Порівняно велику
групу лексичних неологізмів, що
з'явилися в сучасній українській
мові новітнього періоду, становлять інноваційні
терміни науки, техніки, виробництва.
Подальший розвиток науково-технічного
прогресу як у всьому світі, так і
в Україні, плідні контакти вчених,
технічної еліти (міжнародні наукові
симпозіуми, конференції, семінари, відрядження
за кордон, спільні підприємства, фірми,
проекти тощо) зумовили появу й
активне функціонування відповідної
лексики й термінології з найрізноманітніших
галузей знань; сюди ж належать і
назви відповідних професій та їх
спеціальна лексика.
Як результат
науково-технічної революції, повсякчас
з'являються нові галузі науки зі
своїм специфічним інноваційним
термінологічним апаратом що поступово
стають надбанням українського загалу
і його мови. Мовна практика останніх
років збагатилася словами на
означення нових для України
галузей наук (окремі з них були відомими
на Заході й раніше): космохімія "наука,
що вивчає хімічний склад речовин, сполук
у космічному просторі", синергетика
"наука, що
вивчає явища синергізму (комбінована
дія компонентів системи, яка
самоорганізовується; наукова концепція,
цілісного сприйняття світу й окремих
систем)", іміджологія "наука про
сукупність знань, необхідних для створення
образу окремої людини, а найчастіше політичного
реноме певного лідера держави, політичного
блоку, партії та ін.", суїцидологія
"наука, що вивчає причини самогубств",
успіхологія "наука, яка дає настанови
для досягнення успіху в чому-небудь"
тощо, пор.: «Він (В.
Вернадський) - один із фундаторів біохімії,
космохімії, гідрохімії, радіохімії, низки
інших наук, поява яких значною
мірою випереджала час» (“День”,
№024, 08.02.2006); «Слухачі Вищої школи "паблік
рілейшнз" опанують з допомогою
новітніх технологій та тренінгів секрети
ефективної реклами, іміджологїї та
ін.» (“День”, №024, 08.02.2006).
Науково-технічний
прогрес сприяв появі різних найменувань
нових типів машин, автобусів, комбайнів
та ін. на зразок ГАЗель "нова марка
малолітражної вантажної машини,
яку випускає філія Горьківського
автомобільного заводу в Криму",
"Ланос", "Нубіра", "Богдан"
"мікроавтобус українського виробництва",
"Бізон", "Славутич", "Лан"
(зернозбиральні комбайни), скутер "транспортний
засіб для пересування по снігу",
електропед "велосипед на електричній
тязі" тощо, напр.: Народився "Славутич"
у нашому КБ, а основною базою
для його серійного виробництва
визначене Акціонерне товариство "Херсонські
комбайни" («Україна молода» №236,
18.12.03); Вітчизняний зернокомбайн "Лан"
можна, звичайно, придбати "за лізингом"
(«Україна молода» №236, 18.12.03); Кількість
снігоходів у Швеції сягнула ЗО тисяч
(«Дзеркало тижня» №30(303), 29.07-04.08.2000). Сюди
також варто віднести нові назви устаткування,
механізмів, апаратів, пристроїв та ін.:
електровітряк "вітряк, що виробляє
електричну енергію", телефакс/факс
"апарат із пристроєм для друкування,
який використовують для передачі та прийому
графічної, друкованої інформації засобами
телефонного зв'язку", плеєр "компактний
магнітофон з навушниками, який здатний
лише відтворювати фонозапис" та ін.,
пор.; Не вистачає досвіду підприємництва,
немає комп'ютерів, факсів та іншого необхідного
для ділового життя обладнання («Дзеркало
тижня» №30(303), 29.07-04.08.2000).
В останні роки
досить інтенсивно функціонують у мові
публіцистики назви науково-технічних
і виробничих систем, процесів, речовин:
Інтернет "всесвітня інформаційна
комп'ютерна мережа, що об'єднує чисельні
некомерційні комп'ютерні мережі і
комп'ютери, які обмінюються
інформацією між
собою", конверсія "переведення
підприємства оборонної промисловості
на виробництво цивільної продукції
і товарів народного споживання",
фітогормони "фізіологічно активні
речовини, що регулюють ріст, сприяють
укоріненню рослин і т. ін." тощо,
напр.: Головною особливістю фестивалю
"Майбутнє України" ... стало використання
комп'ютерних технологій, які дозволили
перенести звук і зображення в
мережу Інтернет («Дзеркало тижня»
№30(303), 29.07-04.08.2000).
2.4 Інновації політологічного
характеру
Найпомітніше
місце в мовній репрезентації
ідеологічних концепцій належить суспільно-політичній,
або політологічній, лексиці і
термінології. Дослідження цієї лексики
становить як суто лінгвістичний, так
і соціальний інтерес [21]. Номінації
у сфері міжнародних відносин,
правової діяльності, реалій внутрішнього
політичного життя в Україні
та в інших державах концентруються
навколо найбільш актуальних проблем
сучасності.
Як відомо, наприкінці
XX ст. відбулися кардинальні зміни
на міжнародній арені - пішла в
небуття світова соціалістична
система та її військовий блок - Варшавський
договір, завершилася ера холодної
війни та гонки озброєнь, протистояння
двох соціальних систем тощо. Розпад СРСР,
країни з тоталітарним режимом, виникнення
нових незалежних держав, розбудова
демократичної правової Української
держави та її інституцій, формування
нового мислення, нової політичної
свідомості громадян - всі ці процеси
відбиваються
і фіксуються в сучасній українській
мові. Свідченням цих змін є поява
численних лексичних і семантичних
інновацій, серед яких розрізняємо
неологізми різного статусу:
1) лексеми-неологізми;
2) текстові інновації.
Лексеми - неологізми
останніх десятиліть, функціонуючи в
мові мас-медіа,
реалізують свою
семантику, узвичаюються, поширюються
в мовній практиці й мають перспективу
входження у загально-мовний словник.
За матеріалами ЗМІ, зафіксовано
таку групу лексем-неологізмів на
позначення
процесів, явищ розбудови
і становлення держави: державотворення
"процес творення й розбудови
держави", державознавство, роздержавлення,
етнодержавотворення, етнополітика, етнопедагогіка,
націобудівництво, націостановлення тощо,
напр.: «Насправді ці (ліві) сили стали
в опозицію до нашого вимріяного віками
державотварення, в опозицію до всього
українського.» («Україна молода» №33,21.02.06));
Тут московський мер виступає
вже й як "новатор " в етнополітиці.
Ніхто, бачите, в Севастополі не живе,
крім "росіян" («Урядовий кур'єр»
№136(1818), 28.07.2000).
Текстові інновації
на зразок новонезалежний "той, який
нещодавно здобув незалежність (як
правило, про державу)", політструктуризація
"процес чіткого оформлення політичних
структур", неоавантюрний "для
якого характерні нові ризиковані й
сумнівні дії", новорухівець "представник
нового Руху, тобто нової партії УНР (Український
Народний Рух) на чолі з Ю.Костенком",
підмандатний "який діє за мандатом
ООН" та інші так само пов'язані з усвідомленням
соціально-політичних процесів, що відбуваються
в світі та Україні, проте не мають статусу
потенційно кодифікованих лексем, пор.:
«Ця програма мала на меті допомогти новонезалежним
державам позбутися ядерної зброї.» («Урядовий
кур'єр» №136(1818), 28.07.2000); Спонтанна російська
"пугачовщина" та "разінщина",
українське "кармалюцтво" - ніщо інше,
як неоавантюрний український більшовизм
(«Дзеркало тижня», №8(587), 4-10.03.06); «…черговий
з'їзд відбувався під
знаком великого
протистояння "старої гвардії" В'ячеслава
Чорновола та "новорухівців" на
чолі з Юрієм Костенком. Нинішній
з'їзд відбувся без жодних знаків
(«Дзеркало тижня»,№27(300), 8-14.07.2000). «У
сутичці професіоналізму «кучмістів»
і некомпетентності революціонерів,
відповідно до логіки розвитку подій,
перемогли останні» («Дзеркало тижня»
№20(599) 27.05-2.06.2006)
Дослідники відзначають
специфіку текстових інновацій [16].
Загальновизнано,
що своєрідність лексики суспільно-політичного
змісту
характеризується,
по-перше, широтою тематичного діапазону
і розмитістю його меж (це терміни ідеології,
політики, юриспруденції, частково військової
справи тощо); по-друге, це перифрази, абревіатури,
загальновживані найменування, метафори,
навіть власні імена, за якими може стояти
певний комплекс політичних уявлень і
понять, асоціацій. Саме вони й становлять
текстові інновації, в яких слово (іноді
лише на короткий час) набуває додаткового
значення в публіцистичному контексті.
Висновки
Поява в сучасній українській
мові значної кількості лексичних
новотворів -- цілком закономірне явище.
Помічено, що в періоди докорінних
суспільних змін у словнику будь-якої
національної мови виникає значна кількість
нових слів-понять. Це відбувалося
в період так званої "українізації"
(1917--1930 рр.), цей процес спостерігається
і в 90-х роках XX ст. в Україні, а
також він звичайно продовжується
і в XXІ ст..
Актуальною проблемою
сучасного мовознавства є дослідження
такого феномена як інноваційна лексика.
У вузівських підручниках із сучасної
української літературної мови висвітлюються,
як правило, загальні питання, які стосуються
основних причин закономірностей поповнення
словникового складу мови новими номінативними
одиницями, а також подається
інформація про індивідуально-авторські,
або оказіональні неологізми.
Незважаючи на те, що неологічний
матеріал знаходиться під пильною
увагою мовознавців, неодноразово був
об'єктом аналізу на окремих часових
зрізах та на матеріалі різних мов,
деякі питання сучасної неології
залишаються дискусійними до сьогодні.
Це пояснюється насамперед тим. що теорія
неології до цього часу не має чітких
дефініцій, а неологізм ототожнюється,
як правило, з новим словом або
його значенням. Будь-який семантичний
неологізм, як і неологізм узагалі, на
момент свого виникнення є оказіональним,
продуктом індивідуально-авторської мовотворчості,
створеним на замовлення конкретної ситуації,
«на випадок». Подальша доля неологізму
залежить від прийняття/неприйняття його
носіями мови.
Повернена, реабілітована
лексика поповнила собою терміносистеми
таких сфер як гуманітарні науки,
особливо суспільні, культури, освіти,
виробництва. Так, наприклад, в освітню
систему України повернулись
окремі колись традиційні форми навчання
й відповідно слова, похідні від
них утворення й словосполучення:
гімназія, ліцей, бакалавр, магістр.
Проте найбільш плідно неологізми
(лексичні, семантичні й стилістичні)
продукуються, засвоюються й активно
функціонують у стилі ЗМІ, бо останній
об'єднує в собі жанрові й стильові
різновиди, елементи всіх інших, стилів.
Головними чинниками, що сприяють
витворенню нових найменувань, є
внутрішньо-лінгвістичні закони розвитку
лексичного складу мови й позамовні
впливи. Серед останніх назвемо:
1) вихід ЗМІ з-під цензури,
їх ідеологічна нерегламентованість
розкутість;
2) вільний пошук журналістами
нових експресивних засобів вираження
на тлі стандарту та кліше;
3) із проголошенням Української
державності посилення уваги
авторів до питомих джерел
української національної мови.
Поряд із словами, які мають
ознаку загальновживаності, у мові
аналізованого стилю зустрічаємо
певну кількість індивідуально-авторських
й оказіональних утворень, що є
свідченням намагання журналістів
нестандартно, оригінально висловитись
чи змалювати своєрідність події, ситуації,
образів та ін.
У науковій літературі висловлюється
думка, що встановлення точних критеріїв
розрізнення узуальних та неузуальних
лексичних інновацій неможливе,
оскільки справа стосується розвитку
мови, процесу переходу одного явища
(факту мовлення) в інше (факт мови),
і доки цей перехід не здійснився
(на відбір слова та на засвоєння
його узусом потрібен час), -- можна говорити
лише про ту чи іншу тенденцію.
Найбільш глибоко розглядає
питання появи неологізмів, їх подальше
використання або ж вилучення
з мови - О.А.Стишов. У своїй монографії,
а також численних наукових статтях
він розглядає інноваційну лексику
не тільки в загальній системі
української мови, а й саме в
мові засобів масової інформації.
Виокремлює групи неологізмів різних
типів. Досліджує інновації політологічного,
соціально-економічного характеру, термінотворення
у конфесійній лексиці. Розглядає
спортивні терміни-інновації в
засобах сучасної інформації. Його
праці, що вивчають появу та функціонування
неологізмів, виходять протягом майже
десяти років, і, окрім теоретичної бази
завжди вміщують доповнення, що складаються
з практичного матеріалу друкованих видань
того періоду, який саме аналізується
автором. Тому основним джерелом для свого
дослідження я взяла саме наукові праці
О.А. Стишова.
Можна упевнено сказати, що
нелогізми виникали і будуть надалі
виникати у мові. Людина розвивається,
а тому і розвивається мова, якою
вона спілкується, яку використовує
у роботі та побуті. Виникнення нових
технічних засобів, перебіг змін
у суспільстві, розвиток тієї чи іншої
нації зажди буде поштовхом для
запозичень або виникнення нових
слів та термінів у мові. Засоби масової
інформації якнайкраще віддзеркалюють
ці процеси, використовуючи чи не найпершими
нову лексику. Очевидно, що мова ЗМІ
відбиває загальну тенденцію розмовної
мови -- поширення в ній жаргонних,
просторічних слів. Із молодіжного
жаргону також потрапляють у
мову ЗМІ слова та словосполучення,
що використовуються й надалі, стаючи
широковживаними.
Тому сфера сучасних українських
засобів масової інформації засвідчує:
мова живе, еволюціонує, і завдання
небайдужих до її долі журналістів-інтелігентів
- вони ж бо належать до основних творців
найрізноманітніших текстів - дбати, щоб
мова за цих складних обставин залишалася
собою, зберігала свої генетико-типологічні
риси. Тому журналіст мусить мати тонке
мовне чуття, знати, що треба, а чого
не варто пускати в обіг.
Слід пам'ятати, що
засмічення мови засобів масової
інформації не сприяє збагаченню,
розвитку української мови
Список використаної
літератури
1. Андрусяк І.
В. Спосіб життя та дозвілля:
фрагмент концептуального аналізу
англійських неологізмів кінця
ХХ століття // Мовні і концептуальні
картини світу. -- К., 2000. -- С.8-18
2. А.П.Грищенко. Сучасна
українська літературна мова: Підручник
/ За ред. А.П.Грищенка. - 2-ге вид.
- К.,1997. - С.196-198
3. Булаховський
Л.А. Нариси з загального мовознавства.
- К., 1959