Ринок страхових послуг в Україні

Страхові премії за видами страхування за 1 кв. 2009 р. та 1 кв. 2010 р. (обсяги, структура та темпи приросту) представлені у (див.табл.2.7,додаток Г).За даними цієї таблиці, традиційно, значну частку в ринку (в загальних валових преміях з усіх видів страхування) займали види добровільного майнового страхування, а саме – 67,3% у 1 кв. 2010р. (74,6% у 1 кв. 2009р.) [41,42].

Від страхувальників-фізичних осіб у 1 кв.2010р. надійшло страхових премій 1 335,8 млн.грн. (28,6% від загальних валових премій). Близько половини всіх премій від громадян (43,4%) становили премії від страхування наземного транспорту (579,8 млн.грн.). А також, з інших видів (найбільші надходження від громадян)- страхування обов‘язкової цивільної відповідальності власників транспортних засобів (за внутрішніми та зовнішніми договорами) надійшло 293,8 млн.грн. (22,0% відповідно), а також сукупно за видами добровільного особистого страхування – 162,2 млн.грн. (12,1% відповідно).

Виплачено страхових виплат-відшкодувань страхувальникам-фізичним особам у 1 кв.2010р. 749,2 млн.грн. (49,7% від загальних валових виплат). Основна частина виплат (73,0%) здійснена за договорами страхуванням наземного транспорту (547,2 млн.грн.). Зі страхування обов‘язкової цивільної відповідальності власників транспортних засобів (за внутрішніми та зовнішніми договорами) фізичним особам виплачено 109,5 млн.грн. (14,6% відповідно).

Рівень страхових виплат за договорами, укладеними з фізичними особами, постійно зростає та за результатами 1 кварталу 2010 року становив 56,1% (див.рис.2.3Додоток,Д), в основному внаслідок збитковості автострахування, де було виплачено відшкодувань 94,4% у співвідношенні до отриманих премій з цього виду.

Загальна (валова) сума страхових виплат за договорами страхування та перестрахування за січень-березень 2010 року становила 1 507,2 млн.грн.

Основну частину валових страхових виплат здійснено за такими видами страхування:

- 681,7 млн.грн. (або 45,2% від загальних виплат) із страхування наземного транспорту;

- 350,6 млн.грн. (або 23,3% відповідно) із страхування фінансових ризиків;

- 144,6 млн.грн. (або 9,6%) із страхування обов‘язкової цивільної відповідальності власників транспортних засобів (за внутрішніми та зовнішніми договорами).

Обсяг чистих страхових виплат (валові виплати, зменшені на суму виплат перестрахувальникам-резидентам) становив 1 396,5 млн.грн.

Рівень страхових виплат: рівень валових виплат – 32,2%, рівень чистих страхових виплат – 44,4%, рівень виплат фізичним особам – 56,1%.

У порівнянні з аналогічним періодом 2009 року, обсяги валових та чистих страхових виплат у 1 кварталі 2010 року були значно меншими (див.рис.2.4Додаток Е). Так, темпи приросту валових страхових виплат у 1 кв.2010 знизилися на 2,3% порівняно до 1 кв.2009 року, а чистих до -5%.

Рівень валових страхових виплат (відношення валових виплат до валових премій) за 1 кв. 2010 року становив 32,2% (див.табл.2.8 Додаток П) [43].

Високий рівень валових страхових виплат (більше 30%) спостерігався сукупно за видами у формі: добровільного особистого страхування – 48,7% (за 1 кв.2009р. – 37,4%), добровільного майнового страхування – 33,4% (за 1 кв.2009р. – 32,1%), а також державного обов‘язкового страхування – 100% (за 1 кв.2009р.– 94,7%)[43].

За січень-березень 2010 року на перестрахування сплачено 1 840,4 млн.грн. (у 1 кв.2008р. - 2 023,7 млн.грн.), з них:

• перестраховикам-нерезидентам - 311,4 млн.грн.

(у 1 кв. 2008р. - 378,7 млн. грн.),

• перестраховикам-резидентам - 1 529,0 млн.грн. (у 1 кв.2008р. - 1645,0 млн. грн.).

У співвідношенні до валових страхових премій частка перестрахування станом на 31.03.10 становила 39,3% (у 1 кв.2009р. - 38,0%) (див.рис.2.5Додаток Ж):

- частка перестраховиків-нерезидентів - 6,7% (у 1 кв.2009р. 7,1%);

- частка перестраховиків-резидентів - 32,7% (у 1 кв.2010р. -30,9%).

На (див.рис.2.6 Додаток З) представлено структуру перестрахування ризиків у нерезидентів за 1 квартал 2010 року. Від загальної суми сплачених часток страхових премій на перестрахування нерезидентам (311,4 млн.грн.), найбільше сплачено до Сполученого королівства Великобританії (41,% із сплаченого нерезидентам або 130,4 млн.грн.); Німеччини (17,5% або 54,4 млн.грн.) та Російської Федерації (9,7% або 31,3 млн.грн.) [39;с.193-207].

Активи та інвестиційна діяльність страховиків:за 1 квартал 2010  року в порівнянні з 1 кварталом 2009 року зберігалася позитивна динаміка зростання активів страховиків (див.табл.2.9), зокрема загальні активи страховиків зросли на 21,2%.

Таблиця 2.9

Зростання обсягів страхової діяльності стало одним із факторів росту страхових резервів та активів (див.рис.2.7 Додаток И).

На 31.03.2010 величина активів становила:

- загальних активів 39,6 мільярдів гривень, що на 6,9 млрд.грн. перевищує показник станом на 31.03.2009;

- активів, які визначені статтею 31 Закону України „Про страхування”, 22,8 мільярдів гривень, що на 3,3 млрд.грн. перевищує показник станом на 31.03.2009.

Інвестиційна діяльність страховиків:Загальний обсяг сформованих страхових резервів станом на 31.12.09 становив 9 713,3 млн.грн., в тому числі:

- резерви зі страхування життя – 1 588,4 млн.грн.;

- технічні резерви – 8 124,9 млн.грн.

Розміщення страхових резервів має здійснюватися у відповідності до статті 31 Закону України „Про страхування”, якою визначено перелік активів за відповідними категоріями. Станом на 31.12.09 обсяг активів за визначеними законом категоріями становив 22774,9 млн. грн., з них 9 713,3 млн. грн. становлять активи на покриття страхових резервів. На (див.рис.2.8 Додаток Й) наведена структура загальних активів за визначеними законом категоріями.

Комплексний аналіз економічної природи, функцій та взаємодії суб’єктів страхового ринку, визначення сутності об’єктів страхування показав, що страховий ринок являє собою багаторівневу структуровану систему зі складним механізмом взаємодії його суб’єктів, на які спрямований страховий захист. Вивчення структури сучасного страхування, основних його форм і видів дозволяє виявити певні закономірності сучасного стану та тенденції розвитку страхового ринку, має велике значення для теорії й практики страхової справи.

Страховий ринок України зростає як за розміром, так і за складністю. Середньорічний темп зростання страхових премій протягом останніх трьох років склав 42%. Крім того багато було зроблено в сфері законодавства та регулювання, що сприяло прискоренню зростання сектора. Незважаючи на обнадійливий розвиток, страховий ринок все ще залишається слаборозвиненим та існує значна потреба в подальшому його вдосконаленні.

Зростання основних показників діяльності страховиків за 2009 рік вказувало на збереження тенденцій щодо зростання ділової активності у порівнянні з 2008 роком. Проте у другій половині року темпи росту показників діяльності уповільнилися під впливом загальної фінансової кризи[40;с.69-87].

Комплексний аналіз міжнародного ринку страхування за такими макроекономічними показниками, як співвідношення обсягу страхової премії до валового внутрішнього продукту, сума страхової премії у розрахунку на душу населення, обсяг страхової премії у масштабах регіональних й міжнародного страхових ринків, свідчить про те, що страхування – важливий сектор національних економік. Акумульовані через страхування кошти є одним із головних джерел залучення великих інвестицій до національної економіки.

РОЗДІЛ 3

НАПРЯМКИ УДОСКОНАЛЕННЯ СТРАХОВОГО РИНКУ В УКРАЇНІ

3.1.Підвищення ефективності діяльності страхової компанії в ринковому середовищі

Економічні інтереси страховиків та страхувальників найбільш повно реалізуються на страховому ринку. Одним з найважливіших напрямів розвитку і ефективного функціонування страхового ринку є забезпечення фінансової стійкості і платоспроможності страховиків.

Найвищим пріоритетом для будь-якої страхової компанії є забезпечення  високого  рівня  фінансової стабільності, оскільки будь-який  натяк  на  реальну  або  потенційну  фінансову  нестабільність загрожує  головній  ідеї  її  бізнесу. 

Питання необхідності оцінки фінансової стійкості страхових компаній не викликає сумнівів. Інформація про надійність фінансової установи необхідна клієнтам і партнерам страховика, власникам і потенційним інвесторам, а також державі, що регулює страховий ринок.

Страхувальники  зацікавленні  у  фінансовій  стабільності  і,  тому, очікують, що страхова компанія підтримуватиме високий рівень платоспроможності  і отримуватиме  від рейтингових агентств високі  кредитні рейтинги.  Для  цього,  в  свою  чергу,  потрібно  щоб  страхова  компанія  мала достатній  обсяг  капіталу.  Капітал є буфером, який  захищає від неочікуваних  збитків та, у випадку  виникнення  проблем, дозволяє страховику продовжувати діяльність і одночасно  вирішувати  ці проблеми.  Таким  чином,  підтримання  достатніх капітальних  ресурсів  може  сприяти  довірі  з  боку

страхувальників,  кредиторів та ринку взагалі  до фінансової надійності і стабільності страховика[32].  

Ефективність діяльності страхової компанії визначається багатьма показниками, але насамперед фінансовою стійкістю та рентабельністю здійснення страхових операцій. Виходячи з досвіду роботи страхових компаній можна зробити висновок, що показник рівня рентабельності страхових операцій не повинен бути високим. Це обумовлюється, перш за все, тим, що в цьому випадку ціна на страхові послуги завищується, а попит на неї з боку страхувальників зменшується. Якщо показники рентабельності будуть низькими, то це може призвести до зниження можливості самоокупності витрат на страхування у страховиків. Ситуацію можна урегулювати або зміною обсягів відповідальності по окремих видах страхування, або приведенням тарифів у відповідність до фактичного рівня збитковості страхової суми. У реалізації зміцнення фінансової стійкості страхових операцій найбільш важливими та пріоритетними напрямами є використання можливостей регулювання ринку за допомогою правильно складеного страхового договору і умов його виконання, а також оптимізація страхового портфеля.

Страховики формують портфелі  ризиків, приймаючи велику кількість  окремих ризиків. Ризикованість портфелю залежить від точного визначення ризику  і  від взаємозалежності окремих страхових ризиків. Але загалом  можна  сказати, що загальний ризик портфеля навряд коли-небудь дорівнює сумі окремих ризиків, що складають портфель. Ось тут доцільна диверсифікація.

Диверсифікація  портфеля  залежить  від  розміру прийнятого  ризику.  Як  правило, можливості для диверсифікації обмежуються, якщо ризики взаємопов’язані. Звичайно, існують такі структури взаємозалежності між двома  подіями,  що  призводять  до  збитків,  де  окремі ризики  нейтралізують  один  одного  при  складанні.  Ця концепція поширена у фінансовому секторі  і має назву хеджування. Однак такі структурні залежності, поява котрих  спричинена  взаємодією збиткових подій, надзвичайно рідко зустрічаються у сфері  страхування. Отже, страховик сподівається, що окремі ризики  є незалежними або має місце лише незначна залежність. Страховики  намагаються  приймати  диверсифіковані ризики, оскільки існують витрати пов’язані з ризиками, які існують в їх портфелях.

Страхові компанії намагаються диверсифікувати ризики шляхом: формування  достатньо  великих  і  однорідних портфелів;  веденням кількох напрямів бізнесу;  контролю  за  кумулятивними  ризиками  з метою уникнення  надмірних факторів  ризику, які стосуються кількох страхових полісів, можливо в різних лініях бізнесу;  придбання перестрахування[16].

Перестрахування також відіграє важливу роль у процесі розподілу  ризиків  та  забезпечує  для  страховиків  різні ступені фінансової стабільності. Програма  перестрахування  компанії  повинна  належним  чином  відповідати   політиці страхової компанії щодо лімітів та ризикам андерайтингу, а також ризикам катастроф, бізнес-ризикам, фінансовим можливостям та кредитоспроможності відповідних перестраховиків. Крім  того,  програма  перестрахування  повинна передбачати  передачу  ризику  вчасно  та  включати перестраховиків  з  гарною  кредитоспроможністю, оскільки  у  випадку  нездатності перестраховика відповідати за свою частку збитків  перезастраховані особи повинні будуть повністю покрити потенційно високий збиток.  Крім  розподілу  ризиків,  перестрахування  може використовуватися для забезпечення позикових коштів для надлишку компанії, що надає можливість компанії збільшити обсяг діяльності порівняно з можливим обсягом. 

Основу фінансової стабільності страхової компанії забезпечує правильно визначена вартість страхових послуг, яка залежить від ефективної тарифної політики. Основне завдання при побудові тарифної ставки – визначення вірогідної суми збитку, що припадає на одиницю страхової суми. Тариф дає можливість досягти необхідного балансу між доходами і витратами страхової організації. Саме таке балансування і є фінансовою стійкістю. У структурі тарифної ставки відображено всі необхідні фонди і резерви, призначені для здійснення страхових операцій. Тобто, саме страховий тариф є моделлю страхового фонду, що гарантує беззбиткове проведення страхування.