Проблем перекладу каламбурів з англійської мови на українську

ВСТУП

 

 

          У перекладознавстві, як і в  будь-якій іншій науці, є питання, які залишаються невирішеними. До таких відноситься, на наш погляд, переклад каламбурів.  Питання про можливість перекладу каламбурів в анекдотах завжди стояло перед теоретиками та практиками перекладу. Теоретики пишуть про неприпустимість перекладу каламбурів описовими прийомами. З точки зору теорії перекладу стилістичний прийом мовної гри повинен бути переданий адекватним стилістичним прийомом у тексті перекладу. Практики при виборі способу передачі не тільки перекладають за допомогою описових засобів мови,  але й нерідко опускають стилістичний прийом каламбуру.

       Ця робота присвячена вивченню  мовностилістичних особливостей англійського каламбуру і способів його відтворення в перекладі. Незважаючи на велику кількість робіт, присвячених аспектам каламбуру, в лінгвістиці практично відсутні дослідження змістовних характеристик цього прийому.

Широке використання каламбуру у низці літературних жанрів, ставлення багатьох дослідників до каламбуру, зарахованим ними в список «неперекладних» явищ. Тема актуальна і в плані вивчення проблем у створенні образності перекладу.

      Актуальність цієї курсової роботи зумовлена тим, що стилістичний аспект перекладу каламбурів є недостатньо вивченим у сучасній лінгвістиці, зацікавленість цим питанням значно зростає (А. Бесс [4], С. К. Влахова та    С. Н. Флоріна [5], С. А. Колесніченко [11], А. П. Коваль [13] та інші ).

         Мета курсової роботи полягає у вивченні проблем перекладу каламбурів з англійської мови на українську на прикладі анекдотів. Для досягнення поставленої мети було встановлено такі завдання:

• надати визначення поняття «каламбур»;
• вивчити контекстуальні характеристики каламбуру і виявити сферу його семантико-стилістичного розповсюдження;
• на основі встановлених особливостей змістових і контекстуальних характеристик каламбуру визначити шляхи пошуку оптимальних відповідностей і варіантів передачі цього прийому в перекладі;
• проаналізувати способи перекладу англомовних анекдотів з каламбурами. 

      Об'єктом дослідження є анекдоти, що побудовані на каламбурах.

      Предметом аналізу є способи перекладу англійського каламбуру на основі його структурно-змістовних і контекстуальних характеристик.

      Теоретичне значення роботи полягає в тому, що у дослідженні поглиблюється теорія каламбуру, і головне − системно розглядаються різні засоби передачі цього прийому з однієї мови на іншу.

      Практичне значення курсової роботи полягає у можливості застосування її положень у курсах стилістики, інтерпретації художнього тексту, теорії перекладу, типологічної стилістики та у перекладацькій практиці.

      Логіка дослідження зумовила таку структуру роботи: вступ, 3 розділи, висновки, список використаної літератури, що становить 30 найменувань. Загальний обсяг роботи складає  − 32 сторінки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. ЛІНГВІСТИЧНІ ЗАСАДИ ВИВЧЕННЯ КАЛАМБУРІВ

 

 

1.  Визначення поняття «каламбур»

 

     У лінгвістиці дотепер немає єдиного розуміння сутності каламбуру, що

відображається і в термінологічному різнобої. Цей прийом  часто називають «Грою слів», «словесною гостротою», «подвійним змістом». Деякі дослідники пов'язують це слово то з назвою міста Калемберг (в якому нібито жив у часи Лютера німецький пастор Вейганд фон Тебен, який славився жартами), то з різними анекдотичними особистостями. Існує також припущення, що слово каламбур походить від італійського вираження «calamo burlare» − жартувати пером [5, с. 35].

         Сутність каламбуру полягає у зіткненні, або, навпаки, у несподіваному

об'єднанні двох несумісних значень в одній фонетичній (графічній) формі. Тобто основними елементами каламбуру є, з одного боку, однакове або близьке до омонімії звучання (у тому числі і звукова форма багатозначного слова в його різних значеннях), а з іншого − невідповідність до антонімії між двома значеннями, компонентів фразеологічних одиниць і «Вільних слів», слова і його компонентів, слова і довільних шматків його, типу шарад, слова і його хибної, довільної, «народної» етимології, а також стійкого і омонімічного йому словосполучення.

      Відомо, що гра слів (каламбури) створюються завдяки вмілому використанню в цілях досягнення комічного ефекту різних співзвуч, повних та часткових омонімів, паронімів і таких мовних феноменів, як полісемія та видозміна стійких лексичних зворотів.

       Стилістична мета каламбуру − створення комічного ефекту, зосередження уваги читача на певному пункті тексту − повинна отримати повноцінне відображення і в перекладі; при цьому перекладач зобов'язаний триматися строго в рамках відповідного «комічного жанру» − від жартів до гострої іронії і їдкої сатири. Задум автора буде в корені зруйнованим, якщо замість грубого зубоскальства в перекладі з'явиться витончена іронія, замість іскрометної дотепності − клоунада поганого смаку [5, с. 12].

        Елементом, що забезпечує каламбуру успіх, є непередбачуваність в ланцюзі мовлення, так званий ефект несподіванки. «Поява кожного елемента мовного ланцюга зумовлюється усіма попередніми елементами і визначає всі наступні елементи », − пише С.А. Колесніченко [13, с. 18], пояснюючи цей ефект: одночасно або послідовно, читач сприймає два значення, одного з яких не очікував.

        До речі, автори кладуть в основу каламбурів фразеологізми, тобто такі сполучення слів, які не створюються в момент говоріння чи написання, а відтворюються у готовому вигляді: фразеологізми складалися століттями, читач знає точно, який компонент за яким треба очікувати, а це робить особливо гострим ефект обману його очікувань.

         Отже, одним з видів мовної гри (або гри слів) є каламбур. Це один із стилістичних прийомів створення експресивно-емоційних мовних одиниць. Звертання майстрів слова до каламбуру продиктоване тим, що він «загострює думку», дозволяє висловити її у влучній, місткій і водночас стислій формі, що надає мовленню особливу яскравість, емоційність, дієвість і посилює її виразні якості. Деталлю, що забезпечує каламбуру успіх, є непередбачуваність тієї чи іншої ланки в ланцюзі мови, так званий ефект несподіванки. Поява кожного елемента мовного ланцюга визначається всіма попередніми елементами і визначає всі наступні: одночасно чи послідовно читач сприймає два значення, одне з яких не очікував.

          З. Фрейд у своїй роботі «Дотепність та відношення до несвідомого» [23, с. 45] відносить каламбури до найчисленнішої групи дотепів. Він вважає їх нижчим різновидом дотепності, тому що вони є «дешевими» та створюються досить легко. І, дійсно, каламбури висувають мінімум вимог до техніки вираження, в той час як справжня гра слів висуває максимум вимог. І якщо в останньому випадку обидва значення знаходять своє вираження в ідентичному й тому лише один раз вживаному слові, то каламбур задовольняється тим, що обидва слова, вживані для обох значень, нагадують одне одного завдяки якій-небудь подібності, будь-то подібність їхньої структури, римо подібне співзвуччя, або спільність деяких початкових букв тощо.

           К. Фішер також приділив каламбурам як формам дотепу багато уваги та чітко відмежував їх від гри слів. «Каламбур – це невдала гра слів, тому що він грає словом не як словом, а як співзвуччям. Гра ж слів переходить від співзвуччя слів в саме слово. В грі слів слово також являє собою звукову картину, з якою зв’язується той чи інший зміст» [26, с. 49]. Практика мови і тут не робить ніякої різниці між грою слів і каламбуром, і якщо вона відноситься до каламбуру зневажливо, а до гри слів з деякою повагою, то ця оцінка, очевидно, зумовлюється іншими точками зору, а не технічними прийомами. Слід звернути увагу на те, якого роду дотепи сприймаються як каламбури.

          Незважаючи на велику кількість наукових досліджень, присвячених каламбурам як виду гри слів, порівняльні дослідження цього феномена на сучасному етапі є досить нечисленими. Так в «Тлумачному словнику російської мови» С. І. Ожегова та Н. Ю. Шведової знаходимо таке визначення: «Каламбур  – дотеп, заснований на комічному вживанні схожих за звучанням, але різних за значенням слів; гра слів» [18, с. 123]. В словнику французької мови «Le Petit Robert» читаємо «Каламбур – гра слів, заснована на різниці змісту між словами, які однаково чи схоже вимовляються»        [27, с. 67].

         Французький лінгвіст А. Бесс в своїй роботі «Культура каламбурів» характеризує цей вид мовної гри наступним чином: «Каламбур засновується на можливості інтерпретувати двома різними засобами той самий звук або ряд звуків [5, с.78].

         Українська дослідниця А. П. Коваль дає таке тлумачення каламбуру: «…стилістична фігура, яка виділяється специфічністю своєї мовної форми: слово вживається в такому лексичному оточенні, яке примушує сприймати його в двох планах, з двома значеннями, що надає думці несподіваного комічного напрямку. Каламбурне вживання слова надає особливої яскравості, емоційності усьому висловлюванню» [14, с. 67].

          Більш точне, але не зовсім повне визначення знаходимо в  «Словнику лінгвістичних термінів» О. С. Ахманової: «…фігура мовлення, яка складається в гумористичному (пародійному) використанні різних значень одного й того ж слова або двох, схожих за звучанням слів» [1, с. 89]. Авторка виділяє серед засобів створення каламбуру омонімію та багатозначність. Ці ж самі засоби  фігурують і в англійських тлумачних словниках: «…комічне використання слова, яке має декілька значень, або яке звучить, як інше слово» [1, с. 67]; «…це таке гумористичне вживання слова, яке натякає на два або більше його значень або значення іншого слова,  схожого за звучанням» [1, с. 68]; «…комічне використання слова чи фрази з двома значеннями або слів з однаковим звучанням, але різним значенням» [1, с. 69].

          В лінгвістичному словнику за редакцією Ж. Мунена подається таке визначення: «Каламбур – це гра слів, яка заснована на омонімічній, але не омографічній заміні одного слова або виразу іншим; свідоме вживання парафонії та часте використання зв’язування» [17, с. 94]. Незважаючи на вказані засоби створення каламбуру, це визначення все ж не повністю охоплює всі особливості цього різновиду мовної гри.

      Отже, резюмуючи вищеподані дефініції каламбуру, можна дати більш повну його характеристику, виходячи з тих складових, які були визначені. Ми пропонуємо дати своє визначення, каламбур – різновид мовної гри, стилістичний прийом мовлення, який за своїми функціональними характеристиками вужче, ніж гра слів. Каламбур побудований на комічному використанні слів, однакових за звучанням, але які мають різне значення (омонімія). Крім того каламбур передбачає використання або різних значень однієї і тієї ж мовної одиниці (полісемія), або схожих за звучанням слів, групи слів (паронімія). В його основі лежить прагнення досягти певного ефекту естетичного впливу (найчастіше комічного) шляхом порушення нормативного канону сприйняття мовних одиниць, творчого вживання мовних одиниць.

 

 

 1.2 Структурно-семантичні типи каламбуру

 

        Каламбур може бути як самостійним твором, так і його частиною. Для більш чіткого уявлення структурно-семантичних особливостей каламбуру, зручності опису його інформативної структури і способів відтворення засобами інших мов розглянемо загальну структуру каламбуру.

        За схемою В. С. Виноградова, каламбур складається з двох компонентів: лексичної підстави (опорний компонент, стимулятор), що дозволяє почати гру, і «перевертиш» (результат, результуючий компонент), завершального каламбуру. Ця схема нам здається простою, але, як кожна схема, вона дає лише приблизне уявлення про каламбури як одиниці перекладу; ймовірно, ускладнених форм  − про які також згадує автор − більш, ніж основні, двокомпонентні [3, с. 55].

         Термін «стимулятор» [5, с. 76] як опорний компонент грає, пасивну роль, який є лише посиланням у своєрідній «предкаламбурній ситуації», де роль стимулятора належить до другого компоненту, що діє на зразок пускового механізму, який активізує опорний компонент, виводячи його зі стану нейтральності. На наш погляд, дуже важливою є роль другого компоненту, який нерідко грає не одну чітку мовну одиницю, а контекст, і навіть більше того   − його мовчазні елементи. Проте в ній, на думку      С. Н. Флоріна і С. К. Влахова, неточно визначено роль елементів каламбуру і повністю ігнорується роль контексту.

        Каламбур представлений у вигляді ядра і базисного контексту. До складу ядра входять мінімум два елементи, об'єднані однаковою або схожою фонетичною (графічною) формою та різні за змістом. Базисний контекст розглядається як мінімальна необхідна умова реалізації елементів ядра у каламбурі.

        Щоб розширити уявлення про каламбур і порядок його розгляду у цій роботі, спробуємо розібрати різні його види залежно 1) від «матеріалу з якого він зроблений» і «технології» його побудови, а також 2) від його ролі в художній літературі.

        С. К. Влахова розділила каламбури ті, які побудовані переважно на основі фонетичної, лексичної та  переважно на фразеологічній основі. Не можна говорити про каламбур, який побудований винятково на основі фонетики, вона невіддільна від графіки (і семантики); каламбур обумовлений саме невідповідністю між звучанням і значенням; навіть фразеологічні каламбури здебільшого пов'язані з фонетичним початком, а, крім того, відіграють значну роль у  фразеологічній єдності лексем. Ця умовність поширюється і на більш дробові поділи трьох «основ»: омонімічний каламбур і антонімічний, а ще частіше не відрізняється від гри слів багатозначності, «коренева гра» не може не бути омонімічною (точніше – патронімічною) і так далі.