Перевага та недоліки імітаційного моделювання

 

Зміст

I. Перевага та недоліки імітаційного моделювання………………………3

II .   Завдання “зробити або купити”……………………………………….

Практичне завдання №1 …………………………………………………….

Практичне завдання №2……………………………………………………..

Список використаних джерел…………………………………………………

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

I. Перевага та недоліки імітаційного моделювання

Моделювання грунтується  на подібності систем або процесів, яке може бути повним або частковим. Основна мета моделювання - прогноз  поведінки процесу або системи. Ключове питання моделювання - "ЩО БУДЕ, ЯКЩО ...?"

Одним із видів математичного моделювання є імітаційне моделювання.

Логістичні системи функціонують в умовах невизначеності навколишнього середовища. При управлінні матеріальними потоками повинні враховуватися фактори, багато з яких носять випадкові характер. В цих умовах створення аналітичної моделі, яка встановлює чіткі кількісні співвідношення між різними складовими логістичних процесів, може виявитися або неможливим, або занадто дорогим.

При імітаційному моделюванні закономірності, що визначають характер кількісних відносин всередині логістичних процесів, залишаються непізнаними. В цьому плані логістичний процес залишається для експериментатора "чорним ящиком".

Процес роботи з імітаційної  моделлю в першому наближенні можна порівняти з налаштуванням телевізора рядовим телеглядачем, не мають уявлення про принципи роботи цього апарату. Телеглядач просто обертає різні ручки, домагаючись чіткого зображення, не маючи при цьому уявлення про те, що відбувається всередині "чорної скриньки".

Точно так же експериментатор "обертає ручки" імітаційної  моделі, змінюючи при цьому умови  протікання процесу і спостерігаючи  одержуваний результат. Визначення умов, за яких результат задовольняє  вимогам, є метою роботи з імітаційної  моделлю.

Імітаційне моделювання  включає в себе два основних процеси: перший - конструювання моделі реальної системи, другий - постановка експериментів  на цій моделі. При цьому можуть переслідуватися наступні цілі: а) зрозуміти  поведінку логістичної системи; б) вибрати стратегію, що забезпечує найбільш ефективне функціонування логістичної системи.

Як правило, імітаційне моделювання здійснюється за допомогою  комп'ютерів. Умови, при яких рекомендується застосовувати імітаційне моделювання, наведені в роботі Р. Шеннона "Імітаційне моделювання систем - наука і мистецтво". Перелічимо основні з них.

1. Не існує закінченої  математичної постановки даної  задачі, або ще не розроблені  аналітичні методи рішення сформульованої  математичної моделі.

2. Аналітичні моделі  є, але процедури настільки складні і трудомісткі, що імітаційне моделювання дає більш простий спосіб вирішення задачі.

3. Аналітичні рішення  існують, але їх реалізація  неможлива внаслідок недостатньої  математичної підготовки наявного  персоналу.

Таким чином, основним достоїнством імітаційного моделювання є те, що цим методом можна вирішувати більш складні завдання. Імітаційні моделі дозволяють досить просто враховувати випадкові дії і інші фактори, які створюють труднощі при аналітичному дослідженні.

При імітаційному моделюванні відтворюється процес функціонування системи в часі. Причому імітуються елементарні явища, що становлять процес із збереженням їх логічної структури і послідовності протікання в часі. Моделі не вирішують, а здійснюють прогін програми із заданими параметрами, змінюючи параметри, здійснюючи прогін за прогоном.

Імітаційне моделювання  має ряд істотних недоліків, які  також необхідно враховувати.

1. Дослідження за допомогою  цього методу обходяться дорого.

Причини:

♦ для побудови моделі і експериментування на ній необхідний висококваліфікований спеціаліст-програміст;

♦ необхідна велика кількість  машинного часу, оскільки метод грунтується  на статистичних випробуваннях і  вимагає численних прогонів програм;

♦ моделі розробляються  для конкретних умов і, як правило, не тиражуються.

2. Велика ймовірність  помилкової імітації. Процеси в  логістичних системах носять  імовірнісний характер і піддаються  моделюванню тільки при введенні  певного роду припущень. Наприклад,  розробляючи імітаційну модель  товаропостачання району і приймаючи середню швидкість руху автомобіля на маршруті, рівну 25 км/год, ми виходимо з припущення, що дорожні умови хороші. В дійсності погода може зіпсуватися і, в результаті настав ожеледиці, швидкість на маршруті впаде до 15 км/год. Реальний процес піде інакше.

Опис переваг та недоліків  імітаційного моделювання можна  завершити словами Р. Шеннона: "Розробка та застосування імітаційних моделей  більшою мірою мистецтво, ніж  наука. Отже, успіх або невдача  в більшій мірі залежить не від  методу, а від того, як він застосовується".

II .   Завдання “зробити або купити”

Широкого розповсюдження в процесі управління постачанням  набув метод, який ґрунтується на розв’язанні в закупівельній  логістиці так званого “завдання  МОВ” (в англомовній літературі - Make-or-Buy Problem) – завдання “зробити або купити”.

Вирішення цього завдання вимагає  обґрунтованої відповіді на питання  про самостійне виробництво потрібних  підприємству деталей, комплектуючих  виробів і т.д. або закупівлі  їх із зовнішніх джерел.

У ширшому плані “завдання МОВ” розглядається як обґрунтування вирішення проблеми про ступінь використання у виробничому процесі власних засобів виробництва. Рішення приймаються як з використання власних засобів праці (власний транспорт, склади, техніка, устаткування), так і з використання власних предметів праці, тобто виготовлених самотужки заготовок, напівфабрикатів, комплектуючих виробів. Альтернативні рішення-найманий транспорт, лізинг устаткування, оренда складів, а також закупівля напівфабрикатів або комплектуючих виробів.

Як правило, основним критерієм  оптимальності під час розв’язання  “завдання МОВ” є максимізація прибутку. Тому для прийняття обґрунтованого рішення необхідно порівнювати  витрати на власне виробництво матеріалів (деталей, виробів) з витратами на їх закупівлю.

У той же час практичні розрахунки при вирішенні даного типу завдань  ускладнюються тим, що потрібно враховувати  вплив великої кількості факторів, значення яких у заданому інтервалі  часу можуть істотно коливатися (табл. 4.2). Через неповний або нерівний облік факторів впливу остаточне рішення може бути неправильним, що призводить до відповідних наслідків.

Оскільки рішення про власне виробництво або постачання зі сторони  мають комплексний характер, потрібно ретельно зважити можливі альтернативи.

Фахівці висловлюють діаметрально протилежні рекомендації, як за максимальну вертикальну інтеграцію, тобто виробництво всіх комплектуючих виробів власними зусиллями, так і проти неї. Високий ступінь вертикальної інтеграції знижує залежність підприємства від коливання ринкової кон’юнктури, але не може призвести до зростання собівартості продукції і зниження її якості. Разом з тим закупівля більшої частини комплектуючих виробів на стороні означає перехід до так званої викруткової технології, ставить підприємство у надмірну залежність від коливань кон’юнктури і призводить до втрати іміджу.

Ідентифікація і переоцінка потреб Менеджмент закупівель починається  з визначення тих постачальницьких трансакцій, які потрібно встановити між відділом закупівель і конкретними  споживачами матеріальних ресурсів (підрозділами) фірми. У деяких випадках, наприклад, якщо змінюється асортимент виготовленої продукції, то може бути переглянутий склад внутрішньо фірмових споживачів і (або) номенклатура матеріальних ресурсів

Визначення й оцінка вимог споживачів Як тільки внутрішньо фірмові споживачі та номенклатура матеріальних ресурсів визначені, потрібно встановити вимоги до розмірів, параметрів постачань, плани і специфікацію на кожну позицію номенклатури та певну номенклатурну групу матеріальних ресурсів. Крім того, потрібно встановити вимоги користувачів, які визначають сервіс постачань

Рішення “зробити або купити”  Перш ніж визначити можливих постачальників, необхідно вирішити питання: чи не вигідніше  самій фірмі виробляти певні  види матеріальних ресурсів (наприклад, компоненти для комплектації складних товарів: автомобілів, комп’ютерів і т.д.), ніж купувати в інших. У цьому випадку для прийняття остаточного рішення зазвичай оцінюються відповідні витрати і можливий рівень якості

Визначення типів закупівель На сьогодні існують три основних типів організації закупівель матеріальних ресурсів залежно від тривалості та складності: сталі закупівлі, модифіковані закупівлі (у яких змінюється або постачальник, або параметри закуповуваних матеріальних ресурсів), нові закупівлі, викликані потребами нового внутрішньо фірмового користувача

Аналіз поведінки ринку  Джерело матеріальних ресурсів для  фірми (постачальник) може функціонувати  у різному ринковому середовищі і типові ринку: монополістичному, олігополістичному, високо конкурентному. Знання й аналіз ринку постачальників допомагають логістичному персоналу фірми визначити кількість можливих постачальників, позицію на ринку, професіоналізм та інші фактори, що дозволяють правильно організувати закупівлі

Ідентифікація всіх можливих постачальників Включає визначення всіх можливих постачальників певного виду (номенклатури) матеріальних ресурсів, які можуть задовольнити вимоги внутрішньо фірмових користувачів. Важливим моментом є включення у цей список тих фірм-постачальників, послугами яких товаровиробник раніше не користувався

Попередня оцінка всіх можливих джерел Попередня оцінка можливих джерел за купованих матеріальних ресурсів полягає у порівнянні пропонованої постачальниками якості матеріальних ресурсів і сервісу з необхідними  внутрішньо фірмовим користувачам

Остаточна оцінка і вибір  постачальника Після зменшення  кількості можливих постачальників на етапі попереднього відбору ті, що залишилися, оцінюються з погляду  найкращого вдоволення потреб фірми  в матеріальних ресурсах конкретного  виду. Для остаточного вибору постачальника використовується, як правило, багатокритеріальна оцінка

Доставка матеріальних ресурсів і супутній сервіс Включає  для логістичних активностей, пов’язаних з реалізацією процесу постачань  конкретної номенклатури матеріальних ресурсів від постачальника фірми-виробнику: оформлення договірних відносин, передача прав власності на матеріальні ресурси, процедури замовлень, транспортування, переробка вантажу, зберігання, складування і т.п. За певних обставин включає рішення з організаційної структури власних логістичних каналів просування матеріальних ресурсів від обраного постачальника

Контроль і оцінка виконання закупівель Після завершення процесу доставки потрібно організувати вхідний контроль якості матеріальних ресурсів (дана процедура для надійних постачальників може бути відсутньою). Ефективність управління закупівлями оцінюється завдяки безупинному контролю і аудиту виконання умов договорів за термінами, цінами, параметрами постачань, якістю матеріальних ресурсів та сервісу

Фактори, які впливають на прийняття рішення про власне виробництво або постачання зі сторони

Збут:

Асортиментна політика

Конкуренція

Дотримання термінів постачань

Зміна ринкової ситуації

Виробництво:

Ноу-хау

Збереження робочих  місць

Рівень потужностей

Кваліфікація персоналу

Вузькі місця у виробництві

Інвестиційні ризики

Законодавчі обмеження

Якість продукції

Залежність від зміни  розмірів заробітної плати

Гнучкість

Таким чином, рішення  про власне виробництво або постачання зі сторони залежить не тільки від  витрат. Рішення на користь закупівель комплектуючих і відповідно проти власного виробництва може бути прийняте, якщо:

- потреба в комплектуючому  виробі невелика;

- існує велика гнучкість  у виборі можливих джерел постачань  і виробів-замінників;

- відсутні необхідні  для виробництва комплектуючих потужності;

- відсутні адміністративний  або технічний досвід для виготовлення  потрібних виробів.

Рішення проти закупівель і на користь власного виробництва  приймається тоді, коли:

- потреба в комплектуючих  виробах стабільна і досить велика;

- існуючи постачальники  не можуть забезпечити необхідних  стандартів якості виробів;

- необхідно зберігати  комерційну таємницю в області  технології виробництва;

- комплектуючі вироби  можуть бути виготовлені за  існуючих виробничих потужностей.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Практичне завдання №1

Завдання “зробити або купити”

Фірма виробляє і збуває три компоненти. Перед керівником відділу постачання було поставлене завдання – вивчити  ціни на світовому ринку. Вивчено  такі цінові і вартісні показники (табл. 1).