Контракт як форма трудового договору

   З М І С Т

 

                                                                                                     

 

                                                                                                                      стор.

 

Вступ................................................................……………………………………. 3

 

Розділ 1. Поняття  трудового договору і контракту.

 

§ 1. Загальне поняття трудового договору..………………………............... 6

 

§2. Поняття  контракту як форми трудового  договору.. …………………..10

 

Розділ 2. Сфера  застосування контракту.

 

§1.Характеристика  законодавства,   що   передбачає можливість   укладення   трудового   договору   у   формі контракту  ................................... 18

 

§2. Суб'єктний склад сторін контракту.................... ………………………28

 

Розділ 3. Зміст контракту.

 

§1. Умови контракту, визначені законодавством......…………………….. 30

 

§2. Необхідні умови контракту...........................…………………………...32

 

§3. Додаткові (факультативні) умови  контракту......……………………....40

 

Розділ 4. Особливості укладення, зміни  і припинення контракту.

 

§1. Особливості  укладення контракту..................………………………….52

 

§2. Особливості  зміни контракту........................…………………………...56

 

§3. Особливості припинення контракту.................……………………….. 59

 

Висновок.........……................................……………………………....................71

 

Список використаних джерел………………………........................................74

 

                                           В С Т У П

 

Конституція України (ст. 43) гарантує кожному рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності. Відповідно до цього положення рівність трудових прав незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин зафіксована і в Кодексі законів про працю (ст. 2-1).

 

В умовах дії жорстоких законів  ринку успіх і благополуччя підприємств  різних форм власності вирішальною мірою залежать від компетенції, кваліфікації і підприємливості кадрового персоналу. Як показує світовий досвід, ця проблема може бути успішно вирішена шляхом створення повноцінного ринку праці, що в юридичному розумінні означає пряме визнання права продажу кожною людиною своєї робочої сили за власним розсудом.

 

З огляду на зазначене вище виникає  необхідність створення правового  механізму, за допомогою якого можна  було б усунути економічні, юридичні та організаційні обмеження, що перешкоджають  вільному продажу громадянами своєї робочої сили (як товару на ринку праці) роботодавцю на найбільш вигідних умовах. Складовою частиною такого механізму є контрактна система наймання працівників. Як нова форма регулювання трудових правовідносин контракт передбачає більшу гнучкість в умовах наймання працівників, режиму їх трудової діяльності та її оплати. Нове трудове законодавство і практика його застосування свідчать, що трудовий договір (контракт) в умовах ринкової економіки слід розглядати не тільки як форму реалізації права на працю, а й як дійовий засіб правового регулювання трудових відносин і захист прав та свобод людини і громадянина.

 

Нині контрактна форма трудового  договору широко застосовується на підприємствах  і в організаціях різних форм власності, в тому числі у закладах освіти, науково-дослідних інститутах, засобах масової інформації. Найбільш ефективно вона використовується на спільних підприємствах з участю іноземного капіталу. Контракт є головним регулятором правовідносин, що складаються на ринку праці. Його роль визначається тим, що він є основною формою прилучення до праці і розподілу робочої сили в системі підприємств і організацій, які функціонують на базі усіх форм власності.

 

В науковій юридичній літературі питання  щодо регулювання контрактної форми трудового договору не достатньо розроблено, відчувається відсутність фундаментальних праць по даній темі, суперечність різних нормативних положень, їх невідповідність одне одному, тому автор даної роботи намагався провести загальний огляд правового положення контракту, його суб'єктів та змісту на основі існуючого законодавства України, підзаконних нормативних актів, локальної нормотвотрчості та позитивного досвіду, що склався в нашій державі та зарубіжних країнах.

 

Мета і завдання дослідження. Метою  даної роботи є оцінка сучасного стану та напрямів розвитку застосування контрактної форми трудового договору в Україні. Для досягнення цієї мети були поставлені та вирішені наступні завдання:

 

- обгрунтовано теоретичні аспекти  контракту як форми трудового  договору,

 

- дано аналіз сфери застосування  контракту з врахуванням останніх  змін, внесених до Кодексу законів  про працю,

 

- систематизовано законодавство  України, яке здійснює регулювання  контрактної форми трудового  договору,

 

- дано характеристику змісту  контракту, його умов,

 

- описано порядок укладення,  зміни і припинення контракту,  враховуючи практику застосування  цієї форми трудового договору.

 

Предмет та об'єкт. Предметом дослідження  є теоретичні та методологічні особливості  змісту контрактної форми трудового договору. Об'єктом вивчення даної наукової роботи є контракт як важливий інститут трудового права. У процесі дослідження використано значну кількість інформативних джерел з проблем законодавчого врегулювання контракту.

 

Методологія та методика дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження є наукові праці, присвячені проблемам запровадження та дії контрактної форми трудового договору, змісту самого контракту     (Луценко А.С. «Правовое регулирование контрактной формы трудового договора», Баранюк Ю. «Особливості змісту трудових контрактів», Гаврилюк О. «Особливості припинення дії трудового контракту»).

 

Розгляд проблем запровадження  і функціонування в Україні контрактної  форми трудового договору має  як теоретичне, так і практичне  значення. Теоретичне — полягає в тому, що вирішувати питання необхідно спочатку в плані вибору напряму правового регулювання, рамок державного регламентування при врахуванні світової теорії і практики, адже застосування трудового контракту в іноземних країнах має давню історію діяльності. Практичне застосування можливе при створенні нормативної бази, оскільки вона формується на основі теоретичних розробок і потреб практики.

 

Теоретичне та практичне значення роботи полягає в тому, що результати дослідження є теоретичною та методологічною основою для оцінки та застосування трудового контракту в перехідний період і можуть бути використані для покращення захищеності працівників при укладенні контракту, вирішення ряду проблем, пов'язаних з недосконалістю законодавства, що регулює контрактну форму трудового договору.

 

Структура даної роботи включає: загальне поняття контракту як форми строкового трудового договору; визначення сфери  застосування трудового контракту  та кола суб'єктів його застосування; безпосередньо сукупність умов трудового контракту (його зміст); характеристику особливостей порядку укладення, зміни і припинення трудового контракту.

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ І КОНТРАКТУ

 

§ 1. Загальне поняття трудового  договору.

 

Частина 1 ст. 21 Кодексу законів  про працю України в редакції від 05.05.1995 дає таке визначення трудового договору: це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

 

Таким чином, трудовий договір - це добровільна  угода між працівником і власником  підприємства, установи, організації  або уповноваженим ним органом  чи фізичною особою. У визначенні трудового договору перш за все підкреслюється добровільність цієї угоди.

 

Важливим елементом поняття  трудового договору є сукупність обов'язків сторін трудового договору.

 

З одного боку, працівник, укладаючи  трудовий договір, бере на себе зобов'язання: а) виконання роботи, визначеної цією угодою, б) підлягання внутрішньому трудовому розпорядку, що встановлений на підприємстві, установі, організації. Цей обов'язок працівника багатосторонній і конкретизується в правилах внутрішнього трудового розпорядку підприємства, установи, організації, які включають правові методи забезпечення трудової дисципліни, основні зобов'язання працівників і власника або уповноваженого ним органу, режим робочого часу і його використання, заохочення, відповідальність за порушення трудової дисципліни.

 

З другого боку, власник або уповноважений  ним орган, укладаючи з працівником  трудовий договір, бере на себе зобов'язання: а) виплачувати заробітну плату, б) забезпечувати умови праці, необхідні  для її виконання, вказані в законодавстві про працю, колективному договорі і угоді сторін.

 

Новела в ч. 2 ст. 21 КЗпП України  полягає в тому, що працівник може реалізувати свої здібності до результативної і творчої праці шляхом укладення  трудового договору на одному або одночасно на кількох підприємствах, установах, організаціях, якщо інше не передбачене законом, колективним договором або угодою сторін.

 

Перш за все, тут акцентується увага  не просто на реалізації працівником  своїх здібностей, а й на необхідності спрямовувати їх на результативну і творчу працю. Шляхом реалізації таких здібностей працівника закон найчастіше вказує укладення трудового договору.[1]

 

Трудовий договір є основною юридичною формою реалізації громадянами  конституційного права на працю. За його допомогою формується колектив підприємства, де складається взаємодопомога робітників і службовців у трудовому процесі. Ним же визначається професія (спеціальність), форма організації праці і зміст трудових відносин.

 

Робітники і службовці після  укладення трудового договору включаються в трудовий колектив і набувають право на участь в управлінні і визначенні умов праці.

 

Трудовий договір як підстава виникнення трудових правовідносин набув загального поширення. У відповідності до ст. 2 КЗпП він повинен укладатися при прийомі на роботу на підприємстві, в установі, організації або фізичною особою. Трудовий договір є підставою трудових правовідносин, в яких перебувають державні службовці. Зміст Закону України "Про державну службу"[2] дозволяє твердити, що законодавство про працю поширюється навіть на вищих посадових осіб держави, починаючи з Президента України і Голови Верховної Ради України.

 

Трудовий договір є підставою  виникнення трудових відносин з громадянами, направленими на альтернативну (невійськову) службу (ст. 17 Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу").[3]

 

Робота власника і членів його сім'ї  на заснованому ним (ними) приватному (сімейному) підприємстві, в селянському (фермерському) господарстві потребує укладення трудового договору.

 

Трудовий договір не є підставою виникнення трудових відносин осіб, засуджених до позбавлення волі. Праця цих осіб регулюється Виправно-трудовим кодексом та іншими актами виправно-трудового законодавства. В той же час у певній частині праця осіб, що відбувають покарання у вигляді позбавлення волі, регулюється законодавством про працю. Так, трудове законодавство поширюється на засуджених до позбавлення волі в частині охорони праці і техніки безпеки, звільнення від роботи в святкові дні, а також в частині тривалості робочого дня осіб, що відбувають покарання у виправно-трудових колоніях, і надання їм щотижневих днів відпочинку (ст. 50 Виправно-трудового кодексу України).

 

Трудовий договір як документ під  такою назвою, підписаний його сторонами  укладається в даний час далеко не завжди, точніше, такі договори в письмовому вигляді укладаються вкрай рідко. Законодавство про працю досить нечітко визначає форму трудового договору, тому трудовий договір може бути оформлений і документом під таким заголовком ("трудовий договір"), і виданням власником або уповноваженим ним органом наказу про прийом на роботу у відповідності з заявою працівника.[4] Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли працівник був фактично допущений до роботи, хоча ніякі документи про прийом на роботу не оформлялись (ст. 24 КЗпП).

 

В той же час, в окремих випадках робота може виконуватися не на основі трудового договору, а за іншою  юридичною підставою. Зокрема, при  виконанні роботи на підставі цивільно-правового  договору. Відрізнити трудовий договір від договору цивільно-правового характеру за соціально-економічним змістом важко, хоча основний критерій поділу видається зрозумілим: цивільно-правовий договір укладається з приводу результатів праці, а трудовий договір регулює сам процес праці. В реальності межі між цивільно-правовим і трудовим договорами нівелюється. Схема розмежування цих договорів за критерієм їх предмета (об'єкта) виглядає так: якщо фізична особа взяла на себе зобов'язання виконати роботу, створити науковий, літературний твір і передати замовнику результати праці - це цивільно-правовий (авторський) договір. Якщо ж громадянин підпорядковується внутрішньому трудовому розпорядку, виконує роботу під керівництвом другої сторони, яка взяла на себе зобов'язання організувати працю, отримала право давати вказівки про послідовність проведення робіт - це трудовий договір.

 

§ 2. Поняття контракту як форми  трудового договору.

 

Оформлення трудових відносин за   посередництвом трудового контракту  широко застосовується в країнах  з ринковою економікою. Найм за контрактом, як відносно нова правова модель підбору, розподілу і використання кадрів на підприємствах всіх форм власності, закріплений і в законодавстві України. Так, термін контракт як підстава виникнення трудових відносин, як інститут трудового законодавства був легалізований в нинішній редакції в зв'язку з прийняттям Закону України від 20 травня 1991 року "Про внесення змін і доповнень у Кодекс законів про працю Української РСР при переході до ринкової економіки".[5]

Контрактна форма найму покликана забезпечити поєднання інтересів працівника, власника майна підприємства і трудового колективу, тобто є важливим елементом соціального партнерства.

 

В умовах дії жорстоких законів  ринку успіх і благополуччя підприємства різних форм власності вирішальною мірою залежать від компетенції, кваліфікації і підприємливості кадрового персоналу. Введення контрактної системи найму дозволяє роботодавцю легко позбавлятися від безперспективних, несумлінних працівників і сформувати мобільні творчі колективи.