Дискусія про англійську поезію та суспільну роль поета у тюдоровскій Англії

 

Сонет № 4

 

NEW year forth looking out of Ianus gate,

 Doth seem to promise hope of new delight:

 and bidding th' old Adieu, his passed date

 bids all old thoughts to die in dumpish spright.

 And calling forth out of sad Winters night,

 fresh love, that long hath slept in cheerless bower:

 wiles him awake, and soon about him dight

 his wanton wings and darts of deadly power.

 For lusty spring now in his timely hour

 is ready to come forth him to receive:

 and warns the Earth with divers colored flower,

 to deck him self, and her fair mantle weave.

 Then you fair flower, in whom fresh youth doth rain,

 prepare your self new love to entertain.

 

 

 

Підрядковий переклад

 

Новый год уже  выглядывает из ворот Януса,

Кажется, дарит надежду  на новые радости:

И говорит старому году прощай.

Предполагают  всем  прежним  мыслям умирать, стать призраком.

И вызывая из скучной зимней ночи,

Новую любовь, который долго  спал в унылой спальне:

Желают его разбудить  и украсить

Легкомысленными крыльями и  стелами смертельной мощи.

Так как похотливая весна  как раз вовремя

Готовая прийти, чтобы его  принять:

И оживляет Землю различными цветами,

Чтобы украсить себя и свой наряд соткать.

Тогда и ты, прекрасный .юности цветок,

Будь готова новую любовь принять.

 

Сонет  № 4

 

Открыл ворота Янус. Новый Год,

 Суля восторгам новым упованье,

 Прощается со старым, чей уход

 Похоронил все прежние желанья.

 

 Покинуть ложе зимнего молчанья

 Зовёт он Купидона, и готов

 Украсить крылья резвого созданья

 И стрелы, злые даже для богов.

 

 Листая свой предвечный часослов,

 Весны он предвещает изобилье,

 И нежит Землю яркостью цветов,

 Сплетая ей прелестную мантилью.

 

 И ты, свежайший юности цветок,

Взлелеешь чувства первого  росток.                 

 Перевод (Юрий Ерусалимский)

 

  Спенсер почав писати сонетний цикл, швидше за все, в середині березня 1593 року. В Англії того часу Новий рік відзначався 25 березня за юліанським календарем. Новий Рік асоціюється у Спенсера з народженням нового життя, з появою в його серце нового кохання. Відкрив ворота Янус. - Янус - (лат. Janus, від janua - «двері»), один з найважливіших богів у римській міфології, якому немає аналога в грецькій. Янус - дволикий бог дверей, входів, виходів, а також всякого початку і починання в часі. Янусу був присвячений перший місяць року (Januarius), а перший день Нового року був його головним святом. Перші сонети Спенсера, як вважають дослідники, написані в січні.

  А стріли, злі навіть для богів ... - Ерот (Купідон), син Афродіти й Ареса, або Афродіти і Гермеса, мав здатність своїми стрілами зароджувати любов навіть в богів. (Лукіан, Розмови богів, XII. Афродіта і Ерот).

 

Сонет № 62

 

THE weary year his race now having run,

 The new begins his compassed course anew:

 with show of morning mild he hath begun,

 betokening peace and plenty to ensue.

 

 So let us, which this change of weather view,

 change eke our minds and former lives amend

 the old year's sins forepast let us eschew

 and fly the faults with which we did offend.

 

 Then shall the new year's joy forth freshly send,

 into the glooming world his gladsome ray:

 and all these storms which now his beauty blend,

 shall turn to calms and timely clear away.

 

 So likewise love cheer you your heavy spright,

 and change old year's annoy to new delight.

 

 

Підрядковий переклад

 

Уставший год свой путь практически прошёл

И Новый год начинает свой круг вновь:

Картиной утра тихого он начался,

Предвещая мир и изобилия впереди.

 

Так пусть же мы , кто это  изменение в погоде наблюдает,

Изменим ход своих мыслей, и прежнюю жизнь изменим к лучшему

Прошлых лет грехи ушедшие  будем избегать

И изгоним грехи, которыми мы грешили.

 

Тогда  Нового года радость  заново вперёд пошлёт,

В сумрачный мир свой радостный  луч,

И все эти бури, которые  сейчас его красоту затемнят,

Успокоятся и утихнут.

 

Так и любовь поддерживает и воодушевляет твой упавший дух,

И превращает старые годы в  новые радости.

 

Сонет № 62

 

Усталый год  свой путь окончил ныне,

 Явился новый – круг свой совершать:

 Погожим утром он в своём почине

 Блаженство нам сулит и благодать.

 

 Так пусть и мы, премене сей под стать,

 Изменим наших мыслей образ прежний,

 Все прошлые грехи отправим вспять,

 И все проступки жизни многогрешной.

 

 Тогда природа с радостью поспешной

 В унылый мир пошлёт веселья луч,

 Дабы исчезнул бури мрак кромешный,

 И Красота явилась из-за туч.

 

 И ты, Любовь, взбодрись весёлым словом,

 Спеша от старых бед к восторгам новым.

(Перевод Александр  Лукьянов)

 

  Сонет описує оновлення природи і відновлення духовних сил. Він знаходиться в центрі всієї книги Спенсера, видання 1595 (Аморетті, Анакреонтика, епіталамо). В Англії новий рік починався з 25 березня, в день святкування Благовіщення (Lady Day). Цей день вважається деякими теологами, як початок творення нового світу, пов'язане з Христом. Сонет описує оновлення природи і відновлення духовних сил. У сонеті задіяний образ минає і наступаючого року. Це асоціюється з тим з тим, що в новий рік людина повинна розлучитися з усіма бідами і проблемами, вирішити і віддати всі борги, щоб увійти в новий рік з чистим серцем і світлими думками, щоб ті негаразди які пережили в старому році були «наукою» і приводом змінити не лише себе, але і світ на краще.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Etymology dictionary

Sonnet 53

1. Doth – does

2. Fray (v.) - "wear out by rubbing," c.1400, from M.Fr. frayer "to rub against," from O.Fr. froiier "rub, scrape," from L. fricare "to rub, rub down." Related: Frayed; fraying.

3. Hue - "color," O.E. hiw "color, form, appearance, beauty," earlier hiow, heow, from P.Gmc. *hiwam (cf. O.N. hy "bird's down," Swed. hy "skin, complexion," Goth. hiwi "form, appearance"), from PIE *kei-, a color adjective of broad application (cf. Skt. chawi "hide, skin, complexion, color, beauty, splendor," Lith. šyvas "white"). A common word in O.E., squeezed into obscurity after c.1600 by color, but revived 1850s in chemistry and chromatography.

4. Unto - mid-13c., perhaps a modification of until, with southern to in place of northern equivalent till. Or perhaps a native formation on the model of until from O.E. *und- "up to," cognate of the first element in until. Since 18c., chiefly in dignified, archaic, or Biblical styles.

5. Ye (pron.) - O.E. ge, nom. pl. of 2nd pers. pronoun þu (see thou); cognate with O.Fris. ji, O.S. gi, M.Du. ghi, Du. gij. Altered, by influence of we, from an earlier form that was similar to Goth. jus "you (pl.)" (see you). Cognate with Lith. jus, Skt. yuyam, Avestan yuzem, Gk. hymeis. The -r- in O.N. er, Ger. ihr probably is from influence of the 1st person plural pronouns (O.N. ver, Ger. wir).

Ye (article) - old or quaintly archaic way of writing the, in which the -y- is a 16c. graphic alteration of þ, an O.E. character (generally called "thorn," originally a Germanic rune; see th-) that represented the "hard" -th- sound at the beginning of the. Early printers, whose types were founded on the continent, did not have a þ, so they substituted y as the letter that looked most like it. But in such usages it was not pronounced "y." Ye for the (and yt for that) continued in manuscripts through 18c. Revived 19c. as a deliberate antiquarianism; the Ye Olde -  construction was being mocked by 1896.

Sonnet 64

6. Damsel - ate 12c., from O.Fr. dameisele "woman of noble birth" (Mod.Fr. demoiselle "young lady"), modified (by association with dame) from earlier donsele, from Gallo-Romance *domnicella, dim. of L. domina "lady" (see dame). Archaic until revived by romantic poets, along with 16c.-17c. variant form damozel.

7. Bower - O.E. bur "room, hut, dwelling, chamber," from P.Gmc. *buraz (cf. O.N. bur "chamber," Swed. bur "cage," O.H.G. bur "dwelling, chamber," Ger. Bauer "birdcage"), from *bu- "to dwell," from PIE root *bheue- "to be, exist, dwell" (see be). Modern spelling developed after mid-14c. Sense of "leafy arbor" (place closed in by trees) is first attested 1520s. Hence, too, Australia's bower-bird (1847).

Sonnet 70                                                                  

8. Bid (v.) - probably a merger of two old words: The sense in bid farewell is from O.E. biddan "to ask, entreat, pray, beseech; order; beg" (class V strong verb, past tense bæd, past participle beden), from P.Gmc. *bidjan "to pray, entreat" (cf. Ger. bitten "to ask," O.H.G., 8c.), which, according to Kluge and Watkins is from a PIE root *gwhedh- "to ask, pray" (see bead).

 To bid at an auction, meanwhile, is from O.E. beodan "offer, proclaim" (class II strong verb; p.t. bead, p.p. boden), from P.Gmc. *biudanan "to stretch out, reach out, offer, present," (cf. Ger. bieten "to offer"), from PIE root *bh(e)udh- "to be aware, make aware" (cf. Skt. bodhati "is awake, is watchful, observes," buddhah "awakened, enlightened;" O.C.S. bljudo "to observe;" Lith. budeti "to be awake;" O.Ir. buide "contentment, thanks"). As a noun, 1788, from the verb.  

9. Herald (n.) - late 13c. (in Anglo-Latin); c.1200 as a surname, "messenger, envoy," from Anglo-Fr. heraud, O.Fr. heraut, hiraut (12c.), perhaps from Frankish *hariwald "commander of an army," from P.Gmc. *harja "army" (from PIE root *koro- "war;" see harry) + *waldaz "to command, rule" (see wield). The form fits, but the sense evolution is difficult to explain, unless in reference to the chief officer of a tournament, who introduced knights and made decisions on rules (which was one of the early senses, often as heraud of armes, though not the earliest in English).       

10. None -  O.E. nan "not one, not any," from ne "not" (see no) + an "one." Cognate with O.S., M.L.G. nen, O.N. neinn, M.Du., Du. neen, O.H.G., Ger. nein "no," and analogous to L. non- (see non-). As an adj., since c.1600 reduced to no except in a few archaic phrases, especially before vowels, such as none other, none the worse.       

Sonnet 71        

11. Drawen (withdraw) - early 13c., "to take back," from with "away" + drawen "to draw," possibly a loan-translation of L. retrahere "to retract." Sense of "to remove oneself" is recorded from c.1300.

12. Bedecked - 1560s, from be- + deck (v.).

Sonnet 4

13. Ianus (Janus) - ancient Italic deity, guardian god of portals, doors, and gates; patron of beginnings and endings, c.1500, from L. Ianus, lit. "gate, arched passageway," perhaps from PIE root *ei- "to go" (cf. Skt. yanah "path," O.C.S. jado "to travel"). He is shown as having two faces, one in front the other in back. His temple in Rome was closed only in times of peace.

14. Adieu - late 14c., adewe, from Fr. adieu, from phrase a dieu (vous) commant "I commend (you) to God," from a "to" (see ad) + dieu "God," from L. deum, accusative of deus "god," from PIE *deiwos (see Zeus). Originally said to the party left; farewell was to the party setting forth.

Sonnet 62

15. Hath - archaic third person singular present indicative of have.

16. Eke (v.) - c.1200, eken "to increase, lengthen," north England and E. Midlands variant of echen from O.E. ecan, eacan, eacian "to increase," probably from eaca "an increase," from P.Gmc. *aukan (cf. O.N. auka, O.Fris. aka, O.H.G. ouhhon, Goth. aukan), from PIE *aug- "to increase" (see augment). Now mainly in phrase to eke out (1590s). It means "to make something go further or last longer;" you can eke out your income by taking a second job, but you can't eke out your existence. Related: Eked; eking.

Eke (adv.) - "also" (obsolete), from O.E. eac, cognate with O.S., O.Du. ok, O.N., Goth. auk, O.Fris. ak, O.H.G. ouh, Ger. auch "also;" probably related to eke (v.).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

  У висновку можна сказати, що Спенсер бачив шлях до створення великої національної поезії в синтезі гетерогенних культурних традицій. Зразками для нього були Вергілій і Теокріт, Сафо і Катулл, Данте і Петрарка, Маро і Дю Беллі, Чосер і Сідні. Проте всі запозичення переплавлялися генієм Спенсера в горнилі творчого змагання з авторитетами, породжуючи новаторську, глибоко національну за духом поезію.

  В експериментах ренесансних англійських поетів з античними віршованими розмірами, викликаних прагненням підняти національну мову до рівня класичних, спостерігаються дві основні тенденції: графічна, що стала можливою в умовах відсутності орфографічних норм, і фонетична, допустима в звуковій системі мови, яка передбачає опозицію голосних по довготі, стислості. В експериментальній поезії спостерігається перевага графічного підходу, який використовується або в чистому вигляді, або як підтримуючий при фонетичному.

  Спенсер інтуїтивно підійшов до проблеми семантики поетичної форми, що виразилося в характері використання ним строф різної складності будови, а також дав блискучий приклад практичного використання різних строфічних форм як засобу індивідуалізації авторського голосу. Прагнучи до органічного синтезу різнорідних елементів, Спенсер сміливо розвивав жанрові традиції античної літератури, новаторському модернізуючи їх за рахунок елементів національної традиції і адаптуючи до власних художнім завданням.

  Спенсер у циклі сонетів «Amoretti» органічно використовує алюзії, які впливають на повноту й істинність розуміння художнього тексту. Цей стилістичний прийом дозволяє Е. Спенсеру пов’язувати культурну спадщину різних епох і художнє надбання різних авторів. Дослідження функціонування алюзії, як одного з найбільш значимих виражальних засобів іносказання, дозволяє ґрунтовніше охарактеризувати образи ліричних персонажів твору і може мати вплив на цілісність розуміння поетичної манери Е. Спенсера.

  Цикл сонетів «Amoretti» Е. Спенсера є зразком любовної лірики. В основі твору – тема звернення до дами серця, яка не відповідає на кохання ліричного героя. Автор вписує класичну алюзію в сонет, де вона допомагає розкрити його центральну тему. Як правило, цей прийом застосовується у першій строфі, де він уводить читача до теми сонета, скеровує подальшу оповідь; інколи алюзія з’являється у другій чи третій строфах, де поглиблює основну тему чи робить умовивід з попередніх суджень.

  Також, Спенсер використовує анімалістичні епіллії художній потенціал середньовічного жанру анімалістичного сатиричного епосу, Спенсер широко розсунув його кордони за рахунок сміливого поєднання традиційного і індивідуального, співвідношення яких ускладнені явним невідповідністю між видимістю і сутністю жанрової форми. Спенсер майстерно використовував традиції тваринного епосу для постановки серйозних соціально-етичних і філософських проблем.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список  викорастаних джерел

 

1. Артамонов С. Д. История зарубежной литературы XVII—XVIII вв. / С. Д. Артамонов. — М. : Просвещение, 1978. — С. 211—228.
2. Библер В.С. Мышление как творчество. - М.,1975. - С.137-161.
3. І. С. Білоконенко Давньогрецькі алюзії у циклі сонетів Е. Спенсера  “Amoretti”. С. 2- 4.
4. Л.М. Брагина. История культуры стран Западной Европы в эпоху Возрождения. М.: Высшая школа, 1999. - 479 с.  
5. Брагина Л. М. История культуры стран Западной Европы в эпоху Возрождения/ Английская литература. Высшая школа, 1999. С. 226
6. Брагина Л. М История культуры стран Западной Европы в эпоху Возрождения / Время Англичан. М.: Высшая школа, 1999. С. 225
7. Брагина Л. М. История культуры стран Западной Европы в эпоху Возрождения /  Культура Англии в конце XV – начале XVI вв. М.: Высшая школа, 1999. С. 211 — 219.
8. Брагина Л. М. История культуры стран Западной Европы в эпоху Возрождения/ Мир зеркала и сцены.  Высшая школа, 1999 С. 232.
9. Бурова И. И. Дисскусия об английской поэзии и общественной роли поэта в Тюдоровской Англии/ Вестник Санкт — Петербургского университета/ Сер 9. 2007. Вып. 4 Ч 1. С. 3 — 7.
10. Бурова И. И. «Малые поэмы» Эдмунда Спенсера в контексте художественных исканий Елизаветинской эпохи. М. 2007
11. Бурова И. И. Эдмунд Спенсер. М. 2007. С. 22 — 30.
12. Гарин И. Пророки и поэты. – М.: Изд-во «Терра», 1994. – Т.6.
13. Гете И.В. и Ф. Шиллер. Переписка. – М.-Л., 1937.
14. Гуляев Н.А. Теория литературы: Учеб. пособие. – М.: Высшая школа, 1977. – 278 с.
15. Дубовая В.Н. Синтаксис как доминанта структурной организации поэтического текста.
16. Дубовая Н.В. Попытка прочтения одного стихотворения на основе анализа его синтаксической структуры // А.С. Пушкин: Эпоха, культура, творчество. Традиции и современность. Ч. 1 , Международная научно-практическая конференция. - Владивосток, 1999. - С.239-246.
17. Иванисенко В. Поэзия, жизнь, человек. О лирике. – Л., 1974.
18. Комаров В.П. Современники Шекспира: Филлип Сидней, Эдмунд Спенсер, Уолтер Ролли/ Библтотека Российской Академии Наук/ Санкт — Петербург 2010.
19. Ковтунова И.И. Поэтический синтаксис. М.,1986, С.4 .
20. Кожинов В. Поэзия и проза // Краткая литературная энциклопедия: В 8 т. / Гл. ред. А. Сурков. – Т.5. – М.: Советская энциклопедия, 1966. – С.931-933.
21. Купина Н.А. Смысл художественного текста и аспекты лингвистического анализа. Красноярск, 1983, С.23.
22. Лотман Ю.М. Анализ поэтического текста (структура стиха). - Л., 1972.
23. Лотман Ю.М. Поэзия и проза // Лекции по структуральной поэтике, в.1. – Тарту, 1964.
24. Лотман Ю.М. Структура художественного текста. - М., 1970.
25. . Падучева Е.В. Семантические исследования: Семантика времени и вида в русском языке. Семантика нарратива. - М., 1996.
26. Э. Спенсер из цикла  «Amoretti”/ Христоматия по зарубежной литературе.
27. Bradner L. E. Spenser and the Faerie Quenne. Chi. – L., 1963.
28. Chang H.C. Allegory and courtesy in Spenser. – Edinburgh, 1955.
29. Cory H.E. E. Spenser. – N.-Y., 1965.
30. Cullen P. Spenser, Marvell and Renaissance pastoral. – Cambridge (Mass.), 1970.
31. Douglas Harper. Online Etymology Dictionary [Електронний ресурс] - режим доступу:  http://www.etymonline.com/
32. Grundy I. The Spenserian poets: A study of Elizabethan and Jacobean poetry. – L., 1969.
33. Millian Ch.B. Spenser and the table round… - L., 1967.
34. . Nelson W. The poetry of E. Spenser. – N.Y.-L., 1963.
35. Palgrave F. Essays of the Minor Poems of Spenser // Spenser. – P.ix-xxiii.
36. Patridge A.C. The language of Renaissance poetry: Spenser, Shakespeare, Donne, Milton. – L., 1971.
37. Renwick W.L. E. Spenser… - L., 1964.
38. Spenser E. Amoretti
39. . Spenser E. Amoretti //
40. . Spenser E. The works, v.1-4. – L., 1928-1934.