Організація Об'єднаних Націй

      В остаточному  підсумку  після  використання  дипломатичних  мір  було прийнято  компромісне  рішення  про  наділення  ООН   функцією координації міждержавного соціально-економічного співробітництва. Задача координації були сформульовані в  загальній формі і покладені на Економічну і Соціальну Раду. На відміну від Ради Безпеки ЭКОСОС споконвічно володів у своїй сфері дуже урізаними повноваженнями. Остання обставина не  дозволяла ООН стати  серйозним центром співробітництва держав у соціально-економічних питаннях.

      Дана  область міжнародних відносин відрізнялася складністю  і  уключала воістину неосяжну кількість міждержавних взаємозв'язків. З цих причин координація економічного міждержавного співробітництва з єдиного центру рекомендувалася малоймовірної.

      Більш реалістичним був названий підхід із позиції функціональної децентралізації.

      У силу того, що структурні параметри самої ООН для цих процесів виявилися вузькі, потрібно було створити систему міжурядових інститутів, для яких ООН виступала координаційним центром. У цю систему ввійшли  існуючі і знову створені спеціалізовані міжурядові організації.

      Досвід  Ліги Націй у цьому питанні був взятий до уваги у Статуті ООН, що у ст.57 і 63 декларував що, спеціалізовані міждержавні установи встановлюють зв'язок з ООН у порядку підписання спеціальних угод із ЭКОСОС ООН.

      Таким чином, спеціалізовані міждержавні  установи залишалися самостійними міжурядовими організаціями, їхній зв'язок з ООН носило характер співробітництва і координації дій.

      У 1946 році під егіду ООН увійшла  Міжнародна організація праці (Женева 1919) - МОП, у 1947 році - найстарша міжнародна організація - Міжнародна спілка електрозв'язку ( МСЕ, 1865, Женева), у 1948 році - Всесвітня поштова спілка (ВПС, 1874, Берлін), у 1961 році - Всесвітня метеорологічна організація (ВМО, 1878, Женева).

      У ці ж роки утворяться нові міжурядові структури. У 1944 році почалося створення фінансово-економічної групи системи ООН.

      Почали  діяти Міжнародний валютний фонд (МВФ), статутною ціллю якого було оголошене забезпечення упорядкованих відносин у валютній області, подолання конкурентного знецінення валют, і Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР), покликаний зробити поміч відновленню і розвитку держав- членів. Цілями МБРР є сприяння реконструкції і розвитку економіки держав-членів Банку, надання позик для розвитку виробництва й ін.

      СБ  функціонує в тісному зв'язку з  МВФ, при цьому усе його організації пов'язані угодами про співробітництво в ООН. У 1946 році були створені такі міжурядові організації - Організація Об'єднаних Націй із питань просвітництва, науки і культури (ЮНЕСКО, Париж), Всесвітня організація охорони здоров'я (ВОЗ, Женева), і Міжнародна організація по справах біженців ООН (ІРА, припинила своє існування в 1952 році). У цьому ж році були встановлені контакти ООН з Організацією Об'єднаних Націй із питань продовольства і сільського господарства (ФАО, Рим. 1945).

      У 1947 році статус спеціалізованого установи одержала Міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО, Монреаль, 1944). У наступні роки в процесі створення спеціалізованих установ йшов не  настільки  інтенсивно,  у 1958 році з'явилася Міжнародна морська організація (ІМО, Лондон), у 1967 році - всесвітня організація інтелектуальної  власності (ВОИС,  Женева), у 19777 році - Міжнародний фонд сільськогосподарського розвитку (ІФАД).

      Саме  «молоде» спеціалізоване установи ООН - Організація Об'єднаних Націй по промисловому розвитку (ЮНІДО), створена в 1967 році як допоміжний орган ООН. У рамках ЮНІДО ще в 1975 році було прийняте рішення про її перетворення в спеціалізоване установи ООН, пророблена велика робота з виробітку установчого документа - Статуту, і після його ратифікації 80 державами-членами ЮНІДО в 1985 році одержала цей статус.

      У системі ООН відомою своірідністю відрізняється положення  двох міжнародних організацій - МАГАТЕ і ГААТТ. Міжнародне  Агентство  по атомній енергії (Відень, 1956) діє під егідою ООН, тому що пов'язано з останньої  не через  ЭКОСОС,  а  через  Генеральну  Асамблею.  Складніше зв'язок  ООН   у Генерального угода з тарифів і торгівлі, що формально не  є спеціалізованим установимим, але пов'язано із системою ООН через  угоди  з Конференцією  по торгівлі і розвитку (ЮНКТАД, 1966) і групою  СБ. Розвиток  ГАТТ  припускає створення нової міжнародної організації в області торгівлі. У ході функціонування системи ООН, що включала  вже  названі  елементи ООН, спеціалізовані установи, МАГАТЕ  і ГАТТ,  з'являється необхідність  у створенні  міжурядових  інститутів  особливого  роду.  Створення їх було викликано  мінливими  потребами  міжнародного  економічного і соціального співробітництва, що має тенденцію до поглиблення і розширення.

      Крім  того,  у  другій  половині  двадцятого  сторіччя  на  міждержавне співробітництво  потужний  вплив  зробили,  по-перше,  національно-визвольне прямування колоніальних народів,  по-друге,  поява  проблем,  віднесених  до розряду глобальних, - запобігання ядерної війни, демографічні,  продовольчі, енергетичні, екологічна проблеми.

      Необхідність  рішення цих проблем викликала  характерні структурні зміни в системі ООН. Насамперед це висловилося в  тому,  що  в  рамках  самої ООН з'явилися  допоміжні  органи зі структурою і функціями міжурядових організацій, що володіють самостійними джерелами фінансування. До допоміжних органів ООН, створеним  по  резолюції  Генеральної  Асамблеї, відносяться: Дитячий фонд ООН (ЮНИСЕФ, 1946),  створений із  метою надання помочі дітям повоєнної Європи, а згодом колоніальних і  посада  колоніальних країн, Конференція по торгівлі і розвитку (ЮНКТАД, 1966), покликана  сприяти торгівлі між країнами що знаходяться на  різноманітному рівні економічного розвитку.

      Програма  розвитку ООН (ПРООН, 1965) переслідує цілі надання  технічної і перед-інвестиційної помочі країнам, що розвиваються.

      Отже, до дійсного моменту сформувалася стійка система ООН, що  міститьу собі головні  органи:

    Генеральну Асамблею ООН;

    Рада безпеки ООН;

    Економічну і Соціальну Раду ООН;

    Рада по Опіці ООН;

    Міжнародний Суд ООН, Секретаріат  ООН. 
 

      У систему також включаються і  спеціалізовані установи :

    Міжнародний валютний фонд;

    Міжнародний банк реконструкції  і розвитку;

    Міжнародна фінансова корпорація;

    Міжнародна асоціація розвитку;

    Міжнародна морська організація;

    Міжнародна організація цивільної  авіації;

    Міжнародна організація праці;

    Міжнародна спілка електрозв'язку;

    Всесвітня поштова спілка;

    Організація Об'єднаних Націй  із питань освіти, науки і культури;

    Всесвітня організація охорони здоров'я;

    Всесвітня організація інтелектуальної  власності;

    Організація Об'єднаних Націй  по промисловому розвитку;

    Продовольча і сільськогосподарська  організація Об'єднаних Націй;

    Всесвітня метеорологічна організація;

    Міжнародний фонд сільськогосподарського розвитку;

    Міжнародне агентство по атомній  енергії. 

  Напрямки  діяльності ООН, її органів  та їх структура 

  Напрямки  діяльності ООН визначаються в більшій  мірі профілем тих або інших органів  і установ в системи. Тому варто  роздивитися напрямки діяльності не ООН у цілому, а роздивитися повноваження і діяльність кожного з них, а також ті питання який не ставляться до їхньої компетенції, або в питаннях у який існують обмеження повноважень.

  Генеральна  асамблея ООН - має широкі повноваження. Відповідно до Статуту вона може обговорювати будь-які питання або справи, у тому числі стосовні до повноважень і функцій любого з органів ООН, і, за винятком ст.12, давати рекомендації членам ООН і (або), Раді Безпеки ООН по будь-яких таких питаннях і справам4.

  Генеральна  Асамблея ООН уповноважена розглядати загальні принципи співробітництва  в справі підтримки міжнародного миру і безпеки, у тому числі принципи, що визначають роззброювання і регулювання  озброєнь, і пропонувати у відношенні цих принципів рекомендації. Вона також уповноважена обговорювати будь-які питання, що ставляться до підтримки міжнародного миру і безпеки, поставлені перед нею будь-якими державами, у тому числі державами членами і не членами ООН, або Радою Безпеки ООН, і робити у відношенні будь-яких таких питань рекомендації зацікавленій державі або державам або Раді Безпеки до і після обговорення. Проте будь-яке таке питання, по якому необхідно “почати дію”, передається Генеральною Асамблеєю ООН Раді Безпеки до і після обговорення5 .

  Генеральна Асамблея ООН не може висувати рекомендації, що стосуються якоїсь суперечки або ситуації, коли Рада Безпеки виконує стосовно них покладені на нього Статутом ООН функції, якщо сама Рада Безпеки не попросить про це6.

  Генеральна  Асамблея ООН організує дослідження і складає рекомендації з метою сприяння співробітництву в області економічної, соціальної, культури, освіти, охорони здоров'я, сприяє здійсненню прав людини й основних свобод для усіх, без розходження раси, статі, мови і релігії7.

  Генеральна Асамблея одержує і розглядає щорічні і спеціальні доповіді Ради Безпеки, а також доповіді інших органів ООН, розглядає і підтверджує бюджет ООН. Вона має право виносити тільки рекомендації, що, за винятком рішень із питань бюджету і процедури, не мають обов'язкової сили для членів ООН. За рекомендацією Ради Безпеки вона призначає Генерального секретаря ООН, робить прийом до ООН нових членів, вирішує питання призупинення здійснення прав і привілеїв держав-членів, їхнього винятки з ООН. Генеральна Асамблея ООН обирає непостійних членів Ради Безпеки, членів ЭКОСОС, Ради по Опіці, Міжнародного Суду ООН.

  Структура Генеральної Асамблеї:

  1.Голова;

  2. Заступники голови (17);

  3. Головні комітети:

  - по політичним питанням і питанням безпеки;

  - по економічних і фінансових питаннях;

  - по соціальних, гуманітарних і культурних питаннях;

  - по опіці і територіям, що не сесамоуправляются;

  - по правових питаннях.

  4. Комітети:

  по  адміністративних і бюджетних питаннях;

  по  внесках;

  по  деколонизации;

  по  питанню про політику апартеїду;

  по  атомній енергії;

  по  використанню космічного простору;

  по  роззброєнню тощо.

  5. Сесійні органи:

  Генеральний комітет;

  комітет по перевірці повноважень.

  6. Комісії: 

  ревізійна;

  міжнародного  права;

  по  правах людини й ін.

  Генеральна  Асамблея проводить щорічні регулярні  сесії, що відчиняються в третій вівторок вересня, а також спеціальні (скликаються  по будь-якому питанню, якщо вимоги надходять від Ради Безпеки) і надзвичайні, що скликаются протягом 24 часів із моменту одержання Генеральним Секретарем вимоги від Ради Безпеки і підтриманого голосами будь-яких членів Ради у випадках:

  1) якщо існує погроза миру;

  2) відбулося порушення миру або акт агресії і члени Ради Безпеки не прийшли до рішення питання.

  Відповідно  до Статуту ООН Генеральна Асамблея грає істотну роль у діяльності ООН. Вона вносить значний внесок у  розробку і підготування ряду важливих міжнародних документів і кодификації принципів і норм міжнародного права.

  Генеральна  Асамблея - демократичний орган. Кожний член незалежно від розмірів території, чисельності населення, економічної  і військової мощі має 1 голос.