Ринок страхових послуг в Україні

У кожній країні права і обов'язки сторін, котрі беруть участь у страхуванні, регулюються законодавчими нормами. В Україні юридичною основою такого регулювання є Закон України від 7 березня 1996року "Про страхування". Він спрямований на утворення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та громадян. Зазначимо: його дія не поширюється на державне соціальне страхування[1,2,3].

Загальна частка іноземних юридичних осіб та іноземних громадян у

статутному фонді страховика не може перевищувати 49 процентів. Предметом

діяльності страховика можуть бути страхування, перестрахування і фінансова діяльність, визначена Законом "Про страхування". Іншими видами діяльності страховик має право займатись лише у випадках, передбачених законодавством України.

Страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні громадяни, котрі уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками згідно із законодавством України. Страхувальники можуть укладати із страховиками договори про страхування третіх осіб (застрахованих осіб).На додатках Н,О,представлені зразки полісів(див.Додаток Н,О).

У разі необхідності страховик може робити запити про відомості, пов'язані із страховим випадком, до правоохоронних органів, банків, медичних закладів та інших підприємств, установ і організацій, що володіють інформацією про обставини страхового випадку, а також має право самостійно з'ясовувати причини та обставини страхового випадку. Підприємства, установи і організації зобов'язані надсилати відповідь страховикові на запит про відомості, пов'язані із страховим випадком, у тому числі й дані, що є комерційною таємницею. При цьому страховик несе відповідальність за розголошення їх у будь-якій формі, за винятком випадків, передбачених законодавством України.

Згідно з нормами Закону "Про страхування" страховик зобов'язаний:

 ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування;

 з одержанням відомостей про настання страхового випадку протягом двох робочих днів вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для вчасної виплати страхової суми або страхового відшкодування страхувальнику;

 з настанням страхового випадку здійснити виплату страхової суми або страхового відшкодування у передбачений договором термін. Страховик несе майнову відповідальність за невчасну виплату страхової суми (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування та ін.;

Якщо в період дії договору страхування страхувальник втрачає права юридичної особи внаслідок реорганізації, то права і обов'язки, що випливають з договору страхування, переходять до правонаступника страхувальника за згодою страховика.

Якщо в період дії договору страхування страхувальника-громадянина визнано судом недієздатним або таким, у якого обмежена дієздатність, то права і обов'язки страхувальника переходять до його опікуна або піклувальника. При цьому дія договору страхування цивільної відповідальності припиняється з часу втрати або обмеження дієздатності.

Страховик має право відмовитися від виплати страхових сум (страхового відшкодування) у випадку, коли встановлено:

1.      навмисні дії страхувальника або особи, на користь котрої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку.

2.      вчинення страхувальником-громадянином або іншою особою, на користь котрої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;

3.      подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування;

4.      отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної за заподіяне;

5.      невчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховиком перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;

6.      інші випадки, передбачені законодавством України. Умовами договору страхування може бути передбачено інші підстави для відмови від виплати страхових сум, якщо це не суперечить законодавству України[36].

Ефективність ринкової економіки забезпечується гнучким і погодженим використанням економічних та неекономічних методів управління нею. З цією метою використовується і страхування. Воно відіграє роль одного з елементів такого регулювання економіки і саме виступає об'єктом управління, що функціонує у межах загальних і специфічних для нього особливостей.

Під акціонерною формою страхування розуміється така організація страхової діяльності, коли страховиками виступають акціонерні товариства, що формують свій статутний фонд шляхом випуску переважно акцій (інколи облігацій). Така форма дозволяє засновникам з відносно невеликими власними коштами за рахунок залучення грошових ресурсів забезпечити швидше зростання обсягу страхових операцій.

Взаємне страхування - така організаційна форма відносин, коли кожний застрахований є одночасно і членом страхового товариства, тобто всі разом вони створюють об'єднання з метою забезпечення взаємодопомоги. Для цієї форми страхування властива менша комерційна зацікавленість у кінцевих результатах, ніж для акціонерного страхування.

Аналогічний зміст із взаємним страхуванням має кооперативна форма його організації. Можна передбачити, що по мірі оформлення страхового ринку України на ньому будуть на рівноправних засадах діяти державні, акціонерні та взаємні страхові товариства.

Це зумовить конкуренцію між страховиками щодо залучення коштів бажаючих застрахуватись, створення їм зручних умов, вигідне інвестування частини страхового фонду з метою досягнення високих кінцевих результатів. Звичайно, конкуренція, як правило, стосується добровільного страхування.

Враховуючи, що страхування - особлива сфера фінансового кредиту фізичних осіб, воно має бути надійним і гарантованим. Це зумовлює необхідність використання як загальноприйнятих, так і особливих важелів державного управління, відповідної юридичної бази.

Органи державного страхування організують роботу інспекцій, безпосередньо проводять деякі види страхування, розраховують і затверджують великі суми виплат страхового відшкодування, проводять ревізії підпорядкованих підрозділів, контролюють використання коштів на проведення заходів з попередження загибелі, пошкодження застрахованого майна тощо.

Важливу роль у системі заходів державного регулювання відіграє реєстрація страхових організацій, видача їм ліцензій на проведення певних видів страхування, здійснення контролю за діяльністю всіх страхових товариств (компаній) та їхніх об'єднань. Згідно із Законом "Про страхування" державний нагляд за страховою діяльністю в Україні здійснюється Комітетом у справах нагляду за страховою діяльністю, який діє, відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, з метою дотримання вимог законодавства України про страхування, ефективного розвитку страхових послуг, запобігання неплатоспроможності страховиків та захисту інтересів страхувальників. Основними функціями Комітету є:

      ведення єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків);

      надання ліцензій на проведення страхової діяльності;

      контроль за платоспроможністю страховиків щодо виконання їхніх страхових зобов'язань перед страхувальниками;

      встановлення правил формування, розміщення та обліку страхових резервів;

      розробка нормативних та методичних документів з питань страхової діяльності;

Підсумовуючи вище наведене можна сказати, що нормативно-організаційне забезпечення страхового ринку України є недосконалим, оскільки Закон України “Про страхування”, прийнятий 7 березня 1996 року, який є юридичною основою регулювання страхової діяльності не здійснює особливого впливу на страховиків, а отже страхові компанії керуються своїми правилами ведення страхової діяльності, які можуть не співпадати між собою в тій чи іншій компанії. Це стримує належний розвиток страхової діяльності на теренах України та надання послуг споживачам страхового продукту.

2.3 Аналіз фінансово-економічних показників діяльності страхового ринку України

Страховий ринок України в першому кварталі 2010 року розвивався в умовах складної ситуації в реальному секторі економіки та при загальному спаді виробництва. За результатами 1 кв. 2010р. в більшості показників страхової діяльності відмічалися темпи спаду (див.табл.2.2,додаток К) [43], у порівнянні до 1 кв. 2009 року динаміка показників свідчила про такі тенденції:

• на 18,8% знизилася кількість укладених договорів (крім н/в),

при цьому кількість договорів, укладених з фізичними особами, знизилася на 11,4%, а договорів з юридичними особами - на 43,2%;

• до 5% знизилися страхові виплати-відшкодування: валові страхові виплати-відшкодування впали на 2,3%; чисті страхові виплати – на 5%;

• більш як удвічі, ніж страхові виплати, скоротилися обсяги страхових премій: на 12,7% знизилися валові страхові премії; на 15,3% - чисті страхові премії;

• на 21,2% зросли загальні активи, з них активи, визначені законодавством для покриття страхових резервів, - на 16,8%;

• на 15% зросли страхові резерви, при цьому технічні резерви - на 10,4%, а резерви зі страхування життя - на 47,0%;

• на 9,1% знизилися обсяги перестрахування, в тому числі обсяги премій, сплачених на внутрішньому ринку на 7,1%, на зовнішньому - 17,8%;

• на 4,1% (або на 19 компаній) збільшилась кількість страхових компаній.

Станом на 31.03.2010 кількість страхових компаній (СК) становила 477 компаній (див.табл.2.3) [42], що в порівнянні з 1кв.2009 р. на 19 компаній більше (або на 4,1%). У тому числі на 6 збільшилася кількість СК "life" - до 75 компаній, та на 15 - СК "non-life", до 402 компаній. За 1 кв.2010 року не було включено жодної компанії з іноземними інвестиціями.

Таблиця 2.3

Кількість страхових компаній станом на 31.03.2010

На кінець 1 кв.2010 року за даними (див.табл.2.4,Додаток Л) кількість філій, дирекцій та відділень продовжила зростати в порівнянні з аналогічним періодом 2009 року. Разом з тим, обсяги надходжень страхових премій значно скоротилися (на 26,5%), тоді як обсяги страхових виплат та відшкодувань навпаки зросли (на 128,0%),зміна показників відображена графічно на (див.рис.2.2,Додатку Б).

Загальна (валова) сума страхових премій, отриманих страховиками від страхування та перестрахування ризиків (від страхувальників та перестрахувальників), за січень-березень 2010 року становила 4 677,2 млн. грн., з них:

1 529,0 млн.грн. (32,7%) становило внутрішнє перестрахування;

37,4 млн.грн. (0,8%) - премії, які надійшли від іноземних страховиків (перестрахувальників),

решту – 3 110,7 млн.грн. (66,5%) становили премії від страхувальників.

Сума чистих страхових премій (валові премії за мінусом премій з внутрішнього перестрахування) становила 3 148,2 млн.грн. (67,3% від валових страхових премій).

У порівнянні з аналогічним періодом 2009 року обсяги надходжень валових та чистих страхових премій у 1 кварталі 2010 року були значно меншими. Динаміка страхових премій відображена на (див.рис.2.3.Додаток В)

За видами страхування найбільше уповільнення у валових страхових преміях спостерігалося за видами страхування іншими, ніж страхування життя (див.табл.2.5, Додаток М), [41] що перш за все пов’язане з падінням надходжень з автострахування та інших майнових видів страхування (Таблиця 2.6).

За даними (Таблиці 2.5), найбільші обсяги страхових премій надходять за договорами автострахування.

Концентрація ринку у 1 кварталі 2010 року щодо частки перших СК (Тор) за надходженнями валових страхових премій представлена у (див.табл.2.6). Так, незважаючи на велику кількість компаній, реально на ринку основну частку валових премій акумулюють 50 СК "non-life" (78,8% премій) та 10 СК "life" (83,1% премій).

Таблиця 2.6

Надходженнями валових страхових премій