Страховий ринок України

Гарантійний фонд страховика включає спеціальний і резервний  фонди, а також нерозподілений прибуток.

За рахунок прибутку страховики можуть створювати вільні резерви –  це частина власних засобів страховика, що резервується з метою забезпечення додаткової платоспроможності.

Запас платоспроможності (нетто-актив) страховика визначається відрахуванням  зі вартості майна суми нематеріальних активів і загальної суми зобов’язань, у тому числі страхових. На будь-яку  дату фактичний запас платоспроможності  повинний перевищувати розрахунковий  нормативний запас платоспроможності.

Нормативний запас платоспроможності  приймається рівним більшої із сум, які розраховуються:

1. шляхом множення суми надходжень страхових платежів протягом звітного періоду на 0,25. При цьому сума надходжень страхових премій зменшується на 90% страхових премій, які виплачені перестрахувальникам;
2. шляхом множення суми здійснених виплат протягом звітного періоду за договорами страхування на 0,30. При цьому сума надходжень страхових премій зменшується на 90% виплат компенсованих по договорах перестрахування.

Страховик зобов’язаний укласти  договір перестрахування, якщо страхова сума по окремому об’єкту страхування  перевищує 10% суми сплаченого страхового фонду і сформованих страхових  резервів.

По страхуванню життя  страховики зобов'язані формувати  і вести облік таких видів  технічних резервів:

• довгострокових зобов’язань (математичні резерви);
• підметів виплатам страхових сум.

Страхові компанії поставили  перед собою завдання підвищити  рівень страхової культури населення. Задля його реалізації потрібно діяти  двома шляхами: по-перше, розробити  державну програму інформування населення  через засоби масової інформації про діяльність українського ринку  страхування; по-друге, запровадити  спеціальні програми у вищих навчальних закладах, щодо розгляду, вивчення та аналізу фінансових ринків [17].

Доцільно також розглянути структуру страхових резервів, сформованих  страховиками України. Варто зазначити, що протягом останніх років спостерігаються  тенденції динамічного зростання  величини сформованих страхових  резервів і збільшення інвестицій страховиками  [19].

 

Таблиця2.2.2.Динаміка страхових резервів за січень-вересень 2009-2011 рр

Показники	2009 р.	2010 р.	2011 р.
Обсяг сформованих страхових резервів	9889,2	9366,5	10139,1
резерви із страхування життя	1275,7	1707,0	2041,3
технічні страхові резерви	8623,5	7659,5	8097,8

 

Серед основних проблем ринку  страхування необхідно відмітити  наступні: низький рівень капіталізації  страхових компаній; недосконалість законодавчої бази; низькі реальні  доходи населення; недовіра населення  до національних страховиків; недостатня розвиненість інформаційної мережі, підготовки кадрів та фінансової системи загалом [18].

Страхові резерви повинні  розміщатися з урахуванням безпеки, прибутковості і ліквідності  і диверсифікованості. Для цього  вони можуть конвертуватись в наступні активи: кошти на поточних рахунках, банківські вклади, нерухомість, цінні  папери держави і приватних емітентів, права вимоги до перестрахувальників, довгострокові інвестиційні кредити (тільки довгострокові резерви по страхуванню життя). Інші види кредитів видавати забороняється, готівка в  касі.

Прибуток страховика складається  з прибутку від страхової діяльності, прибутку від інвестування і розміщення тимчасово вільних резервів, доходів  від інших операцій. Прибуток від  страхової діяльності розраховується як різниця між доходами від страхової  діяльності і витратами страховика на надання страхових послуг.

До доходів страховика відносяться:

• зароблені страхові внески по договорах страхування і перестрахування;
• комісійна винагорода по перестрахуванню;
• частини від страхових сум і страхових відшкодувань, сплачені перестрахувальниками;
• повернуті суми з центральних резервних фондів;
• повернуті суми технічних резервів, крім резервів незароблених премій.

До витрат страховика відносяться:

• виплати страхових сум і відшкодувань;
• відрахування в централізовані резервні фонди;
• відрахування в технічні резерви;
• витрати на проведення страхування;
• інші витрати, що включаються в собівартість страхових послуг.

 

2.3 Посередницька  діяльність на страховому ринку

Просуванням страхових послуг від страховика до страхувальників  займаються страхові агенти і страхові брокери.

Страхові агенти – фізичні  чи юридичні особи, що діють від імені  страховика і за його дорученням відповідно до наданих повноважень. Страхові агенти є представниками страховика і діють  у його інтересах за комісійну  винагороду [4].

Страхові агенти не стоять у штаті страхової компанії і  утворюють її зовнішню службу. У  закордонних країнах діють три  основних типи агентських мереж:

• Просте агентство. Агентство укладає договір зі страховою компанією, працює самостійно під контролем штатних співробітників компанії. За кожен укладений договір одержує від компанії винагороду.
• Пірамідальна структура. Страхова компанія укладає договір з генеральним агентом – фізичною особою, що має право самостійно формувати систему субагентів. Ті, у свою чергу можуть набирати собі субсубагентів, до 4 – 6 таких рівнів продажу. Комісійні розподіляються так: чим вище рівень (чим ближче до вершини піраміди), тим менше ставка комісійних.
• Багаторівнева мережа. Агентами є самі страхувальники. Отримуючи страховий поліс, вони одночасно здобувають право продавати поліс іншим страхувальникам. Останні також одержують це право продажу. Однак комісійну винагороду страхувальник отримує тільки з третього поліса. Страхова компанія безкоштовно отримує страхувальників другого рівня.           

Страхові брокери –  юридичні чи фізичні особи, зареєстровані  в діючому порядку як підприємницькі структури, які здійснюють посередницьку  діяльність по страхуванню від свого  імені.

Брокер є агентом страхувальника, а не страховика. Тому брокер повинен  бути експертом в області законодавства, знати усе про страхування. У  міжнародній практиці брокер не несе юридичної відповідальності перед  страховиком. Існує окреме протиріччя: брокер робить послугу страховику, а комісійна винагорода віднімається зі страхового внеску страхувальника.

Страхові брокери активно  працюють у закордонних країнах. Так у Німеччині і у Франції  за посередництвом брокерів укладається 18 – 20% усіх договорів страхування, а у Великій Британії – 70%. У  США страхові брокери є посередниками  при укладанні не менш 80% усіх договорів  страхування [12].

Таблиця 2.3.1.Основні показники діяльності посередників з укладання договорів перестрахування в Україні 2009-2011рр.

Показники	2009		2010		2011
	Сума тис.грн	За участю брокерів, тис.грн	Сума тис.грн.	За участю брокерів, тис.грн	Сума тис.грн.	За участю брокерів, тис.грн.
Валові надходження страхових  премій	22913019,70	305595,80	19614726,10	332998,40	22175220,7	270569,90
У т.ч. від перестрахувальників	6362227,50	-	5846082,10	-	7049733,0	-
У т.ч. в % до валових премії	27,77	1,33	29,80	1,70	31,79	1,22
Сплачено престраховикам	9005541,10	263284,80	8844078,70	300255,70	10706146,40	228211,70
Сплачено перестраховикам-резидентам	8026481,40	84755,80	7783672,70	35432,70	9753444,20	12515,40
У т.ч. в % до валових премій	35,03	0,36	39,68	0,18	43,98	0,06
У т.ч. до премій на перестрахування	89,13	0,94	87,01	0,40	91,10	0,12
Сплачено перестраховикам-нерезидентам	979059,70	178529,00	1060406,10	264823,00	952702,20	215696,30
у т.ч. в % до валових премій	4,27	0,72	5,40	1,35	4,29	0,97
У т.ч. в % до премій на перестрахування	10,87	1,98	11,99	2,99	9,77	2,02

 

Стан розвитку інституту  страхового брокерства в Україні  можна охарактеризувати за такими основними  показниками, як кількість брокерів, співвідношення між кількістю брокерів та страхових компаній, величина страхової  премії отримана безпосередньо на розрахунковий  рахунок від брокера, частка ринку, що обслуговується брокерами. Кількість  страхових брокерів в Україні  за 2008-2011 роки зменшилася на 23%- з 75 до 58.

 

Таблиця 2.3.2.Загальні показники розвитку інституту страхового брокерства України за 2008-2011 рр.

Показники	2008	2009	2010	2011	Зміна на 2008-2011
Кількість брокерів, од.	75	68	64	60	-20%
Кількість страхових компаній, од.	398	411	468	450	13%
Кількість страховиків, що припадають на 1 брокера, од.	5,31	6,04	7,31	7,76	46%
Посередницькі послуги у страхуванні
Страхові платежі отримані страховиками, тис.грн.	58197,45	47999,18	42311	32742,7	-44%
Страхові виплати здійснені страховиками, тис.грн.	946,74	7210,9	4661,2	1506,4	-59%
Винагорода брокера, тис.грн.	298178,00%	4651,03	4495,4	3171,1	6%
Середня комісія брокера,%	5,10%	9,70%	10,60%	9,70%	4,60%
Кількість укладених договорів, шт..	22692	21987	11925	9690	57%
Посередницькі послуги у перестрахуванні
Перестрахові платежі, отримані перестраховиками, тис.	151930,87	249942	263284,8	300255,7	98%
Страхові виплати здійснені перестраховиками, тис.грн.	28420,00%	7842,76	20765,2	30772	10728%
Винагорода брокера при перестрахування, тис.грн.	5200,83	82255,26	9232,4	11992,8	131%
Середня комісія перестрахового брокера, %	3,40%	3,30%	3,50%	4,00%	0,60%
Кількість укладених договорів перестрахування, шт.	1436	1027	874	496	-65%
Середня винагорода,що припадає на 1 страхового	109,1	189,36	214,5	252,73	132%

 

Більшість страхових компаній за рубежем використовують комбінацію різних типів агентських мереж.

В Україні діяльність страхових  брокерів підлягає ліцензуванню, порядок  якого визначається Комісією з нагляду  за ринком фінансових послуг. Для страхових  брокерів існують тверді обмеження  по роботі з великими ризиками. Постановою 12Кабінету Міністрів України брокеру дозволено укладати договори страхування тільки на суму страхових платежів, що не перевищує 35% загальної суми платежів по всіх договорах страхування, укладених їм протягом року.

В теперішній час страхові послуги продаються також через  банки. Це вигідно і страховій  компанії і банку.

 

 

 

 

 

 

 

3. Регулювання  страхової діяльності в Україні  та її вдосконалення

3.1 Система регулювання  страхової діяльності в Україні

В Україні система державного регулювання ще тільки формується. Якою буде модель державного регулювання  у майбутньому — покаже час. Однозначно, на мою думку, що вона повинна бути не лише фіскальною і контрольною, а  й повинна забезпечувати дієвий розвита страхового ринку. Це конче  потрібно на даному етапі його розвитку.

Державний нагляд за страховою  діяльністю в Україні здійснюють з метою дотримання вимог законодавства  України про страхування, ефективного  розвитку страхових послуг, запобігання  неплатоспроможності страховиків  і захисту інтересів страхувальників.

В Україні страховий нагляд розвивається з 1993 р., коли був утворений  Комітет у справах нагляду  за страховою діяльністю "Укрстрахнагляд".У 1999 р. в ході адміністративної реформи  його функції були передані Міністерству фінансів України. Це відомство не приділило  належної уваги страховій системі, внаслідок чого виявилися відсутніми чітко визначені концептуальні  основи державної політики стосовно страхування. Залишаються не вирішеними питання соціально-економічних пріоритетів  страхування; питання моделі державного регулювання страхового ринку; не визначено  балансу між соціальним страхуванням і страхуванням на цивільно-правових основах; політика держави стосовно страхування непослідовна, окремі заходи декларуються без попереднього фінансово-економічного обґрунтування тощо [16].

У 2003 р. на ринку фінансових послуг з'явився новий контролюючий орган — Державна комісія з  регулювання ринків фінансових послуг України. Його першочерговими кроками, на нашу думку, повинні стати: розробка та впровадження стратегії розвитку страхової справи; встановлення єдиних вимог і стандартів надання страхових  послуг; гармонізація страхового законодавства  з європейськими стандартами; приведення статистичної та бухгалтерської звітності  у відповідність з міжнародними стандартами;