Особливості творчого методу Міядзава Кендзі

Тема: Особливості творчого методу Кендзі Міядзава

Тема дослідження: вплив  своєрідного розуміння понять «природа»  та «космос» на творчість письменника  і поета, тема нерозривного зв’язку  людини з природою та внесок в скарбницю  японської та світової літератури.

Об’єкт дослідження: вплив  релігійних вірувань та особливого розуміння  зв’язку понять «людина» і «всесвіт»  на творчість Кендзі Міядзава.

Предмет дослідження: твори  японського письменника і поета  початку ХХ століття Кендзі Міядзава.

Мета роботи полягає в  дослідженні особливих і неповторних  рис творчості Кендзі Міядзава, особливостей написання творів і зображення героїв, аналізі його оповідань та поезій.

Актуальність обумовлена, з одного боку, недостатньою вивченістю творчості письменника і поета  та недостатнім дослідженням його робіт, з іншого – проблемою перекладів творів Кендзі Міядзава на українську мову. На наш погляд, на сьогоднішній день дослідження японської літератури і поезії, зокрема творів Кендзі Міядзава, недостатньо актуальне  в Україні та за кордоном, але  все ж має неабиякий вплив  на світову літературу, оскільки японська література має свої особливості, зумовлені  іншими традиціями, іншою релігією, іншою історією, іншою ментальністю і світобаченням японців, що в  свою чергу накладає помітний відбиток на творчість письменників і поетів Японії.

Одержані висновки та їх новизна: вперше досліджені своєрідні  методи письменника в написанні  оповідань, розглянуті особливі теми, що є характерними для Кендзі Міядзава, проаналізовані поезії та оповідання.

Результати дослідження  можуть бути використанні в дослідженнях особливостей та специфіки творчого шляху поета і письменника, а  також при підготовці практичних занять на тему «Література і поезія Японії початку ХХ століття».

 

 

Тема: Особливості творчого методу Міядзава Кендзі

 

Розділ 1.  Вступ.

Розділ 2.  Особливості творчого методу Кендзі Міядзава.

      2.1. Творчий шлях.

      2.2. Своєрідність поезії.

      2.3. Соціальна проблематика творів Кендзі Міядзава.

      2.4. Кендзі Міядзава як письменник-фантаст. Твори для юнацтва.

Розділ 3.  Аналіз художніх особливостей оповідань і поезій Кендзі Міядзава.

Розділ 4.  Унікальність вкладу письменника і поета в японську літературу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. ВСТУП

 

Поет, вчений-натураліст, митець, майстер слова. Дитячий письменник і автор казок для дорослих. Старанний, майже фанатичний буддист  із соціалістичними поглядами і  творець просвітницької комуни для  дітей бідних фермерів. Геолог, агроном, педагог, музикант, композитор, астроном. Все це – Кендзі Міядзава.

Міядзава Кендзі - один з найвідоміших японських  письменників і поетів першої половини XX століття, який вважається класиком сучасної літератури поруч з такими визнаними на Україні авторами як Акутагава Рюноске, Морі Огай, Ісікава Такубоку. На жаль, протягом довгого часу творчість цього письменника залишалась практично невідомою для українського читача. Це зумовлено цілою низкою причин як ідеологічного, так і суб'єктивного характеру: Міядзава Кендзі був прихильником буддійської школи Нітірен, яка в Радянському Союзі вважалась буржуазно-реакційною, а її прихильників сприймали як людей мало не демонічного характеру [2].

Раніше світові  і, зокрема українські літературознавці не досить активно цікавились і досліджували літературу та поезію Японії. Але в  кінці ХХ – на поч. ХХІ інтерес  наших сучасників стосовно японських  традицій та культури значно виріс  і продовжує й надалі рости, а оскільки культура, менталітет та світобачення японців відображені в літературних джерелах, тому стала дуже актуальною і сама література.

За свого життя Кендзі Міядзава був не надто популярним і відомим навіть у себе на батьківщині, і лише після смерті його визнали справді геніальним і неповторним письменником спочатку в Японії, а пізніше – і у всьому світі. І зараз його роботи активно досліджують літературознавці різних країн. Він прожив лише 38 років, але назавжди залишився в серцях японців, як відчайдушний борець за права селян, як талановитий письменник і безсмертний поет. Для своїх учнів він був ексцентричним диваком, який  намагався привити любов до навколишнього світу, природи. Кажуть, що селяни його рідного містечка вважали його буддійським святим, і називали «святий Кендзі», «бодхісатва Кендзі», що цілком заслужено.

Досліджуючи творчість  цього талановитого поета і неперевершеного  письменника, ми прагнемо розкрити особливі риси в створенні образів і  героїв та методи їх зображення. Для  українських дослідників і літературознавців  літературна спадщина Кендзі Міядзава є прекрасним і захоплюючим віддзеркаленням  неповторної культури і тісного  зв’язку з природою японського народу, одним із представників якого  є Кендзі Міядзава.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2. ОСОБЛИВОСТІ ТВОРЧОГО МЕТОДУ  КЕНДЗІ МІЯДЗАВА.

 

                                                                                          雨にもまけず

                                                                                          風にもまけず

                                                                                          雪にも夏の暑さにもまぬ

                                                                                           丈夫な体を持ち。。。

　　　　                                                        宮沢堅治

 

В кожній країні існують  прихильники поезії та літератури, є просто читачі, є люди, які з  байдужістю відносяться до поезії, і, нарешті, існують люди, які виступають проти літератури,  вважаючи, що написання  віршів або оповідань – це лише марна трата часу. Тим не менше  періодично з’являються поети і  письменники, які володіють дивовижною здатністю всім подобатись – можливо, тому що в їх творчості сконцентровані «якості душі», характер народу, естетичні  цінності не лише загальнолюдського, але  і глибоко національного змісту. Для Росії такою людиною був  Пушкін, а для Японії, імовірно, Міядзава Кендзі. Він вийшов за рамки поколінь, щоб стати одним із найулюбленіших та найбажаніших авторів в Японії.

На жаль, протягом довгого часу творчість цього письменника залишалася практично невідомою для українського читача. Це зумовлено цілою низкою причин як ідеологічного, так і суб’єктивного характеру: Міядзава Кендзі був прихильником буддійської школи Нітірен, яка в Радянському Союзі вважалась буржуазно-реакційною, а її прихильників сприймали як людей мало не демонічного характеру.

В Японії написано величезну  кількість робіт, присвячених дослідженню  як прозової, так і поетичної творчості Міядзава Кендзі. Варто зазначити, що там функціонує цілий науково-дослідний інститут, що займається виключно творчістю цього письменника. Неможливо перерахувати усіх дослідників, що вивчали творчість Міядзава Кендзі, та всі підходи, які вони використовували. Значна кількість японських дослідників, наприклад Мацуда Сіро, використовувала психоаналітичний метод [23].

Міядзава не був учнем  жодної літературної школи Японії ХХ століття, він завжди залишався поетом-одинаком, який не лише не хотів спілкуватися з братами по перу, але і намагався  зовсім уникнути такого спілкування, надаючи  перевагу скромному життю в сільській  місцевості. Міядзава Кендзі був не лише видатним письменником, а й талановитим поетом.

Дуже багато фактів з особистого життя мали значний вплив на творчість, стиль поета і письменника. Відомий перекладач і дослідник японської мови Олександр Долін зазначав, що «найулюбленішим читанням в студентські роки стали писання святого Нітірена¹, до яких звернувся Кендзі після ознайомлення з Сутрою Лотосу²». Наділений палким серцем і багатою уявою юнак назавжди обрав своїм духовним пастирем Нітірена. Захопленість буддизмом частково пояснює безліч особливостей і навіть дивацтв в поведінці Міядзава: його нескінченний ідеалізм, його утопічні проекти та його безкорисливу жертовність.

Творам Міядзава була притаманна досить цікава риса: він поєднував  глибоку релігійну віру і нестримну  наукову методологію, що застосовується до всіх його творів, і є унікальністю в японській літературі. Два, здавалося  б, несумісних поняття – віра і  наука – поєдналися на шляхах трьох  семітських релігій – іудаїзму, християнства та ісламу, щоб знайти те, що може їх об’єднати. 

Кендзі вірив в десять надприродних сил Будди. І перше, що більш за все хотів би мати поет, була, можливо, сила, яка б допомагала розпізнавати, що правда, а що – ні. Це законна мета релігійної практики: не накладати абстрактні тлумачення віри на реальність, але досліджувати реальність і експериментувати разом з нею, щоб підтвердити свою віру в природні цикли життя [25]. Для Міядзава те, що відбувається зараз – неподільна частина того, що відбудеться в майбутньому, і того, що вже відбулося в минулому. За словами відомого перекладача і дослідника японської літератури Роджера Пулверса: « Це все –  частина «жахливого і яскравого накопичення часу». Він, живий чи мертвий, або ви, або я , або хто-небудь інший маємо досвід цього злиття часу, що застигло в даний момент, з якого ми дивимося вперед і оглядаємось назад. Усвідомлювати весь час одразу – значить бути просвітленим».

Ще в студентські роки Кендзі вперше спробував себе на поетичній ниві: він почав складати танка, які хоч і були незрілі, але, безумовно, свідчили про неординарну поетичну уяву. Цілком зрозуміло, що невдовзі він майже повністю відмовився від традиційних «малих» жанрів, які сковували політ творчої фантазії, і спрямував свою творчу силу в область поезії нових форм  –  «кіндайсі³»(近代詩), що розширив традиційне сприйняття письменників Ямато, зокрема Кендзі Міядзава, і зробив японську поезію різноманітнішою і розширив  спектр тем для поетів того часу.

Він до кінця своїх днів залишався поетом-одинаком, який не тільки не шукав спільної мови з  братами по перу, але, навпаки, всіляко  уникав подібного спілкування, надаючи  перевагу скромному життю в сільській  глушині. Найвдячнішою аудиторією для  своїх пісень, оповідань, віршів та казок Кендзі вважав селян і всією  душею любив сільських дітей. Будучи глибоко релігійною людиною, він присвячував цикли віршів роздумам про закони карми. Кендзі добре знав народне мистецтво, він записував і опрацьовував не надто хитромудрі пісні селян Тохоку.

Літературним роботам  Кендзі за його життя не приділяли достатньої уваги, і до своєї смерті у 1924 році Кендзі за власні кошти зміг опублікувати лише дві книги: збірка оповідань і казок для дітей , яка була названа «Ресторан з багатьма замовленнями» («注文の多い料理店») і перша частина його найбільш відомої поезії «Весна і Асура» («春と修羅»). Хоча ці книги не мали комерційного успіху, Кендзі Міядзава привернув увагу таких відомих в Японії поетів, як Котаро Такамура і Сімпей Кусано, які були в захопленні від творчості Кендзі і представили його роботи літературному світові.

 Велика кількість дитячих  розповідей та віршів, які він  залишив, були відредаговані і  опубліковані посмертно, після  чого багатство і глибина його  творчості, нарешті, отримала  загальне визнання.

На початку ХХ століття в японській літературі виник  так званий 自然主義運動 – рух за натуралізм, на я кий вплинула творчість Еміля Золя. Але вже з середини першого десятиліття в цьому русі головне місце зайняли письменники-реалісти. Тому термін 自然主義  став позначати і власне натуралізм, і реалізм. Саме в 20-30 роках розвиток японської літератури був досить суперечливий. Виникли також неоромантизм, неогуманізм, школа «нової майстерності» (неореалізм) [9]. І якщо більшість японських поетів Нового часу, як і їх сучасники в Європі, намагались в віршах створити твір мистецтва, свого роду естетичне протиставлення дійсності, то Кендзі завжди виходив із самої реальності, бачачи в ній втілення сутності Будди і тому прославляв кожну часточку буття.  Подібний підхід до поезії створив незрівнянний художній метод, подібний до реалізму, але оснований на формалістичних прийомах. Тому можна сказати, що ймовірно саме ідеї руху 自然主義 вплинули на сприйняття і розуміння Кендзі навколишнього світу, але зрозумівши основні принципи дещо «по-своєму» він зміг створити щось нове, власне, що не має подібних еквівалентів.

На відміну від більшості  японських поетів Нового часу Міядзава був дуже продуктивний.  Він міг  за одним разом написати декілька сотень рядків. Кендзі був прибічником  спонтанної творчості. Його поетична уява проявляється у вільних формах, які  об’єднані певним внутрішнім ритмом. Натхненність його поезії народжується в непідробній любові до природи  і глибокій релігійності. Цей сором’язливий  провінціал, за словами критика Умебара  Такесі, був, можливо, єдиним пророком у всьому поетичному світі Японії ХХ століття.

Незважаючи на притаманний  йому релігійний фанатизм і усвідомлення кармічної приреченості сільського життя, в якому він незмінно намагався  знайти світлі сторони, Міядзава Кендзі до кінця своїх днів намагався  збудувати утопічні проекти покращення життя селян в дусі ідей народно-демократичної  школи. В програмній роботі «Нарис загальної  теорії сільського мистецтва» Міядзава писав: «До тих пір, поки весь світ не стане щасливим, неможливе і  щастя однієї людини. Усвідомлення особистості поступово просувається від індивідуального до колективного соціуму». Об’єднати індивідуальне  начало і всесвіт він пропонував за допомогою природи і мистецтва. Крім того, Міядзава висунув тезис  про злиття традиційної релігії  та сучасної науки знову таки через  мистецтво, на основі ідеалів прекрасного (美).