Страхове посередництво

ВСТУП

Зміни в економічній та соціальній сферах, обумовлені поверненням України до загальних процесів світового розвитку, вимагають перегляду існуючих норм, що регулюють суспільні відносини. Особливо це важливо сьогодні, в період загострення проблеми соціального захисту в країні. Від держави вимагається вирішити організаційно-правові питання соціального захисту своїх громадян.

У своїй сукупності взаємодія  та протидія різних сил природного і суспільного характеру в  процесі виробництва створюють  об‘єктивні умови для проявлення негативних наслідків, які мають  випадковий характер, тобто виникнення ризику. Тому страхування, як система захисту майнових інтересів, є необхідною частиною соціального захисту в суспільстві.

Страхування, як один із вагомих  засобів досягнення в суспільстві  правової та соціальної захищеності, має  не лише широкий спектр впливу на всі  сфери життєдіяльності людини, а  й багаторічну історію. Страховий ринок пропонує безліч страхових послуг, невичерпний перелік видів страхування, причому деякі з них існують зовсім недавно, а інші нараховують кілька століть або тисячоліть.

Реалізація страхових  послуг має важливе значення для  формування належних відносин між страховою  компанією і клієнтами, що впливає  на імідж не лише окремого страховика, а й усього страхового ринку. Сьогодні страховики особливу увагу приділяють організації й удосконаленню системи продажів страхових продуктів через страхових посередників.

Важливе значення має розвиток приватного страхування, яке може позитивно  впливати на підвищення добробуту населення  та стимулювати економічне зростання. В Україні ринок приватного страхування ще не функціонує належним чином, тобто йому притаманна стадія розвитку. Цьому також сприяє недостатнє поширення страхового посередництва. У більшості випадків страхові продукти продаються на ринку безпосередньо страховими компаніями, а не через страхових посередників, як це відбувається у розвинутих країнах. Низький рівень поширення страхового посередництва певною мірою спричинений недовірою до посередницької діяльності в суспільстві. За таких умов одним із основних завдань державної політики має стати створення надійної та ефективної системи страхового посередництва, яка сприятиме поширенню приватного страхування.

Можна сказати, що існує декілька факторів, що пояснюють загальну перевагу страхового посередництва у системі  реалізації страхових послуг над  прямим продажем. По-перше, часто вибір  страхового полісу для споживача  є нелегким завданням. Ця проблема є  особливо актуальною для країн із низькою культурою страхування. Вибір страхового полісу часто вимагає  індивідуального підходу та ретельного аналізу кількох пропозицій на ринку  страхування. У такому випадку порада компетентної особи була б особливо корисною і користувалася б попитом  зі сторони потенційних споживачів страхування. По-друге, на відміну від  персоналу страхових компаній, страхові посередники мають більше стимулів представляти та захищати інтереси клієнтів. Їх діяльність є більш відокремленою чи цілком незалежною від страховиків, а також дозволяє більше гнучкості в діях, оскільки страхове посередництво є окремою комерційною справою, що не виключає сумісництва з іншими видами занять. Страхове посередництво безпосередньо впливає на фінансовий стан споживачів страхових послуг, а тому ця діяльність має бути надійною, та такою, що викликає довіру.

Вагомість діяльності страхових посередників є причиною для досліджень вітчизняних та зарубіжних вчених. Окремі аспекти проблеми страхування знайшли відображення у наукових статтях відомих учених, які досліджували загальні проблеми діяльності страхових посередників. Зокрема, це: Айзен Р., Базилевич В., Базилевич К., Галагуза Н., Гапанюк М., Гвозденко А., Говорушко Т., Заруба О., Клапків ML, Ларіонова Л., Мортиков В., Поддєрьогін А., Мурашко О., Пугай Г., Самошовський А., Артюх Т., Осадець С., Таркуцяк А., Фурман В., Хавтур О., Черна Т., Шелехов К., Шихов А., Юрченко Л., Янишен В. та ін.

Об‘єктом дослідження даної курсової роботи є відносини, які виникають на страховому ринку між страховим посередником та страхувальником. Предметом дослідження є страховий ринок України. Метою дослідження є виклад концепції щодо сутності, особливостей розвитку діяльності страхових посередників, розробка пропозицій щодо методичних засад аналізу діяльності страхових посередників на ринку страхових послуг України.

1. Теоретичні засади здійснення  посередницької діяльності на страховому ринку України.

Страховий ринок – це сфера економічних (господарсиких) відносин, у процесі яких формується попит і пропозиція на страхові послуги  та здійснюється їхнє надання. Іноді  під цим поняттям розуміють усі форми надання страхового захисту. Страховий ринок визначається подекуди і як сфера грошових відносин, тобто є об’єктом купівлі-продажу, є специфічним товаром – страховою послугою. Існує також думка, що під страховим ринком слід розуміти сукупність його суб'єктів і страхових послуг. Страховий ринок визначається і як особлива, соціально-економічна структура, певна сфера грошових відносин, де об’єктом купівлі-продажу є страховий захист, де формуються пропозиція та попит на нього. Страховий ринок можна розглядати також як форму організації грошових відносин з формування та розподілу страхового фонду для забезпечення страхового захисту суспільства, як сукупність страхових організацій, які беруть участь у наданні страхових послуг.

Тобто, виходячи із зазначених понять можна сформулювати основні  підходи до визначення страхового ринку:

• це сфера економічних відносин, де об’єктом купівлі продажу є страховий захист;
• це форма організації економічних відносин у сфері грошового обігу з формування та використання страхового фонду й інших фондів та ресурсів страховика за допомогою купівлі-продажу страхових продуктів;
• це сукупність страховиків, страхувальників, страхових посередників, що беруть участь у реалізації страхових послуг;
• це середовище, в якому функціонують страхові компанії;
• це механізм перерозподілу фінансових ресурсів страхувальників та страховиків.

На практиці страховий  ринок - це складна інтегрована система, яка охоплює різноманітні структурні ланки[1]. Так у структурі страхового ринку виокремлюють ринок страховика, ринок страхувальника, ринок страхового посередництва.

Створення ефективної системи  страхового посередництва і відіграє дуже важливу роль для розвитку страхового ринку в цілому. Як правило, потенційний  страхувальник знайомиться зі страховою  компанією саме через страхового посередника. Його серйозність, компетентність і, насамперед, надійність і вміння правильно користуватись конфіденційною інформацією, наданою йому клієнтом, формують імідж не тільки страхової компанії, яку він представляє, а й страхового ринку в цілому. Значення страхового посередництва полягає також у створенні і забезпеченні робочих місць, зростанні доходів населення, формуванні та збереженні середнього класу.

На страховому ринку України  посередники існують з кінця 80-х  років, тобто з моменту його виникнення. Посередники – це фізичні особи, які працювали на умовах трудової угоди чи контракту, а також юридичні особи, для яких страхове посередництво не було виключним видом діяльності (залізничні каси, туристичні фірми, Ощадбанк тощо).

Професійні страхові посередники  почали з’являтися на страховому ринку  в середині 90-х рр. в особі страхових брокерів, що працювали в інтересах страховиків, забезпечуючи їм перестрахування, як на українському, так і на зарубіжних перестрахувальних ринках. Основу фахівців страхових брокерських фірм склали колишні працівники страхових компаній середньої і вищої ланки.[6]

У другій половині 90-х рр. з’являються професійні страхові посередники, які підгрунтям своєї діяльності роблять захист інтересів страхувальників на страховому ринку. У вересні 1997 р. дев’ять професійних страхових посередників заснували Асоціацію професійних страхових посередників України (далі – АПСПУ), що розпочала свою організаційну роботу зі створення ринку страхових посередницьких послуг. За рік роботи, тобто вже у 1998 р. АПСПУ отримала визнання, як в Україні, так і за кордоном.[2]

На сьогодні можна з  упевненістю зазначити, що з кожним роком зростає довіра населення  до страхування як інституту реального  захисту майнових та соціальних інтересів  громадян. Свідченням цього є постійне збільшення активів страхових компаній, кількість страхових відшкодувань та підписаних угод. Проте потенціальні можливості вітчизняного страхування значно більші і вимагають свого розвитку. Цьому могла б сприяти масова пропаганда можливостей галузі, консалтингу послуг тощо. Але засобами рекламних акцій це питання не вирішити. Назріла необхідність створення посередницького ринку між страховиками і потенційними клієнтами.

Страховий посередник діє  на страховому ринку поряд зі страхувальником  і страховиком. Страхова індустрія використовує різні типи посередників та їхні комбінації. Посередницькі функції можуть виконувати: персонал страхових компаній, агенти, брокери, банки, туристичні агентства, відділення зв’язку, агентства нерухомості, автосалони тощо.

Страхова діяльність в  Україні може проводитись за участю страхових та нестрахових посередників. В свою чергу страхові поділяються  на:

• Прямі посередники – страхові агенти, що діють від імені страхової компанії;страхові брокери, що діють від свого імені на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу у страхуванні як страхувальник; перестраховані брокери, що також діють від свого імені на підставі брокерської угоди зі страховиком, який має потребу у перестрахуванні як перестрахувальник.
• Непрямі посередники- ті, що професійно оцінюють страхові ризики (андерайтер, сюйвеєр), та ті,що оцінюють страхові збитки (аварійний комісар, аджастер, диспашер).

Андерайтер – діє від  імені страховика та має право  брати на страхування запропоновані  ризики, визначити тарифні ставки та умови договорів страхування  на основі норм страхового права. Визначається андерайтер і як особа, відповідальна  за укладення страхувальних (перестрахувальних) угод і формування портфеля страхових  зобов’язань згідно з нормами страхового права та економічною доцільністю. Призначення перестрахування полягає в тому, щоб убезпечити андерайтера від раніше взятих ризиків.

Сюйвеєр – експерт, інспектор  чи агент страховика, який здійснює огляд майна, що приймається на оцінку, застрахованого майна і робить висновок щодо його стану, ступення пошкодження, розміру завданих збитків унаслідок  настання страхового випадку, визначає ймовірність реалізації страхового ризику.

Аварійний комісар – особа, яка з’ясовує та встановлює причини  настання страхового випадку, визначає характер та розмір збитків. На підставі проведеного дослідження аварійний  комісар складає аварійний сертифікат. Аварійний сертифікат – це документ в якому зазначають обставини  та причини настання страхового випадку, розмір заподіяної шкоди. У ньому  зазначають достовірні дані, які підтверджують  об’єктивну інформацію про обставини та причини настання страхового випадку, розмір заподіяної шкоди.

Аджастер – діє від  імені страховика при вирішенні  та врегулюванні заявлених претензій  страхувальників.

Диспашер – спеціаліст з розрахунків збитків за наслідками аварії та розподілу загальних збитків  від аварії між учасниками.

Нестрахові посередники  – виконують роботу інших напрямків, надають консультаційні, інформаційні, рекламні, кредитно-банківські, аудиторські, нотаріальні, біржові та інші послуги.

Водночас видається правильним визнати дійсними посередниками  на страховому ринку лише прямих посередників, оскільки саме ця група суб’єктів господарювання здійснює посередницьку діяльність як основний (а для страхового брокера – виключний) вид господарської діяльності(рис.1)[7], в той час як непрямих та не страхових посередників можна віднести до когорти посередників на страховому ринку лише зі значним ступенем умовності, оскільки їхня основна діяльність не є безпосереднім страховим посередництвом та не перебуває у прямому зв’язку зі страховим посередництвом.

У Законі України “Про страхування” до категорії “страхові посередники” належать страхові агенти, страхові чи перестрахові брокери.

Рис.1.Класифікація страхових  посередників на страховому ринку України.

     Посередницька діяльність на страховому ринку є різновидом страхової діяльності, а остання, у свою чергу, — це врегульована нормами права господарська діяльність страхової організації, як правило, з метою отримання прибутку, яка здійснюється на підставі обов´язкової реєстрації, проведеної уповноваженим державним органом з питань нагляду за страховою діяльністю (для страхових (перестрахових) брокерів) або без такої (для страхових агентів). Предметом страхової діяльності є страхова послуга та/або страховий продукт. В економічній та юридичній літературі широко використовуються обидва ці терміни як рівнозначні, які часто замінюють один одного. А це, як зазначає     М. Александрова, призводить до таких негативних моментів: 1) коли мова йде про реалізацію страхових продуктів, то складається враження про існування особливого товару, хоча страхування як економіко-правова категорія нічого не створює, а виконує захисну функцію шляхом мобілізації та перерозподілу фінансових ресурсів; 2) за допомогою страхування реалізується страховий захист, не тільки мобілізований у страховому фонді, а й в інших фондах страховика [3, 108-109]. Тому пропонується, як більш коректне, використання терміна «страховий продукт» при вказівці конкретного виду страхування. А термін «страхова послуга», як зазначається, є дещо ширшим, містить значний спектр інших операцій, пов´язаних зі страхуванням, таких як: результати роботи професійних оцінювачів страхового ринку та страхового збитку, інформацію про ймовірність настання страхового випадку та масштабність імовірних ризиків та збитків тощо. Хоча існують й інші підходи щодо визначення зазначених термінів, що фактично їх ототожнюють. На мою думку, страхова послуга є специфічним товаром, що пропонується до реалізації на страховому ринку. Як і будь-який інший товар, вона має споживчу і мінову вартість. Споживчою вартістю страхової послуги є забезпечення страхового захисту (страхового покриття). Мінова вартість — це ціна страхової послуги, яка виражається у страховому тарифі, а потім — у страховому внеску. Купівля-продаж страхової послуги оформлюється договором страхування. Перелік видів страхування, якими може скористатися страхувальник, становить асортимент страхового ринку.