Управління лізинговими операціями

     Порівняння  вартості майна, що здається в лізинг, із його вартістю під час купівлі  в кредит, дозволяє сторонам майбутньої угоди враховувати поряд з  умовами надання кредиту і  податкові пільги, які можуть бути отримані як лізингодавцем, так і  лізингоодержувачем. [14. C. 9]

     У цьому випадку розрахунок можна  провести за такими формулами:

     Вкр= ВТ + Пп / Ппод. – Пкр. ам., (3;2)

     Де  Вкр. – вартість купівлі на умовах кредиту;

     ВТ  – вартість товару;

     П п — платежі за процентами;

     Ппод. — прибутковий податок;

     Пкр. ам. — податковий кредит на прискорену амортизацію.

     Вліз= (Пл – (Пкр. ін. + З) * Т / Ппод.) + ЗВ, (3;3)

     де  Вліз — вартість за лізингом;

     Пл  — щорічні платежі за лізинговою угодою;

     Пкр. ін — податковий кредит на інвестиції;

     З — знижки лізингоодержувача;

     Т — строк дії лізингового договору;

     Ппод. — прибутковий податок;

     3В.  — залишкова вартість об'єкта  лізингу.

     Розрахунок  ставки фінансового лізингу здійснюється для порівняння умов, що пропонуються кредиторами, з умовами лізингової пропозиції для визначення найвигіднішого варіанту.

     Проте, незважаючи на досить великий потенційний  попит на даний вид послуг в  Україні, він поки що розвинений досить слабо і не дає повною мірою  використати всі свої переваги. Експерти вважають, що проблема розвитку лізингу  в Україні лежить в трьох площинах: удосконалення законодавчої бази, здешевлення  та покращення умов користування кредитними ресурсами, зменшення податкового  тиску на лізингові компанії. Саме тому необхідно здійснити цілий  ряд заходів щодо створення сприятливого економічного середовища для активізації  лізингової діяльності, що передбачає належне фінансування, кредитування, оподаткування, регулювання та ефективну  державну підтримку даного фінансового  інструменту.

     Сучасний  стан вітчизняної економіки характеризується фінансовою нестабільністю, що ускладнюється  рівнем зносу основних засобів, який становить у середньому 50%, а в  сільському господарстві, промисловості, будівництві, водному і авіаційному  транспорті, соціальній сфері 60 та більше відсотків. Щоб відновити існуючі  виробничі фонди, за оцінками Міжнародної  фінансової корпорації, потрібно $106 млрд. доларів США, що в півтора рази перевищує нинішній річний ВВП України. Враховуючи, що країні потрібні не тільки відремонтовані, але й нові основні  засоби, які дозволять забезпечити користувачів новою технікою та технологіями, поповнять парк машин, обладнання та транспортних засобів сучасними високопродуктивними зразками, зазначена сума інвестицій має бути збільшена у декілька разів. Кредитні ресурси вітчизняних банків (весь кредитний портфель банківської системи — $31 млрд.) не в змозі задовольнити такий попит.

     Варто зазначити, що в розвинутих країнах  понад 30% інвестицій здійснюється через  механізм лізингу, в Україні цей  показник становить 1,2%. На думку фахівців, гостру потребу в інвестиціях  Україна значною мірою спроможна  задовольнити завдяки кращому використанню потенціалу ринку лізингових послуг.

     Лізинг  у різних своїх формах (фінансовий, оперативний тощо) міг би стати  непоганою альтернативою кредитуванню. Він дозволяє суттєво зменшити стартові капіталовкладення, а отже, відкриває  широкі можливості для розвитку малого та середнього бізнесу. Про це свідчить досвід багатьох країн світу: у формі  лізингових операцій здійснюється близько 46% усіх інвестицій в Ірландії, 35% —  в Англії, 30% — в США, 26% — в  Швеції, 20% — в Австрії, 17% — у  Франції.

     За  результатами дослідження, визначено  ряд позитивних тенденцій, які характеризують позитивний розвиток ринку лізингових послуг. Зокрема, протягом 2010 ­ 2011 рр. кількість лізингових компаній збільшилася на 38%. Цьому сприяло декілька факторів: зростання зацікавленості у лізингу з боку іноземних банків, що увійшли на український ринок минулого року; зростання обізнаності щодо лізингу серед широкої громадськості та державних службовців; швидкий розвиток фінансових ринків України, а також кращий доступ до кредитних ресурсів.

     Середньорічна кількість працівників лізингових компаній зросла у 2009р. порівняно з 1993 р. на 34% і склала 1868 особи. Переважна більшість діючих лізингових компаній (72%) зареєстрована в Києві, решта представлена у регіонах. Для порівняння, в минулому році 66% головних офісів лізингових компаній було розташовано в Києві. Біля третини лізингових компаній мають представництва в інших обласних центрах України.

     Характерною особливістю серед власників  лізингових компаній є тенденція  щодо збільшення частки банків та небанківських  фінансових установ. У 2011 р. загальна вартість активів, що були передані в лізинг протягом року, зросла до 14,1 млрд.грн. або в 5,9 раз порівняно з відповідним показником у 2010 р.

     Ще  одна позитивна тенденція розвитку ринку лізингу знаходить свій прояв у збільшені кількості  укладених лізингових угод (див. рис. 6). У 2010 р. було укладено 12 105 угоди, що в 2 рази більше, ніж у 2009 р. (6089 угод). Щодо найпопулярніших предметів лізингу на українському ринку — це транспортні засоби; 64% лізингових компаній в Україні надавали в лізинг легкові автомобілі.

     Аналіз  структури портфеля лізингових угод у розрізі вартості активів, які  були предметами лізингу, свідчить, що станом на 1 січня 2011 р. найбільшу частку в портфелі лізингових угод (52%) займав залізничний транспорт (10 122 млн. грн.), у 2010 р. залізничний транспорт обіймав 39% лізингового портфелю. Але з цим видом активів працювала дуже обмежена кількість лізингових компаній (близько 3%). Тому, для більшості лізингових компаній легкові автомобілі утримують найбільшу частку в портфелі лізингових угод — 2 968 млн. грн. або 16% (в 2009 році — 22% ).

     До  переваг лізингу в Україні: [5. C. 49-57]

     - інвестування у формі майна  на відміну від грошового кредиту  знижує ризик неповернення коштів, так як за лізингодавцем зберігаються  права власності на передане  майно;

     - лізинг передбачає 100% кредитування  і не вимагає негайного початку  платежів, що дозволяє без різкого  фінансового напруження оновлювати  виробничі фонди, придбавати коштовне  майно;

     - лізингова угода більш гнучка, ніж позика, оскільки надає можливість  обом сторонам виробити зручну  схему виплат. За взаємною домовленістю  сторін лізингові платежі можуть  здійснюватися після отримання  виручки від реалізації товарів,  вироблених на взятому в кредит  устаткуванні. Ставки платежів можуть  бути фіксованими і плаваючими;

     - для лізингоодержувача зменшується  ризик морального і фізичного  старіння майна, оскільки майно  не купується у власність, а  береться в тимчасове користування. При лізингових відносинах лізингоодержувач  має справу з прискореною амортизацією  майна;

     - лізингове майно не враховується  у лізингоодержувача на балансі,  що не збільшує його активи  і звільняє від сплати податку  на це майно;

     - лізингові платежі відносяться  на витрати виробництва (собівартість) лізингоодержувача і відповідно  знижують оподаткований прибуток;

     - виробник отримує додаткові можливості  збуту продукції, оскільки обмежене  фінансування інвестицій часто  не дозволяє підприємствам своєчасно  оновлювати технологічну систему.

     Позитивний  розвиток лізингових операцій стримують  наступні недоліки:

     - на лізингодавця покладається  ризик морального старіння устаткування;

     - для лізингоодержувача вартість  лізингу виявляється більш високою,  ніж ціна купівлі устаткування;

     - у випадку виходу з ладу  устаткування платежі за лізинговою  угодою відбуваються у встановлені  строки незалежно від стану  устаткування;

     - лізингоотримувач відіграє визначальну  роль у виборі об’єкта лізингу  ще на стадії його купівлі ­ продажу, і об’єкт фінансового лізингу повинен перейти у власність лізингоотримувача, тому останній компенсує ризик випадкового знищення або пошкодження об’єкта і несе затрати з експлуатації, технічного обслуговування, ремонту об’єкта, якщо інше не передбачене договором;

     - потрійне податкове навантаження  ПДВ операцій імпорту іноземних  товарів на умовах лізингу:  перший ПДВ закладено у ціну  товару, другий ПДВ сплачується  лізингоотримувачем при перетині  лізинговим об’єктом митного  кордону України, третій ПДВ  лізингоотримувач повинен сплатити  під час викупу об’єкта;

     - відсутність законодавчих норм, які б надавали право прискореної  амортизації об’єктів лізингу.  Наприклад, коли в Росії коефіцієнт  амортизації становить 3, в Україні  — 0,6, що не дає змоги використовувати  переваги лізингу повною мірою;

     - якщо лізингова компанія укладає  з фізичною особою договір  фінансового лізингу, вона має  цей договір завіряти у нотаріуса.  Це додаткові кошти — 1% від  вартості договору. В іншому випадку  договір може бути визнаний  неукладеним. Така ситуація заважає  працювати в нормальному руслі  з фізичними особами, тому близько  95% лізингоотримувачів зараз юридичні  особи.

 

     

РОЗДІЛ 2

РОЗВИТОК  ЛІЗИНГОВИХ ОПЕРАЦІЙ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

1. Еволюція лізингу на світовому ринку

     Актуальність  розвитку лізингу України обумовлена передусім несприятливим станом технічного та технологічного обладнання: значна питома вага морально застарілих основних засобів, низька ефективність їх використання, відсутність забезпеченості запасними частинами. Лізинг є чудовою  альтернативою банківському кредитуванню та дієвим інструментом процесу ефективного  оновлення основних засобів і  технологій підприємств усіх напрямів економічної діяльності.  

     Дане дослідження полягає в тому, що лізингові послуги є досить значним важелем для розвитку малого та середнього бізнесу. Тому для розвитку цих галузей необхідний надійний і відносно дешевий ринок даних послуг.    

     Наявність ефективного державного регулювання  лізингових відносин, створення сприятливого економічного середовища, стабілізація політичної ситуації, удосконалення  законодавчої та інформаційної бази сприятимуть розвитку в Україні  стабільного, прозорого, побудованого на конкурентних засадах ринку лізингу. Сьогодні лізингові операції розглядаються  як новий вид фінансування. [7. C. 39]   

       Світова практика здійснення  лізингових операцій доводить, що  в умовах економічної кризи,  подібної до тієї, що склалася  в Україні, коли у зв'язку  із недостатністю прибутку підприємств  і значним зменшенням виробництва,  практично зупинилося фінансування  оновлення основних засобів, цей  метод фінансування є найбільш  доцільним , а отже може сприяти  збереженню ліквідності більшості  підприємств України. 
 
 

     Таблийя 4:

Порівняльна характеристика надання лізингових послуг в Україні  та світі

 

      Світовий ринок послуг – це система міжнародних відносин обміну, де основним товарним об”єктом виступають різноманітні види послуг.

     Послуга – це продукт праці, створений  в результаті угоди про купівлю- продаж, у якого відсутня речова форма.

     Умови розвитку світового ринку послуг:

• науково-технічний прогресс (інтелектуальні послуги).
• ускладнення виробництва.
• насичення ринків товарами (торговельні послуги).
• інформаційний бум.
• нові наукові відкриття (ноу - хау).
• зростання кількості компаній по наданню послуг.

     -   прискорений розвиток нових видів транспорту.

     - підвищення частки нових видів послуг(банківських, страхових, посередницьких).