Землевпорядне проектування

При необхідності обґрунтування місце розташування, категорії і типу покриття доріг визначають їх вантажонапруженість, тобто сумарну кількість вантажів, що перевозяться по ній протягом року. Розрахунки слід проводити з врахуванням перспективних показників розвитку господарства.

При визначенні сумарної кількості вантажів, що транспортуються або будуть перевозитися, враховують транзитні і пасажирські перевезення. Для спрощення розрахунків вантажонапруженості доріг або окремих їх ділянок можна використати нормативи перевезень вантажів з розрахунку на 1 га ріллі або на 1 голову с/г тварин.

Інтенсивність руху автомобільного транспорту визначають за формулою:

  , де:

N – середньодобова інтенсивність руху в період максимальних перевезень;

Q – обсяг перевезення вантажів;

f – коефіцієнт сезонності перевезень, 3-5;

k – коефіцієнт, який враховує повторні і невраховані перевезення, 1.2-1.4;

t – кількість днів роботи автотранспорту, 200-250;

β – коефіцієнт використання пробігу автомобіля, 0.6;

P – середньозважена вантажопідйомність автомобіля, 4-5т.

Інтенсивність руху автотранспорту до дорогах місцевого значення не перевищує 200 автомобілів на добу. Ширина земельного полотна для дороги І-е приймається в межах 10 м. при ширині проїжджої частини — 6,0 м, для доріг ІІ-с відповідно 8 м. і 4,5 м. Типи дорожнього покриття залежать від значення і матеріальних ресурсів господарства, і місцевих рад, інтенсивності руху, наявності місцевих дорожньо-будівельних матеріалів та ін.

Одночасно з розміщенням траси дороги-проектують при інші інженерні споруди (мости,труби, лотки та інше), призначені для відведення води, попередження випадків підтоплення території тощо.

Розміщення магістральних  доріг показують на плані землеволодіння (землекористування), основу їх характеристику – в таб.

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 10

Характеристика  проектних внутрігосподарських  доріг з капітальним облегшеним покриттям

Напрями дороги	Категорія доріг	Протяжність дороги в межах господарства, км	Ширина, м.		Тип покриття
			Земляного полотна	Проїжджої частини
Бобринка-МТФ	1-с	1.3	0.4	5	Капітально-облегшений тип

 

2.5 Економічне  обґрунтування проекту розміщення  магістральних шляхів

При економічному обґрунтуванні  проектного рішення визначають капітальні вкладення на будівництво доріг і дорожніх споруд, а також виробничі (щорічні) дорожньо-транспортні витрати на перевезення вантажів, амортизаційні відрахування, експлуатаційні витрати.

Дня визначення капітальних  витрат на будівництво необхідно знати довжину проектної дороги і вартість будівництва 1 км дороги, яка залежить від типу дорожнього полотна.

Для визначення вартості будівництва  дорожніх споруд (мости, труби то 
що) використовують приблизні нормативні дані.

Вартість перевезення вантажів визначається за методикою, викладеною при розгляді попереднього завдання. Амортизаційні відрахування від вартості будівництва доріг і дорожніх споруд вираховують і за формулою: ^:

, де:

К – вартість будівництва  доріг і дорожніх споруд, тис. грн.;

n – строк служб доріг і дорожніх споруд, років

Експлуатаційні витрати  за доглядом за дорогами можна використати  нормативні відомості. Зведені витрати визначаються, як і при виконанні першого завдання.

Таблиця 11

Аналіз розміщення проекту внутрігосподарських доріг

Показники	Оцінка виміру	Вартість проекту
1. Довжина дороги	км	1,3
2.Довжина дорожніх споруд: мости дерев’яні труби	пог.м. пог.м.	- 5
3.Капітальні витрати: вартість будівництва 1км. дороги всієї дороги дорожніх споруд	тис.грн. тис.грн. тис.грн.	285 371 420
Всього капітальних  витрат	тис.грн.	1076
4.Виробничі витрати: на перевезення вантажів амортизаційні відрахування експлуатаційні витрати	тис.грн. тис.грн. тис.грн.	62 1 450
Всього виробничих витрат		513
5.Зведені витрати		190

 

Крім того, проектом передбачається розміщення інших видів об’єктів

інженерного облаштування території: площадні (масиви зрошення, осушення, ставки, водоймища); лінійні (магістральні, зрошувальні канали, лінії електропередач і зв’язку, дороги і проїзди на умовах сервітуту тощо; гідротехнічні інженерні і протиерозійні об'єкти (греблі, загати, артезіанські свердловини, водо затримуючі вали. В даному проекті дороги вже ефективно розміщені та впорядковані.

Висновки  до розділу ІІ:

У даному розділі наведено основні характеристики існуючих виробничих підрозділів , надана характеристика розташованого  на території підприємства населеного пункту. Після проведення всіх розрахунків оптимальною організаційно-господарською структурою господарства для СВК «Україна» була встановлена галузева, тому, що дане землекористування є компактним, не великим за розміром, що притаманно галузевій структурі.

На основі вивчення існуючої дорожньої мережі було уточнено напрямки існуючих доріг, при цьому було погоджено  проектну мережу внутрігосподарських  доріг з дорогами загального користування, проектними елементами  інженерної інфраструктури, мінімальні капіталовкладення  в будівництво доріг  і  дорожніх споруд.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІІ. Організація  сільськогосподарських угідь та сівозмін.

3.1 Характеристика  існуючого складу сільськогосподарських  угідь

При аналізі с/г угідь  на території СВК « Україна» було виявлено, що орні землі займають повністю південну частину землекористування, окремим в цілому прямокутними масивами приблизно однакової площі, які розділені полезахисними насадженнями та польовими шляхами. В південній частині землекористування, а саме в його західній частині рельєф спокійний, що відображається рівнинами. В південно-західній же частині орні масиви розміщені на землях крутістю більше 2°, тому на даних територіях треба зосередити найбільшу увагу. Північна частина орних земель характеризується невеликою розчленованістю балками. Особливо в північно-східній частині територій, орні землі є середньо змитими, що значить також звернути увагу при майбутньому проектуванні. Орні масиви розміщені більш менш рівними частинами.

Також на території СВК  «Україна» розміщуються пасовища. В  основному пасовища розміщені в  північній та центральній частинах господарства, в низині балок, тому вони мають вигляд вкраплень або довгих (більше 2км.) та вузьких (100-250 м.) полос. Так, як пасовища розміщені в низинах, то відповідно вони, зокрема в північно-східній частині оточують водні об’єкти. При подальшому проектуванні, на дану ситуацію потрібно звернути увагу, як на джерела водопостачання, зрошування та інших господарських використань. На території СВК «Україна» немає сіножатей.

При аналізі с/г угідь, було виявлено, що вони знаходяться  у задовільному стані для використання, їх по призначенню. Загальна площа під  с/г угіддями займає 1560,5 га.

3.2 Трансформація  і поліпшення угідь

Сутність проектування сівозмін та впорядкування угідь полягає  у створенні територіальних умов для підвищення культури землеробства, родючості ґрунтів, екологобезпечного використання земель і на цій основі збільшення валового збору сільськогосподарської продукції, раціонального використання техніки і трудових ресурсів, поліпшення навколишнього середовища.

У зв’язку з розвитком  ринкових відносин, реформування сільськогосподарських підприємств і створення на орендних умовах нових агроформувань виникає необхідність у корегуванні існуючих сівозмін, а у більшості випадків, і проектуванні нових. Проектування системи сівозмін зводиться до визначення типів, видів та їх кількості, розмірів сівозмінних масивів, розміщення їх на території, розробки схем чергування посівів сільськогосподарських культур і парів, а у крупних агропідприємствах і закріпленню їх за виробничими підрозділами.

Система сівозмін – головна  ланка системи землеробства, яка  включає низку інших взаємопов’язаних систем: обробіток ґрунту, насіннєзнавство, удобрення, полезахисне лісорозведення, меліорація земель, розміщення полів і робочих ділянок тощо.

Вона повинна задовольняти наступним вимогам:

• виробництву валової і товарної продукції рослинництва у обсязі, необхідному для забезпечення ринкового попиту, внутрішньогосподарських потреб, сплати за оренду земель, забезпечення поголів’я сільськогосподарських тварин кормами та ін.;
• раціональному використанні кожної земельної ділянки з врахуванням природних властивостей, біологічних особливостей сільськогосподарських культур, їх потенціальної продуктивності й екологічної сталості (здатності протистояти посухам, ерозії ґрунтів тощо);
• здійсненню заходів щодо боротьби з ерозією ґрунтів та іншими негативними явищами природи;
• створення умов для ефективного використання трудових ресурсів, сільськогосподарської техніки, транспортних засобів та інших механізмів.

Дотримання цих та інших  вимог можливо при умові використання науково-обґрунтованої методики проектування всіх елементів організації сівозмін.

Трансформація земельних угідь (переведення одного виду угідь в інший) здійснюється з метою:

• розширення площ високопродуктивних угідь за рахунок придатних для цього, але не інтенсивно використаних в сільськогосподарському виробництві земель;
• покращання просторових умов землеволодіння і землекористування;
• відведення земель у зв’язку з розміщенням сільськогосподарських споруд і будівель, об’єктів ґрунтозахисного і природоохоронного призначення;
• відведення земель для гідро-, лісомеліоративних споруд та ін.;
• консервації деградованих і малопродуктивних орних земель в інші угіддя.

Основні напрямки трансформації  визначають у процесі землевпорядного  обстеження, які при виконанні завдання з організації угідь уточнюються, визначається вартість їх здійснення і терміни їх окупності.

Поліпшення  малопродуктивних природних кормових угідь.

Кореневе  поліпшення (корчування чагарників, які не мають природоохоронного значення, зрізка купин; планування території і посів багаторічних трав, організація раціонального використання і системний випас сільськогосподарських тварин). Періодичність проведення заходів з поліпшення через 6-7 років. Підвищення врожайності у 5-6 разів.

Поверхневе  поліпшення передбачає виконання наступних заходів: зрізка чагарників, які не мають природоохоронного значення, зрізка купин, підсів багаторічних трав, організація раціонального їх використання і системний випас тварин. Заходи з поверхневого поліпшення угідь проводяться через 4-5 років, продуктивність підвищується у 3-4 рази.

Проектом землеустрою  в окремих випадках виникає необхідність організації в господарствах зрошуваного землеробства за рахунок зовнішніх джерел (магістральні і міжгосподарські канали) або на місцевому стіканні, одночасно встановлюються місця створення водоймища або місця відбору води (річка, канал та ін.).

Одночасно розробляються  заходи по підвищенню продуктивності пасовищ. При виборі способів поліпшення цих угідь враховують якість ґрунтового покриву, існуючу рослинність ділянок, рельєф, придатність ділянок для виконання механізованих робіт по залуженню, поточному догляду та інші умови.

Варіанти проектних рішень економічно обґрунтовуються за розмірами  капіталовкладень, виробничими затратами, вартості продукції, чистого доходу та ін.

Всі розрахунки по обґрунтуванню  заходів по поліпшенню угідь ведуться у таблиці.

Таблиця 12