Драматургiчна технiка Б. Брехта

Задля коментування дії з авторської точки зору запроваджено до твору сонги. У вставних пiснях-монологах, якi були зробленi у виглядi прямого звертання до глядача, Брехт пiдбиває певнi пiдсумки подiям, створюючи ефект «очуження». Один iз сонгiв так i називається «Пiснею про велику капітуляцію», саме у нiй викладено життєву фiлософiю головної героїні:

На жаль, потрiбно крокувати,

Чекати i чекати, i чекати!

Настане час, настане строк!

Бо ти ж людина, ти не Бог -

Краще почекати!3;405

Широке використання розповіді (наприклад, третя картина – торг за життя Швейцеркаса) дає читачеві більш повну картину зображуваного. Нам вже не потрібно збирати інформацію по частинкам, навпаки автор подає її цілісно, відкрито.

Позиція Брехта безпосередньо виявляється в сонгах. Крім того, як це витікає з режисерських вказівок Брехта до п’єси, драматург надає театрам широкі можливості для демонстрації авторської думки за допомогою різних «очужень» (фотографії, кінопроекції, безпосереднього звернення акторів до глядачів). Таким чином, драматург стимулює своїх колег та послідовників на створення великої кількості інтерпретацій і не «заганяє» у жорсткі рамки.

Монтаж, тобто поєднання частин, епізодів без їхнього злиття, що спричиняє потік асоціацій у глядача дуже важливий для поетики драми епічного театру, адже він вимагає від читача не тільки сприймання твору, й його розуміння.

Брехт вважає, що саме реалізм – найбільш надійний шлях дії. Тому в «Матінці Кураж» настільки послідовне і витримане навіть в дрібних деталях «справжнє» обличчя життя. Але слід мати на увазі двоплановість цієї п’єси – естетичний вміст характерів, тобто відтворення життя, де добро і зло змішані незалежно від наших бажань, і голос самого Брехта, який не задоволений подібною картиною, намагається затвердити добро.

Реалізм Брехта виявляється в п’єсі не лише в окресленні головних характерів і в історизмі конфлікту, але і в життєвій достовірності епізодичних осіб, в шекспірівській багатобарвності. Кожен персонаж, втягуючись в драматичний конфлікт п’єси, живе своїм життям, ми здогадуємося про його долю, про минуле і майбутнє життя і немов чуємо кожен голос в нестрункому хорі війни.

Вся п’єса, що критично змальовує практичну, повну компромісів «мудрість» героїні, є безперервною суперечкою з «Піснею про велике упокорювання». Матінка Кураж не прозріває в п’єсі, переживши потрясіння, вона дізнається «про його природу не більше, ніж піддослідний кролик про закон біології» 3;392. Трагічний (особистий і історичний) досвід, збагативши глядача, нічому не навчив матінку Кураж і ніскільки не збагатив її. Та все ж вона продовжує жити своїм попереднім життям.

Катарсис, пережитий нею, виявився абсолютно безплідним. Так Брехт стверджує, що сприйняття трагізму дійсності лише на рівні емоційних реакцій само по собі не є пізнанням світу, і мало чим відрізняється від повного неуцтва. Коли з дітей Анни вже нікого не було в живих не відбулось того бажаного результату – розпуки й каяття осиротілої матері. Натомість після стількох страждань вона практично не змінилась. Автор чітко нам це зумів передати, закінчуючи твір тим, що матінка Кураж йде разом з солдатом далі на війну.

Говорять, що у війни не жіноче обличчя. Але що ж ми робитимемо тоді з героїнею, якщо вона встигла вже настільки просякнути духом біди і ворожнечі?

Змальовуючи події XVII ст., Брехт звертав увагу на небезпеку егоїзму, згубність інертності людей. Він писав: «Завдання автора п’єси в тому, щоб примусити прозріти у кінці матінку Кураж... Авторові потрібно, щоб глядач прозрів. Прозріння Кураж суперечило б не тільки її характеру, а й перебігу подій у Німеччині 30-х років XX ст. Так трактування образу могло б замаскувати небезпеку «звичайного фашизму», проти якого насамперед і спрямована п’єса» 5;107. На думку Брехта глядачі мали дійти висновку, що сучасне їм суспільство забезпечує успіх лише підлості, а доброчесність приречена на загибель.

Письменник розглядав своє мистецтво як «бойове», що силою прозріння і оцінок може протистояти жорстокому світові. Але «бій» він розумів по-своєму – це боротьба за душу людини, за правду, за «прекрасні паростки добра» 4;77, які є в кожному. Драматург бачив своє завдання в тому, щоб пробудити свідомість глядача і змусити його замислитись над «клятими питаннями епохи». «Від літератури до дії!» 4;67 – таке гасло висунув автор епічного театру, сподіваючись на щасливе завершення своїх п’єс у житті.

ВИСНОВКИ

Німецький театр початку ХХ століття у світовій культурі займав виключне місце, вартий особливої уваги. Саме тому нами було розглянуто драматичну творчість автора у контексті німецької реалістичної літератури. Ми звернули увагу на такі моменти: на початку ХХ століття драматичні твори вимагали нового подиху, віяння, тож Б. Брехт обґрунтовує теорію свого «епічного театру». Брехт підтвердив, що драма будь-якого часу особливо гостро вимагає її відповідності сучасному рівню суспільної і художньої свідомості, стає полем новаторських пошуків, маніфестує актуальні жанрові і стильові тенденції.

У другому розділі нашої роботи ми звернулись до характеристики поетики драматургії Б. Брехта, аби потім розкрити своєрідність драматургічної техніки на основі одного твору Ми встигли упевнитись в тому, що Бертольд Брехт є реформатором німецького театру, якому притаманні очуження, реалістичність зображення, сонги і багато іншого. Але щодо трактування самих понять (очуження та сонги), то це питання ще залишається відкритим не тільки для нас, а й для літературознавства.

У нашому дослідженні було розглянуто особливості форм і прийомів виразу брехтівської свідомості, незвичності його техніки, специфіку авторського драматургічного слова в «епічному театрі» привертає увагу багатьох науковців, та це не означає, що тему вичерпано. Навпаки, те, що вона була розглянута багатьма науковцями вказує на невичерпність  теми. 

Ми досягли бажаного результату, який був нами окреслений на початку роботи. Це вдалось нам завдяки дослідженню на сторінках роботи вищезазначених завдань для дослідження.

Таким чином, Бертольд Брехт здійснив вагомий внесок у розвиток німецького та епічного театрів, що стало поштовхом для їх подальшого розвитку. У нас залишилось відчуття незавершеності, яке змусить нас ще не раз повернутись до історико-алегоричної драми Бертольда Брехта «Матінка Кураж та її діти. Хроніка з часів 30-літньої війни».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.                  Бандура О.М. Теорія літератури: [Посібник для вчителів] / Олександра Бандура. – К.: Радянська школа, 1969. – 288с.

2.                  Бодяжиев Г.Н. От Софокла до Брехта за сорок театральных вечеров / Григорий Нерсесович Бодяжиев. – М.: Просвещение, 1981. – 336 с.

3.                  Брехт Б. Копійчаний роман. Матінка Кураж та її діти. Кавказьке крейдяне коло / Бертольд Брехт. – К.: Дніпро, 1973. – 528с.

4.                  Брехт Б. Театр. Пьесы. Статьи. Высказывания. О себе, и о своем творчестве. В пяти томах. / Бертольт Брехт. – Т. 1. – М.: Искусство, 1965. – 365с.

5.                  Брехт Б. Театр. Пьесы. Статьи. Высказывания / Бертольд Брехт/ В пяти томах.. Т. 2. – М., Искусство, 1965. – 401с.

6.                  Брехт Б. Чтение на несколько минут (к 100-летию со дня рождения. Перевод с неметкого и вступление А. Егоршева) / Бертольд Брехт // Иностранная литература. – 1998. – №12. – С. 3 – 5.

7.                  Галич О.А. Теорія літератури: [Підручник] / Олександр Галич, Віталій Назарець, Євген Васильєв / За наук. ред. Олександра Галича. – 3-тє вид., стереотип. – К.: Либідь, 2006. – 488с.

8.                  Градовський А. Основні принципи «епічного» театру Б. Брехта / Анатолій Градовський // Вісник Черкаського університету. Науковий журнал. – С. 193 – 202.

9.                  Давиденко Г.Й., Стрельчук Г.М., Гричаник Н.І. Історія зарубіжної літератури ХХ століття: Навч. Посібник / Галина Йосипівна Давиденко, Галина Михайлівна Стрельчук, Наталя Іванівна Гричаник. – К.: Центр учбової літератури, 2009 – 488 с.

10.             Зарубежная литература ХХ века: Учебник для вузов / под ред. Л.Г. Андреева. – М.: Высшая школа, 2004. - 559 с.

11.             Затонський Д.В. Митець у навиворіт вивернутому світі (Бертольт Брехт та Ернст Юнгер) / Дмитро Володимирович Затонський// Вікно в світ. – 1999. – № 2. – С.90.

12.             Євченко Н.В. Б. Брехт у контексті німецької реалістичної драматургії / Н.В. Євченко // Вісник Житомирського державного університету. Випуск 43. Філологічні науки. – 2009. – С. 217 – 221.

13.             Євченко Н.В. Драма-антиутопія як одна із жанрових форм епічної драми / Н.В. Євченко // Вісник Житомирського державного університету. Випуск 44. Філологічні науки. – 2009. – С. 199 – 202.

14.             Літературний словник-довідник / За ред. Р.Т. Гром’яка, Ю.І. Коваліва, В.І. Теремка. – К.: ВЦ «Академія», 2007. – 752с.

15.             Кабанова С. Теория и практика «Эпического театра» Б. Брехта / Светлана Кабанова //

http://ifteatr.org.ua/load/teorija_i_praktika_quotehpicheskogo_teatraquot_b_brekhta/3-1-0-92

16.             Кабкова О.В. Пізнавальний оптимізм Б.Брехта: нонконформізм та компроміс / О.В. Кабкова // Літературознавчі студії . Випуск 24 / відп. ред. Г.Ф. Семенюк. – К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2009. – С.168 – 170.

17.             Клюев В.Г. Бертольд Брехт – новатор театра / Виктор Григорьевич Клюев. – М.: Знание, 1961. – С. 41.

18.             Копелев Л.З. Брехт (ЖЗЛ) №420 / Лев Зиновьевич Копелев. – М.: Молодая гвардия, 1966. – 432 с.

19.             Маценка С.П. «Театр із духу музики»: музично-драматичні засади Б. Брехта в сучасному театрі / С. П. Маценка // Вісник Житомирського державного університету. Випуск 44. Філологічні науки. – 2009. – С. 210 – 213.

20.             Нечепорук Е.М., Федоров А.А., Боярский О.И., Кораллов М.М. История зарубежной литературы ХХ века: 1917-1945. / Е.М. Нечепорук, А.А. Федоров, О.И. Боярский, М.М. Кораллов. – М.: Просвещение, 1984. – 304с.

21.             Новобранець О.Б. Очуднення – очуження: до історії літературознавчих термінів / О.Б. Новобранець // http://studentam.net.ua/content/view/8787/97/

22.             Пронин В.А. История немецкой литературы: Учебное пособие / Владислав Александрович Пронин. – М.: Университетская книга; Логос, 2007. – 384с.

23.             Соколовська С.Ф. Час і простір в епічній драмі Б. Брехта / С.Ф. Соколовська // Вісник Житомирського державного університету. Випуск 44. Філологічні науки. – 2009. – С. 218 – 221.

24.             Степанов Ю.С. В трехмерном пространстве языка (Семиотические проблемы лингвистики, философии, искусства) / Юрий Сергеевич Степанов. – М.: Наука, 1985. – 336с.

25.             Сурков Е.Д. Путь к Брехту / Евгений Данилович Сурков. – М.: Искусство, 1968. – 271с.

26.             Сучасний тлумачний словник української мови: 60 000 слів/ За заг. ред. д-ра філол. Наук, проф. В.В. Дубічинського. – Х.: ВД «ШКОЛА», 2007. – 832с.

27.             Фейтвангер Л. Бертольд Брехт. К 50-летию со дня кончины. Перевод с немецкого Евгения Захарина / Лион Фейтвангер // Слово / Word. – 2006. – № 51. – С. 14 – 15.

28.             Фрадкин И.М. Творческий путь Брехта-драматурга / Илья Моисеевич Фрадкин. // Брехт Б. Театр. Пьесы. Статьи. Высказывания. В 5 т. – М.: Искусство, 1963. – С.5 – 61.

29.             Хализев В.Е. Теория литературы: [Учебник] / Валентин Хализев. – М.: Высш. шк., 2002. – 437с.

30.             Чирков А.С. Эпическая драма. Проблемы теории и поэтики / Александр Семенович Чирков. – К.: Вища школа, 1988. – 160 с.

31.             Чирков О.С. Діалектичний театр – театр епічний?/ Олександр Семенович Чирков // Вісник Житомирського державного університету. Випуск 44. Філологічні науки. – 2009. – С. 183 – 187.