Страховий ринок України

Страхування як система економічних  відносин ґрунтується на таких специфічних  принципах: вільний вибір страхувальником  страховика, а страховиком — виду страхування; страховий ризик; страховий  інтерес; максимальна сумлінність; відшкодування в межах реально  завданих збитків; франшиза; суброгація; контрибуція; співстрахування і  перестрахування; диверсифікація.

Страховий ринок в Україні  ще досить молодий і знаходиться  на початковому етапі формування, тому він вимагає не лише вирішення  організаційних питань, а й підвищення його матеріального рівня. Відповідно до Закону України «Про страхування» з метою додаткового забезпечення страхових зобов’язань страховики можуть на підставі договору створити фонд страхових гарантій. Джерело  утворення фонду страхових гарантій є добровільні відрахування від  страхових резервів, сформованих  страховиками.

Держава гарантує дотримання і захист майнових та інших прав і законних інтересів страховиків, умов вільної конкуренції у здійсненні страхової діяльності. Втручання  в діяльність страховиків з боку державних та інших органів забороняється, якщо воно не пов’язане з повноваженнями органів, які здійснюють державний  нагляд та контроль за діяльністю страховиків.

Державна комісія з  регулювання ринків фінансових послуг України забезпечує проведення державної  політики у сфері страхування, керуючись  у своїй діяльності Конституцією України, законами України, указами  Президента України, Кабінету Міністрів  України; узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції; розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства і у визначеному порядку вносить їх на розгляд Президентові України та Кабінету Міністрів України.

В даний час в Україні  у страховій справі фінансово-правовими  нормами регулюються відносини  між страховиками і державою в  особі податкових інспекцій з  приводу внесення ними податків, зборів та інших обов’язкових платежів в  Державний бюджет України, а також  внесків в державні цільові фонди, передбачених нормативними актами держави.

Страхування в Україні  має всі умови для подальшого розвитку, а отже, виникає необхідність доопрацювання теоретичних питань інституту страхування. Переосмислення розуміння самого поняття страхування  допоможе не лише упорядкувати всі  необхідні законодавчі та соціальні  заходи в галузях, які мають першочергове значення, а й отримати для держави  добре налагоджену, прибуткову страхову справу. В той же час подальшого вдосконалення потребують нові для  нашої країни форми організації  страхування, такі, як перестрахування  та співстрахування, що надасть можливість зробити ще один крок до надійного  страхового захисту.