стовідсотково забезпечити фінансування з державного бюджету.

Проблемою на даний час можна назвати залежність місцевих бюджетів від єдиного джерела надходжень: в структурі доходів питома вага податку з доходів фізичних осіб досягає 60% , зокрема в бюджеті міста Чернігова – 80%. Тому портфель, більш ніж на половину складається з надходжень одного виду, надійним ніяк назвати неможна.

Ще одною проблемою є дотаційна залежність місцевих бюджетів від державних. Така ситуація породжує утримання в масштабах держави.

Розподіл податків і податкових зборів між бюджетами різних рівнів має встановлюватися на досить тривалий час, оскільки тільки на цій основі стане можливим ефективне бюджетне планування. Екстремальною формою такого розподілу є система при якій центральні та місцеві органи влади самостійно визначають як види податків, так і відповідні податкові ставки.

Щоб уникнути багаторазового оподаткування одних і тих самих об'єктів, кожному рівневі влади можна передавати в розпорядження певні види податків або надавати право змінювати в заданих межах податкові ставки.

Таким чином, реалізація конституційних гарантій самостійності органів місцевого самоврядування у вирішенні питань місцевого значення залежить від закріплення в чинному законодавстві механізмів забезпечення стабільних джерел доходів до місцевих бюджетів. Основою самостійності місцевих бюджетів повинні стати місцеві податки та збори й податки, на формування яких мають вплив органи місцевого самоврядування.

Для збільшення в місцевих бюджетах частки власних доходів, зменшення залежності від фінансової допомоги та удосконалення формування доходів місцевих бюджетів, необхідно:

-         чітке законодавче закріплення бюджетних повноважень і відповідальності влади різних рівнів при формуванні доходів;

-         наділення органів місцевого самоврядування одним–двома вагомими місцевими податками, ставками та базу яких вони зможуть регулювати самостійно;

-         формування доходної частини місцевих бюджетів на основі об'єктивної оцінки їхнього податкового потенціалу й визначення видаткових зобов'язань;

-         визначення податків, які включаються до загальнодержавних, і податків, до яких буде застосовано „роздільну систему”;

-         застосування стабільних базових нормативів відрахувань від державних податків до місцевих бюджетів;

-         посилення контролю за повнотою надходження доходів до місцевих бюджетів;

-         розв'язання проблеми надання субсидій місцевим бюджетам з державного, законодавче визначення цілей і критеріїв такого надання коштів (розміри дотацій і субсидій місцевим бюджетам значною мірою залежатимуть від тих податків, які буде надано в розпорядження місцевих органів влади, і нормативів відрахувань до місцевих бюджетів від загальнодержавних податків: показники мінімальної забезпеченості доцільно використовувати лише для надання державних гарантій щодо обмеженого кола життєво необхідних суспільних благ, важливих з точки зору справедливого розподілу доходів або створення рівних стартових умов для підростаючого покоління, але не як основу для формування місцевих бюджетів, наприклад, їх можна застосовувати при визначенні витрат на фінансування соціального житла, початкової освіти, певних видів соціальної допомоги, гарантованої державою: фінансування загальнодержавних соціальних програм не повинне залежати від місцевих умов, і тому відповідні витрати слід відшкодовувати з державного бюджету, поклавши на місцеві органи влади розв'язання суто адміністративних питань);