Страхові послуги та особливості їх реалізації

б) продавець зобов’язується провести завантаження вантажу на борт судна (транспортного засобу), що попередньо був зафрахтований покупцем;

в) передбачає, що продавець  має організувати доставку вантажу  до пункту навантаження, а вся подальша відповідальність за вантаж покладається на покупця.

 

10. Угода FAS (вільний  вздовж борту) при страхуванні  вантажів передбачає, що:

а) продавець зобов’язується доставити вантаж у порт відправлення, завантажити його на борт судна, зафрахтувати тоннаж, сплатити вартість фрахту та застрахувати вантаж від транспортних (морських, автомобільних, авіаційних, залізничних) ризиків на весь час перевезення до моменту передання його покупцеві;

б) продавець зобов’язується провести завантаження вантажу на борт судна (транспортного засобу), що попередньо був зафрахтований покупцем;

в) передбачає, що продавець має організувати доставку вантажу до пункту навантаження, а вся подальша відповідальність за вантаж покладається на покупця.

 

11. Угода FOB (вільний  на борту) при страхуванні вантажів  передбачає, що:

а) продавець зобов’язується доставити вантаж у порт відправлення, завантажити його на борт судна, зафрахтувати тоннаж, сплатити вартість фрахту та застрахувати вантаж від транспортних (морських, автомобільних, авіаційних, залізничних) ризиків на весь час перевезення до моменту передання його покупцеві;

б) продавець зобов’язується провести завантаження вантажу на борт судна (транспортного засобу), що попередньо був зафрахтований покупцем;

в) передбачає, що продавець  має організувати доставку вантажу  до пункту навантаження, а вся подальша відповідальність за вантаж покладається на покупця.

 

12. Угода CAF (вартість, фрахт) при страхуванні вантажів передбачає, що:

а) продавець зобов’язується доставити вантаж у порт відправлення, завантажити його на борт судна, зафрахтувати тоннаж, сплатити вартість фрахту та застрахувати вантаж від транспортних (морських, автомобільних, авіаційних, залізничних) ризиків на весь час перевезення до моменту передання його покупцеві;

б) продавець зобов’язується провести завантаження вантажу на борт судна (транспортного засобу), що попередньо був зафрахтований покупцем;

в) продавець  має власним коштом укласти договір транспортного перевезення вантажу до місця призначення, вказаного у контракті, та забезпечити доставку вантажу на борт судна.

 

13. Вантажі страхуються  на час:

а) безпосереднього транспортування і зберігання на складах з максимальним терміном до 30 днів;

б) безпосереднього транспортування, але не більше ніж на 10 днів;

в) безпосереднього транспортування  і зберігання на складах з максимальним терміном до 15 днів.

 

14. За умовами страхування  Генерального полісу при страхуванні вантажів:

а) страхувальник зобов’язується повідомити страховика про всі зміни маршруту протягом доби;

б) страховик зобов’язується протягом визначеного строку (як правило, на один рейс) страхувати всі вантажі, що їх отримує чи відсилає страхувальник;

в) страховик зобов’язується протягом визначеного строку (як правило, рік) страхувати всі вантажі, що їх отримує чи відсилає страхувальник.

 

15. Страхова сума при страхуванні вантажу встановлюється:

а) в сумі не вищій за відновну вартість вантажу, зазначену в рахунку поставки, включаючи витрати на перевезення та страхування;

б) в сумі не вищій за вартість вантажу (страхову вартість), зазначену в рахунку поставки, включаючи витрати на перевезення;

в) в сумі вартості вантажу згідно з договором про постачання, включаючи витрати з перевезення, митний збір, інші збори та витрати.

 

16. При пошкодженні  вантажу за відсутності зовнішніх  пошкоджень транспортного засобу, контейнера або тенту чи за  наявності цілої пломби, відповідальність лежить на:

а) страховику;

б) фірмі перевізнику;

в) страхувальнику.

 

17. До умов КАСКО-страхування засобів водного транспорту не відносяться:

а) тільки від повної загибелі; від повної загибелі та пошкодження;

б) з відповідальністю за повну загибель і пошкодження; без відповідальності за пошкодження; без відповідальності за часткову аварію; з відповідальністю за повну загибель;

в) без відповідальності за часткову аварію; з відповідальністю за повну загибель.

 

18. Тарифні ставки при  страхуванні морських суден коливаються: 

а) від 0,5 до 5%  страхової суми;

б) від 0,5 до 2% страхової суми;

в) від 1 до 3% страхової суми.

 

19. У випадках зміни  рейсу - зміни пункту (порту) призначення,  передбаченого страховим полісом  (договором морського страхування), - договір морського страхування: 

а) перестає діяти і поновленню не підлягає;

б) перестає діяти і може бути в силі лише за умови оплати додаткової страхової премії;

в) продовжується, але страхове відшкодування сплачується не в повному обсязі.

 

20. На підставі висновку  якого страхового посередника  страховик приймає рішення про  укладання договору морського страхування:

а) сюрвейєра;

б) диспашера;

в) аварійного комісара.

 

ТЕМА 12 «АВІАЦІЙНЕ СТРАХУВАННЯ»

 

1. Авіаційне страхування - це:

а) комплекс майнового, особистого страхування та страхування відповідальності, яка випливає з експлуатації повітряного транспорту і захищає майнові інтереси юридичних та фізичних осіб у разі настання певних подій, визначених договором страхування або законодавством;

б) комплекс майнового та особистого страхування, яке випливає з експлуатації повітряного транспорту і захищає майнові інтереси юридичних та фізичних осіб у разі настання певних подій, визначених договором страхування або законодавством;

в) комплекс майнового, особистого, соціального страхування та страхування відповідальності, яке випливає з експлуатації повітряного транспорту і захищає майнові інтереси юридичних та фізичних осіб у разі настання певних подій, визначених договором страхування або законодавством.

 

2. Особливості проведення авіаційного страхування зумовлені такими чинниками:

а) елементом ринку авіаційного страхування є Клуби взаємного страхування судновласників, які у більшості випадків забезпечують страхування відповідальності;

б) авіаційне страхування має справу з особливими, відмінними від інших видів майна ризиками; авіаційні ризики можуть тягти за собою катастрофічні та кумулятивні збитки;

в) на страхування приймаються  великі ризики, тому воно проводиться  не окремими страховиками, а об'єднаннями  страховиків, які беруть на себе ризики на принципах співстрахування і  перестрахування.

 

3. Гвадалахарська конвенція, що регулює питання відповідальності повітряного перевізника щодо міжнародного перевезення пасажирів, багажу та вантажу передбачає:

а) збільшення ліміту відповідальності за смерть чи тілесні ушкодження від 125 до 250 тис. золотих франків;

б) ліміти відповідальності перед третіми особами всіх авіаперевізників;

в) встановлення відповідальності між фактичним авіаперевізником та перевізником за договором в разі врегулювання питань страхових відшкодувань при спільній експлуатації літака кількома авіаперевізниками.

 

4. Варшавська конвенція, що регулює питання відповідальності повітряного перевізника щодо міжнародного перевезення пасажирів, багажу та вантажу передбачає:

а) збільшення ліміту відповідальності за смерть чи тілесні ушкодження від 125 до 250 тис. золотих франків;

б) ліміти відповідальності перед третіми особами всіх авіаперевізників;

в) встановлення відповідальності між фактичним авіаперевізником та перевізником за договором в разі врегулювання питань страхових відшкодувань при спільній експлуатації літака кількома авіаперевізниками.

 

5. Римська конвенція, що регулює питання відповідальності повітряного перевізника щодо міжнародного перевезення пасажирів, багажу та вантажу передбачає:

а) збільшення ліміту відповідальності за смерть чи тілесні ушкодження від 125 до 250 тис. золотих франків;

б) ліміти відповідальності перед третіми особами всіх авіаперевізників;

в) встановлення відповідальності між фактичним авіаперевізником та перевізником за договором в разі врегулювання питань страхових відшкодувань при спільній експлуатації літака кількома авіаперевізниками.

 

6. Один із перших полісів зі страхування повітряних суден на випадок авіакатастрофи був виданий в:

а) Лондоні;

б) Парижі;

в) Празі.

 

7. Повне „Каско” страхування повітряних суден передбачає:

а) під час стоянки на землі; під час злету та посадки; під час польоту; страхування від нещасних випадків та страхування життя екіпажу та персоналу;

б) під час злету та посадки; страхування життя та страхування відповідальності;

в) під  час стоянки на землі; під час  злету та посадки; під час польоту.

 

8. Умовами страхування  повітряних суден передбачено  страхування від наступних випадків:

а) без відповідальності за часткову аварію; від повної загибелі та пошкодження;

б) з відповідальністю за повну загибель; від повної загибелі та пошкодження;

в) без відповідальності за пошкодження (крім випадків крушіння); тільки від повної загибелі.

 

9. Протягом якого періоду, зникнення повітряного судна безвісти, коли воно після планового польоту, здійснюваного в період дії договору обов’язкового страхування, не прибуло до місця призначення і заходи щодо його розшуку не дали наслідків або його розшук офіційно припинено до закінчення зазначеного терміну вважається повною загибеллю повітряного судна:

а) 60 діб;

б) 30 діб;

в) 10 діб.

 

10. До страхових випадків  при страхуванні повітряного  судна не відноситься:

а) авіаційна подія;

б) сильний снігопад під час знаходження на землі;

в) пожежа під час знаходження  в повітрі.

 

11. При визначені страхових  тарифів з страхування "авіа-каско" враховуються:

а) технічні дані судна;

б) кількість суден, заявлених на страхування;

в) пора року.

 

12. Страхові тарифи при страхуванні повітряного судна встановлюються в межах:

а) 1 -  3% страхової суми;

б) 6 - 10 % страхової суми;

в) 5 - 7% страхової суми.

 

13. До специфічних винятків страхування повітряного судна при визначенні обсягу страхової відповідальності відносяться:

а) пошкодження повітряного судна в  результаті крадіжки із зламом, хуліганства або розбою;

б) селі, дії ґрунтових вод, просадки ґрунту під час знаходження повітряного судна на землі;

в) перевантаження літака чи гелікоптера пасажирами або вантажем.

 

14. Страхування відповідальності власників повітряних суден поділяють на:

а) страхування відповідальності перевізника перед пасажирами і екіпажем;

б) страхування відповідальності перевізника перед пасажирами і третіми особами;

в) страхування відповідальності перевізника перед третіми особами і авіадиспетчерами.

 

15. Страхування всіх членів екіпажів повітряних суден цивільної авіації та авіаперсоналу здійснюється в:

а) обов’язковій формі;

б) добровільній формі;

в) обов’язковій і добровільній формі.

 

16. Страхування всіх членів екіпажів повітряних суден цивільної авіації та авіаперсоналу зобов’язує страхувальника застрахувати їх:

а) під час знаходження як на борту літака так і на землі;

б) під час знаходження на борту літака;

в) під час знаходження на території аеропорту.

 

17. Страхування відповідальності технічного обслуговування повітряних суден передбачає наступні форми технічного обслуговування:

а) індивідуальні та комбіновані;

б) прості та комбіновані;

в) легкі та «тяжкі».

 

18. Мінімальна страхова сума при страхуванні всіх членів екіпажів повітряних суден цивільної авіації та авіаперсоналу становить:

а) 50 000 гривень на одну особу;

б) 25 000 гривень на одну особу;

в) 65 000 гривень на одну особу.

 

19. Обов'язковість авіаційного страхування в Україні визначена в більшій мірі: