Управління лізинговими операціями

     Більшість лізингових угод виникає через особливі трактування існуючих податкових, грошово-кредитних  або заставних умов. Вони дарують  не лише вигоди кожній із сторін лізингової угоди, а й несуть ризики для обох сторін.

     Лізингові операції мають підвищений ступінь  ризику — майновий і фі-нансовий, хоча останній для лізингоотримувача  подібний до ризику, пов'я-заного з утворенням будь-якого боргу, все ж він  істотно менший внаслідок існування  безпосереднього зв'язку між кредитом і активами, що фінансуються.

     Якщо  немає інших гарантій щодо фінансування, тоді ризик для лізингоотримувача  обмежений ризиком втрати права  використання певного активу. У Законі України «Про лізинг» введено  нову норму, що захищає лізингодавача. Вона передбачає у випадку несплати платежів лізингоотримувачем повну  передачу лізингодавачу взаємної угоди, скріпленої підписом нотаріуса. Оскільки ця процедура ще не врегульована, породжується ціла низка фінансових проблем, які  слід вирішувати тільки з нотаріатом.

     Крім  того, з точки зору розвитку лізингових відносин, важливого зна-чення набуває  використання вторинного устаткування.

     Оскільки  в Україні відсутній ринок  вторинного устаткування, виникає проблема викупу майна лізингоотримувачем. Це питання набагато ускладнюється, коли йдеться про оперативний лізинг. Безперечно, що створення вторинного ринку дозволить зробити лізингові  угоди мобільнішими і привабливішими у фінансовому плані.

     Лізинг - це угода між власником майна (орендодавцем) і орендарем про передачу майна в користування на обумовлений період по встановленій ренті, виплачуваній щорічно, щокварталу або щомісячно.

    Ринок лізингових послуг характеризується багатоманітністю форм лізингу, моделей лізингових контрактів та юридичних норм, які регулюють  лізингові операції. [25, ст. 5-6]

    Під час виділення видів лізингу  виходять передусім з ознак їх класифікації, які характеризують відношення до орендованого майна, тип фінансування лізингової операції, тип лізингового  майна, склад учасників лізингової угоди, ступінь окупності лізингового майна, сектор ринку, де проводяться лізингові операції, відношення до податкових, митних та амортизаційних пільг та преференцій, порядок лізингових платежів.

    У відношенні до орендованого майна (чи по об’єму обслуговування) лізинг поділяється  на:

    - чистий (net leasing), коли всі витрати по обслуговуванню майна приймає на себе лізингоодержувач. При цьому лізингоодержувач переказує лізингодавцю чисті, або нетто, платежі. Більшість послуг на вітчизняному лізинговому ринку устаткування є чистими.

    - повний, або, як його ще називають "мокрий" лізинг (wet leasing), коли лізингодавець приймає на себе всі витрати по обслуговуванню майна. Його використовують, як правило, самі виробники устаткування. За вартістю повний лізинг один з найдорожчих, так як у лізингодавця збільшуються витрати на технічне обслуговування, супроводження кваліфікованим персоналом, ремонт, постачання необхідної сировини та комплектуючих виробів тощо.

    - частковий (з частковим набором послуг), коли на лізингодавця покладаються лише окремі функції з обслуговування майна.

    За  типом фінансування лізинг поділяється  на:

    - терміновий, коли має місце одноразова оренда майна.

    - поновлюваний (револьверний), при якому після закінчення першого

строку  угода продовжується на наступний  період. При цьому об’єкти лізингу  через певний час в залежності від зносу та за бажанням лізингоодержувача  замінюються на більш досконалі  зразки. Лізингоодержувач приймає на себе всі витрати на заміну устаткування. Кількість об’єктів лізингу і  строки їх використання при поновлюваному  лізингу заздалегідь сторонами  не визначаються. [2, ст. 440]

    Різновидом  поновлюваного лізингу є генеральний  лізинг, який дозволяє лізингоодержувачу  доповнити список орендованого устаткування без укладання нових угод. Це дуже важливо для підприємств з  безперервним виробничим циклом та при  жорсткій контрактній кооперації з  партнерами. Генеральний лізинг використовується, коли вимагається термінова поставка чи заміна вже отриманого по лізингу устаткування, а часу, необхідного на опрацювання та укладання нової угоди, як правило, немає. За умовою угоди в режимі генерального лізингу лізингоодержувачу у випадку виникнення термінової непередбаченої необхідності в отриманні додаткового устаткування достатньо направити лізингодавцю запит на поставку потрібного устаткування із посиланням на узгоджений перелік чи каталог. В кінці періоду, на який була укладена угода, відбувається перерахунок лізингових платежів з урахуванням різночасовості витрат лізингодавця і укладається нова угода.

    Відповідно  до ознак окупності лізингових операцій (умов амортизації майна) розрізняють: оперативний і фінансовий.

    Оперативний лізинг (сервісний) лізинг - service, operating leases - являє собою орендні відносини, за яких витрати лізингодавця, пов’язані з придбанням і утриманням предметів, що здаються в оренду, не покриваються орендними платежами на протязі одного лізингового контракту. При оперативному лізингу ризик псування чи втрати об’єкту лежить в основному на лізингодавці. Ставка лізингових платежів зазвичай вища, ніж при фінансовому лізингу, через відсутність гарантії окупності витрат, має на увазі передачу в користування майна багаторазового використовування на термін за часом коротше за його економічний термін служби. Він характеризується невеликою тривалістю контракту (від 3 до5 років) і неповною амортизацією устаткування за час оренди. Після закінчення терміну устаткування може стати об'єктом нового лізингового контракту або повертається орендодавцю. [24, ст. 12-17]

    Звичайно  в оперативний лізинг здається будівельна техніка (крани, екскаватори і т. д.), транспорт, ЕОМ і т.д. При оперативному лізингу всі витрати на утримання об'єкта лізингу, крім витрат, пов'язаних з його експлуатацією та поновленням використаних матеріалів, несе лізингодавець, якщо інше не передбачено договором лізингу.

    По  закінченні оперативного лізингового  договору лізингоодержувач має право:

- продовжити  строк договору на більш вигідних  умовах;

- повернути  устаткування лізингодавцю;

- купити  устаткування у лізингодавця  за наявності погодження (опціона)  на придбання за ринковою вартістю.

    Фінансовий  лізинг являє собою договір лізингу,  в результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця об’єкт лізингу на строк, не менший від строку, за який амортизується 60% вартості об’єкта лізингу, визначеної в день укладення договору. Сума відшкодування вартості об’єкта лізингу в складі лізингових платежів за період дії договору фінансового лізингу має включати не менш як 60% вартості об’єкта лізингу, визначеної в день укладення договору. фінансовий лізинг  характеризується тривалим терміном контракту (від 5 до 10 років) і амортизацією всій або більшої частини вартості устаткування. Фактично фінансовий лізинг є формою довгострокового кредитування покупки. Після закінчення терміну дії фінансового лізингового контракту орендар може повернути об'єкт оренди, продовжити угоду або укласти нове, а також купити об'єкт лізингу по залишковій вартості (звичайно вона носить чисто символічний характер).

       Даний вид лізингу характеризується наступними рисами:

- участь крім лізингодавця і лізингоодержувача третьої сторони (виробника чи постачальника об’єкту угоди);

- неможливість  розірвання договору на протязі  основного строку оренди, тобто  строку, необхідного для відшкодування  витрат орендодавця;

- тривалий  період лізингової угоди (звичайно  близький до строку служби  об’єкту угоди).

        Після завершення строку лізингової угоди (договору) лізингоодержувач може придбати об’єкт угоди за залишковою (а не за ринковою) вартістю; укласти договір на менший строк і за пільговою ставкою; повернути об’єкт угоди лізинговій компанії.

       Про свій вибір лізингоодержувач  має проінформувати лізингодавця. Якщо в договорі передбачається погодження (опціон) на купівлю предмета угоди, сторони заздалегідь визначають залишкову вартість об’єкта, який здається в лізинг. При фінансовому лізингу всі витрати на утримання об'єкта лізингу, пов'язані з його страхуванням, експлуатацією, технічним обслуговуванням та ремонтом, несе лізингоодержувач, якщо інше не передбачено договором лізингу.  [22, ст. 8-10]

    Зважаючи  на важливість саме останнього класифікаційного підходу, докладніше зупинимося на характеристиці та функціональному зіставленні  його структурних елементів.

    Основним  критерієм розмежування фінансового  та оперативного лізингу є співвідношення терміну оренди та амортизаційного періоду, а також залишкове право власності на об'єкт лізингу. Тоді як фінансовий лізинг є базовою формою залучення до виробництва об'єктів на тривалий термін, для оперативного лізингу більш характерною є короткострокова чи середньострокова оренда, а сама ця форма є найпридатнішою для використання високих технологій, комп'ютерної та оргтехніки. За фінансового лізингу ставка платежів є відчутно нижчою, ніж за лізингу - операційного. Водночас поточні виграти (не враховуючи ті, що пов'язані з експлуатацією об'єкта лізингу та поновленням використаних матеріалів) і ризики за умов операційного лізингу припадають, як правило, на лізингодатель, тоді як за умов лізингу фінансового — на лізингоотримувача. Якщо фінансовий лізинг є найбільш придатним тоді, коли лізингоодержувач потребує технічного переозброєння та бажає отримати у користування комплексні технологічні лінії, обладнання для повних технологічних циклів тощо, оперативний лізинг більш зручний тоді, коли йдеться про залучення техніки для сільського господарства, транспортної галузі, будівництва тощо. [3, ст.46-47]

     Фінансовий  лізинг характеризується складною системою економічних відношень – орендних, торгових, кредитних тощо. Особливості  фінансового лізингу є однією з форм фінансового кредиту.

     Управління  фінансовим лізингом на підприємстві пов’язано з використанням різних його видів. Класифікація видів фінансового  лізингу за основними класифікаційними ознаками приведена в таблиці  2.

    На  практиці застосовуються і інші види лізингу.

Таблиця 1: 

Класифікація  видів лізингу за основними ознаками: 
 

     1. За складом учасників лізингової операції розділяють прямий і непрямий види фінансового лізингу.

• Прямий лізинг має дві форми. Перша форма прямого лізінгу здійснюється між лізингодателем і лізингоотримувачем без посередників, що значно знижує витрати на здійснення лізингової операції і спрощує процедуру укладання лізингової угоди. Другою формою прямого лізингу є так названий поворотний лізинг, при якому підприємство продає відповідний свій актив майбутньому лізингодавцю, а потім сам орендує цей актив. При обох формах прямого лізингу участь третіх осіб у лізинговій операції не передбачається. [22, ст. 43]
• Непрямий лізинг характеризує лізингову операцію, при якій передача арендованого майна лізингоотримувачу здійснюється через посередників, як правило, лізингову компанію. У вигляді непрямого лізингу здійснюється в даний час переважна частина операцій фінансового лізингу.