Аналіз стану формування доходів місцевого бюджету на прикладі міста Чернігова

2

Курсова  робота

з дисципліни: Державне управління

на тему:

Аналіз стану формування доходів місцевого бюджету на прикладі міста Чернігова

Чернігів ЧДТУ 2008

ЗМІСТ

Вступ              3

1.      Теоретичні основи формування доходної частини місцевих бюджетів, як основної частини місцевих фінансів              6

1.1. Економічна сутність та функції місцевих бюджетів, їх призначення і роль у бюджетній системі              6

1.2. Особливості доходів місцевих бюджетів, класифікація та джерела їх формування              18

2.      Аналіз та оцінка формування доходів бюджету територіальної громади міста Чернігова              23

2.1. Аналіз стану формування та виконання доходної частини міського бюджету              25

2.2. Оцінка джерел формування доходів бюджету міста Чернігова              32

3.      Шляхи підвищення ефективності формування доходів                              місцевих бюджетів              50

3.1. Резерви зростання доходної частини місцевого бюджету                             міста Чернігова              50

3.2. Напрямки підвищення фінансової незалежності органів місцевого самоврядування              56

Висновки              60

Перелік посилань              64

ВСТУП

Реалізація законодавчо закріпленого права кожного адміністративно–територіального утворення на економічну самостійність неможлива без наявності у кожного органу влади власного бюджету і права його складання, затвердження і виконання без втручання ззовні. А це означає, що кожен орган влади повинен володіти соїми фінансовими джерелами, достатніми для організації управління економікою і соціальною сферою на своїй території. Одночасно з цим він повинен володіти відносною самостійністю в управлінні податками та іншими обов’язковими платежами, що надходять до відповідного бюджету.

Тому саме місцевим бюджетам, як основній фінансовій базі органів місцевого самоврядування, належать особливе місце в бюджетній системі нашої держави.

Однією з найважливіших складових фінансової системи держави є територіальні (місцеві) фінанси, основна частина яких – місцеві бюджети. Для становлення у державі інституту місцевого самоврядування, розмежування функцій і завдань між центральними і місцевими органами влади необхідно підвищити роль місцевих бюджетів, розширити і зміцнити фінансову базу місцевих рад, вирішити ряд проблем, пов'язаних з удосконаленням методів формування і використання бюджетних коштів.

Формування місцевих бюджетів дає змогу органам місцевого самоврядування мати фінансову базу для реалізації своїх повноважень, визначених Конституцією України, законами, іншими нормативно–правовими актами, забезпечує необхідними ресурсами виконання завдань і соціально–економічного розвитку відповідних адміністративно–територіальних утворень.

Порядок формування доходної частини місцевих бюджетів визначається бюджетним законодавством та окремими законами, що регулюють питання зарахування до бюджету окремих доходних джерел. Розподіл загальнодержавних податків, зборів та інших обов'язкових платежів у своїй основі базується на принципах самостійності місцевих бюджетів, їх державної підтримки, територіального формування бюджетних доходів.

Доходи місцевих бюджетів повинні дозволяти у повному обсязі вирішувати завдання, покладені на органи місцевого самоврядування.

Вони вимагають вдосконалення та забезпечення їх стабільності з метою здійснення видатків на виконання повноважень органами місцевої влади. Їх формування вимагає нових форм і методів планування податків, зборів і обов’язкових платежів та пошуку дієвих інструментів міжбюджетного регулювання на усіх стадіях бюджетного процесу. За цих умов важливе місце відводиться дієвості фінансово–бюджетному законодавству, ефективності системи оподаткування та впливу макропоказників соціально–економічного розвитку на формування доходів місцевих бюджетів на відповідний бюджетний рік та на перспективу. Міністерство фінансів України при визначенні зведених планових показників доходів бюджету здійснює плановий розрахунок міжбюджетних трансфертів на наступний плановий рік для усіх бюджетів адміністративно–територіальних об’єднань.

Тобто, сучасна економіка потребує удосконалення й розвитку фінансового планування на всіх рівнях, посилення ініціативи і відповідальності усіх ланок державного фінансового апарату в складанні й виконанні фінансових планів.

Бюджетне планування у регіоні є початковим етапом усього бюджетування, оскільки тут відбувається визначення принципів бюджетного планування, вибір способів розроблення місцевих бюджетів, формування структури та складу місцевих бюджетів, визначення напрямів міжбюджетних відносин та консолідації бюджетних показників різних рівнів.

Сьогодні на формування місцевих бюджетів існує два погляди. Прихильники одного з них вважають, що місцеві бюджети мають формуватися „знизу”, тобто, забезпечивши потреби конкретної адміністративно–територіальної одиниці, надлишок коштів передавати до вищих бюджетів. Прихильники іншої точки зору – навпаки, стверджують, що потрібно насамперед забезпечити загальнодержавні потреби, тобто місцевим бюджетам залишати тільки забезпечення мінімальних потреб, і в разі наявності коштів – розподіляти їх між усіма відповідними адміністративно–територіальними одиницями.

Метою роботи є вивчення особливостей формування доходної частини місцевого бюджету і пошук шляхів підвищення ефективності його формування (на прикладі міста Чернігова).

Предметом вивчення даної роботи є теоретичні та практичні аспекти економічних відносин, щодо формування доходів місцевих бюджетів.

Об’єкт дослідження – доходна частина бюджету міста Чернігова.

Виходячи з визначеної мети, в курсовій роботі поставлені і вирішуються наступні задачі: дослідження економічного змісту місцевих бюджетів та їх ролі у соціально–економічних процесах; розкриття економічної сутності та особливостей доходів місцевих бюджетів; висвітлення задач та функцій місцевих бюджетів, їх призначення і роль у бюджетній системі; проведення аналізу та оцінки формування доходної частини бюджету міста Чернігова; створення для міста нових напрямків формування доходів та пошук резервів їх збільшення.

Теоретично–методологічну основу написання курсової роботи складають законодавчі та нормативні акти, що стосуються питань формування та виконання місцевих бюджетів (Бюджетний кодекс України, Закон України  "Про місцеве самоврядування в Україні", Закон України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” та ін.), інформаційну – дані фінансового управління Чернігівської міської ради, а саме показники 3–х бюджетних років, 2005–2007 рр. та прогнозні показники на 2008 рік, праці О.Д. Василика, К.В. Павлюк, І.В. Сало, І.І. Д’яконова, М.І. Деркача, Я.П. Городєєвої та інших вчених–економістів, матеріали періодичного друку, інші джерела інформації.

Логіка та методологія роботи обумовили структуру роботи, яка складається з трьох розділів, вступу та висновків.

РОЗДІЛ 1 Теоретичні основи формування доходної частини місцевих бюджетів, як основної частини місцевих фінансів України

1.1 Економічна сутність та функції місцевих бюджетів, їх призначення і роль у бюджетній системі

Провідне місце в системі регулювання економіки держави, створення сприятливого фінансового середовища для швидкого розвитку ринкових відносин, забезпечення макроекономічної рівноваги в економіці належить бюджету. Він є невід’ємною частиною ринкових відносин і одночасно важливим інструментом реалізації державної політики.

Бюджет як одна з ланок фінансової системи відображає виробничі відносини, відтворює відносини розподілу і перерозподілу, опосередковує рух грошової маси.

Бюджету належить важлива роль у фінансовій системі держави. Через бюджет здійснюється фінансування заходів економічного і соціального розвитку, що мають загальнодержавне значення, а також стосуються міждержавних відносин. За його допомогою перерозподіляється частина фінансових ресурсів між адміністративно–територіальними одиницями України з метою вдосконалення структури суспільного виробництва і забезпечення соціальних гарантій населенню. Бюджет є важливим інструментом держави, через який забезпечується контроль за станом виробництва в цілому.

Бюджет є складною економічною категорією, оскільки являє собою систему економічних відносин, які складаються в суспільстві в процесі формування, розподілу і використання централізованого грошового фонду країни, призначеного для задоволення суспільних потреб.

Ці відносини мають слідуючу структуру:

-         між державою і підприємствами в процесі мобілізації доходів, накопичень і фінансування з бюджету;

-         між державою і населенням в процесі розподілу і перерозподілу національного доходу;

-         між ланками бюджетної системи при бюджетному регулюванні.

Дослідження і аналіз структури зазначених відносин дає змогу зрозуміти економічний зміст бюджету, глибше виявити його роль у розподільчих процесах.

Бюджетні відносини, що відображають зміст державного бюджету, функціонують у визначених формах – суспільних і організаційних. І саме завдяки організаційним формам стає можливим використання бюджету, як інструменту управління економікою.

Так, організаційними формами функціонування бюджетних відносин є конкретні види бюджетів (державний бюджет, бюджет Автономної Республіки (АР) Крим і місцеві бюджети). Втілюючи внутрішньобюджетні відносини в зазначених формах, держава організовує бюджетні взаємовідносини по централізації бюджетних ресурсів в розпорядження органів влади, які наділені правом представляти інтереси держави і від її імені здійснювати певні функції.

За допомогою організаційних форм держава “вибудовує” внутрішньобюджетні відносини стосовно форм державного і адміністративно–територіального устрою. Сформовані бюджетні взаємовідносини одержують матеріально–речове втілення у відповідних фондах грошових коштів, створюваних у розпорядженні органів державної структури. Впливаючи на процеси формоутворення бюджетних відносин (шляхом зміни принципів, методів, способів формування доходів і видатків, їх регулювання і т.п.), держава коректує встановлені бюджетні взаємовідносини, регулює канали проходження бюджетних потоків, уточнює пропорції розподілу централізованих ресурсів і забезпечує управління внутрішньобюджетними відносинами, а через бюджетні відносини – економічними процесами.

Таким чином, завдяки організаційним формам внутрішньобюджетних відносин стає можливим використання бюджету для забезпечення міжтериторіального розподілу суспільного продукту, регулювання народногосподарських пропорцій, управління економічними процесами на макро– і мікрорівні.

Стосовно визначення поняття “місцеві бюджети” в економічній літературі немає єдиної точки зору.

В перші роки організації бюджетної системи місцеві бюджети розглядались як сукупність завдань, доручених місцевим органам, і сукупність коштів, котрими вони володіють для їх задоволення.

В Положенні про фінанси 1926 р. дається таке трактування: “Місцеві фінанси складають частину єдиної системи фінансів СРСР і знаходяться в безпосередньому віданні місцевих Рад та їх виконавчих комітетів”. Аналогічне визначення поняття “місцеві фінанси” дає професор В.Н. Твердохлібов [16, С.122].

Н.А. Ширкевич так визначає сутність місцевих бюджетів: “Це частина основного річного фінансового плану країни – державного бюджету, крім того, місцеві бюджети утворюють централізований фонд грошових коштів місцевих Рад, котрим вони розпоряджаються з метою здійснення заходів, які щорічно передбачаються планом економічного і соціального розвитку” [16, с.123]

Деякі вчені за основу визначення місцевих бюджетів приймають територіальний принцип, розгладаючи їх як бюджети окремих адміністративно–територіальних одиниць. Ряд економістів характеризують місцеві бюджети як економічні відносини. Наприклад, І.Н. Ходорович характеризує місцеві бюджети як “сукупність економічних відносин, що забезпечують фінансову базу місцевих Рад щодо розвитку і утримання головним чином галузей господарства, які безпесередньо спеціалізуються на підвищенні доброту населення” [16, с.118]. А Н.В. Васил’єва визначає місцеві бюджети як “обумовлену адміністративно–територіальним поділом і бюджетним устроєм частину економічних відносин у суспільстві, пов’язаних з формуванням, розподілом і використанням фондів грошових коштів, призначених для задоволення суспільних потреб”. [16, С.16].

Усе наведене вище свідчить про різні підходи до трактування поняття місцевих бюджетів, що, в свою чергу, позначається на визначенні ролі місцевих бюджетів у фінансовій системі держави.

Розгляд різних поглядів щодо визначення поняття “місцевих бюджетів” дозволяє охарактеризувати їх як сукупність економічних відносин, які сприяють територіальному перерозподілу національного доходу країни та забезпечують створення фінансової бази місцевих Рад.

При дослідженні проблеми місцевих бюджетів, їх необхідно рохглядати у двох аспектах. По–перше, як організаційну форму мобілізації частини фінансових ресурсів у розпорядження місцевих органів самоврядування. По–друге, як систему фінансових відносин, що складаються між місцевими та державним бюджетами, а також усередені сукупності місцевих бюджетів.

Як організаційна форма мобілізації доходів і здійснення витрат місцевими органами самоврядування, місцеві бюджети – це балансові розрахунки, які відповідають вимогам складання балансів, тобто вони мають доходну й витратну частини, в їх основі покладено принципи забалансування. Тому можна стверджувати, що місцеві бюджети – це балансові розрахунки доходів і витрат, які мобілізуються й витрачаються на відповідній території.