Проблем перекладу каламбурів з англійської мови на українську

          Багато вдалих прикладів перекладу каламбуру можна зустріти в перекладі твору Льюїса Керролла «Аліса в країні чудес». Наприклад, розповідь Миші, у якому обігрується збіг вимов слів tale (розповідь) і tail (хвіст). «Довгий розповідь» і «довгий хвіст» при дослівному перекладі змусили б читачів довго і наполегливо здогадуватися, в чому краса жарту, але перекладач знаходить прекрасне рішення і обіграє поєднання прийменника «про» зі словом «хвіст», щоб отримати еквівалентний каламбур − «пройдисвіт ».

         Однак далеко не завжди значення мови оригіналу та мови перекладу дозволяють створити каламбур, який буде відповідати плану змісту вихідного тексту. Наприклад, у тій же «Аліса в країні чудес», каламбур побудований на однаковому звучанні слів «not» і «knot»:

'I had NOT!' Cried the Mouse, sharply and very angrily. − "У мене не було! Плакала миша, різко і дуже сердито.

'A knot!' Said Alice, always ready to make herself useful. −

"Вузол!" Сказала Аліса, завжди готова  зробити себе корисною.

         При перекладі послівного перекладу часто буває недостатньо для передачі «каламбурного» поєднання, в таких випадках перекладач створює свою гру слів, близьку до авторського каламбуру, використовуючи зовсім інші засоби, ніж автор вихідного тексту. Від оригіналу може не залишитися зовсім нічого, от тому перекладача часто і називають співавтором.

        При пошуку еквівалентного каламбуру в мові перекладу, перекладач повинен враховувати ще й задум автора, відчути тонку грань значень окремих слів. Це означає, що грубий жарт не дозволено перекладати витонченим іронічним оборотом, а дотепність перетворювати на клоунаду поганого смаку.

        Так як дуже рідко вдається передати і оригінальну форму, і словесну гру, при перекладі каламбурів потрібно враховувати і функціональний момент, тобто важливість гри слів в тексті. У тих випадках, коли неможливо створити каламбур частково або повністю змінивши вихідну форму повідомлення, можна обмежитися некаламбурной формою, що, звичайно ж, призводить до втрат. З іншого боку, при цьому допомагає прийом компенсації, коли експресивно-стилістичну інформацію можна виразити іншими засобами, а не каламбуром.

        Коли обов'язково потрібно передати каламбур, а текст не піддається, то можна відшукати риму, поєднувати її з антоніміческім вживанням. Якщо і це викликає труднощі − то хоча б просто обмежитися римою, головне - підказати читачеві, що в оригіналі є каламбур.

        Перекладач також повинен враховувати контекст при перекладі каламбуру. Якщо гра слів є частиною тексту, то і переклад буде залежати від усього контексту. Зокрема, при перекладі каламбуру-заголовка необхідно враховувати зміст усього твору. Якщо ж це каламбур-мініатюра, то перекладач володіє великими можливостями при перекладі, оскільки немає потреби брати до уваги контекст.

        Розглянемо кілька прикладів вільного перекладу каламбурів-мініатюр. Наприклад, форму каламбуру у відомій скоромовці «Косив косою косою косою» повністю передає англійська скоромовка:

Buffalo buffalo Buffalo buffalo buffalo buffalo Buffalo buffalo − (Бізони з Буффало, яких лякають бізони з Буффало, лякають бізонів з Буффало).

         Інший приклад − каламбур, оснований на співзвучності слів: two tea to two-two (дослівний переклад: дві кави в номер 22, звучить як наспів мелодії - ту-ти-ту-ту-ту) можна передати як Пора по парам, яке одночасно і па-ра-па-па-рам. Такі перекази можна назвати створенням еквівалентного каламбуру.

         Таким чином, переклад каламбуру або гри слів не може бути буквальним, дослівним. Гра слів несе задум автора, а тому зобов'язує перекладача зберегти її, вдаючись до прийомів і способів, аж до вигадування власного каламбуру, який впишеться в контекст твору. Перекладач повинен вирішити, що важливіше в тому чи іншому випадку − передати зміст, відмовившись від гри слів або зберегти каламбур, замінивши образ, відхилившись від точного значення вихідного тексту.

        При перекладі каламбурів головне пам'ятати, що їхня мета − викликати емоції у читача або співрозмовника, а яким способом цього досягти, потрібно вирішувати в кожному окремому випадку по-різному.

         Також, лексичний каламбур може бути ускладнений присутністю авторського неологізму – нового слова, оказіоналізму, який підходить для використання лише у певному випадку, –  або наданням нового значення слову, яке вже існує, на основі співзвуччя [23, с. 45]. Наприклад:

  – Which species of fish are the most democratic? − Які види риб є найбільш демократичними?

  – Those who vote in eelections.  − Ті, хто голосували за вугрі.

У цьому випадку  комічний ефект досягається  за допомогою  з’єднання двох слів в одне: «eel»  – «вугор» та «elections» − «вибори».

          Те саме можна сказати і про жарт «Yesterday Sir Lancelot had a dream about his horse. It was a knightmare», в якому поєднуються слова «knight» −  «лицар», «mare» − «кобила» та «nightmare» − «страшний сон».

Обидва каламбури  є складними для перекладу, оскільки потребують заміни слів, співзвучних в англійській мові, такими ж співзвучними в українській, а це означає, що від змісту оригінальних каламбурів нічого не залишиться.

        Інакше із неологізмом «optimystics» (комбінація «optimism» і «mystics»), створеним В. Набоковим у творі «Справжнє життя Себастьяна Найта». В українській мові маємо і «оптимізм», і «містика», тому з легкістю можемо перекласти «оптимістика», не відхиляючись від тексту.

         Омонімія або, точніше, паронімія є основою народної ( дитячої, хибної)  етимології, на основі якої, в свою чергу, виникають каламбури в художніх творах [ 14, с. 65]. Наприклад:

  «If electricity comes from electrons…does that mean that morality comes from morons?» − «Якщо електроенергія надходить з електронів ... це означає, що мораль виходить від недоумка?».

       Майже неперекладними у вузькому контексті вважаються каламбури, утворені способом осмислення частин невмотивовано розчленованих та дещо видозмінених слів. Виникає гра слів, заснована на співзвуччі:

  A gossip is someone with a sense of rumor (замість звичного sense of humor). – Плітки це хтось з почуттям слуху.

        Будь-який фразеологічний каламбур будується за допомогою трансформацій, суть яких полягає у руйнуванні форми або змісту початкової фразеологічної одиниці і при цьому досягається  одночасне сприйняття прямого та переносного компонентів – явище подвійної актуалізації. Фразеологічна одиниця перетворюється у каламбур за умови її подвійного сприйняття та виникнення комічного ефекту, спричиненого ефектом неочікуваності [16, с. 69]. Наприклад:

  «It was raining cats and dogs, and two kittens and a puppy landed on my window-sill» − «Лило як з відра, і два кошеня і цуценя лежали на моєму підвіконні».

          Обіграється англійський фразеологізм «to rain cats and dogs». Передати гру слів у тому ж ключі неможливо, адже найближчий фразеологізм в українській мові – це «ллє як з відра» [ 16, с. 39].

         Існує безліч прийомів обігравання фразеологічних одиниць, які зводяться до двох основних видів трансформацій. Перший вид − це зміна зовнішньої форми, компонентів, структури, деформація; другий – це зміна внутрішньої форми, семантики – модифікації [ 12, с. 34].

        Переклад каламбурів, як говорилося раніше, найчастіше супроводжується втратами. Але існує надійний засіб відшкодування тих втрат, яких зазнав текст в процесі перекладу – прийом компенсації.

          Компенсацією називається такий спосіб перекладу, при якому елементи змісту оригіналу, що були втрачені при перекладі, передаються в тексті якимось іншим чином для компенсації семантичної втрати. Іншими словами, це заміна непереданого елементу оригіналу аналогічним або яким-небудь іншим елементом, що компенсує втрату інформації і здатний справити подібну дію на читача.

          Довгий час каламбури перекладали у нейтральний спосіб –  за допомогою «згладжування» або посилань чи не перекладали взагалі, адже їх відносили до категорії неперекладного. З розвитком перекладознавства погляди змінювалися. Що далі, то зрозуміліше ставало, що в перекладі немає нічого неможливого. Така позиція панує і сьогодні. Її справедливо підтверджують слова відомого перекладача і теоретика перекладу Н. Галь       [6, с. 64]: «Непереводимая игра слов – это расписка переводчика в собственном бессилии».

          У цій курсовій роботі ми виявили деякі способи перекладу каламбурів, за допомогою яких перекладач зможе передати вірно гру слів. Способом осмислення частин невмотивовано розчленованих та дещо видозмінених слів вважають майже неперекладними, за допомогою фразеологічних зворотів , які будуються на за допомогою трансформацій, досягається  одночасне сприйняття прямого та переносного компонентів. Фразеологічна одиниця перетворюється у каламбур за умови її подвійного сприйняття та виникнення комічного ефекту, спричиненого ефектом неочікуваності.

         За допомогою послівного перекладу часто буває недостатнім для передачі каламбурних поєднань, в таких випадках перекладач створює свою гру слів, близьку до авторського каламбуру, використовуючи зовсім інші засоби, ніж автор вихідного тексту. Переклад гри слів не може бути буквальним, дослівним. Гра слів несе задум автора, а тому зобов'язує перекладача зберегти її, вдаючись до прийомів і способів, аж до вигадування власного каламбуру, який впишеться в контекст твору.

            Для  перекладача важливо вирішити, краще передати зміст, відмовившись від гри слів або зберегти каламбур, замінивши образ, відхилившись від точного значення вихідного тексту. Елементи змісту оригіналу, що були втрачені при перекладі, передаються в тексті якимось іншим чином для компенсації семантичної втрати. Іншими словами, це заміна непереданого елементу оригіналу аналогічним або яким-небудь іншим елементом, що компенсує втрату інформації і здатний справити подібну дію на читача. Довгий час каламбури перекладали у нейтральний спосіб –  за допомогою «згладжування» або посилань чи не перекладали взагалі, адже їх відносили до категорії неперекладного. На нашу думку за допомогою еквівалентного перекладу, можна передати більш точно  задум або зміст автора.

        Отже, абсолютно точного перекладу (тобто передачі змісту і форми), до якого ми прагнемо як до ідеалу при перекладі каламбуру, не можна домогтися швидше це виняток; як правило ж, тут не обходиться без втрат. Ось чому перекладач повинен в першу чергу поставити собі питання: чим жертвувати?

         Передати зміст, відмовившись від гри слів, або ж зберегти каламбур за рахунок заміни образу, відхилення від точного значення, навіть взагалі зосередитися тільки на грі, повністю абстрагувавшись від змісту.

 «Звичайно, деколи ти й справді безсилий перед якимось вже дуже складним завданням. Тоді вірніше зовсім пожертвувати грою слів тут і, може бути, натомість зіграти в іншому місці, де у автора нічого і немає, а перекладачеві щось придумалося. Але чим менше втрат, тим, зрозуміло, краще, і відступати без бою соромно ».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

 

         Отже, гру слів передати можна, досить важко, але не завжди. Як же допомогти перекладачеві впоратися з цим нелегким завданням? Адже і сотні прикладів блискучих перемог найталановитіших перекладачів будуть слабкою втіхою, якщо не розкрити механізму втілення гри слів засобами, якщо не сформулювати певних закономірностей, узагальнивши досвід цих майстрів. Лише озброєний таким узагальненим досвідом рядовий перекладач зможе безстрашно дивитися в очі «неперекладних» каламбурів.

        На жаль, загнати в вузькі рамки правил кожен і каламбур навряд чи вдасться: надто багато в його перекладі індивідуального, своєрідного; щоб справитися з ним, необхідне і досконале володіння обома мовами, і величезний досвід, і загальна культура, але, мабуть, в першу чергу, почуття гумору, кмітливість та талант. «За своєю сутністю каламбур не є природнє явище; це особливе мистецтво, вимагаюче спеціальної уваги, як будь-яке мистецтво».

         У цій роботі, ми виявили чимало матеріалів про каламбури, але разом з тим і чимало різнорідних, навіть суперечливих думок, та «про шляхи перекладу каламбурів» − всього лише короткі замітки в роботах декількох теоретиків і практиків перекладу.

         Зробивши висновок, зваживши уважно всі можливості передачі каламбуру, перекладач зупиняється на тій, яка надає найбільші переваги, незалежно від спожитого автором прийому. Коли необхідно передати каламбур, а текст не піддається, то можна відшукати риму, поєднувати її з антонімічним вживанням (якщо цього вимагає оригінал), або навіть обмежитися римою, але хоч як-небудь підказати читачеві каламбурну сутність першотвору.

        Практично неперекладними у вузькому контексті слід вважати каламбури, що спираються на осмислення шматків невмотивовано розчленованих і іноді змінених в деякій мірі слів. Виходить гра, що нагадує шаради і заснована знов-таки на співзвуччях.

        Каламбури створюються завдяки вмілому використанню в цілях досягнення комічного ефекту різних співзвуч, повних та часткових омонімів, паронімів і таких мовних феноменів, як полісемія та видозміна стійких лексичних зворотів. Автори кладуть в основу каламбурів фразеологізми, тобто такі сполучення слів, які не створюються в момент говоріння чи написання, а відтворюються у готовому вигляді: фразеологізми складалися століттями, читач знає точно, який компонент за яким треба очікувати, а це робить особливо гострим ефект обману його очікувань.

      Інформативна структура каламбуру полікомпонентна і складається з набору постійних і змінних елементів. У число перших входить предметно-логічна, експресивно-стилістична, асоціативно-образна і функціональна інформація. Змінні компоненти можуть бути надані різновидом соціолокальной і фонової інформації.