Стан дослідження неологізмів у сучасному мовознавстві

 

ЗМІСТ

Вступ..……………………………………………………………………………....….2

Розділ 1. Стан дослідження  неологізмів у сучасному мовознавстві …………..….5

1.1 Неологізми - складний і неоднорідний масив лексики.................…...................5

1.2 Історія дослідження  інноваційної лексики в українському мовознавстві……………………………………………………………………..…...14

Розділ 2. Неологізм  як одне з оcновних джерел розвитку словникового складу мас-медіа…………………………………………………………………………...…20

2.1 Нова економічна  лексика……………………………………………..............…21

2.2 Конфесійна  лексика і термінологія………………………………………….…27

2.3 Науково-технічна, виробничо-професійна лексика і  термінологія….............29

2.4 Інновації політологічного  характеру……………………………………..….…31

Висновки……………………...………………………………………………….…...34

Список використаної літератури………………………………...…………..……..37

Вступ

Одним із елементів  громадського життя, який активно реагує на суспільні процеси й віддзеркалює їх, є засоби масової інформації. Їх вплив дуже великий на громадську свідомість. Здатність швидко й майже  тотально охоплювати найширші аудиторії  дає їм змогу формувати суспільну  думку, визначати духовні цінності. Ось чому мова засобів масової  інформації - важлива й актуальна  проблема сучасних досліджень.

У процесі розвитку суспільства виникають нові поняття, які потрібно називати. Крім того, навколишній  світ, відкриває нові явища, котрі  теж потребують називання. Нові слова  мають назву - неологізми (гр. neos - новий  і logos - поняття, слово).

Поява в сучасній українській мові значної кількості  неологізмів -- цілком закономірне явище. Багато неологізмів з'являється  в мові в часи великих, докорінних перетворень у житті того чи іншого народу. Потреба в нових словах зумовлюється насамперед позамовними  чинниками, зокрема соціальними  і політичними змінами в суспільстві. Але неологізми виникають у мові весь час і не лише в галузі суспільно-політичної лексики. Це й нові терміни науки, літератури, мистецтва, це й виробничо-технічна лексика, пов'язана з розвитком  народного господарства, лексика, пов'язана  з новими досягненнями в розвитку військової справи та військово-стратегічної науки, слова, що називають нові поняття, які виникають у галузі культурно-побутового обслуговування. До найпродуктивніших  належать словотвірні засоби творення неологізмів. Крім того, склад неологізмів  поповнюється за рахунок слів іншомовного  походження, які позначають науково-технічні терміни, найрізноманітніші предмети виробництва. Треба заначити, що терміни - переважна більшість неологізмів (до 90%) [2].

 Слово не  тільки називає предмет, дію,  ознаку, поняття, а й оцінює  відповідне явище дійсності, сигналізує  про нейтрально, підкреслено позитивне  або негативне ставлення до  нього з боку мовця. Отже, крім  номінативної, слово виконує також  оцінно-експресивну функцію.

Тому неологізми, використані у певному контексті  за певних обставин, можуть не тільки надати предмету новизни, а й одразу ж  показати авторське ставлення

до нього - чи то позитивне, чи негативне.

Статус неологізмів  зберігається до того часу, поки вони не стають узуальними, загальновживаними, тобто коли поняття втрачає свою новизну.

Актуальність  теми вивчення інноваційної лексики полягає у виникненні нових реалій, і, як наслідок, появі найновішої інноваційної лексики, яка потребує системного аналізу, унормування та закріплення в лексико- і термінографічній літературі. Засоби масової інформації чи не найактивніше використовують неологізми, але їх невдале та надмірне використання може призвести до втрати ясності будь-якого тексту. Об'єктом дослідження є неологізми в лексичному складі української мови. Предмет - функціонування інноваційної лексики в матеріалах сучасних засобів масової інформації. Влучне і невдале використання неологізмів проілюстроване за допомогою таких друкованих видань, як «Дзеркало тижня», «Урядовий кур'єр», «Україна молода».

Метою дослідження  є відстежити появу нових лексичних  одиниць та вплив неологізмів  на розвиток української мови, чи вносять  вони позитивні зміни, чи, навпаки, засмічують її. Завдання роботи: дати робоче визначення неологізму; представити типологію інноваціїної лексики; проаналізувати стан дослідження неологічної лексики; розглянути інноваційну лексику різноманітних сфер діяльності. Методи дослідження: виступали індуктивний (та описовий).

Для цього було проаналізовано певні сучасні періодичні видання, а також праці таких лінгвістів як О.А. Стишов, О.А. Семенко, С. Караванський, Ж.В. Колоїз, за допомогою яких проаналізовано виникнення і функціонування неологічної лексики в мові засобів масової інформації, та зроблено висновки, які саме неологізми переважають в мові мас-медіа на початку XXI століття.

  Вплив потужної  розмовної стихії, яку називають  „кузнею” лексики, відчувають  усі стилі сучасної української  мови, але найбільше він охопив сферу ЗМІ. Це нові слова, взяті із народної мови без змін або створені під розмовний стиль. Серед них помічено чимало вдалих новотворів, які завдяки ЗМІ можуть стати літературними.

У сучасному суспільстві  також стрімко розвивається рекламна індустрія, а це, у свою чергу, формує мову реклами, яка має великий  вплив на суспільство - рекламні гасла  й заклики, репліки героїв рекламних  роликів широко цитуються. Реклама  сприяє ознайомленню широкого кола українців  із новими реаліями, а між тим  і з новими номінаціями. Молодь часто  спілкується рекламними гаслами (Не гальмуй - снікерсуй; Шейканемо, Бейбі!). Всі ці неологізми творяться за допомогою  різних словотвірних афіксів і змінюються за граматичними законами української  мови.

Слід ще зауважити, що англомовні інтелектуальні “збагачення”, які дуже часто зустрічаються  у мові засобів масової інформації часто викликають огиду й несприйняття. Кількість англіцизмів в одній  фразі часом сягає такого числа, що глядач (слухач, читач) уже не здатен адекватно сприймати інформацію.

Українська мова, як будь-яка інша, має свої недоліки, тому цим дослідженням хочеться показати, де доречне використання неологічної  лексики, а де його бажано уникнути, хотілося б розібратися, які з  лексичних новотворів є вдалими, виправданими з погляду мовної культури, а які треба вживати дуже обережно, які форми неологізмів ще зберігають свою новизну, а які вже стали  узуальними. Бо ці проблеми є надзвичайно  важливими і актуальними, оскільки тісно пов'язані із питаннями  мовних норм.

Розділ.1. Стан дослідження  неологізмів у сучасному мовознавстві

1.1 Неологізми - складний і неоднорідний масив лексики.

 Зосереджуючи  увагу на хронологічному змісті  поняття неологізм, або інновація,  у роботі розглядаємо також  нові загальномовні лексичні  явища, що зародилися й вживалися  в українській мові в попередній  період. Крім того, зважаючи на  брак в українській лексикографії  словників нових слів і значень,  непослідовну їхню фіксацію в матеріалах лексичної картотеки Інституту української мови НАН України, точно визначити час появи тих чи інших нових лексико-семантичних одиниць часто досить складно. Поряд із загальномовними неологізмами виникає також потреба розгляду індивідуально-авторських утворень.

Загальномовні інновації  в мові новітньої публіцистики істотно  домінують. З-поміж таких неологізмів  видокремлено кілька груп. Досить численну з них становлять одиниці на позначення нових понять, явищ чи предметів, тобто позасинонімічні неологізми: консюмеризм/консьюмеризм "боротьба споживачів за якість товарів і послуг", полтергейст "містичні явища та процеси, які неможливо пояснити (стугоніння, пересування предметів тощо)", прайс-лист "список цін на всі товари (а також на акції, цінні папери) та послуги, що надається якоюсь організацією, фірмою, підприємством тощо" та ін., напр.: «Як соціально-економічне явище консюмеризм не лише віддзеркалив і персоніфікував об'єктивні протиріччя, що неминуче виникають у системі ринково-виробничих відносин.» («Урядовий кур'єр» №136(1818), 28.07.2000).

Розрізняють також  синонімічні неологізми, що по-новому передають ставлення мовця до вже відомих понять, явищ, предметів, виділяючи в них своєрідну, досі не відому чи не помічену особливість, рису, грань. До них можна віднести такі слова, як: бутік "невелика крамниця з модними дорогими товарами", кілер "професійний найманий убивця", людомор "штучно створений голод; голодомор", поморівок "голод", електорат

"виборці"  тощо, напр.: «Після двох воєн і  окупацій, спочатку російської 1917-1920, потім німецької 1941-1944 рр., після  поморівку 1921-го, надто ж апокаліптичного  1933 року, здавалося, вірилося: це  страховиння ніколи не повториться.»  («Дзеркало тижня», №8(587), 4-10.03.06).

  Серед нових слів, що активно поповнюють лексико-семантичну підсистему будь-якої мови, помітне місце займають словотвірні неологізми. Кожна лінгвальна система використовує закладені в ній можливості морфемного поєднання, а також постійно залучає іншомовні морфеми: необільшовик, політбомонд, спікерство, працетерапія, червонохрестівець "співробітник організації "Товариство Червоного Хреста", снідоносний, безкредитний та ін., напр.:. «Незаперечний претендент на спікерство від СДПУ(о) не лише "самоусунувся " від боротьби, а й сам же запропонував кандидатуру безпартійного екс-міністра транспорту.» («Урядовий кур'єр»№42(2457), 27.11.98)).

Збагачення словника відбувається також завдяки процесові  зміни семантики ряду відомих  лексичних одиниць, тобто за рахунок  семантичних неологізмів. Майже  ніколи неологізми не творяться заново, з невідомих у мові елементів [21]. Найчастіше використовуються відомі слова, семантичний компонент яких (семема) виявляє потенційну здатність  до переносного вживання, а згодом усталюється як переносне самостійне значення, пор: саркофаг перен. "спеціальна споруда над ядерними реакторами, установками, призначена для захисту  довкілля від радіоактивних речовин", чорнобиль перен. "назва нового комп'ютерного віруса", самосел перен. "той, хто без офіційного дозволу  влади, самовільно поселився в Чорнобильській тридцятикілометровій зоні", марафон  перен. "тривала і напружена  боротьба за щось", тайм-аут перен. "перерва, відпочинок" та ін., напр.: Україна оголосила всесвітній конкурс  на проект нового саркофагу («Україна Молода, №84 04.10,91); Постійних мешканців  з сіл тридцятикілометрової чорнобильської зони називають самоселами (“День”, №024, 08.02.2006).

Досить інтенсивно продукуються в українській мові й індивідуально-авторські неологізми, чи, як ще їх називають, оказіоналізми. Їх варто розглядати як складне явище  системного (реалізація словотвірних можливостей, закладених у системі  певної мови) і асистемного (ненормативність, функціональна й експресивна  зумовленість, створення для ситуативних  потреб) характеру. Як правило, це позанормативні периферійні лексичні елементи, створені переважно

зі стилістичною метою - увиразнення якоїсь ситуації, образу, фрагменту дійсності, на що вказує контекст. Основна сфера функціонування таких одиниць - художній та розмовний  стилі, рідше -публіцистичний стиль. Досліджуваний  період (початок XXI століття) характеризується збільшенням кількості індивідуально-авторських оказіоналізмів у мові підстилю засобів  масової інформації. Це зумовлено  взаємодією позамовних і внутрішньомовних чинників. Функціонуючи в мові сучасної публіцистики, оказіоналізми виконують  номінативну, когнітивну, експресивно-оцінну функції.

Поряд із терміном індивідуальний новотвір, або оказіоналізм, у мовознавчій літературі паралельно використовують такі назви цього  поняття, як індивідуальні слова, авторські, індивідуально-авторські неологізми, стилістичні, індивідуально-стилістичні  неологізми, неологізми контексту, одноразові неологізми, літературні неологізми, слова-саморобки, слова-експромти, слова-метеори, неологізми поета, поетичні неологізми, егологізми. На означення незвичних  слів, створених відповідно до ситуації, випадку чи контексту з переважною настановою не на номінацію, а на експресію, стилістичну маркованість тощо, у  сучасній україністиці закріпився термін оказіональне слово, або оказіоналізм. Серед диференційних ознак оказіоналізмів дослідники називають такі:

1) регулярна відтворюваність  (невідтворюваність);

2) словотвірна  похідність;

3) некодифікованість;

4) функціональна  одноразовість;

5) експресивність;

6) номінативна  факультативність;

7) синхронно-діахронна  дифузність;

8) індивідуальна  належність.

Мовний матеріал новітніх мас-медіа засвідчує найрізноманітніші  стилістичні функції оказіоналізмів. У кожному окремому контексті  вони використовуються як виразний малюнок-характеристика кого- або чого-небудь, причому, як позитивно-оцінного (Петлюріана "сукупність творів мистецтва, спогадів та ін., пов'язаних із життям і діяльністю С.Петлюри", святотворення, елітовихована (молодь), серцеокий), так і негативно маркованого характеру (манкуртопарламентар, нац'евнух, інтербезбатченки). Саме через те, що більшість сучасних ЗМІ відбивають політичну, ідеологічну, етнічну, конфесійну боротьбу, вони продукують нерідко так званий "чорний піар", у якому використовуються переважно оказіоналізми з негативно-оцінною експресією (пор.: Та національне приниження українського народу манкуртопарламентарями триватиме доти, поки сам народ буде згоден сприймати постійне.; А Верховній Раді разом з президентом і Академією наук узаконити "нову історіцьку обшность "нац'євнухів? («Дзеркало тижня», №2(581), 21-27.01.06) Влучність, дошкульність, іронія та інші конотації реалізуються у відповідних контекстах.

Враховуючи дериваційні  можливості новотворів, їхні стильові та стилістичні особливості, можна  виділити такі групи:

Оказіональні  деривати, утворені продуктивними словотвірними  типами, моделями, а часто за аналогією: німоязичник, піночетизація, порожньокишеньковість, оскароносний, зеленоюний, залізнорукий тощо, напр.: Три місцеві ради Київщини висловились-таки за скасування представницьких органів влади на районному; та обласному рівнях, засвідчивши цим, з одного боку, повну довіру Президентові, а з іншого- заочно погодившись з варіантом "піночетизації" України («Дзеркало тижня» №30(303), 29.07-04.08.2000); Особливе місце в центрі статті займають міркування про кандидата на посаду президента..., а також у зв'язку з цим прозорі натяки автора на наслідки правління "залізнорукого" президента для реформ, демократії та мрії про сильну соціальноорієнтовану державу.( «Урядовий кур'єр»№42(2457). 27.11, 98).