Особливості творчого методу Міядзава Кендзі

Найвдячнішою аудиторією для своїх пісень, оповідань, віршів та казок Кендзі вважав селян і  всією душею любив сільських  дітей. Творам Міядзава була притаманна досить цікава риса: він поєднував глибоку релігійну віру і нестримну наукову методологію, що застосовується до всіх його творів, і є унікальністю в японській літературі.

Для Міядзава Кендзі Природа  була символом релігії, який відкриває  реальність світу для людей. Його тексти були створені і записані саме тоді, коли він був в духовному  зв’язку з природою. Словами його текстів були слова, що прийшли від  Природи. Світ  природи був джерелом енергії і надавав життєвої сили роботам Кендзі. Тому важливою темою його розповідей є взаємозв’язок і спілкування селян з оточуючими їх рослинами і тваринами. Він вважав, що насильство проти іншої людини – це насильство проти себе, а знищення природи – це самознищення.

Вільний зв'язок між живими створіннями, які наповнюють наш світ, є однією з характерних рис в роботах письменника. Цей зв'язок з природою,  всесвітом, космосом Міядзава завжди намагався відобразити у своїх творах.

Природа служить йому в  якості натхнення, за допомогою якого  і з’явились його розповіді. В  моменти возз’єднання з природою він записував спонтанні ідеї та почуття, які виникали в нього, і намагався зрозуміти, яким чином  вони взаємопов’язані. Він називав  такі роздуми «психологічними ескізами».

Для нього те, що відбувається зараз – неподільна частина того, що відбудеться в майбутньому, і  того, що вже відбулося в минулому.

Кендзі був прибічником  спонтанної творчості. Його поетична уява проявляється у вільних формах, які  об’єднані певним внутрішнім ритмом. Натхненність його поезії народжується в непідробній любові до природи  і глибокій релігійності. Кендзі завжди виходив із самої реальності, бачачи в ній втілення сутності Будди і тому прославляв кожну часточку буття.  Подібний підхід до поезії створив незрівнянний художній метод, подібний до реалізму, але оснований на формалістичних прийомах. Крім того, Міядзава висунув тезис про злиття традиційної релігії та сучасної науки знову таки через мистецтво, на основі ідеалів прекрасного. Об’єднати індивідуальне начало і всесвіт він пропонував за допомогою природи і мистецтва.

 З одного боку, мистецтво  виступало для нього засобом  освічення народу, з іншого –  джерелом вічно живої традиції, невичерпного та неповторного національного духу.

В переважаючій кількості  віршів, чи то медитативних елегіях  ранніх років, чи то пізні селянських етюдах або роздумах про мистецтво, Міядзава виступає неперевершеним майстром пейзажу. Він завжди використовує для створення яскравих, неперевершених образів різноманітні епітети, метафори і порівняння, часом навіть незвичайні, але прекрасні.

Враховуючи всі ці моменти  можна зрозуміти чому Кендзі Міядзава такий популярний в Японії, чому його називають «святим Кендзі» і чому тема нерозривного зв’язку людини з природою, з всесвітом вважається його візитною карткою.ВИКОРИСТАНА  ЛІТЕРАТУРА:

 

1. Букрієнко А.О. Образна  мова творів Міядзава Кендзі (за  матеріалами оповідання «Вечір  залізницею Чумацького Шляху»)// Літературознавчі студії : 3б. наук .пр. – К., 2005. – Вип. 12.

2. Вісник Львівського університету. Серія філологічна// Львівський національний університет  ім.І.Франка. – 2005. – Випуск 36.

3. Долин А.А. История новой японской поэзии в очерках и литературных портретах: Революция поэтики// Гиперион. – 2007. – Т.2

4.  Міядзава Кендзі. Годольфові  лілеї; Нерет Індри; Хованчик: Оповідання /Пер. З яп. І. Дубинський// Всесвіт. – 2003. – №1-2.

5. Miyazawa Kenji. Ginga tetsudou-no yoru // Tokyo. – 1995.

    6. bookz.ru

7. cat.inist.fr/?aModele=afficheN&cpsidt=14517933

8. ghiblicon.blogspot.com/2009/08/gauche-and-galactic-railroad.html

9. japfiction.by.ru/japprosearticle.html

10. mcyseki.com/miyazawa.html

11. mirgeish.com

12. ru.wikipedia.org

13. spiritual.ru/lib/lot_su0.html

14. ukrlib.com/MiyazawaKenji.html

15. wabei4.tripod.com/xlation/miyazawa/kenji.htm

16. www2.gol.com/users/stever/kenji.htm

17. www.a-klub.ru/book/grani/grani-4.htm

18. www.aozora.gr.jp/index_pages/person81.html

19. www.britannica.com

20. www.japanfocus.org/-Hiroaki-SATO/2526

21. www.kenji-world.net

22. www.kiaikidoka.ru

23. www.lib.ua-ru.net

24. www.litsovet.ru

25. www.old.japanfocus.org/_Roger_Pulvers

26. www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=107202

27. www.ukrlit.vn.ua

 

¹ Нітірен (日蓮) – японський монах, який заснував школу Нітірен-сю(日蓮宗). Навчаючись в багатьох різних храмах Японії прийшов до висновку, що найвище вчення Будди сконцентровано в Лотосові Сутрі. Також він відкрив і ввів в практику знамениту мантру – священний гімн в буддизмі[12; 13].

² Сутра Білого Лотосу Найвищого Закону (санскр. सद्धर्मपुण्डरीकसूत्र Saddharma Puṇḍarīka Sūtra, яп.妙法蓮華経) – один із відомих і особливо почесних канонічних текстів махаяни у Східній Азії, що лягла в основу вчення буддійських шкіл Тендай і Нітірен. Лотосова сутра являє собою цикл проповідей, сказаних Буддою Шак’ямуні на горі Гридхракута. «Найхарактернішою формулою нової течії (махаяни) – писав видатний російський буддолог  О.О.Розенберг, –  є блага вість Саддарми – пундаріка-сутри, формули тотожності емпіричного і істинно-сущого, сансари і нірвани»[13].

³ Жанр «近代詩»  –  ключовий жанр поезії «срібної доби» (межа ХІХ-ХХ століть) в Японії. Він відрізняється від інших жанрів японської поезії, наприклад, таких як класичні «танка»(短歌) і «хайку»(俳句), тим, що, по-перше, під активним впливом заходу　цей ліричний жанр допускав більш вільне написання віршів, наприклад, створення цілковито нових для японської поезії засобів зображення образів і поетичних прийомів. По-друге, значним образом змінилась побудова віршів, з’явився розділ на строфи. По-третє, змінилася ідейна направленість поезії і розширилась тематика японської поезії [26].

⁴ «Веселі квартали» – райони, де розташовувались будинки розпусти. Вперше з’явились в Японії в кінці XVI століття. Такі будинки було заборонено створювати за межами «веселих кварталів» [11; 22].

⁵ Віталізм (від лат. vitalis — життєвий — стильова течія у багатьох літературних напрямах першої половини XX ст., філософською основою якої було ніцшеанство і бергсонізм. В. у літературі відтворював мінливий потік, динаміку, рух життя, мав антиінтелектуальну спрямованість, виходив з біологічної концепції людини.  Найяскравіше виявився у футуризмі та експресіонізмі [27].