Страхування

 Так, до найважливіших  чинних нормативних актів колишнього Укрстрахнагляду належать Методика розрахунку резервів у разі страхування життя, інструкція з ліцензування страховиків, положення про філії та відокремлені представництва страховиків, положення з регулювання розміщення страхових резервів та деякі інші документи.

 Нормативні акти  місцевих органів виконавчої  влади, як правило, мають розпорядчий  характер, окреслюючи, в межах певних  адміністративних одиниць особливості  виконання заходів, визначених  урядовими або відомчими документами.  Це можуть бути роз’яснення щодо проведення будь-яких експериментів, особливостей муніципального страхування. У зв’язку з віднесенням більшості питань з регулювання страхової діяльності на загальнодержавний рівень роль правових актів місцевої влади у страховій галузі незначна.

 

 

9. Особисте страхування

Особисте страхування  є домінуючим страхуванням у світі. У США та Канаді на нього припадає понад 40% загального збору премій, в  Європі - приблизно 60%,; в Азії - понад 70%, Україна – тільки понад 8%.

Необхідність особистого страхування визначається декількома чинниками, а саме:

• Ризиковим характером відтворення робочої сили;
• Підвищенням ступеня ризику життя у зв’язку з урбанізацією та погіршенням ситуації довкілля( в Україні в ДТП кожні 1,5 години гине одна людина; в 2006р. в ДТП загинуло7600 осіб, отримало поранення біля 55 000 осіб);
• Потребою посилення соціального державного захисту громадян, особливо у пенсійному віці;
• Потребою людини мати особистий страховий захист та одночасно заощадити кошти до якоїсь святкової дати або придбання дорогої речі ( дім, отримання освіти, додаткової пенсії ), тощо.

Розвиток особистого страхування має велике значення щодо соціально – економічного стану  держави та соціального захисту  окремої людини. Так з одного боку воно захищає здоров’я, працездатність та добробут людей, а з другого боку стабілізує розвиток економіці шляхом накопичення коштів та інвестування їх в економіку держави, яке має довготривалий характер.

В країнах з розвинутою економікою і високим рівнем життя  обсяг операцій з особистого страхування дорівнює обсягу операцій з загального ризикового страхування, а в ряді країн і перевищує їх. Це зумовлене тим, що особисте страхування взагалі, а страхування життя зокрема є дуже важливою формою соціального захисту людини. В жорстких ринкових умовах ці види страхування, особливо медичне страхування і страхування життя, часто є найбільш доступними і надійними способами захисту людини при нещасних випадках, хворобах, інвалідності і вагомим джерелом пенсійного забезпечення. В цілому, слід визначити особисте страхування, як галузь страхування яка забезпечує страховий захист громадян та зміцнює досягнутий ними добробут.

Особисте страхування  має багато спільного з соціальним страхуванням і в першу чергу  у об’єктах страхового захисту громадян ( здоров’я, працездатність та інше ).

Соціальний  захист –це система управління соціальними ризиками з метою підтримки встановлених суспільством соціальних стандартів життя для кожної людини в умовах дії наступних ризиків:

- настання старості;

- тимчасова втрата  працездатності;

- безробіття;

- нещасні випадки на  виробництві та придбання професійних  захворювань;

- народження та поховання.

 

Тобто, соціальне страхування  це гарантована державою система  заходів щодо забезпечення громадян у старості, на випадок захворювання, втрати працездатності, щодо підтримки материнства та поховання, а також з охорони здоров’я членів суспільства.

Головна відмінність  між соціальним та особистим страхуванням в джерелах формування страхових  фондів. Так кошти соціального  страхування в основному формуються за рахунок коштів підприємств, установ, організацій і лише незначною частиною за рахунок індивідуальних доходів, тоді як для особистого страхування головним джерелом є індивідуальні доходи, а кошти підприємств, установ та організацій тільки при обов’язковому особистому страхуванні.

Розглянемо основні  характеристики особистого страхування.

Особисте страхування  є формою захисту від ризиків, що загрожують життю, здоров'ю та працездатності людини, а також однією із галузей  страхування, що законодавче закріплюються в Україні.

Особисте страхування  відноситься до ризикової галузі, як що мова йде, наприклад, про страхування  від нещасних випадків, від захворювання та до накопичувального страхування, якщо мова йде про страхування життя, додаткової пенсій. Тобто особисте страхування поєднує ризикову та накопичувальну (заощаджувальну) функції страхування. При цьому тимчасово вільні кошти акумулюються у страховому фонді та є важливим джерелом інвестицій в економіку держави.

Об'єктом особистого страхування  с майнові інтереси, пов'язані з:

§ життям;

§ здоров'ям;

§ працездатністю;

§ додатковою пенсією  страхувальника або застрахованої  особи.

 

Предметом особистого страхування  с наступні ризики:

§ смерть;

§ хвороба;

§ каліцтво;

§ травма;

§ тривалість життя.

 

До специфічних рис особистого страхування відносяться:

§ страхувальник чи застрахований  повинен бути конкретною особою у  вигляді об'єкту страхування;

§ здійснюється на випадок  настання певних страхових випадків;

§ об'єкт страхування (особа) не мас вартісної оцінки;

§ страхова сума не обмежується  вартісною оцінкою (оскільки її неможливо  визначити) об'єкта страхування, а залежить від матеріального стану страхувальника;

§ суб'єктів страхових  відносин може бути більше двох: страховик, страхувальник, застрахований, вигодо набувач та медична установа;

§ деякі підвиди особистого страхування можуть бути виділені як особливо довготривалі (страхування  пенсії, життя тощо).

 

 

10. Страхування майна

 

Страхування майна  фізичних осіб — це підгалузь майнового страхування, яка історично виникла першою. Страхування майна фізичних осіб проводиться на випадок створення фінансової безпеки для власника майна.

Об'єктом страхування  виступає майно фізичних осіб, яке належить їм на правах особистої власності. У власності громадян знаходяться земельні ділянки, квартири, підсобні будівлі, предмети домашнього господарства, транспортні засоби, сільськогосподарський інвентар тощо.

В умовах ринку сфера  власності громадян розширюється за рахунок приватних підприємств, створення окремих виробництв, розвитку різного роду промислів тощо, що спричинює розвиток певної підгалузі страхування.

Правила страхування  можуть бути різноманітними у різних страховиків, але характерними для  них є такі умови:

— договори страхування  майна громадян мають короткостроковий характер;

— сплата страхових платежів може відбуватися в готівковій та безготівковій формі, одноразово за весь строк страхування чи в кінці  дії основного договору;

- для певних категорій  страхувальників страховиками можуть  надаватися пільги.

 

Крім того, організаційна робота страховика, пов'язана з укладанням та обслуговуванням договорів страхування майна громадян, відповідає умовам, які застосовуються щодо інших видів ризикового страхування.

Страхування майна фізичних осіб тепер проводиться, зазвичай, у  добровільній формі. Основними видами страхування майна громадян є: страхування будівель, страхування домашнього майна, страхування засобів наземного транспорту, страхування тварин громадян, страхування ремонту квартир, страхування майна на садибі, страхування майна громадян, які займаються індивідуальною трудовою діяльністю, комплексне страхування майна, страхування мисливської зброї, страхування мисливських собак, страхування надмогильних пам'ятників та ін.

Страхування будівель громадян здійснюється в добровільній формі. До об'єктів страхування будівель і споруд відносять: будівлі, житлові будинки, садові будиночки, дачі, гаражі, погреби, хліви; зовнішні будівлі — тротуари, огорожа, ворота, збудовані на постійному місці, будівлі в стадії незавершеного будівництва, а також одночасно, з окремим визначенням страхової суми, можна застрахувати додаткове обладнання до будівель (газопровід, водозлив, водяні та газові лічильники та ін.), яке знаходиться у межах садиби страхувальника. Договором можна передбачити страхування цивільної відповідальності страхувальника та членів його родини за шкоду, яка може бути заподіяна при користуванні (розпорядженні) будівлями.

Об'єкт страхування  повинен знаходитись на постійному місці, мати стіни та дах. Страхуванню  можуть підлягати й об'єкти під час будівництва. На страхування не приймаються зношені, аварійні й ті, що підлягають знесенню, будівлі, а також об'єкти, що розташовані в зоні, якій загрожують обвали, зсуви, повені та інші стихійні лиха, якщо про це оголошено в установленому порядку.

Обсяг страхової відповідальності охоплює перелік конкретних подій, у разі настання яких страховик виплачує відшкодування.

Розмір страхової суми визначається на підставі експертизи (оцінки) об'єкта, проведеної страховиком  або незалежним експертом, який має відповідні ліцензії, за участю страхувальника та нормативними і законодавчими документами, які регламентують розмір страхової суми. За результатами експертизи складається оцінний лист на будівлю. Страхова сума об'єкта страхування визначається за домовленістю між сторонами в межах договірних (ринкових) цін на момент страхування, а також з урахуванням цін на будівельні матеріали, вартості відновлення або капітального ремонту тощо, але не повинна перевищувати вартості будівель за ринковими цінами певного регіону.

Розмір страхової суми незавершеного будівництва, що має  в обов'язковому порядку фундамент  та стіни, визначається у відсотковому відношенні до повної вартості будівлі. При цьому використовується Таблиця  визначення питомої ваги конструкції  будівель.

Страхові платежі визначають за розміром страхової суми, строком  страхування та ступенем ризику з  одночасним використанням граничних  розмірів тарифних ставок: на будівлі  в сільській місцевості — від 0,2 до 0,45 % страхової суми; на будівлі  у міській місцевості — від 0,18 до 0,4 % страхової суми.

Страхове відшкодування  виплачується, якщо знищення або пошкодження  будівель сталося в результаті таких  страхових подій: стихійних лих  — бурі, урагану, смерчу, повені, зливи, удару блискавки, виходу підґрунтових вод, обвалу, просадки ґрунту, землетрусу, граду, надмірних опадів; нещасних випадків — пожежі, вибухів, загоряння електроприладів, падіння дерев, літальних апаратів або їх уламків, затоплення; вибухів газу, що використовується в побутових умовах, аварії водогінних, каналізаційних мереж та опалювальних систем; неправомірних дій третіх осіб. Під "затопленням" розуміють збиток, завданий житловому приміщенню страхувальника внаслідок дії води, що проникла із сусідніх приміщень, які не належать страхувальнику. Страховик відшкодовує також збитки, нанесені страхувальнику, пов'язані з розбиранням і перенесенням будівель у випадку, якщо їм загрожує знищення в результаті страхових подій, що перераховані вище.

Страхові тарифи обчислюються актуарію (математично) відповідальною особою (актуарієм) на підставі відповідної статистики настання страхових випадків. Розмір страхової премії за страховими ризиками визначається згідно з таблицею страхових тарифів за кожним об'єктом страхування. Розмір страхового платежу залежить від таких чинників: виду об'єкта страхування; виду та ступеня ризику; обсягу застрахованого майна; строку дії угоди страхування, наявності та розміру франшизи.

 

Договір страхування  укладається на підставі усної або  письмової заяви страхувальника строком на один рік або кілька місяців без огляду будівель, якщо страхова сума не перевищує їх страхової оцінки. При укладанні договору страхування будівель дається їх страхова оцінка (тобто вартість), на підставі якої визначається розмір страхової суми, страхового платежу, а у випадку знищення або пошкодження будівель — розмір збитку та страхового відшкодування. В оціночних документах зазначається первісна (вартість нової будівлі, обчислена згідно з існуючими в певному регіоні оціночними нормами) і дійсна (обчислюється відніманням суми зносу від первісної вартості) вартість будівлі.

Факт укладання договору страхування засвідчується страховим  свідоцтвом встановленого зразка. Страхові платежі визначаються за розміром страхової  суми, строком страхування та ступенем ризику з одночасним використанням граничних розмірів тарифних ставок.

У разі настання страхового випадку страхувальник повинен: вжити заходів щодо запобігання  та зменшення збитків; протягом доби заявити в органи міліції про  знищення будівель унаслідок навмисних  неправомірних дій третьої особи, у разі пожежі — в органи пожежного нагляду; у добовий строк письмово заявити страховику (страховій компанії), і в заяві докладно вказати, коли і за яких обставин знищено (пошкоджено) будівлі та в які компетентні органи про це заявлено; зберегти до прибуття на місце страховика пошкоджені будівлі в такому стані, який вони мали після припинення впливу страхової події.

Страховик повинен прийняти та зареєструвати заяву страхувальника про знищення або ушкодження будівель, скласти акт відповідної форми з обов'язковою участю страхувальника і двох свідків, при потребі зробити запит до компетентних органів або самостійно з'ясувати причини та обставини страхового випадку, обчислити суму збитку та страхового відшкодування, виплатити страхувальнику страхове відшкодування.

Страхове відшкодування  виплачується у розмірі збитку, але  не більше страхової суми. Страхове відшкодування не виплачується, якщо пошкодження (знищення) будівель не пов'язано  зі страховим випадком і якщо страхувальник  учинив навмисні дії, що спричинили збиток або призвели до скоєння злочину.

Механізм страхування  тварин має багато спільного зі страхуванням інших видів майна. Особливість  цього виду страхування пов'язана  із настанням відповідальності страховика.

Об'єктами страхування тварин, що належать громадянам, виступають: велика рогата худоба віком від одного місяця, коні — віком від одного місяця, свині — віком від шести місяців, вівці, кози, віслюки, мули — віком від одного року, собаки — віком від шести місяців до 10 років, бджолосім'ї, хутрові звірі (кролі, нутрії), декоративні й екзотичні птахи та тварини.