Землевпорядне проектування

У результаті виконання детальної характеристики полів одержують конкретні значення різних технічних показників проектних рішень з упорядкування території сівозмін, які можуть бути використані при екологічному й економічному обгрунтуванні (розрахунок обсягів виносу гумусу в результаті ерозії ґрунтів, витрат на проведення механізованих робіт тощо) [9].

Зміст упорядкування  території сівозмін на богарних (незрошуваних) землях відображаємо на проекті землеустрою, що забезпечує еколого – економічне обгрунтування сівозмін та впорядкування угідь СВК «Україна» Бобринецького району Кіровоградської області.

Висновок до розділу  IV.

У даному розділі курсового проекту булоо визначено сновні вимоги до упорядкування території сівозмін з урахуванням інтенсифікації сільськогосподарського виробництва, збереження і підвищення родючості грунтів та охорони земель. А також нами були встановлені фактори, що впливають на розміщення елементів упорядкування території сівозмін СВК «Україна» Бобринецького району Кіровоградської області.

 Нами були запроектовані поля сівозмін (польової,кормової і овочевої) та робочі ділянки, що показано  на  Проекті землеустрою, що забезпечує еколого – економічне обгрунтування сівозмін та впорядкування угідь СВК «Україна» Бобринецького району Кіровоградської області. Визначили оптимальний напрям лісосмуг, і дотримуючись його, запроектували на території лісові смуги, а також польові дороги. При характеристиці рівновеликості полів польової сівозміни ми визначили середньозважену оцінку (в балах) кожного поля та сівозміни в цілому, яка становить 57 балів, а також була вирахувана умовна площа полів у кадастрових гектарах і відповідно відхилення від середнього розміру поля за фізичною площею та кадастровою. При технологічній характеристиці полів ми встановили робочу довжину і ширину кожної робочої ділянки, визначили середньозважену відстані кожного поля до виробничого центру. Таким чином, зробивши техніко – економічне обґрунтування впорядкування території польової сівозміни  можна зробити висновок, що розміри полів сівозміни запроектовані в допустимих межах (+/- 10%), дотримані вимоги співвідношення їх сторін, а також більш менш додержані вимоги щодо рівноякості полів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ V.  Упорядкування території пасовищ.

У кожному сільськогосподарському підприємстві, крім ріллі, існують природні кормові угіддя. Вони повинні бути впорядковані. Упорядкування території кормових угідь спрямовано на підвищення їх продуктивності і забезпечення худоби повноцінними зеленими та грубими кормами. Приступаючи до організації території природніх кормових угідь необхідно враховувати, що:

- кормові угіддя  являють собою важливий земельний  ресурс і раціональне їх використання  є обов’язком землевласників  та землекористувачів;

- природні кормові  угіддя забезпечують розміщення  та утримання худоби [10].

Вивчення сучасного  стану і використання пасовищ  розробляється з метою визначення характеру подальшого використання кожної ділянки, розробки заходів щодо поліпшення їхньої території [10].

Ділянки природних  кормових угідь характеризуються по рельєфу (розташування, експозиція, крутість схилу), ґрунтам (механічний склад, еродованості, зволоження, засоленість, потужність гумусового покриву), рослинності  (тип, кормова цінність трав, продуктивність) [10].

Важлива умова – правильне  використання природних кормових угідь. Під впливом безсистемного випасу худоби випадають спочатку високорослі  рослини, зменшується питома вага гарно  споживаємого різнотрав’я і замість них з’являються неспоживаємі або погано споживчі, маловрожайні рослини. Необхідна розумна міра інтенсивного використання пасовищ, яка забезпечить отримання достатньої кількості кормів при систематичному відновленню травостою, яку можна виконати лише за регульованим випасом: стравлювати травостій за досягненням «пасовищної стиглості»;переводити худобу на іншу ділянку після стравлювання травостою до мінімально допустимої висоти (5 – 6 см); стравлювання проводити у мінімальний термін, забезпечити період спокою для нормального розвитку травостою .

Важливе значення для підвищення продуктивності пасовищ має періодичне скошування. При щорічному систематичному використанні луків тільки під випас  травостій постійно стравлюється не пізніше фази початку колосіння. Рослини не мають можливості досягти більш пізніх фаз розвитку, а це здійснює негативний вплив на їх життєздатність. Роблячи рідким травостій, погіршується його ботанічний склад, випадають з нього верхові злаки і одночасно розвивається бур’яни. В той же час втравлювання отави на скісній площі пасовищ сприяє більш рівномірному поступу зеленої маси на протязі пасовищного періоду. Раціональне використання двох способів використання кормових угідь – випасу і сінокосіння – дозволяє підтримувати на протязі тривалого часу високу продуктивність пасовищ, регулювати ботанічний склад травостою [10].

Таким чином, правильне, науково  обґрунтоване використання кормових угідь  означає використання комплексу  погоджених заходів за використанням  та доглядом за природним травостоєм: загінний випас, періодичне сінокосіння у різні фази розвитку рослин, внесення добрив та ін. Здійснити такий комплекс можливо лише у системі сіножате-пасовищезміни і відповідного устрою території .

При закріпленні  пасовищ за групами тварин зважуються питання періодично повторюваних заходів  щодо поліпшення пасовищ і підвищенню їхньої продуктивності. Для цього вводяться пасовищезміни, схеми ротації яких залежать від кліматичних умов зони, і насамперед від місця розташування пасовищ (днища балок, схили балок різної крутості й експозиції тощо), якості ґрунтів, намічуваних заходів щодо поліпшення пасовищ (корінне, поверхневе), ступеня зволоження та інше [10].

Під пасовищезміною розуміють систему заходів, спрямованих  на підвищення продуктивності пасовищ  і підтримки її на високому рівні, шляхом створення чергування випасу худоби, сінокосіння і ремонту травостою. У залежності від конкретних умов можуть бути введені пасовищезміни: індівідуальні – у системі випасних загонів і груртові – у системі гуртових ділянок.

При введенні гуртових пасовищезмін у системі гуртових ділянок різко скорочується кількість пасовищезмін, і в 4-6 разів збільшуються їхні площі. Це дає можливість більш продуктивно використовувати техніку при залуженні пасовищ, уходу за ними і краще організувати раціональне їхнє використання [10].

При випасанні тварин на пасовищах відбувається формування гуртів, отар, черід і табунів  по віку, породності і продуктивності. Кількість тварин у випасуваній групі встановлюється диференційовано, виходячи з організації праці на фермах і кількості худоби, намічуваного поголів'я і його розміщення по окремих будівлях, площі відокремлених масивів пасовищ [10].

Розрізняють дві  основні форми літнього розміщення тварин – стійлове і на пасовищах. При стійловому усі види кормів, включаючи і зелені, доставляються  тваринам на ферми, а при випасанні  тварин на пасовищах - основну частину  кормів тварини одержують під  час випасання. При цьому на вилучених  пасовищах звичайно організовують літні табори для тварин, щоб уникнути далеких перегонів їх від ферм на пасовище і назад. При закріпленні пасовищ за поголів'ям тварин необхідно враховувати біологічні особливості різних видів і вікових груп тварин, природні властивості пасовищ, далекість їх від ферм і літніх таборів, якість травостою, наявність пасовищного водопостачання та інше [10].

Гурти корів формують розмірами 150-200 голів, телята - 100 - 150, дорослий молодняк великої рогатої худоби - 150-250 голів.  Кращі за якістю і ближче розташовані  до тваринницьких ферм пасовища, закріпляють за тваринами, які вимогливі до пасовищного корму, а гірші відводять вівцям і дорослому молодняку. На віддалених пасовищах доцільно розміщувати літні табори. Місце для них вибирають, по можливості, в центрі масиву. Площа для табору повинна бути сухою, рівнинною за рельєфом. Розмір їх залежить від величини гурту і складає 20-50 м² на голову дорослого молодняка [10].

При вивченні природних кормових угідь  і впорядкування їхньої території  використовуються матеріали ґрунтового, землевпорядного, геоботанічного обстежень, рельєф місцевості.

Інтенсивне використання природних кормових угідь всіх видів  і типів дає можливість зменшити площі посівів трав на ріллі і  розширити посіви зернових і технічних  культур.

Для використання пасовищ  за наміченою системою необхідне  впорядкування території, відповідні вимоги технології та організації всіх виконаних на пасовищах процесів. Перш за все необхідно закріпити  пасовища за фермами, комплексами, видами та групами тварин [10].

На території  СВК «Україна» пасовища займають площу – 135,1 га. Їх достатньо для повноцінного забезпечення кормами всього поголів‘я тварин. Для їх раціонального використання найдоцільніше запровадити  трьохпільну пасовищезміну на всіх масивах пасовищ. Середній розмір поля якої буде складати 33,0 га (загальна площа пасовищ поділена на 3).

Передбачаємо в  господарстві випасання тварин на пасовищах  з метою як найкращого і найповнішого забезпечення тварин кормами, безпосередньо  на пасовищах.  Як говорилось вище, при пасовищному утриманні тварин, необхідно виконати формування гуртів. Так як поголів’я тварин у молочно – товарній фермі складає голів, із представлених статево-вікових груп великої рогатої худоби, формуємо 3 гурти:

1. Поголів’я населення;
2. Корови (260+ голів) + нетелі (52 голови);

3). Молодняк до року (234 голів)+молодняк понад рік (100 голів).

Таким чином перший гурт закріплюється за поголів’ям місцевого населення, другий з 312 голів, третій – 334 голів.

Після цього необхідно  закріпити пасовища за кожним гуртом, враховуючи, що кращі за якістю і  ближче розташовані до тваринницьких  ферм, закріпляють за тваринами, які  вимогливі до пасовищного корму, а гірші відводять вівцям і  дорослому молодняку. Таким чином, пасовища, які знаходяться біля господарського двору ми закріплюємо за поголів’ям телят (334 голів). За другим гуртом ми закріплюємо пасовища, які знаходяться у ПнЗх частині СВК «Україна».

Як результат проведених проектних рішень та розрахунків  заповнюємо таблицю.

 

 

 

 

Таблиця 13

 Закріплення поголів’я тварин  за пасовищами

Назва пасовищезміни	Статево – вікові групи	Кількість голів	Кількість гуртів	Площа пасовищ, всього, га	У т. ч. за ділянками пасовищезмін
					I	II	III
Пасовищезміна № 2	Корови	260	-	32,9	260	52
	Нетелі	52
	Молодняк до року	234	1
	Молодняк понад рік	100
Пасовищезміна № 3	Корови	260	-	69,1	117	117   100
	Нетелі	52
	Молодняк до року	234	1
	Молодняк понад рік	100

 

 

Відхилення від середнього розміру поля пасовищезміни складає +/- 10%. З даної таблиці бачимо, що запроектовані поля пасовищезміни знаходяться в допустимих межах.

На території пасовищ  СВК «Україна» було заплановано, у третьому розділі даного курсового проекту, провести поверхневе поліпшення, розрахували всі відповідні на це затрати у відповідності з чим, необхідно скласти схему чергування випасу гуртів тварин та проведення поверхневого поліпшення на полях пасовищезміни.

Таблиця 14

Розподіл випасу гуртів та проведення поверхневого поліпшення на території пасовищезміни

Роки / номери полів	І	ІІ	ІІ	IV	V	VI
1	П.П.	В1	В1	В1	П. П.	В1

Продовження таблиці 14

2	В1	П.П.	В2	В2	В1	П.П.
3	В2	В2	П.П.	В1, В2	В2	В2
4	В1, В2	В1, В2	В1, В2	П.П.	В1, В2	В1, В2

 

З даної таблиці  бачимо, що поверхневе поліпшення на кожному  полі пасовищезміни буде повторюватись кожні чотири роки.

Для перегону тварин з господарського двору до літнього табору необхідно запроектувати скотопрогін.

Розміщення скотопрогонів  нерозривно пов’язане з проектуванням  гуртових ділянок, розташуванням ферм, літніх таборів.  Розміщення їх у  місцях, зручних для руху тварин, пов’язане також з дотриманням  санітарних та зооветеринарних вимог. Скотопрогони необхідно прокладати в місцях, зручних для пересування  тварин і щоб при цьому не порушувалися санітарні і зооветеринарні вимоги, не виникала небезпечність утворення  вимоїн, розмивів та ін. [10].